Влада має виховувати націю в повазі до своїх військових

- Як Америка? Тобі там подобається?

- Ой, пані Ларисо, ви не уявляєте, як тут люблять військових! При чому всіх військових, не лише своїх. От дивіться, я ж їм ніхто. Але! Заїхали ми з дружиною в їхній магазин, купити парасолю від сонця, таку, щоб у дворі ставити. То вони, дізнавшись, що я воював, стали носитися зі мною, як з найважливішою людиною. Ви розумієте, я ж не за їхню країну воював! Але їм байдуже! Вони всіх військових боготворять. А коли вони дізналися, що я учасник українсько-російської війни і воював проти Московії, що був поранений і маю нагороди, то вони всі збіглися руку мені потиснути. Зробили нам велику знижку на ту парасолю, ледве не задарма, і подарунків надавали, я вийшов з магазину з суцільними коробками… І там уся нація так військових поважає! А діти! А школи! У них все виховання в повазі до військових, а якщо це ще й учасник бойових дій – на руках готові носити. І це відчувається всюди, куди не прийдеш. Не те що в нас: «Ми вас туда нє пасилалі». Алло, пані Ларисо, ви чуєте мене? Алло!

- Чую. Я плачу…

Це робота влади, виховувати свою націю в повазі до своєї країни, до своїх досягнень, до своїх військових. Колись і ми оберемо таку владу, яка виховуватиме в нації гордість, колись і ви будете купатися в нашій любові, куди не прийдеш, і хоч життя іде, і хочеться вже і сьогодні, та поки що ми кожен на своєму маленькому місці, хто як може, висловлюємо вам свою повагу і любов.

Дорогі наші бійці, військові, зі святом Збройних сил вас. ДЯКУЄМО.