Сподвижники з Донбасу

Колись звідти до столиці йшли гірники з касками, нині звідти йде влада. Йде політична, економічна і футбольна влада. Хоча, власне, в Україні - це одне й те ж саме.

На перший погляд їх не видно, але той хто ретельно придивиться, той знайде їх за декораціями Євро 2012. Високі труби бовваніють на тлі «Донбас Арени», п’ятизіркового дива спортивної архітектури. Або вікна шахт на в’ізді до міста, чи виростаючи із зелені купи піску. Вони димлять, рухаються, хоча правди про це місто не кажуть.

Донецьк виріс із сталі і вугілля, але це не задимлений памятник вшанування тих, хто будував стару систему, а їхній новий виплеск, що гасить мартени і закриває шахти. Тут два світи, старий і новий, що живуть пліч – о - пліч і почуваються добре. Десятки великих комбінатів і тисячі малих сучасних бізнесів. Мартени і банки. Труби та офіси. Шахтарський будинок культури і опера. Робітничі гуртожитки і «Донбас Палас», один з найелегантніших бізнес-готелів у Європі. Сірі промислові райони і зелені алеї центру. Найкращі бренди у вітринах магазинів і старі назви вулиць, що звертають на себе увагу, коли приїжджаєш до Донецька. Вулиця Комінтерну біля вулиці Радгоспу, розкішний готель біля Радянської, стадіон Євро 2012 навпроти вулиці Артема, названої на честь прийомного сина Сталіна, ексклюзивний бар «Два Товариші» декоровано старими символами. Капіталістичний зміст у соціалістичній формі. І повсюди «Шахтар», українською – гірник.Футбольний клуб «Шахтар», готель «Шахтар Плаза», пам’ятники на честь шахтарів, шахтарські містечка.

-- Куленепробивна ложа

Російські степи розпочинаються неподалік від Донецька, сентимент до минулої радянської системи залишився. Але це не означає, що Донецьк охочіше приєднався б Москви аніж до Києва. Тут живуть люди конкретики, а не сентиментів. Тут вибухнув найбільший страйк гірників, коли Радянський Союз вже конав. А проти чого мав би страйкувати Донецьк нині? Донецький клан тримає у своїй жмені весь шахтарський край. Звідси родом найбагатший громадянин України Ренат Ахметов і президент Віктор Янукович; тут починав кар’єру Микола Азаров; відповідальний за підготовку Євро 2012 Борис Колєсніков. Кожен з цих чотирьох сподвижників є і людиною влади, і бізнесу, і футболу.

Ахметов – голова клану. Син гірника з Татарстану, заробив найбільші статки в цій частині Європи, що оцінюються в понад 20 млрд. євро. Ахметов є депутатом Верховної Ради України від Партії регіонів, але в парламенті йому нудно і він там не буває. Проте на «Донбас Арені» буває завжди. Спостерігає за матчами з ложі через куленепробивне скло. Відомо, що бережного Бог береже. Ахат Брагін не берігся і 1995 року загинув від вибухівки на старому стадіоні, що сусідує з новим через вулицю Артема. Брагін був бізнесменом і попереднім власником «Шахтаря», а Ахметов лише його помічником, котрий після смерті шефа перейняв клуб і вплив у місті.

-- Поля до горизонту

Це він створив нинішню міць «Шахтаря», переможця Кубка УЄФА і регулярного учасника Ліги Чемпіонів, котрий покінчив з домінуванням «Динамо» Київ. Це Ахметов збудував «Шахтареві» приголомшливий стадіон зі скла і сталі. І збудував його не до Євро, розпочав, коли ще не було відомо, що Польща та Україна отримають право на проведення чемпіонату Європи. Вже витратив на футбол сотні мільйонів євро, не лише на футболістів і стадіон, але також на тренувальний центр «Кірша», з футбольними полями до горизонту, і футбольною академією для трьох тисяч дітлахів.

Якби існуюча влада хотіла б вибрати собі якийсь символ, то окрім знаків долара та євро, це був лише герб Шахтаря. Президент Янукович - старий друг Ахметова і уболівальник, віце-премєр Колєсніков, любитель «Бентлі» і один з найважливіших розігруючих на перетині політики і бізнесу, - колишній віце-президент «Шахтаря». Дійсно, керівником Федерації Футболу України й надалі залишається Григорій Суркіс з «Динамо» Київ, людина, яка здобула Євро 2012 для Польщі та України, але Колєсніков вже усунув його від реальної влади, виділивши йому роль талісмана турніру, який приймає гостей, але не рішення.

Вони з Донецька. Тому саме Донецьк прийматиме півфінал. Неважливо, що дорога, яка веде до Донецька лякає вирвами на асфальті, які не те, що ніхто не залатав, але навіть не позначив, попри те, що в деякі з них вміщається ціле колесо автомобіля.

Донецьк , можливо б і фінал забрав, але тут президент УЄФА Мішель Платіні був невблаганним: або фінальний матч відбудеться у столиці, або не буде польско-українського Євро!.

Без людей з Донецька теж не було б Євро, бо лише місцеві фірми отримували від донецьких керівників України накращі контракти. Вони будували стадіон у Львові і вирівнювали там дороги, на що у небагатого регіону не знайшлося б грошей.

Це Колєсніков був зіркою підготовки Євро 2012, прерізав стрічки, оголошував чергові успіхи і досягнення. Неохоче відповідав на запитання про перевитрату коштів на будівництво, про те, чому стільки замовлень перепало консорціуму «Альтком» з офісом у Донецьку?

Але тут усі також розуміють, що деякі запитання людям з донецького клану просто не задають….

За матеріалом газети «Rzeczpospolita» підготував і переклав Володимир Олійник