Найджел - робот, який порадить, за кого проголосувати на виборах

    Творці нової програми штучного інтелекту сподіваються, що одного дня вона може врятувати демократію. Чи готові ми до того, що політику захоплять роботи?
    «Сірі, за кого мені голосувати?» «Це дуже особисте рішення.» Сірі, «особистий асистент» від Apple, не цікавиться політикою. Просто вона має в своєму арсеналі ухильні відповіді на будь-яке бодай трохи суперечливе запитання. До речі, як і деякі політики. Але наступне покоління цифрових помічників, що
    • 22 Вересня, 12:16
    • Розсилка
    Робот Найджел
    Робот Найджел

    Творці нової програми штучного інтелекту сподіваються, що одного дня вона може врятувати демократію. Чи готові ми до того, що політику захоплять роботи?

    «Сірі, за кого мені голосувати?»

    «Це дуже особисте рішення.»

    Сірі, «особистий асистент» від Apple, не цікавиться політикою. Просто вона має в своєму арсеналі ухильні відповіді на будь-яке бодай трохи суперечливе запитання. До речі, як і деякі політики.

    Але наступне покоління цифрових помічників, що базуватимуться на новітніх розробках у галузі штучного інтелекту (ШІ), можливо, буде не таким стриманим.

    Наприклад, програмне забезпечення, яке розробляє компанія з міста Портленд, штат Орегон. Його функція — надавати поради щодо всіх аспектів життя користувача, зокрема й голосування на виборах.

    «Ми хочемо, щоб ви довіряли Найджелу, щоб Найджел знав, хто ви, і служив вам у повсякденному житті», — розповідає творець Найджела Мунір Шита.

    «Він (Найджел) намагається з'ясувати, до чого ви прагнете, якою уявляєте собі реальність. Він постійно прокладає шляхи в майбутнє, які допоможуть вам досягати мети.

    «Найджел повсякчас намагається підштовхувати вас у правильному напрямку».

    Компанія Шити, Kimera Systems, стверджує, що їй вдалося зламати код таємниці «загального штучного інтелекту» (незалежного мислення), над якою безуспішно билися дослідники ШІ протягом останніх 60 років.

    Замість того, щоб навчатися виконувати окремі завдання, як більшість сучасних систем ШІ, Найджел матиме необмежений і неконтрольований доступ до електронних пристроїв свого користувача і в процесі засвоєння інформації сам себе програмуватиме.

    «Сподіваємося, що зрештою він здобуде достатньо інформації, щоб допомагати вам у політичних диспутах та під час виборів», — стверджує пан Шита.

    У світі ІТ Найджела зустріли з певним скептицизмом.

    Поки що його досягнення досить скромні. Спостерігаючи за поведінкою користувача, він навчився самостійно й без підказок вмикати беззвучний режим смартфонів у кінотеатрах.

    Але пан Шита вважає, що його алгоритм матиме перевагу над іншими цифровими помічниками на базі технології ШІ — розробками сильніших гравців із Кремнієвої долини. Також він уже проконсультувався з юристами щодо можливих підводних каменів у політичній кар'єрі Найджела.

    «Наша мета — щоб наступного року о цій порі Найджел вмів писати й читати на рівні початкової школи. До участі в політичних процесах нам ще далеко, але до цього все йде», — запевняє Шита.

    ШІ вже є частиною політичного світу. Під час передвиборчих кампаній виборці повсякчас опиняються під прицілом інтелектуальних систем із дедалі складнішими алгоритмами.

    Команди дослідників також змагаються у створенні алгоритму, який зупинить поширення «фейкових новин».

    Мунір Шита стверджує, що наявність таких помічників піде на користь демократії. Завдяки їм окозамилювання коштуватиме непорядним політикам великих зусиль.

    «Набагато важче промити мозок ШІ, який має доступ до великого обсягу інформації та може повідомити потенційному виборцю, що цей політик збрехав чи, найімовірніше, каже неправду.»

    Але чому Мунір Шита думає, що хтось послухається робота?

    Виборці дедалі частіше відвертаються від шаблонних «політиків-роботів» на користь аж занадто живих вільнодумців, таких як найвідоміший Найджел у британській політиці — Фарадж — і його друг Дональд Трамп.

    Як зможе конкурувати з цим Найджел із ШІ? (До речі, своє ім'я він отримав на честь покійного бізнес-партнера Муніра Шити Найджела Дейтона, а не колишнього очільника UKIP, Партії незалежності Об'єднаного Королівства.)

