Що заважає відмічати реальні заслуги найкращих воїнів України?

10-та гірсько-штурмова бригада.

Вісім місяців без жодних ротацій тримає позиції у жорстоких боях на Донбасі. Значні втрати. Але бригада тримала та тримає значний фронт.

Завдавала та завдає величезні втрати противнику.

Одне з найкращих з'єднань в плані організації аеророзвідки та застосуваня дронів.

Так, не вистачає снарядів та мін, озброєння, підготовленого поповнення, всього, що необхідно для війни матеріально.

Але що дивує.

Понад 200 воїнів бригади живих та посмертно представлено до державних орденів – але не можуть отримати нагороди. Розглядаються справи по 7-8 місяців, людей представляють, вони місяцями чекають, і деякі навіть гинуть, а все не знаходиться часу організувати підписання указу та видати.

І ще – десятки частин представлені до різних відзнак – а 10-та бригада чомусь до жодної не представлена.

Багато місяців розглядається присвоєння 10-й бригаді власної назви «Едельвейс», про що неодноразово питали військовослужбовці – а все ніяк нема часу видати указ з цього приводу.

Що заважає через рік після початку вторгнення хоч б налагодити процес нагородження за поданнями?

Що заважає відмічати реальні заслуги найкращих з'єднань?

Чому нема розуміння наскільки важливо для честі воїнів державна нагорода, особливо в той час, коли держава не може забезпечити усім іншим?

Чому така неуважність до визнання бойових заслуг та відсутність поваги до подвигів воїнів і коли хоча б це елементарне питання нарешті буде нормально організовано?