Зробіть свободу слова реальністю, пане Президенте!

Зробіть свободу слова реальністю, пане Президенте!

Суцільна джинса, телебачення в руках олігархів, і незахищеність журналістів шокували міжнародних медіаекспертів

Напередодні 64-го Всесвітнього Газетного Конгресу та 19-го Форуму Редакторів, що буде проведений у Києві в вересні, організації преси з усього світу відправили до України міжнародну делегацію. Її мета – зясувати, наскільки виправдане зростання схвильованості стосовно свободи слова у нашій державі.

До делегації увійшли предствники Всесвітної асоціації видавців газет та новин (WAN-IFRA), Всесвітнього форуму редакторів, об’єднань медіа та свободи слова, включаючи організацію під назвою Стаття 19 (Article 19) та Дім Свободи (FreedomHouse). Представники Української Асоціації Видавців Періодичної Преси та Асоціації незалежних регіональних видавців України, приєдналися до WAN-IFRA в Києві.

Їх головні висновки лягли в Звіт про стан свободи преси в Україні, який був названий «Зробіть свободу слова реальністю, пане Президенте!». Місія відмітила тенденцію погіршення ситуації з корупцією та зниження рівня незалежності ЗМІ від політичних та бізнес-впливів, нестачу плюралізму та монополізацію медіа-індустрії. Багато засобів масової інформації є упередженими. Також особливий привід для турбувань надає «спонсорована» інформація у медійному світі.

-- Виклики друкованій пресі

Журналісти бояться повідомляти про новини, що можуть негативно відзначитися на іміджу державних посадових осіб, органів влади або тих, хто знаходиться у публічному середовищі.

Місія дійшла висновку, що існує систематичне і вкорінене практикою політиків, бізнесменів та інших представників громадськості рішення сплати «грошей у конверті» для журналістів в обмін на позитивні новини. Широке використання платних під виглядом редакційних новин є ендемічним захворюванням в Україні і забирає у громадян здатність розрізняти редакційні новини та платні редакційні статті. Навіть ті газети, що вважаються «незалежними», не застраховані. Один з зацікавлених у місії представників медіа-індустрії, який побажав залишитися невідомим, вважаючи свою газету незалежною, та тією, що не буде приймати платежі за статті від політиків, підтвердив, що приймав гроші від зареєстрованих на біржі компаній і влади в обмін на позитивні редакційні та рекламні матеріали. Однак коли редакцією була надрукована стаття негативного характеру, компанія-замовник відкликала свою фінансову підтримку. При різкому питанні про те, чи це чимось різниться від прийняття платежів від виборних посадових осіб, він сказав, що якщо вони не прийматимуть оплачений контент, вони не виживуть на ринку.

Переважна більшість журналістів, які готують новини в Україні – молодь. Саме тому є гостра необхідність у професійному розвитку, в етиці репортажів та у журналістських розслідуваннях високого рівня. Цей професійний розвиток, поряд з підтримкою редакторів і видавців, має бути пріоритетним завданням для галузі. В іншому випадку нове покоління молодих журналістів будуть остаточно впевненими, що отримувати конверт з грошима за платний контент є нормою. Ця точка зору була підтверджена на зустрічі неурядових організацій і організацій громадянського суспільства в ході місії, де всі висловили своє розчарування з приводу «платежів у конверті», і що це несе в собі негативний вплив на забезпечення громадян достовірною інформацією.

Існує також необхідність підвищення кваліфікації державних службовців і журналістів, які використовують відносно новий закон доступу до публічної інформації, оприлюднений в січні 2011 року. Цей акт є позитивним кроком на шляху боротьби з корупцією на всіх рівнях та забезпечує можливість громадянам бути належним чином поінформованими. Тим не менш, представники місії виявили, що час очікування доступу до запитуваної інформації був занадто довгим, і що в багатьох випадках у доступі до інформації було відмовлено, посилаючись на порушення Закону «Про захист персональних даних», також оприлюдненому в січні 2011 ріку. Також було сказано, що деякі установи особливо в регіонах – не виконували закон. Місцеві чиновники побоюються надавати будь-яку інформацію без погодження із більш високим керівництвом.

