Чи розколюють українці суспільство

Кожній живій рослинці/істотці для повноцінного життя потрібне своє рідне середовище. Кактус росте в пустелі, риба живе у воді, а жайворонок в’є гніздечко в полі. Якщо кактус перенести в тропіки, то він скоріш за все загине, а якщо пристосується, то це буде не кактус. Якщо рибу перенести в пустелю, то вона загине, а якщо пристосується, то це буде не риба. А якщо жайворонка перенести в сніги на північний полюс, то він може й пристосується, але скоріш за все теж загине.

Отак і українці – для повноцінного життя нам треба своє рідне україномовне середовище. Українці, які не могли пристосуватися в російському світі, як правило, гинули: в таборах, в тюрмах, в примусових психушках. А які пристосувалися – перестали бути українцями, стали російськоязичні. Українці, як вид, врятувалися завдяки тому, що дехто з них залишався у подекуди збереженому українському світі.

Сьогодні українця, який вимагає для себе українського середовища: телебачення, радіо, школу, книжок, обслуговування, музику, мову – звинувачують у розколі суспільства. Це все одно, що рибу, яка вимагає води, кактуса, якому необхідна пустеля, і жайворонка, який проситься в поле - звинувачувати в тому, що вони знахабніли і розколюють природу.