Григорій Омельченко: У списку Партії регіонів українців менше 10%

    • Катерина Пешко
    • 19 Вересня, 2012, 10:00
    • Розсилка

    Герой останньої бійки в Раді про «педофільський» скандал, вибори, та зв`язок наших політиків з ФСБ

    Про народного депутата Григорія Омельченка зараз говорять: «Якщо він не потрапить у наступний парламент, там буде набагато сумніше». Побивши усі горщики із БЮТ та отримавши серед колег славу «носія компромату» цього року він вирішив рухатись на вибори із партією «Наша Україна», посівши у її партійному списку десяте місце.

    П’ять скликань підряд нардеп-викривач жорстко виголошував обвинувачення владі. Він звинувачував Леоніда Кучму в організації вбивства Ґонґадзе, а Володимира Литвина – у підбурюванні до цього злочину. Засуджував агресію Росії проти Грузії та вимагав порушення кримінальної справи проти без п’яти хвилин Президента Володимира Путіна. Звертався до Генпрокуратури із проханням перевірити інформацію про розтління дітей в центрі «Артек» і розповідав про можливість причетності до злочину депутатів з фракції «БЮТ-Батьківщина», за списком якої востаннє і потрапив у парламент.

    І саме через останню «справу» поплатився вчора – 18 вересня – у парламенті. Конфлікт між ним та депутатом від БЮТ Русланом Богданом через так званий «педофільський скандал» назрівав вже давно і врешті вилився в сутичку прямо в кулуарах Ради.

    Вина Богдана так і не була доведена, а в нещодавньому інтерв’ю «Главкому» він заявив, що Григорій Омельченко, розповсюджуючи інформацію про «педофільський скандал», виконував наказ Віктора Ющенка та Віктора Януковича для знищення рейтингу Юлії Тимошенко. За словами Богдана, саме за це Омельченко і отримав від Ющенка звання Героя України. Підійшовши до Омельченка в Раді, Богдан зажадав вибачень з боку колишнього однопартійця з трибуни Верховної Ради. Після кількахвилинної розмови на підвищених тонах та відмови Омельченка принести вибачення, Богдан вдарив його, пояснивши свою дію тим, що це було єдине, що йому залишалось. Сам Григорій Омельченко більше здивувався не діям свого кривдника, а тому, що з самого початку розмови за ними з камерами спостерігали двоє людей: «Я не виключаю, що це була спланована провокація».

    Інциденту Омельченко, за його словами, великої уваги не надає – каже, що «все нормально». Він не виключає, що знову займеться розслідуванням деяких забутих справ та зможе притягнути до суду, як мінімум, трьох президентів України. Про шанси своєї політичної сили, справедливість вироку Тимошенко та можливий суд на Віктором Януковичем він розповів в інтерв’ю «Главкому». Оцінюючи різкість своїх деяких висловлювань, депутат просить зазначити: «Напишіть, що за кожне сказане мною слово відповідальність несу тільки я». Зважаючи на це, редакція теж зазначає, що не завжди поділяє погляди політиків, інтерв’ю з якими публікує.

    «Представників титульної української нації у Раді - менше 36%»

    Григорію Омеляновичу, ви особисто вже готові до передвиборчої гонки? Як оцінюєте свої шанси потрапити до парламенту? 10-й номер за списком «Нашої України» не виглядає найкращим для того варіантом.

    Номер 10-й у списку для мене є гарним, символічним числом. При подоланні нашою партією 5-ти відсоткового бар’єру, перші 12-14 кандидатів у депутати у списку отримають депутатські мандати. Та трагедії, якщо я не стану депутатом, не буде. Трагедія буде, якщо ми, українці, на 22-му році незалежності не замислимось над тим, чому на сьогодні не маємо національної держави, українського Президента, Парламенту, Прем’єр-міністра і українського Уряду.

    Президент Янукович за національністю білорус, з польським, як він каже, корінням. А за своєю духовною суттю він - «малорос», українофоб, який не сприймає української історії, церкви (б’є поклони і молиться московським попам), не шанує українську мову, героїв національно-визвольних рухів... Верховна Рада за своїм національним складом і суттю - великий філіал російської Державної Думи і Ізраїльського Кнесету… Представників титульної української нації у ній - менше 36%.

    Прем’єр-міністр України Микола Азаров за національністю також не українець. Він уродженець Калуги Російської Федерації. За своєю духовною суттю Азаров такий же, як і Янукович. Очолюваний ним Уряд за національним складом ще гірший ніж Верховна Рада (українців за національністю в ньому менше, ніж пальців на одній руці).