Крім того, місію повідомляли, що уряд чинив тиск на ЗМІ за допомогою непрямих (адміністративних) методів, а саме використовував погрози позбавлення ліцензії на трансляцію, мали місце зловживання податковими перевірками та податками, відкритими дослідженнями без пред'явлення звинувачень, які перешкоджають діяльності.

Проект закону, представлений 18 жовтня 2011 року - «Про захист суспільної моралі» (№7132), був сприйнятий тривожно на всіх рівнях у ході місії. Він описується зацікавленими сторонами як дуже потужний важіль для маніпулювання пресою. В кінцевому рахунку відхилений Верховною Радою України 21 червня 2012 року, законопроект був спрямований на запобігання виробництву та розповсюдженню продукції, яка завдає шкоди суспільній моралі. Якщо б він був прийнятий, цей законопроект міг би негайно обмежити доступ до електронних інформаційних ресурсів, оголошених «Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі», такими, що містять порнографію, еротику, ненависть, насильство або використовують лексику нетерпимості.

Проект закону включав надання можливості «Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі», призначеній урядом, закривати новинні інтернет-сайти або соціальні мережі без рішення суду, що порушує міжнародні стандарти свободи преси і свободи вираження думок. Окрім цього, європейських аналогів такій комісії не існує, отже опублікування цього закону стало б кроком назад для України з точки зору її прагнення до європейської інтеграції. Діючий закон про захист суспільної моралі, прийнятий у 2004 році, вже сьогодні охарактеризований у експертному аналізі Ради Європи як «непропорційне втручання влади в свободу слова».

Існує нагальна необхідність для працівників засобів масової інформації об’єднатись за спільні етичні цінності та сильну систему саморегулювання. Професія обізнаного етичного журналіста, з саморегулятивною радою з преси, яка є незалежною від уряду та судової системи, була б дійсно корисною для України. Вона могла б заперечувати необхідність непрацездатного законодавства, такого як законопроект № 7132 щодо суспільної моралі. Добровільне саморегулювання є більш пріоритетним, ніж будь-яка альтернатива, що полягає або у відсутності регулювання або у регулюванні з боку держави.

Культура жити в світі корупції, використовуючи платежі у конверті, відсутність якісного професійного та етичного розвитку журналістів, питання, пов'язані з прийняттям Закону «Про захист персональних даних» та запропонований законопроект № 7132 щодо суспільної моралі, а також безкарність і напади на журналістів (які розглядаються в окремому розділі), серйозно підривають імідж засобів масової інформації в Україні в її зусиллях виконувати роль сторожового пса над суспільними інститутами. Відповідно, Міжвідомча робоча група, може і повинна надати позитивного впливу розвитку преси в Україні, допомогти їй стати сильною і суттєво незалежною.

Міжвідомча робоча група, створена Президентом 6 липня 2011 року, є позитивним початком для працівників засобів масової інформації та уряду, його органів та громадськості в цілому для того, щоб брати участь у розгляді питань, що стосуються засобів масової інформації. Представники місії були присутні на відкритому засіданні робочої групи, де розглядалось багато випадків нападів на працівників засобів масової інформації - як фізичних, так і тиску з метою заборони публікації певних публікацій (заморожування банківських рахунків журналістів, недопущення владою журналістів у громадські місця під час маршів протесту).

-- Сталий розвиток новинних бізнесів

Друкована преса дає можливість детально та глибоко вивчити важливі питання, які дозволяють громадянам розуміти сутність речей, та забезпечує кращу підзвітність влади та бізнесу.

Маючи це на увазі, громадяни України мають доступ до друкованого слова через два основних канали - через мережу роздрібних точок та через систему передплати та доставки до їх домівок. За кількістю торговельних точок на душу населення, Україна є однією з найгірших країн в Європі - кількість точок продажу преси в вісім разів меншою, ніж у менш населеній сусідній Польщі і приблизно в 15 разів меншою, ніж у таких країнах, як Франція або Німеччина.

Обмежений доступ до друкованого слова значно підвищує ризик державного контролю над інформацією, провокуючи людей більше покладатися на альтернативні і неперевірені джерела інформації, що підвищує ризики використання інформації для маніпулювання думкою громадськості.

