«Самопроголошений президент». Путін йде шляхом Лукашенка

Путін чекає своєї п'ятої електоральної інтронізації (попередні були у 2000, 2004, 2012, 2018 роки).

І ці так звані «вибори» будуть проходити на більшій за обсягом окупованій території, ніж попередні. На Донбасі, у Криму та півдні Херсонської і Запорізької областей утворені виборчі комісії. Людей примушують ставити «хрестики» напроти прізвища воєнного злочинця.

Немає незалежних та авторитетних міжнародних спостерігачів. Велика кількість фактів адміністративного тиску та вже виявлених фальсифікацій навіть під час дострокового голосування. Які ще факти треба навести, щоб примусити українців та західну громадськість зрозуміти, що Путін після інаугурації цього року повинен вважатися нелегітимним керівником держави.

Що маємо ми зробити? Завалити медіа інформацією про викривлення результату голосування. Мета – підштовхнути ЄС іменувати Путіна «самопроголошеним президентом Росії» за аналогією із Лукашенко або «особою, яка виконує обов'язки Президента Росії».

Так, Євросоюз не визнав інаугурацію Лукашенко і фактично перестав визнавати його легітимність після 5 листопада 2020 року. Звісно, там були інші підстави – масштабні фальсифікації та феноменально нахабне викривлення результатів голосування, доведене навіть протоколами виборчих комісій та потужною протестною хвилею. У Білорусі був лідер опозиції і фактичний переможець виборів. У РФ цього немає.

Але, безвідносно до аналогій, головне – системна і планомірна інформаційна робота, що має резонувати із нашими цілями. Путін нелегітимний, бо в його фінальному результаті кількості голосів «за» присутній компонент штучного викривлення через незаконну організацію голосування на чужій території з точки зору міжнародного права.

Звісно, деякі ключові гравці не підуть на невизнання легітимності. Мова про Індію, КНР, ПАР, Бразилію, Іран, Туреччину, Саудівську Аравію, ОАЕ тощо. Путіну будуть надіслані привітальні телеграми, це очевидно.

Зрозуміло, що багато хто скептично ставиться до ярлика «нелегітимного» Путіна і в Євросоюзі. Але ми навіть ще не почали інформаційну операцію щодо цього.

Головне – посіяти зерно «розмитої легітимності» в громадській думці Європи, а далі піде тління, що у підсумку за певних обставин може і спалахнути вогнищем у свій час.