    Все це гірко і образливо для української нації. Але винні в цьому не вони, а ми - українці. Ми дорікаємо ворогам, друзям, навіть, Богу. Лише не собі.

    А от якщо «Наша Україна» не пройде до парламенту (а соціологи це їй прогнозують) – це буде трагедія?

    Трагедія буде, якщо українці «продадуться» за копійки чи повірять популістським обіцянкам – цяцянкам або дадуть себе ввести в оману соціологією про прихід до Парламенту лише «4-5 найбільш рейтингових» партій, які не мають національної ідеї, а за національним складом кандидатів у депутати не є українськими.

    Зараз з’явились соціологічні дослідження, які засвідчують, що із зареєстрованих кандидатів в депутати більшість є уродженцями з Росії і Донеччини. У виборчому списку Партії Регіонів українців менше 10%. Якщо до Верховної Ради пройдуть лише ці партії, то у ній українців за національністю буде менше 25-ти відсотків.

    Та я переконаний, що партія «Наша Україна» пройде до Парламенту, у її виборчому списку українців понад 90 %. Але не це мене тішить.

    А що ж вас тішить?

    Мене тішать результати останнього дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», яке проводилось у серпні цього року. Так, в порівнянні з показниками дворічної давнини, кількість опитаних, які вважають себе патріотами України, зросла з 77 до 82 %, а в порівнянні з даними піврічної давнини – зростання ще більше – з 73 до 82 %. Лише 10% опитаних не вважають себе патріотами України, ще 8% - не змогли визначитись. Згідно інших соціологічних досліджень 95 % наших дітей пишаються, що вони українці.

    І яке це має значення стосовно шансів «Нашої України» потрапити у парламент?

    14 грудня 1960 року Генеральна асамблея ООН прийняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам та визначила право титульного (корінного) народу, в тому числі і українців в Україні, на створення національної держави. Відповідно до міжнародних правових актів ООН і ЮНЕСКО, національна держава, це така держава, в якій титульний народ становить 67 % населення країни.

    В 2001 році в Незалежній Україні був проведений перепис населення, який засвідчив, що нас, українців є 77,8 % від загальної кількості населення, росіян - 17,3 %, білорусів - 0,6%, молдаван, кримських татар - 0,5%, болгар - 0,4%, угорців - 0,3%, румунів - 0,3%, євреїв - 0,2%. 14 вересня 2007 року ООН прийняла Декларацію про права корінних народів, яку підтримали 143 держави. Представник України, як і Російської Федерації, в ООН, не проголосував за цю Декларацію.

    Чому утрималась Російська Федерація, думаю пояснювати не потрібно (це пов’язано насамперед з національно-визвольним рухом в Чечні та Інгушетії та тенденціями до цього в інших суб’єктах Федерації). На той час в Росії вже діяв Федеральний закон, який передбачав, що росіяни є титульною нацією – як частина населення держави, національність якої визначає назву держави – Російська Федерація. А от чому утримався представник України, питання дуже цікаве. Керівником МЗС і членом Уряду Януковича тоді був нинішній лідер так званої Об’єднаної опозиції, 1-й номер у виборчому списку партії «Батьківщина» Арсеній Яценюк. Члени української делегації в ООН поділились зі мною, що вказівку не голосувати вони отримали від посадових осіб МЗС України, які посилались на рішення міністра, який просив бути солідарними з Росією в цьому питанні.

    Ще один факт, який дає краще зрозуміти, чому Росія і Україна не проголосували за цю Декларацію. Чотири держави – Канада, США, Нова Зеландія і Австралія проголосували проти схвалення цієї Декларації ООН. І зрозуміло чому. Адже корінні народи цих країн, які захопили колонізатори, були знищені, або загнані в резервації. Не проглядаються вам якісь далекоглядні таємні плани політичного керівництва Російської імперії (Путіна-Медведєва) щодо України і колишніх союзних республік, а нині незалежних держав, які не є членами НАТО? Що трапилось з Грузією – відомо. Хто на черзі?

    «Тимошенко була завербована ФСБ у липні 1995 року»

    Давайте все-таки повернемося до шансів «Нашої України» і її позиції на виборах. Дехто з експертів та політиків відкрито називає партію проектом влади, бо вона може відтягнути голоси у об’єднаної опозиції. Не боїтеся, що після програшу об’єднання, дорога у політику і вам буде закрита?

    Ні, не боюсь.

