Як Росія стає сировинним придатком Китаю

Результати візиту лідеру КНР Сі Цзіньпіна до Москви загострили увагу до того, що вигоди Росії та Китаю від двосторонніх економічних стосунків непропорційно різняться. Росія швидкими темпами перетворюється із сировинного придатку Європи на сировинний придаток Китаю.

Через санкції та оголошений Путіним «розворот на Схід» у 2022 році товарообіг між Китаєм та Росією виріс на 19% і склав $190 млрд. Експорт китайських товарів до РФ виріс на 13% до $76 млрд., постачання російських товарів в Китай зросло на 43,5% до $114 млрд.

Вигідність взаємин відкривається в структурі торгівлі. Росія найбільше експортувала до Китаю мінеральне паливо, сиру нафту й нафтопродукти – на $85,4 млрд. (74,8% від загального експорту), руду, шлаки, золу – на $3,6 млрд. (3,2%), деревину й вироби з неї – на $3,6 млрд. (3,2%). В структурі російського експорту до КНР домінують сировина, напівфабрикати й продукція низького ступеня переробки – 81,2%.

Структура китайського експорту до Росії виглядає набагато технологічніше. На частку літальних, космічних апаратів, котлів, машин, обладнання, засобів наземного транспорту, полімерних матеріалів та виробів з них припало 35% ($27 млрд.).

Експорт російського газу до Китаю у 2022 році виріс на 50% (на 7,5 млрд. куб.) - до 15,5 млрд. куб. Назвати це однозначним успіхом не можна. За даними китайської митниці, Китай заплатив за цей газ $4 млрд. «Газпром» отримував $257 за тис. куб. м. – п’яту частину середньорічної ціни газу на втрачених ринках Європи. Нескладно зрозуміти, яка з двох країн – Китай чи Росія – отримують від цього більшу вигоду.

Російський керманич Путін під час візиту Сі заявив, що РФ до 2030 року поставить у Китай 98 млрд. куб. м трубопровідного газу та 100 млн. т зрідженого природного газу. Перерахувавши зріджений газ у звичайний, виходить 236 млрд. куб. м. за 8 років. В середньому 29,5 млрд. куб. м. на рік. У довоєнному 2021 році експорт російського газу до Європи становив 174 млрд куб. м. Виходячи із середньодобового в березні прокачування газу через «Турецький потік» та газотранспортну систему України, цього року Росія поставить в Європу 26 млрд. куб. газу.

З урахуванням запланованого збільшення експорту газу до Китаю, сукупний експорт Росією (Європа плюс Китай) буде на 118,5 млрд. куб. на рік менше (на 68%). Пікантності ситуації додає те, що Китай не підтвердив зацікавленість в купівлі анонсованих Путіним обсягів газу.

Заклик Путіна щодо збільшення взаємних розрахунків у національних валютах напевне стосувався використання китайського юаню. Це фактично вже відбувається. Частка юаню в оплаті російського експорту до Китаю за минулий рік зросла у 32 рази (з 0,5% до 16%), в оплаті імпорту з Китаю до РФ – майже в 6 разів (з 4% до 23%).

Однак, по-перше, юань є частково конвертованою валютою, його використання адміністративно регулюється Народним банком Китаю, який підтримує обмеження на рух капіталу й може у будь-який момент їх підсилити. По-друге, використати отриману в юанях виручку можна, купивши саме китайську продукцію.

Росія додатково прив’язує себе до Китаю, що вигідно останньому. Красномовний приклад: за підсумками січня-лютого 2023 року китайські авто займають 36% російського авторинку, в той час, як за перші два місяці минулого року було 10%.

Росія швидкими темпами перетворюється із сировинного придатку Європи на сировинний придаток Китаю. «Розворот на Схід» призвів до появи двох монопольних покупців російської продукції – Китаю та Індії. Монопольний покупець має змогу диктувати ціни. В економічній площині Китай розглядає Росію в якості постачальника дешевої сировини та ринку збуту своєї середньо-технологічної продукції.