«Догхантери» з Грушевського

Проте, як нерідко у нас буває, фігуральний вислів має шанси перетворитися на брутальну і буквальну правду. Адже невдовзі депутати («ті, хто робить») можуть із розгромним рахунком виграти у тих, хто гавкає та нявкає, тобто домашніх тварин. І, ясна річ, їхніх господарів. Адже – увага! – 20 жовтня у Верховну Раду депутатами Андрієм Немировським і Романом Мацолою («Блок Петра Порошенка»), Євгеном Дейдеєм («Народний фронт», Андрієм Лозовим (Радикальна партія Олега Ляшка) й Антоном Яценком (група «Партія Відродження») був поданий законопроект №7220 під назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження обліку домашніх та безпритульних тварин)».

Цей законопроект передбачає створення електронної бази даних домашніх і безпритульних тварин. Власники та опікуни домашніх тварин зобов’язані зареєструвати вихованців віком від двох місяців. Реєстрацію та облік домашніх тварин повинні будуть проводити державні й приватні ветеринарні клініки. Під час первинної реєстрації власникам видаватиметься паспорт і жетон тварини, буде здійснене її чіпування.

При цьому за реєстрацію домашніх і безпритульних тварин стягуватиметься адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (сьогодні це приблизно 168 гривень). Крім того, власники будуть зобов’язані повідомляти впродовж п’яти днів ветеринарну установу про придбання тварини, а також про переїзд з нею в інший населений пункт. А кожні три роки власники відводитимуть тварин у ветеринарну клініку на огляд. За організацію обліку тварин, згідно законопроекту, відповідатимуть Державна служба з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів, а також ветеринарні установи. Не залишиться без роботи й національна поліція: вона буде перевіряти документи на тварину (паспорт, довідку про вакцинацію, номерний знак, чіп).

А тепер спробуйте уявити, як реалізовуватиметься ця депутатська ініціатива в разі ухвалення законопроекту №7220… Не можете? І мені бракує фантазії. Особливо, коли йдеться про сільську місцевість. Ветеринарна клініка чи ветеринарний пункт – зазвичай у райцентрі. До нього можна дістатися або на легковику, або на мікроавтобусі, який пару разів на день приходить до села, що не стоїть на трасі (і це в найкращому випадку!). У цей мікроавтобус не пропхнешся. Й от залазять туди, де можна їхати, тільки стоячи на одній нозі, кілька господарів із цуциками, які звикли сидіти на ланцюгу й кидатися на всіх чужих, і з котиками, які все життя гуляли самі по собі та ловили мишей і щурів, приходячи додому лише попоїсти… Ні, моя фантазія страйкує.

Можуть сказати: так ветеринари виїдуть на села, паспортизувати й чіпувати тварин. Ага. І селяни дружно понесуть їм свої кошти (до речі, якщо везти в райцентр – це теж немалі для селян гроші)? І будуть повідомляти: у кицьки народилося шестеро кошенят, трьох забрали до досягнення двохмісячного віку, а троє залишилося, то приїдьте й зареєструйте їх? Навіть не смішно…

Утім, у місті реалізація положень законопроекту теж буде «веселою». Гадаю, всі деталі розписувати не треба, чи не так? Кожен, хто живе реальним, а не депутатським життям, добре розуміє, у що виллються такі спроби, в тому числі й у фінансовому сенсі, як для громадян, так і для бюджету. Чи, може, у черговому «розпилі» бюджетних коштів для «своїх» якраз і вся суть справи?

І тільки не треба розказувати, що це, мовляв, європейський підхід і нам слід іти до Європи. Рух до Європи починається не обкладання податками та поборами власників собак і котів, а з унеможливлення перетворення місць у Верховній Раді та в урядових кабінетах, крісел голів держадміністрацій і мерів, на своєрідні бізнес-платформи, на інструменти стабільного отримання значних дивідендів за рахунок «розпилів», «відкатів» і «подяк». Та і не Європу наслідують автори законопроекту, а «братню» Росію, де нещодавно ухвалений відповідний закон. Це дружно відзначають практично всі автори коментарів у соціальних мережах і на сайтах мас-медіа.

Проте майже ніхто з коментаторів не відзначив одну з найбільших підлот законопроекту: він б’є по кишенях і нервах зоозахисників і тих, хто підбирає безпритульних тварин. Бо ж не лише власники, а й опікуни тварин змушені будуть виконувати всі положення закону у разі його ухвалення. Ну, а багато з тих, хто взяв додому вуличне кошеня чи загубленого цуцика, десять разів подумають, чи варто їм повторювати це: і додатковий клопіт, і додаткові гроші. Тому на вулицях різко зросте число безпритульних тварин, яких не братимуть ані на постійне, ані на тимчасове утримання. І так далі, і таке інше.

Звісно, паспорти й чіпи потрібні у разі перевезення домашніх тварин не лише міжнародним, а й міжміським транспортом. Звісно, собаки й коти, які беруть участь у різного ґатунку масових заходах, повинні пройти паспортизацію. Звісно, потрібно крок за кроком фіксувати сфери, де виконання головних вимог законопроекту №7220 обов’язкове. Я пишу «головних», оскільки є там й абсурдні, змавповані з російського закону чи взяті «зі стелі». От, скажімо, запропоновано встановити перелік потенційно небезпечних порід собак і включити в нього американського бульдога, німецьку вівчарку, бульмастифа, німецького дога, ротвейлера, німецького боксера і чорного тер’єра. Скажіть, а при чому тут вівчарка? Вишколена вівчарка неагресивна, агресивним може бути тільки її господар – так і дрібного мопса можна нацькувати, щоб він покусав когось за ноги, і кота взяти й кинути комусь в обличчя…

Отож Юрій Луценко забув у свою формулу вставити слово «думає». Бо ж має йтися про «тих, хто думає та робить». На жаль, бездумність характеризує не лише «собачу» ініціативу депутатів, а й багато всього, що роблять «нагорі».