    Краще поговорити, дійсно, про проекти, тих, хто буде відтягувати голоси, щоб не було українського національного парламенту. Щоб, прийнявши відповідні закони, потім використати на свою користь природні багатства України, в першу чергу, її чорнозем (який може годувати дві Європи) і запаси питної води, геополітичне значення, територію як сировинний придаток, ринок збуту своїх неякісних товарів і продуктів харчування, захоронення ядерних і хімічних відходів і використання українців в якості дешевої робочої сили, напіврабів.

    І що це за проекти?

    Ці плани і проекти розроблені і використовуються щодо України вже давно двома могутніми організаціями. Одна з них, це ядерна Російська імперія з її великодержавним шовінізмом і агресивною (в тому числі воєнною) зовнішньою політикою, направленою на підпорядкування собі територій, які вона втратила в результаті розвалу СРСР і отримання союзними республіками незалежності та створення Євро-Азійського союзу. Кремлем вже зроблені кроки, які на собі відчула Грузія, Україна, Польща, Білорусія, Молдова, а в самій Росії – Чечня і Інгушетія. Друга – міжнародний сіонізм зі своїм тіньовим світовим урядом у складі трьох сотень найбагатших і найвпливовіших єврейських сімей (так званий, «Комітет трьохсот»), в руках яких майже всі багатства світу, вся фінансова і банкова система, транснаціональні корпорації, медицина, фармація, ЗМІ. Поряд з існуючими Євросоюзом і Європарламентом вони створили свої Європейський єврейський союз і Європейський єврейський парламент, які знаходяться також у Брюсселі.

    Ви не боїтеся, що Вас за ваші вислови звинувачуватимуть в антисемітизмі?

    Я не проти євреїв, росіян чи людей іншої національності. Я проти фашизму, нацизму, комунізму, проти великодержавного російського шовінізму і агресивної зовнішньої політики керівництва Російської імперії та міжнародного сіонізму і його іудео-нацизму.

    200 найбагатших громадян України володіють сукупними статками на суму 85 мрлд. 200 млн. дол. США. З них 18 мільярдерів. За національністю із 18 мільярдерів - 16 євреїв, 1 татарин і 1 росіянин, українця – жодного. Із 200 найбагатших людей – українців менше 5%. Не буду перераховувати всіх прізвищ, зазначу лише, що за час президентства Януковича, його старший син Олександр (за фахом стоматолог) здобув статки майже на 100 млн. дол. США.

    Неозброєним оком видно, яку, поки що, інформаційну і економічну війну веде Москва проти України. Які мільярдні кошти Кремль вкладає для знищення всього українського: мови, культури, історії, релігії, паплюження наших національних героїв, історичних дат, недопущення вступу України в Європейський союз і НАТО, перетворення незалежної України на сателіт Росії, а українців - на населення, електорат, довічного перебування Чорноморського флоту в Севастополі. Згадайте, як у вересні 2008 року на догоду політичному керівництву Росії фракція БЮТ майже одноголосно (за винятком мене і декількох депутатів-українців) за прямою вказівкою Тимошенко і Турчинова (на вимогу Путіна) не підтримала в Парламенті проект заяви Президента Віктора Ющенка, внесеного фракцією «Наша Україна», про засудження воєнної агресії Росії проти суверенної Грузії, військової окупації частини її території, а також відправила у відставку міністра закордонних справ українця-патріота Володимира Огризка, який захищав національні інтереси України і протистояв агресивній зовнішній політиці Росії та її втручанню у внутрішні справи України.

    Тобто ви фактично звинувачуєте своїх колишніх соратників з БЮТу в тому, що вони допомагали Путіну робити з України сателіта Росії?

    Я не звинувачую їх, а констатую лише факти. Тимошенко і її фракція, саме за вказівкою Путіна, шельмували, а потім зняли з займаної посади міністра оборони Юрія Єханурова, який в рамках міжнародного права і національного законодавства, відповідно до договору між Україною і Грузією, надав їй допомогу військовою технікою і озброєнням під час воєнної агресії ядерної Росії проти суверенної Грузії, а в січні 2009 року - жорстко виступив проти Тимошенко і Турчинова та тих умов, на яких Тимошенко підписала газові угоди у Москві з Путіним. Путін публічно підтвердив, що на переговорах щодо цих угод він обговорював з Тимошенко питання про продовження перебування російського флоту в Севастополі на 50 років і вона погоджувалась.

