Гострі запитання до Святослава Вакарчука

1. А можна вийти в народні лідери без Стенфорда? Які такі особливі знання нині потрібні, щоб сказати про те, що далі так жити не можна, що потрібні реальні зміни і мотивувати активну частину суспільства на чергову спробу?

2. А ви хіба не відчуваєте, як від цього вашого «стенфордства» тхне технологією, придумкою «чогось такого», щоб виборець обдурений уже і так, і сяк - знову повірив?

3. А можна було б «десять заповідей Вакарчука» замінити, скажімо, п’ятьма? І не витрачати дорогоцінні пункти-опори «політичного фундаменту» на декларативні і очевидності типу «антикорупційний суд і негайно» чи то «реформи державної служби» (хто тільки про це не говорив, не кажучи як!), повністю при цьому ігноруючи деякі ключові питання, наприклад, співіснування з Росією?

4. Навіщо було так незграбно приховувати очевидний політичний інтерес та очевидну політтехнологію при очевидній присутності і першого, і другої?

5. Можна було змонтувати цей ролик якось так, щоб з нього не перло відчуття «двадцяти репетицій»? На кого (або на що), до речі, час від часу, зиркає оратор в лівий від себе бік?