«Класика» війни на виснаження. До чого варто готуватись українцям

Мав учора інтерв’ю із Людмилою Немиря і заявив тези, які стали особливо актуальними з поправкою на сьогоднішній ранок:

Україна має повне моральне право зайняти сильну та навіть агресивну позицію в комунікації з партнерами по передачі зброї

Тільки сильну та агресивну не в плані форми, а саме в плані змісту.

Як приклад – якщо керівництво концерну MBDA Deutchland постійно причитає «от якби уряд Німеччини дав би нам контракт на Taurus», то чому б нам самим не дати цей контракт. Ці ж Taurus вони навіть в Південної Кореї є, лежать як частина арсеналу проти бункерів Північної Кореї.

Аргумент про те, що «в нас проблеми з мобілізацією та форсуванням ОПК, то, мовляв, нам так і треба» у даному випадку не проходить, бо в країн Заходу рівень бардака на порядок більший

Наприклад – Велика Британія взагалі всі свої мобілізаційні плани буквально здала в архів, і на цьому фоні гордовито сподівається аж 2 місяці протриматись у війні проти РФ, із армією у 80 тисяч «штиків».

Якщо говорити саме про форму комунікації, то можливо варто відійти від тези «без допомоги Україна програє»

І хоча би спробувати розвивати аргумент «добробут громадянина на Заході зараз починається від захищеності жителів України», чи якось так.

Щоб чіткіше мати ґрунт під ногами в поточних умовах, треба нарешті припинити займатись спеціальною олімпіадою по темі «а от як ми бездарно змарнували свій оборонний потенціал!»

Навіть не стільки тому, що це занадто складне питання для однозначної відповіді – бо справді, десь ми занадто сумлінно дотримувались лімітів ДОВСЕ, тому попиляли свої Т-55/62, а десь би ми і реально не напаслись утримувати в строю перехоплювачі МиГ-25, котрі в 90-х стояли у Василькові.

Питання тут просто в тому, що якщо ми почнемо рахувати, із яким свистом країни Заходу спустили свій оборонний потенціал, то стане дико незручно: на кінець «Холодної війни» Велика Британія мала десь 2 тисячі танків, зараз 2 сотні; Голландія навіть після 2014 року допродавала свої Leopard 2, а тепер не може знайти грошей на батальйон нових танків; ну і Німеччина, яка мала аж 4 тисячі лише Leopard 2, а про сумну картину з її «панцерваффе» можна навіть не нагадувати.

Поки міністр оборони США Остін занадто переймається російськими НПЗ, в нього в самого господарстві такий невимовний бардак твориться:

• ВПС США поставили «на прикол» 514 літаків, зокрема F-16 та B-52, бо не вистачило 1,5 мільярда доларів на запчастини;
• Конгрес не дав 11 мільярдів доларів на цей рік, необхідних для будівництва військової інфраструктури в Тихому океані на випадок війни з Китаєм;
• ну і вишенька на тортик – поточне замовлення на «Томагавки» на 2025 фінансовий рік складає всього 22 ракети (так, це на цілий рік).

Це все підкреслює не просто те, що ми маємо право на власну гідність у цьому світі. Це все окремо підкреслює і те, що нас спіткали проблеми із мобілізацією та розгортанням ВПК на тлі того, що цим не займались інші країни, що мали на себе взяти роль гарантів світового порядку.

Окремо специфічна деталь

Деякі представники від країн Заходу «наїжджають» на нас і вимагають знижувати мобілізаційний вік на тлі того, що в їх арміях кгм взагалі феєричні проблеми із залученням молоді в стрій.

Це вказує на таку логіку – із своїми внутрішніми проблемами маємо розбиратись самі, а «порадників» ззовні – посилати їсти ягель.

До речі, чому у нас «штормлять» Шольца за «Тауруси», але ніхто не «штормить» Байдена за Atacms?

Даруйте, але Atacms краще, і таких ракет більше за німецьких.

Просто наша і базова проблема в тому, що ми «трусимо» за зброю тих, у кого її нема, і не «трусимо» тих, у кого вона реально є;

Такий стан, в якому наша країна перебуває зараз – саме так, на жаль, і виглядає «класика» війни на виснаження: обидві сторони не здатні на стратегічні прориви, активно виносять один одному критичну інфраструктуру, а ззовні циркулюють дві групи суб'єктів – носії недоречних мирних ініціатив та гравці, що готові дати «кузькіну мать» одній із сторін для досягнення переваги саме на полі бою, і саме так виходу на мирний процес.

Такий стан може тривати навіть кілька років, тому нам всім слід економити емоційні сили

Макрон є щирим прихильником філософії Людвіга Вітгенштейна, тому зараз він пішов на «вербальний» етап із погрозами надіслати війська в Україну; на якомусь із етапів просто ядерного арсеналу Франції стало вже недостатньо.

Практичний етап із військами Франції в України слід очікувати десь із весни 2025 року, на тлі французьких планів загнати значну масу військ в Румунії для крупних навчань НАТО; а звідти – і до Одеси близько.