    Думаю, люди ще не забули, як керівники фракції БЮТ та новоспечений лідер «опозиції» Яценюк проспали, а потім оправдувались, чому вони не завадили прийняттю «мовного закону» та чому 28 депутатів, обраних за списком БЮТ проголосували за нього. Без цих «бютівців», за яких Тимошенко і Турчинов не раз клятвено заявляли, що вони несуть персональну відповідальність за кожного члена своєї фракції, регіонали, комуністи і «литвинівці» ніколи б не прийняли цей антиукраїнський закон.

    У довідці ФСБ Росії під грифом «цілком таємно», підготовленій для Президента Путіна, детально розписано, як Тимошенко була завербована ФСБ у липні 1995 року, коли була затримана зі своїм чоловіком в аеропорту «Внуково» за контрабанду 100 тис. доларів, та як вона використовувалась як агент у кримінальних справах, які розслідували правоохоронні органи Росії. ФСБ рекомендувало Путіну використовувати Тимошенко в майбутньому... У жовтні 2004 року Службі зовнішньої розвідки України вдалося добути зазначену довідку щодо діяльності Тимошенко як агента ФСБ і з нею був ознайомлений Президент Кучма.

    Таємна вісь Путін – Медведчук (посередник і кум Путіна) – Тимошенко (Турчинов), яка була створена після відставки Тимошенко з посади Прем’єр-міністра у вересні 2005 року, та їх спільна діяльність прояснились. Все таємне рано чи пізно стає явним. Вже відомо, як Тимошенко, ставши Прем’єр-міністром після парламентських виборів 2007 року, «викручувала» руки Ющенку, щоб він призначив Медведчука віце-прем’єр-міністром.

    «Був єдиний шлях ліквідації режиму Кучми - об’єднання з партією «Батьківщина»

    Ви зараз звинувачуєте Юлію Тимошенко, але ж останній раз у парламент заходили саме за списком БЮТ.

    Те, що вчинила Тимошенко і моє обрання депутатом за списком БЮТ – не зіставні речі. За вчинення злочину – треба відповідати, хто б ти не був.

    Без трьох національно-патріотично партій, які очолювали Степан Хмара, Левко Лук’яненко і Анатолій Матвієнко (у якого я був заступником) та української соціал-демократичної партії на чолі з Василем Онопенком виборчий блок імені Юлії Тимошенко не відбувся б. Створюючи його, на прохання Тимошенко (яка прекрасно розуміла, вберегти її від тюрми за вчинення злочинів з Лазаренком, може лише депутатський мандат), ми усвідомлювали політичну ситуацію, яка склалася перед виборами у березні 2002 року, в пік розквіту злочинного режиму Кучми – Януковича, розуміли, що наш союз тимчасовий і необхідний для повалення цього режиму і не допущення обрання в 2004 році Президентом України наступника Кучми Януковича. Був єдиний вірний шлях ліквідації режиму Кучми - об’єднання з партією «Батьківщина» та використання її структур на місцях і, звичайно, коштів Юлії Тимошенко. Не скористатись цим, було б не лише політично не професійно, а й злочинно щодо українського народу.

    Об’єднання «Батьківщини» і «Фронту змін», на ваш погляд, буде так само ефективним в боротьбі з Януковичем?

    Ні, це об’єднання для відродження української нації ефективним не буде. За своїм змістом ці партії не є ідеологічними, партіями правого спрямування. Навіть для його лідерів Яценюка і Турчинова - це об’єднання не буде ефективним в силу їх особистих амбіцій та інших, дуже цікавих причин, які засвітяться невдовзі після виборів, коли Кремль почне присилати керівництву «директиви» для їхньої подальшої діяльності. Архіви КДБ, вивезені з Києва до Москви, будуть нагадувати про це. Українців у виборчому списку так званої «ОО» менше 37%.

    А як оцінюєте партії Наталії Королевської та Віталія Кличка, які позиціонують себе «третьою силою»?

    Ці партії не є «третьою» національною українською силою за своєю ідеологією. Це партії ліберально-демократичного характеру, але не національного. Проаналізуйте їх передвиборну програму і партійні списки. Українців за національністю менше 35%.

    Я дуже шаную Віталія Кличка, як спортсмена і як політика і бажаю перемоги йому на виборах. В пресі з’явились аналітичні матеріали про тісні зв’язки лідера партії «Удар» і його дружбу з групою Льовочкіна – Фірташа. Хочеться вірити, що Кличко і ті українці-патріоти (хоча їх і дуже мало), які балотуються від партії «Удар», будуть відстоювати українські націоналі інтереси у Верховній Раді разом з «Нашою Україною».

