Керівник Закарпатської обласної лікарні: Під час перших хвиль було 10% кисневозалежних, зараз – 80%

Закарпаття – червона карантинна зона. До області обмежено в’їзд і виїзд пасажирського транспорту, заборонені масові, а також спортивні заходи за участю глядачів. На відміну від сусідніх Івано-Франківської і Чернівецької областей минулого року Закарпаття вдавалось довше зберігати епідеміологічну стабільність. У травні 2020-го, коли Західна Україна вже «палала», на Закарпатті залишався район, до якого коронавірус ще не добрався – Міжгірський. Тоді директорка Закарпатського лабораторного центру Галина Сітник навіть називала цю ситуацію феноменом, який приїжджала досліджувати мобільна група на чолі з головною епідеміологинею області Вікторією Тимчик.

Сьогодні ж усе інакше. З близько 2500 ліжок, розгорнутих у 17 «ковідних» лікарнях, заповнені понад 80%. Майже усі шпиталізовані потребують кисневої підтримки. Найбільш гостро відчувають брак медиків, кисню, ліжок заклади, розташовані в обласному центрі. Так, за словами Юрія Яцини, головного лікаря обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака, в його установі заповнені майже 100% ліжок. «У нашому закладі 120 пацієнтів потребують кисневої терапії. 60 з них повинні лежати в реанімації. А в самій реанімації у нас всього шість ліжок і розширити її неможливо. Щодня у нашому закладі використовують 25-30 кисневих балонів, зранку у нас залишалося всього п’ять. Цього вистачить години до 16-ї години, не більше. І що скажете мені з цим робити? Як рятувати життя?», – емоційно заявив лікар під час прес-конференції в Ужгороді за участю обласного керівництва.

В інтерв’ю «Главкому» Юрій Яцина розповів, як обласна лікарня рятує хворих за таких умов та чому збільшення кількості ліжко-місць у лікарні не вирішить проблему..

Ліжковий фонд, який виділений на «ковід» у Закарпатській області підходить до критичного рівня, практично заповнено 85-90%. Якщо брати обласні заклади охорони здоров’я, розміщені в Ужгороді, то станом на 8 березня усі вони заповнені практично вщент. Місць у реанімаціях немає, вони заповнені важкими хворими. Окрім того, багато пацієнтів, які перебувають на кисневій терапії, розміщені не у реанімаційних відділеннях. Станом на 8 березня у нас в лікарні перебуває 168 пацієнтів, з них на кисневій терапії десь 120.

Ви кажете про брак саме реанімаційних ліжок, зокрема у вашій лікарні їх удесятеро менше від потреби. Як вирішуєте проблему?

У корпусі нашої лікарні, який визначений для надання допомоги хворим з коронавірусною хворобою є розведення кисневої системи. Всього маємо 20 точок. У цьому корпусі є генератор, який виробляє кисень. Окрім того, у нас є 110 концентраторів кисню. Якщо під час першої і другої хвилі було десь 10% кисневозалежних, то зараз за 80%. Багато пацієнтів поступають із пониженою сатурацією в межах 80%, вони потребують переведення до реанімацій. Та реанімаційні місця обмежені. Тому пацієнти перебувають у відділеннях інтенсивної терапії на кисневих концентраторах.

Ви також говорили про обмежену кількість балонів. Мовляв, кисень в балонах у вас був до вечора 8 березня, а далі – невідомість. Тих потужностей, які є, не вистачає?

На даний час у нас форс-мажору з киснем не виникло. Ще 8 березня ми змогли отримати від постачальників 25 балонів. 9 березня отримали 23, а 10-го обіцяють 40 балонів. Справа в тому, що кисневому генератору нашому, який у «ковід» корпусі уже шість років активної роботи. Якщо раніше він забезпечував роботою п’ять-шість точок, в основному для операційних потреб, то зараз використовуємо для всіх точок, які у нас розведені. Рік безперервної роботи генератора позначається на його ефективності. Тому на даний час кисневий генератор не дає ту концентрацію кисню, яка потрібна, тобто не 100%, а 60%. До них додатково підключені рампи з кисневими балонами, які в автоматичному режимі підживлюють ту нестачу від генератора, яка є. Саме тому настільки великий розхід кисню у нас.

