Хвилина мовчання: згадаймо фотографа Максима Бурду
За станом здоров’я чоловік мав право не воювати, проте все одно пішов на фронт
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Бурду.
Військовослужбовець із позивним Фотограф, загинув 26 січня 2023-го на околиці Бахмута на Донеччині під час виконання бойового завдання. Боєць не дожив чотирьох днів до своїх 26 років.
Максим народився у Ковелі Волинської області. Здобув фах журналіста у Національному університеті «Острозька Академія». Дипломну роботу він присвятив військовій фотографії, чим здивував своїх викладачів, бо тема – рідкісна. Фотографією Максим захопився ще у шкільному віці, тоді ж відзняв перше своє весілля. Потім постійно проходив курси для підвищення кваліфікації, оновлював техніку.
Молодик був активістом, громадським діячем рідного міста, співзасновником молодіжного хабу «Ватра – правильний простір», членом Молодіжної ради і партії «Національний корпус».
З 2019 року Максим перебував у теробороні. Допомагав волонтерам, паралельно навчався тактичній медицині, правилам ведення бою. Але головним його захопленням було фотографування. Чоловік вів свій Telegram-канал Military photographer, де публікував військові фото, які поширювали офіційні сторінки ЗСУ.
Через хворобу хребта Максим був комісований, тож за станом здоров’я мав право не воювати. Але він хотів піти на захист України. І пішов. Під час повномасштабного російського вторгнення Максим спочатку був у ТРО, потім став бійцем гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ (колишній ССО «Азов»). Славився тим, що вправно керував БПЛА та надавав координати артилерії для знищення ворогів.
«Я не військовий фотограф чи журналіст, я – звичайний військовий. Перш за все, в руках я тримаю зброю, і лише, коли дозволяють умови та ситуація, дістаю фотоапарат. У цивільному житті, будучи весільним фотографом, який вдень танцює з нареченими, а вночі ретушує фото, я ніколи не тішив себе ілюзіями, що війна, яка тривала на Сході, не торкнеться усієї країни. У 20-их числах лютого я замовив собі плитоноску, мої колеги відверто не розуміли це і радили, купити щось до фотоапарата. Та вже тоді я знав, що точно не буду серед тих, хто стоїть у черзі на виїзд за кордон», – писав про себе Максим.
«Неймовірно талановитий фотограф, чиї фото публікували ЗСУ, світлинами якого захоплювалися тисячі людей з усієї країни. Одного разу сказав мені: «Я хочу, щоб ти завжди відчувала, що поруч чоловік, який готовий за тебе віддати своє життя». Я відповіла: не треба життя, навіть і не думай. Але він завжди був максималістом у всьому. Він мав найвищі моральні цінності, які притаманні одиницям. Завжди був готовий допомогти кожному, віддати останнє, часто забуваючи про власні потреби», – розповіла кохана загиблого Марія.
Найбільше Максим хотів, аби його творчість жила. У рідному для захисника Ковелі його родичі та друзі відкрили фотовиставку робіт загиблого. На світлинах побратими, навчання на полігонах, військова рутина, відпочинок, святкування Нового року, бойові завдання тощо.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0