Активіст та громадський діяч Черкас загинув поблизу Авдіївки. Згадаймо Костянтина Мірошниченка
Чоловік брав участь у Революції гідності
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Костянтина Мірошниченка.
Молодший сержант Костянтин Мірошниченко, позивний Мірош, загинув 10 березня 2024 року у бою на Авдіївському напрямку Донеччини. Захиснику був 31 рік.
Костянтин народився і жив у місті Черкаси. Навчався у політехнічному технікумі. Вищу освіту здобув у Черкаському державному технологічному університеті, спеціалізувався на інженерній механіці. Він був відомим у місті громадським діячем, який пропагував патріотизм, об’єднував активну молодь в ідеологічні та просвітницькі ініціативи. Був активним представником черкаського ультрас-руху, організатором проукраїнських заходів, мітингів, маршів. Брав участь у Революції гідності.
Разом з однодумцями організовував освітні та культурні заходи для черкаської молоді. Просував ідеї доступного спорту й дозвілля для підлітків. Займався національно-патріотичним вихованням, порушував питання зовнішнього вигляду тимчасових споруд і зупинок громадського транспорту, активно виступав проти незаконних забудов. Опікувався доброустроєм рідного міста.
Також Костянтин був керівником соціального проєкту AmbrosHub, ідейним натхненником і співзасновником «ГайдаFest», керівником проєкту «НК волонтери», організатором «Черкаського фестивалю кіно».
З початком повномасштабного вторгнення чоловік став співзасновником волонтерського центру «Цивільний штаб допомоги», який забезпечував потреби військових. А в травні 2022 року добровільно долучився до Збройних сил України. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді. Брав участь у бойових діях на Запорізькому, Херсонському, Бахмутському та Авдіївському напрямках.
У кожної людини є свій маленький світ, зі своїми здобутками, цінностями, мріями і якщо ти й пальцем не поворухнув, щоб його захистити – ти свій бій програв і ніхто за тебе цього не зробить.
Костянтин Мірошниченко
Військовий забезпечував звʼязком свій підрозділ. Прагнув до більшої ефективності, хотів бачити, як сам вражає ворога, тому зацікавився технологією FPV-дронів. Займався самонавчанням і вдосконаленням навичок пілота. Зібрав команду з побратимів, регулярно переймав досвід у колег. Проводив аеророзвідку ворожих позицій. Побратими згадують його як мудрого, вмотивованого та професійного воїна.
«Я ніколи не знала більш комунікабельної, активної та амбіційної людини. Костянтин Мірош навчив мене, що таке активна громадська позиція, як реалізувати свої ідеї та йти до поставлених цілей. Він пішов добровольцем на фронт. Наші сімейні цілі та плани були зруйновані 10.03.24, у день, коли він загинув. Але я, родина, друзі, побратими зробимо все, аби у рідному місті та в Україні ніхто ніколи не забув, що втратив людину, котра дійсно жила життя, жила його гідно, пішла з нього гідно», – розповіла дружина загиблого Олександра Костецька.
«Мірош. Мій друг і соратник. Скільки ти зробив у цьому житті і скільки ще не встиг зробити. Людей з великої літери не так багато у цьому світі і ти – один з них. Настільки самовідданих справі одиниці і ти – один з них. А з таким типом мислення був лише ти один. 3-тя штурмова втратила найрозумнішого воїна, Черкаси втратили політичну надію, Україна втратила одного з найперспективніших своїх синів. Костя, я ніколи тебе не забуду. Дякую за все, що ти зробив для міста, України і нашого руху. Ми помстимося за тебе з особливою жагою. Щирі співчуття дружині і батькам. Тримайтесь», – написав командир 2-го штурмового батальйону 3-ї ОШБр Дмитро Кухарчук.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0