Чого ще потребує ваша лікарня?

Зараз ми забезпечені усім: і засобами індивідуального захисту, які закуповуємо за кошти, призначені для потреб хворих з коронавірусною хворобою, і медикаментами, які безкоштовно отримують пацієнти відповідно до коронавірусного протоколу, за винятком ліків, які пацієнти приймають відповідно до своїх хронічних хвороб. Ми також безплатно харчуємо наших пацієнтів…

«Запускають люди себе так, що потребують одразу реанімації»

Рік тому з початком пандемії коронавірусу волонтери взяли на себе закупівлю засобів захисту, медикаментів. Зараз чимось допомагають?

Коли ми почали боротися з коронавірусом, то постало багато проблем. Волонтери багато чим допомагали, коли закінчувалися засоби індивідуального захисту. І обласна адміністрація допомагала. Якихось перебоїв з цим за рік нашої роботи в умовах пандемії не було.

Нещодавно на Івано-Франківщині було розгорнуто мобільний шпиталь через обмеження місць у звичайних лікарнях. Чи потрібно розгорнути подібний шпиталь у вашій області, чиновники розглядають такий варіант?

В області цими питаннями займається штаб техніко-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. У штабі були про це розмови, але поки вийшли з того, що збільшили кількість ліжок у тих лікарнях, які мали таку можливість. На даний час немає чіткої картини того, яка ситуація є в області з хворими. Однак ми відчуваємо кожен день: ріст кількості хворих, які потребують стаціонарного лікування, поки не зупиняється. У нас у закладі ще є вільних 25-30 ліжок для пацієнтів з коронавірусною хворобою. Ми надаємо допомогу таким пацієнтам з минулого року. Починали з 21 ліжка, потім добавляли ще поступово. За останні три місяці ми дійшли до 200 ліжок.

Наскільки можете збільшити кількість місць для хворих з коронавірусом?

Дуже багато питань до можливостей інфраструктури – як це витримати. Ми знаємо випадки у країні, коли були проблеми у лікарнях, були пожежі. У нас були ситуації, коли електромережа не витримувала, ми адекватно реагували. Минулого тижня у п’ятницю (5 березня) на прохання енергетиків проклали додаткові кабелі у корпус лікарні з хворими на коронавірус, аби зменшити навантаження на внутрішні мережі.

Найбільша проблема полягає в тому, що люди на периферії чітко не дотримуються карантинних вимог. Такої ситуації, як зараз, не було би, якби люди дотримувалися цих правил як на Закарпатті, так і по всій Україні. А зараз виходить, що медична система опинилася у заручниках цситуації. І коли я ставлю питання комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС), а також Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про сортування людей, відбір тих, кому можна реально допомогти, то зустрічаю нерозуміння. Минулого тижня поступали до лікарні по кілька десятків хворих на день. Уявіть собі, і усі кисневозалежні. Запускають люди (свій стан) до того, що приходять із сатурацією, яка потребує оформлення пацієнта одразу до реанімації. А у нас немає стільки працівників, стільки можливостей, аби все бездоганно для них забезпечити. Тому деякі пацієнти не отримують ту кількість кисню, яка їм потрібна.

«Є спалах? Значить слід все закривати»

А чому тоді таких пацієнтів не перевозять до інших лікарень, можливо, навіть до інших областей, де є необхідні умови, достатня кількість кисню?

Такі питання ми вирішуємо. До тих лікарень, де є місця, пацієнтів везуть. Але є тут небезпека. Якщо людина кисневозалежна, без кисню не може обійтися, то транспортування такого пацієнта на великі відстані несе дуже велику загрозу для його стану. Можуть бути форс-мажори у дорозі. Бували випадки, що до нас хворого везуть із сатурацією 80, а коли привозять, то уже 54. І потім витягти його з цієї ситуації дуже важко. Не виключено, що таких хворих можна і не довезти.

З чим пов’язаний нинішній спалах коронавірусної хвороби у Закарпатській області, враховуючи, що нещодавно ми спостерігали значний спад захворюваності?