    Все просто, каже пан Шита. Ви навчитеся довіряти Найджелові. Він буде обізнаний з вашими емоціями й підлаштовуватиметься під них краще, ніж політичний лідер, якого ви бачили лише по телевізору.

    Найджел (тобто робот Найджел) міг навіть допомогти виборцям у Великій Британії прийняти більш зважене рішення щодо «брекзиту», стверджує розробник, хоча не факт, що це змінило б результати референдуму.

    «Призначення Найджела — з'ясувати, яка ви людина, які ваші погляди, і засвоїти їх.

    «Якщо в алгоритмах Найджела не складатиметься гармонійна картина, він може заохочувати вас змінити погляди.

    «Дозвольте навести екстремальні приклади. Якщо ви расист, Найджел теж стане расистом. Якщо ви ліберал лівого ухилу, Найджел стане лібералом лівого ухилу.

    «Одного-єдиного Найджела не існує. У кожного буде свій Найджел, і завдання всіх цих Найджелів — адаптуватися до ваших поглядів. Не варто вбачати в цьому якусь політичну змову.»

    Ієн Ґолдін, професор глобалізації та розвитку в Оксфордському університеті, також вважає, що штучний інтелект може відіграти певну роль у викритті політичного крутійства та брехні.

    Але професор побоюється, що політики наразі не до кінця усвідомлюють, який вплив насправді матиме ШІ на майбутнє суспільства та їхню власну роботу.

    У своїй книжці Age of Discovery: Navigating the Risks and Rewards of Our New Renaissance (Доба відкриттів: навігація крізь ризики та переваги нашого нового Ренесансу) Ґолдін та його співавтор Кріс Кутарна намагаються відшукати золоту середину між апокаліптичними візіями, в яких людство контролюють роботи, та техно-утопічними мріями еліти Кремнієвої долини.

    В інтерв'ю BBC News Ієн Ґолдін сказав: «Я думаю, що загрози, пов'язані з цими технологіями, множаться одночасно з перевагами. Залишається тільки сподіватися, що десь, у якомусь потаємному місці, є люди, які про них думають.

    «Але, безперечно, політики цього не обговорюють».

    А даремно. Навчання машин здається їм якимось елементом наукової фантастики з далекого майбутнього. Але політики мають побачити цілісну картину і зрозуміти, що цей процес уже впливає на політико-соціальний ландшафт, стверджує професор.

    Як приклад, Ієн Ґолдін наводить аргументи зі статті дослідників оксфордської Програми Мартіна з технологій та працевлаштування. Автори вказують на те, що до перемоги на виборах у США Доналда Трампа могли привести виборці, яких звільнили з роботи через автоматизацію процесів на підприємствах.

    «У світі, де машини самі навчаються, частіше виникають інновації, тому швидкість змін прискорюється», — пояснює Ґолдін.

    «З цього випливає два наслідки. По-перше, людей більше усувають від справ, і швидшими темпами зростає соціальна нерівність. А по-друге, частіше виникає потреба все оновлювати: оптичне волокно, інфраструктуру, енергосистеми, житловий фонд, збільшувати мобільність і гнучкість».

    «Їм (політикам) доведеться визначитися, вставляти палиці в колеса чи ні. Що вони робитимуть зі звільненими робітниками?» — додає професор.

    У таких, як Мунір Шита, євангелістів ШІ є проста відповідь. І жодних палиць у колеса технологій вона не передбачає.

    Поборники штучного інтелекту вважають політиків, які втручаються в їхні справи, ворогами. А творець електромобіля Tesla Ілон Маск, який попереджав про катастрофічні наслідки неконтрольованого ШІ для людства, на їхню думку, просто помиляється.

    Мунір Шита спокійно ставиться до перспективи світу, в якому всю роботу виконують машини: «Я не малюю в уяві людей, які сидять на канапах, поглинають смажену картоплю і гладшають, бо їм нема чого робити. Я уявляю людей, вільних від найманої праці. Вони мають час і можуть присвячувати його своїм зацікавленням та хобі.»



    Однак Ієн Ґолдін бачить майбутнє, покращене штучним інтелектом, у менш райдужних барвах.

    Замість того, щоб присвятити час улюбленим заняттям чи мандрувати світом, ті, кого машини залишили без діла, скоріше за все, пиячитимуть до смерті чи здійснюватимуть спроби суїциду.

    Ці міркування спираються на останні дослідження так званих «хвороб розпачу» серед малоосвічених білих представників робітничого класу Америки, розповідає професор.

    Зрештою, все зводиться до двох антагоністичних поглядів на людську природу й нашого бажання або небажання бачити в своєму житті Найджела чи подібного до нього робота.

     

    Джерело: ВВС Україна

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