Місія дійшла висновку, що видавці преси перебувають під постійним тиском – як шукаючи нові способи розповсюдження своїх газет, так і внаслідок дії обмежувального законодавства щодо кіосків та інших торгових точок, що перешкоджає здатності видавців продавати газети.

До цього тиску на ефективність системи дистрибуції газет, яка вимагає збільшення доходу кожної точки роздрібного продажу, додається прагнення уряду обмежувати рекламу. Проект закону №10563 передбачає введення заборони реклами ліків, медичного обладнання, профілактичних заходів, діагностики, методів лікування та реабілітації, за виключенням спеціалізованих видань, спрямованих на медичні заклади та лікарів. Місія вважає таке законодавство неефективним, а навпаки – таким, яке створює форму м’якої цензури, яка нанесе шкоду доходам газет та негативно вплине на їх економічне становище а відтак незалежність.

Тому Місія закликає Міжвідомчу робочу групу при адміністрації Президента України, у взаємодії з галузевими асоціаціями, розробити пілотну програму з розвитку роздрібної торгівлі друкованою продукцією в Києві та двох містах, з метою прийняття відповідної національної програми.

-- Цифрові Медіа та Цифрове включення

Перехід з аналогового на цифрове мовлення відкриває можливості для більшого плюралізму і урізноманітнення засобів масової інформації, а також поліпшення доступності: частота мовлення перестає бути дефіцитним товаром, що сприяє збільшенню кількості доступних каналів і послуг. Під час процесу цифрового переходу в Україні не використовуються ці можливості, крім того, вони несуть в собі ризик зниження існуючого плюралізму і різноманітності в секторі мовлення країни, особливо на регіональному рівні.

Місія дійшла висновку, що, хоча офіційно Україна робить необхідні кроки, окремі рішення, пов'язані з процесом, сумнівні та завдають шкоди свободі ЗМІ.

Чотири цифрових мультиплекси збираються сформувати загальнонаціональну багатоканальну мережу передачі даних, і кожен з них буде мати можливість передавати 10 телевізійних каналів, або 40 каналів в цілому. З них тільки чотири зарезервовані для регіональних і місцевих мовників. Регіональні та місцеві канали розцвіли в пострадянській Україні, і їх число останнім часом досягло 300. Як і в регіональній пресі, невеликі місцеві канали користуються високим рівнем довіри серед місцевої аудиторії та продемонстрували високий рівень редакційної незалежності, порівняно з загальнонаціональними каналами. Залишення лише одного слоту в мультиплексі для регіональних каналів, не дає права на відображення багатства регіонального та місцевого мовлення в Україні.

Під час тендеру на регіональні цифрові ліцензії, що проводився Регулятором (Національною Радою з телебачення і радіомовлення), переможцями стали державні компанії або недавно створені компанії з неясною структурою власності та майже тотожним підходом до програмування. Їм було віддано перевагу замість тих, які існують на ринку протягом 15 або більше років. У ряді західних регіонів, у тому числі у Львові, ні один з приватних трансляторів не отримав ліцензію на мовлення в цифровому форматі; загалом, 68 існуючим регіональним і місцевим мовникам було відмовлено в цифровий ліцензії. Крім того, п'ять компаній, які виграли регіональні слоти, були зареєстровані після закінчення терміну заявки на ліцензії, що означає неможливість визначення їх переможцями тендеру.

Зазначені факти серйозно підривають довіру до регулюючих органів, зменшують доступ населення до місцевої інформації, а також наносять шкоду загальній ситуації зі свободою ЗМІ в країні. Термінові заходи необхідно вжити для того, щоб розподіл спектра відбувався прозоро і підзвітно, він має повністю служити громадському інтересу.

