Українці сприймають війну за шаблоном «Великої Вітчизняної». Але тепер все зовсім по-іншому

    • Володимир Горбач

      Аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва

    • 20 Березня, 13:12
    • Розсилка

    Допомогти Україні сьогодні, на мою думку, означає передусім допомогти «прийти в себе» українцям.

    Не секрет, що майже 2 роки відбувалася складна гра у те, хто першим покине так звані мінські домовленості. Гравці в Україні та Росії виходили з того, що хто вийде з домовленостей (або на кого буде покладено відповідальність за їхній неминучий провал), той і програє стратегічно. Тому що це і буде та сторона, яка винна у новій ескалації. Винна в очах решти світу, передусім Німеччини, Франції, усього ЄС та США.
    Цього останнім часом зовсім не хотіла Росія і взагалі не могла собі дозволити Україна. Тому й триває так довго ця дивна війна, яку вже прийнято називати «гібридною».

    До речі, вже популярною є цитата про генералів, які завжди готуються до давно минулих воєн. Але ще ніхто з політиків чи активістів не спробував прикласти цю думку на себе. Адже поширені посилання на неймовірність торгівлі між Гітлером і Сталіним під час війни говорять саме про це... У головах більшості українців уявлення про війну сформоване за шаблоном «Великої Вітчизняної». І нікому не спаде на думку, що зараз ми беремо участь у зовсім іншій війні, яка має дуже мало спільного із ІІ Світовою. Головним ресурсом у цій війні є не набої чи пальне, а політична (само)ідентичність звичайних людей. Це війна передусім ведеться у свідомості людей, а усе інше - ресурси для цієї боротьби...

    Ініціатори «блокад» та автори законопроекту про окуповані території Донбасу із «Самопомочі» теж давно не приховують, що їхньою головною метою є те, що вони називають «зупинити війну»... Наївні дилетанти, у кращому випадку. Зупинити війну може лише той, хто її почав, агресор, який нападає. Жертва агресії може зупинити агресора, але не може «зупинити війну».

    Перевести війну проти зовнішнього ворога у громадянську війну або хоча б у внутрішній конфлікт - мета, яка цілком вписується у реалізацію російських інтересів в Україні. 
    Я зараз не стверджую, що люди, які цим займаються, є прямими російськими агентами, хоча й не сумніваюся, що такі насправді між ними є. Люди насправді переважно слабкі, вони більше не можуть терпіти і їхній розум цілком поглинули негативні емоції. І цей свій політичний психоз вони переносять на широкі маси населення, які й без того потерпають від погіршення свого соціально-економічного стану.

    Тому об'єктивні передумови справді є. Сучасна влада наробила немало управлінських і політичних помилок. Десь із середини лютого Україну сильно лихоманить. Політична криза перемістилася з парламенту на вулиці. Різні отаманчики верховодять обуреними, але наївними людьми.

    З боку може навіть здаватися, що влада валяється під ногами. Але це не так. Її просто немає у тому сенсі, який ми звикли вкладати у поняття влада. Тобто є люди, на яких ми покладаємо владні функції включно з монопольним правом держави на легітимне насильство. Але вони його не застосовують, принаймні вчасно. З різних причин, головна з яких - власний страх перед наслідками. І будь-хто з вуличних отаманчиків чи парламентських опозиціонерів, якби захопив собі владу, не знав би що з нею робити.

    А навіть якби і знав - то не зміг би. Через відсутність легітимних та ефективних державних інститутів. Старі інструменти політичного управління вже струхли і не годяться, а ті нові, які вже з'явилися за останні 3 роки, ще не окріпли, знаходяться в стадії реформування, і разом з усією системою держави хворіють спільними хворобами. Старі хвороби: неефективність, немотивованість, корупція, - доповнюються новими: незнанням, невмінням і нетерпимістю...

    Що робити?, - спитаєте ви, і будете праві.

    Моя відповідь не сподобається дуже багатьом, але вона стосується всіх. Потрібно провести роботу над помилками. А вони у кожного свої, і ще невідомо, у кого їх більше... Призначити одного винного - не значить зарадити проблемі. Бо проблема не лише у владі - вона у всій країні! Навіть опозиції притомної немає... Є лише різноманітні «альтернативи», які можуть лише грабувати по-своєму, альтернативно.

    У такій ситуації критиків влади (і ворогів і конкурентів) більш ніж достатньо. Щоб кричати «зрада» і «геть», ненавидіти Порошенка - великого розуму не треба. Треба лише швидка реакція і бажання бути «як усі». Це масовий психоз, я вже переконався...

    Допомогти Україні сьогодні, на мою думку, означає передусім допомогти «прийти в себе» українцям. Подумайте про наслідки дій своїм власним розумом, а не емоційно зараженими символами ворожої пропаганди про «торгівлю на крові», «бариг», «ліпєцкої фабрики» тощо. Ці віруси вже живуть у головах мільйонів українців, вони туди були імплементовані без будь-якого опору, це те, в що люди просто хочуть вірити. Вірити одностайно і безапеляційно. А хто так не думає - той внутрішній ворог. І тепер вони визначають ваші емоції у ставленні до даної проблеми. Відбувається перенацілення ненависті: з зовнішнього агресора - на внутрішню владу. Після цього поразка стає неминучою. Подумайте далі на один крок.

    Зараз найголовніше:

    1. Стабілізувати політичну ситуацію всередині України. 
    2. Відбити імовірну ескалацію на Донбасі, а може й перейти в тактичний наступ - тут військовим видніше.
    3. Залагодити дипломатичний конфуз через звинувачення України у виході з «мінських домовленостей» (через легалізовану президентом блокаду). 
    4. Пояснити українцям (усім), що цей конфлікт надовго і ніякі «блокади» не можуть «припинити війну», визволити полоненних чи звільнити Донбас. Вони можуть тільки випустити пар і потім загнати у депресію.

    Джерело: блог Володимира Горбача

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Дмитро Корнійчук
    Дмитро Корнійчук

    Президент Центру інноваційного консалтингу «КДА»

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Тарас Чорновіл
    Тарас Чорновіл

    Журналіст, політичний діяч

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