Став на захист Батьківщини у 2016-му. Згадаймо Ярослава Маландія
За час служби чоловік отримав чимало контузій, проте на початку повномасштабної війни повернувся у стрій
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ярослава Маландія.
Ярослав Маландій народився 10 серпня 1982 року в місті Суми. У 2016 році чоловік став на захист Батьківщини. У зоні АТО він був водієм-електриком в управлінні командира батальйону взводу зв’язку. З 2019 року Ярослав захищав Україну на посаді старшого водія.
«Протягом усіх цих років служби з Ярославом служив і його військовий пес породи пітбуль, на ім’я Харіс. 23 березня 2020 року під час виконання бойового завдання в автомобіль, яким кермував мій чоловік, влучив снаряд. Цей пес закрив собою Ярослава, врятувавши того разу йому життя. Мій чоловік зміг врятуватися і витягти з понівеченої автівки побратима. На знак вдячності Харісу за своє врятоване життя, він привіз додому його цуценя, яке назвали Кімою», – розповіла дружина загиблого Олена Маландій.
За час служби чоловік отримав чимало контузій. Але після пережитої того дня травми Ярослав звільнився з військової служби.
У перший день повномасштабного вторгнення Ярослав Маландій став на захист рідного міста, долучившись до територіальної оборони Сум. А згодом знову приєднався до лав Збройних сил України. Він служив навідником механізованого відділення.
19 травня 2023 року 40-річний Ярослав Маландій загинув від отриманих поранень під час ворожого мінометно-артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Авдіївка, Донецька область. «Він до кінця свого життя був відданим військовій присязі на вірність українському народу. Без батька залишилася неповнолітня донька, яка є інвалідом дитинства. Це тільки невеличка частина більше ніж п’яти років служби мого чоловіка. Це був його свідомий вибір. І він із честю виконував обов’язок щодо захисту своєї держави та до останнього подиху був вірним присязі українському народу та Україні», – зауважила Олена Маландій.
«Він був відданим побратимом, і у нього не було такої ситуації, що «це не моя війна». Ця війна дійсно була «його», і він хотів захищати свою сім’ю. У нього дружина, донька, але він робив те, що мав робити як чоловік», – зазначив військовий побратим загиблого Руслан.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0