Пояснення дуже просте – недотримання карантинних вимог. У січні були релігійні свята, Різдво, Водохреща. На жаль, є погрішності в роботі під час масових заходів, у кафе і ресторанах. Ми (медики) маємо виправляти ситуацію. А попереджати мають владні органи і самі громадяни… Ми бачимо, що є у Європи. Є спалах? Значить слід закривати (заклади харчування, обмеження проведення масових заходів тощо). Ми вже пройшли минулий рік ситуацію в Італії, коли не було куди трупи складати. Ми самі до цього не маємо допускати. Або ми зупинимо коронавірус, або буде анархія.

Закарпатська обласна клінічна лікарня ім. Андрія Новака (фото: suspilne.media)

«Вакцинуватися потрібно – іншого варіанту немає»

Багато людей досі не вірять у серйозні наслідки коронавірусної інфекції, нехтують безпекою. Чим цю невіру можна пояснити?

Я би не хотів когось конкретно обвинувачувати. Бо з нашого боку, боку медиків, іде масивна пропаганда, ми розповідаємо про те, що насправді є. Причому робимо це всюди, де тільки можна. Знаєте, поки грім не вдарить…. У нас були пацієнти, які казали, що цього вірусу немає, але потрапили до нас, порозумнішали. На жаль, така психологія людей. Має бути активна пропагандистська робота на всіх телеканалах. І мають це робити авторитетні люди, яким довіряють. Зі свого досвіду, коли я даю інформацію на своїй сторінці у Facebook, то бачу у коментарях, що люди нецензурними словами мене обливають. Але 90% людей все ж таки розуміють і вони мають розповсюджувати інформацію (про небезпеку коронавірусної хвороби).

Велика кілька медиків по всій Україні відмовляється від вакцинації. У вас таких багато?

У нас вакцинація запланована на 11 березня. Уже склали списки тих, хто бажає. Є списки тих, які перехворіли і можуть відстрочити вакцинацію, бо мають імунітет. Я особисто 11 числа вакцинуватимуся. У нас десь 45% (медпрацівників) у списках на вакцинацію. Скільки з них вакцинуватимуться, побачимо. Моя думка така: вакцинуватися потрібно, бо іншого варіанту немає.

Дослідження вакцини CoviShield показують, що її ефективність проти, наприклад, британського штаму Covid-19, який вже виявили в Україні, відносно невелика. То чи доцільно вакцинуватися?

Якщо я щороку вакцинуюся сироваткою від грипу, то моя імунна система трохи підготовлена до грипу. Та і взагалі вона чекає, з ким поборотися. Може, я не вірусолог високого ґатунку, але кажу вам так, як сам розумію. У кого імунна система працює правильно, підготовлена до нових викликів, їй легше буде побороти цей новий вид вірус.

Чим пояснити те, що тепер настільки збільшилася кількість саме важких пацієнтів?

Тут багато аспектів. Мабуть, маємо зараз ситуацію з курсуванням іншого штаму, відмінного від того, що мали раніше. Перебіг хвороби набагато важчий і набагато важче їх лікувати. Багато питань постає через отримані протоколи лікування коронавірусу. Коли тільки почалася пандемія коронавірусу, почали виявляти двобічні пневмонії, були у протоколах лікування препарати антибактеріальної дії… Але зараз ми чітко знаємо, що якщо є двобічна вірусна пневмонія, немає лабораторних ознак для антибактеріального втручання, то антибіотики давати в жодному разі не можна. А ось мамки біжать в аптеки, коли нежитьк дітей з’являється, і купують антибіотик. Але вірус антибіотик не вбиває.

У цьому питанні (призначають при вірусних пневмоніях антибіотики) грішить первинна ланка медичної допомоги: до нас поступають пацієнти і після обслуговування у приватних клініках. Якщо чесно, великий процент (лікарі первинної ланки) одразу призначають хворому антибіотики. А вони згубно позначаються на живій мікрофлорі в організмі, яка також бере участь у імунній відповіді на вірус. Може бути неправильне самолікування, коли пацієнт приймає усе підряд. Все це призводить, на жаль, до подовження лікування.

Михайло Глуховський, «Главком»