Чому албанці не люблять московитів

Але, перебуваючи в Албанії, результати знову міг оцінювати за вигуками з ресторанчика при сусідньому готелі. А деталі уточнював син, який часом заглядав в інтернет. Отже, телевізор зовсім не потрібний, щоб знати, що відбувається на полі…

До речі, раніше у коментарях питалися, чому албанці не люблять московитів. Історія давня. Коли Хрущов розвінчав культ Сталіна, Ходжа розірвав відносини з СРСР. А потім Хрущов готував вторгнення в Албанію. Врятували втручання китайців та пасивність Тіто в Югославії. Але очікуючи нападу від «заклятих друзів», Енвер змусив населення побудувати до мільйона дотів та інших укріплень і перетворив усю країну на воєнний табір. Війни так і не відбулося, а жертв серед албанців були сотні чи й тисячі – при жахливих примусових роботах та виснажливій воєнній підготовці голодні й вимучені албанці помирали без обстрілів. Тож менше б Росії розповідати про те, які вони спадкоємці СРСР.

В Албанії аж до початку 90-х діяла антирадянська (читай: антиросійська) пропаганда. А з початку демократії додався акцент на наслідки для простих людей тієї, спровокованої з Москви, холодної війни.

Але головна проблема – демонстративна підтримка Москвою Сербії під час косовського конфлікту. Це вже потім косовари влаштували справжній геноцид для сербського населення краю та знищення багатьох культурних пам’яток (про це в Албанії воліють не надто часто згадувати). А спершу була дика політика Мілошевича та різня з іншого боку. Тільки албанське місто Кукес у ті дні прийняло 450 000 біженців з Косово, за що ціле місто пробували навіть номінувати на Нобелівську премію миру. Косовари – фактично ті самі албанці з однаковою мовою й звичаями. Хіба з релігією є відмінності. В Косово домінує іслам. І то доволі активний. Ще якась частина косоварів – католики. А албанці в Албанії переважно нерелігійні. Й тут доволі багато як католиків, так і православних. Але відчуття спорідненості зіграло визначальну роль.

Друзі Косово – друзі Албанії. Вороги – аналогічно. Зрештою, мені вже кілька разів розповідали албанці, що до Сербів ворожість поступово згасає. Цього року вперше бачив у Ксамілі пару машин з Бєлградськими номерами. А до Росіян несприйняття збереглося. Вони самі, від Путіна до останнього Васі, який вперше вирвався закордон, щоб напитися та наблюватися, дбають про такий імідж.

Показовим було те, що коли минулого літа в російської сім’ї (їх на все місто було аж дві, цього року ніби жодної) тут на відпочинку в морі загинув син, сприйняття було цілком байдуже. Хоча подія в дуже спокійній Албанії просто екстраординарна. Цього року на телебаченні цілі блоки йшли про аварію, в якій просто поранилися кілька іноземних туристів.

Тому ставлення до московитів холодне. А українців люблять. Ну, може трохи менше, ніж поляків, але дуже люблять. Та й наших тут ну дуууже багато – видно за номерами авто. В магазині, у вузькому проході автоматично прошу якусь жіночку: «Дозвольте пройти». Вона не відриваючись від покупок і не обертаючись: «Перепрошую, будь-ласка». А поводяться українці в Албанії дуже культурно й демонструють цікавість не лише пляжами й морською кухнею, але й екскурсіями. Це теж у нас та в поляків тут цінують.