Заморожені російські активи. Чому так важко передати їх Україні

Білий дім підтримує конфіскацію російських активів на користь України.

Це, звісно, чудово. Ми також підтримаємо. Проблема лишень в тому, що ні Білий Дім ні Україна не має відношення до цих активів.

У Центрального Банку Росії було заморожено резервів на 300 млрд доларів. Але вони щось таке підозрювали, тому з 300 млрд додарів 280 млрд доларів вони розташували у ЄС, мінімізувавши американські активи в своїх резервах. І рішення про їх конфіскацію буде приймати ЄС, а ніяк не Білий Дім.

Чи збільшує таке рішення Білого Дому в принципі можливість, що заморожені активи будуть конфісковані? Теоретично, так. Бо посилює голоси, які будуть вимагати від ЄС саме такого рішення. Та й гроші які все ж таки були у штатах нам не завадять. Копійочка до копійочки.

З іншого боку, цілком можливо, що в майбутньому заморожені російські активи стануть предметом шантажу з боку США. У разі перемоги Трампа, наприклад. Коли уряд США буде говорити, що Україна не потребує фінансової підтримки з боку Вашингтону, бо є ж ці активи і нехай Європа платить, тим більше війна у Європі. Дуже у дусі Трампа. Ба більше, він цілком може заявити, що і військова допомога з боку США має бути оплачена Європою, бо у Європі ж є російські активи. Це майже повторення «мексиканці заплатять за стіну». ЄС має купити зброю, заплативши російськими грошима американським виробникам зброї. Кому таке в США не сподобається.

Тому тут існують не тільки можливості, але й ризики.

А що ЄС? А ЄС поки нескінченно далекі від конфіскації активів. І обирають варіант використання лишень прибутку від замороженних російських активів. У майбутньому плані по підтримці України на 50 млрд доля на відсотки з заморожених активів приходиться 15 млрд.

Чому ЄС так робить? Бо боїться. Боїться налякати інші країни Глобального Півдня. Які зберігають свої гроші зараз в ЄС. Від Китаю до Бразилії, від Мадагаскару до Саудівської Аравії. А статус фінансового центру світу дуже вигідний. І в ЄС дуже бояться його втратити. Про такі ризики постійно наголошує, наприклад, Європейський Центральний Банк.

І ми можемо скільки завгодно вважати, що ЄС не правий, що вони занадто боязливі, що ризики насправді відсутні або мінімальні. Проте те, що ми думаєте, не має значення. Бо важливе лишень те, про що думають у Брюселі, Парижі і Берліні. І вони поки що не схильні йти по шляху конфіскації активів.