Вибір оператора цифрової мережі передачі є ще одним джерелом тривоги. Зареєстрована на Кіпрі компанія Zeonbud, отримала право на експлуатацію мережі, і в даний час займає монопольне становище на ринку в якості цифрового наземного провайдера. Більше того, оскільки регулювання тарифів на передачу відсутнє, оператору вдалося встановити тарифи такого рівня, що для багатьох регіональних телекомпаній є непомірно високим. За даними Незалежної асоціації телерадіомовників, тарифи перевищують в п'ять разів реальну вартість послуг. Цей факт робить незрозумілим право власності і повноваження компанії, яка має зовсім мало довіри в сфері, особливо від регіональних компаній. Це посилюється тим, що всі претенденти на цифровий ліцензії, в додаток, повинні підписати стандартизований контракт з Zeonbud на всіх умовах компанії. Домінування одного гравця на ринку контролю входу в цифрову трансляцію зменшує конкуренцію і створює ризик втручання в процес розподілу ресурсів спектра. Уряд повинен гарантувати, що майбутні конкурси на управління мережею будуть прозорими і справедливими.

І, нарешті, всупереч початковим намірам уряду і без чіткої аргументації, сигнал стандарту стиснення DVB-T2 був обраний для цифрового мовлення, а не DVB-T, що робить процес більш дешевим для оператора мережі, але дорожчим для споживача. Більше того, більш дорогий стандарт створює додатковий тиск на тих мовників, які інвестували в DVB-T в очікуванні, що уряд слідуватиме своїм стратегічним документам. Це також може створити загрозу, що невеликі компанії будуть транслювати в повітря, в результаті чого приміські споживачі залишаться з менш різноманітним і плюралістичним «новим меню».

Більшість фактів, згаданих вище, показують, що незалежність регулюючого органу є вкрай сумнівною. Правові гарантії незалежності регулятора повинні бути переглянуті, щоб уникнути повторення подібних рішень, які завдають шкоди плюралізму засобів масової інформації та їх розмаїттю в країні.

-- Безкарність за насилля над журналістами

Місія свободи преси в Україні, без сумніву не може не згадати зникнення і вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, засновника інтернет-газети Українська правда. На сьогоднішній день винні не були притягнуті до відповідальності, незважаючи на постанову Європейського суду з прав людини і десятирічну кампанію місцевого та міжнародного громадянського суспільства.

Відсутність правового захисту у випадку з Гонгадзе створила довгострокові наслідки для засобів масової інформації в Україні. Держава не може адекватно захистити журналістів і не бажає залучити до відповідальності за насильство над журналістами. Відсутність рішучості в діях дублюється в інших випадках, таких, як вбивство Ігоря Александрова в 2001 або більш недавній випадок нападу на іншого засновника сайту Ростислава Шапошникова, який в березні 2012 року був викрадений і жорстоко побитий після того, як нападники намагалися задушити його.

Випадок з Гонгадзе, зокрема, створив стримуючий ефект для свободи слова в Україні, у зв'язку з очевидною участю таких посадових осіб високого рівня, як президент Кучма. Відсутність відповідальності за насильство по відношенню до журналістів створило афект на злочинців і підбурювачів, так як вони заздалегідь знали, що уникнуть притягнення до відповідальності, дивлячись на царювання безкарності за вчинення таких злочинів.

Шляхом проведення поточних судових розглядів у випадку пана Гонгадзе проти Олексія Пукача (колишнього високопоставленого офіцера МВС) за закритими дверима, ще раз показує - судова система знову дозволяє винним бути захищеними від громадського контролю. Учасники місії підняли це питання на зустрічі з главою адміністрації президента Сергієм Льовочкіним, який відповів, що вважає, що судді прийняли рішення проти відкритого суду для того, щоб «захистити» людей від жахливих подробиць справи. Що стосується забезпечення максимально широкого розслідування, яке буде охоплювати всі докази, він заявив, що, так як колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченко вже немає в живих, він буде не в змозі давати свідчення, провідні розслідування заходять в глухий кут. (Пан Кравченко нібито покінчив життя самогубством напередодні того, як він повинен був давати свідчення, і був пізніше визнаний в якості єдиного ініціатора вбивства пана Гонгадзе).

Місія висловила розчарування у відповідь. Відсутність гарантії того, що держава зацікавлена в незалежній, прозорій та справедливій судовій процедурі, приводять нас до думки, що з самого початку не буде справедливості в суді. Без правосуддя в разі випадку такого рівня суспільного значення, у засобів масової інформації в Україні буде зберігатися почуття страху та небажання повідомляти про питання, що представляють суспільний інтерес.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: