Цивілізоване розлучення, або Як не допустити другого Придністров'я

На сьогодні у нас є два сценарії розвитку подій на Донбасі: негативний і вірогідний.

Перший - це, якщо ніхто ні з ким ні про що не домовиться і війна з російсько-терористичними військами продовжиться. Треба говорити відверто - на голому патріотизмі і залишках радянської спадщини Збройних Сил ми протягнули рік, що і так дуже добре. Можемо протягнути ще якийсь час. Але, без переозброєння і докорінної реформи Збройних Сил, ми зазнаємо серйозних втрат і не факт, що досягнемо серйозних успіхів. У Путіна і техніки більше, і грошей. Нам Захід поки що не дав ні першого, ні другого. І не факт, що дасть в необхідній кількості.

Не сумніваюся в сміливості і майстерності наших бійців. Вони її довели не раз. Але для перемоги над армією Путіна потрібні танки, артилерія, сучасне озброєння.

Другий сценарій - це створення Придністров'я, з якого на нашу територію буде йти потік зброї, контрабанди, злочинності і цілого ряду суспільно-політичних проблем, через які ми не зможемо розвиватися як держава.

Фактично Путін віддасть нам зіпсований товар у вигляді зруйнованого і зазомбованого Донбасу, переважна більшість якого буде винити у всьому нас.

Я ж виступаю і завжди виступав за те, що нехай вони вип'ють цю чашу сповна і йдуть до Росії. Або нехай залишаються незалежними, але без нас. І це не здача території. Це цивілізоване оформлення розлучення, яке між нами і так відбулося. Але, такий сценарій залишає шанс на те, що ми підемо не шляхом Придністров'я, а ФРН і НДР. І вони до нас таки повернуться, я в цьому впевнений. Але це уже буде інша Україна.

Тому, на моє переконання, наше з вами майбутнє має вирішувати не Меркель і не Олланд, а ми з вами. І не в резиденціях Путіна, а відкрито - на всеукраїнському референдумі.