    Щодо партії Наталії Королевської «Україна – Вперед!», то це, як засвідчує преса, - проект влади, а точніше – групи Рината Ахметова.

    Давайте повернемося до часів вашого перебування у фракції БЮТ і вашого виключення з неї. Після того, як ви звернулися до Генпрокуратури із проханням перевірити інформацію про розтління дітей у дитячому центрі «Артек» і розповіли про можливість причетності деяких депутатів з вашої фракції, ваші ж однопартійці почали вас називати «політичним кілером». І вчора, майже через три роки, цей тривалий конфлікт призвів до силової сутички прямо в кулуарах парламенту.

    Я ніколи і ніде «не розповідав про можливість причетності деяких депутатів фракції БЮТ до розтління дітей у дитячому центрі «Артек». На початку травня 2009 року до мене звернулась жінка – мати двох малолітніх дітей з письмовою заявою, у якій було вказано про ґвалтування її дітей впродовж трьох років. У своїх неодноразових заявах і скаргах мати вказувала, що дітей ґвалтували в Києві і в «Артеці» її колишній чоловік, його друзі, знайомі, яких діти впізнали по фотографіям. Їх прізвища були нею вказані у заявах і скаргах. Звернення матері було криком відчаю, так як на всі її попередні заяви в міліцію, прокуратуру і особисто до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, як до жінки і матері, ніхто не реагував. Згідно вимог чинного законодавства депутат зобов’язаний направити отриману заяву (скаргу) за належністю для перевірки і відповідного реагування, що я і зробив.

    Скажу лише одне, як колишній слідчий. По-перше, витік цієї інформації в пресу завдав колосальної і можливо непоправимої шкоди для встановлення об’єктивної істини у справі і притягнення винних осіб до відповідальності. По-друге, не може бути в кримінальному судочинстві так, щоб для підозрюваного, який не має депутатської недоторканності, одні й ті самі докази були достатніми для пред’явлення йому звинувачення і арешту, а для інших підозрюваних (народних депутатів), щоб ці ж самі докази не були достатніми для порушення проти них кримінальної справи і притягнення їх до відповідальності. З юридичної точки зору це абсурд!

    Коли я балотувався за списком БЮТ, я був позапартійним. Юлія Тимошенко називала мене українським «комісаром Катані» та особисто умовила вступити в її партію, бути членом політради і допомогти очистити партійні ряди від тих, що «поприлипали» у зв’язку з тим, що партія знаходилась при владі. В присутності членів політради я сказав: «Вам буде дуже важко зі мною в цьому питанні, я почну з верхів і скоріше за все доведеться мене виключати з партії і фракції за мою жорстку позицію». Так воно і сталось, хоча вона і запевняла мене, що їй якраз і потрібна моя позиція «чистильника». Виявилось, що Тимошенко і Турчинов персонально підібрали членів партії і кандидатів у список БЮТ вбивць, гвалтівників, злодіїв, шахраїв, гомосексуалістів, раніше судимих, з кримінальним минулим і сьогоденним...

    Всі вони були мною публічно названі в пресі та в офіційних депутатських зверненнях або запитах, направлених мною впродовж 2007 - 2009 років особисто Тимошенко, тодішньому керівнику фракції Івану Кириленку та першим особам правоохоронних органів для відповідного реагування.

    Жоден з членів партії «Батьківщина», яких я рекомендував виключити з партії і фракції (а мова йшла про десятки членів партії, а також депутатів у Верховній Раді й у місцевих радах) не був виключений ні з партії, ні з фракції, так як Тимошенко готувалася стати Президентом України і розраховувала на них, а не на мене.

    «Луценко отримав несправедливий вирок»

    Щодо газових угод – ви вважаєте, Тимошенко понесла об’єктивне покарання?

    Є двоє свідків з її близького оточення, які були присутні під час моєї розмови з Тимошенко на другий чи третій день після підписання «газових угод» і повернення її з Москви. Я прийшов до Тимошенко і у вічі їй сказав: «Юлія Володимирівно, Ви не будете Президентом і можете не розраховувати на підтримку Спілки офіцерів України. Вас будуть судити. Кажу це Вам, як заступник голови Спілки офіцерів».

    Тимошенко усвідомлювала і точно знала, на що вона йшла. На мою думку, обвинувальний вирок справедливий, законний і правосудний. В ході судового слідства були допущенні порушення процесуальних прав Тимошенко. Проте ці порушення не є суттєвими, не можуть бути підставою для скасування вироку. Щодо тяжкості міри покарання, то суд виніс занадто суворий вирок. Достатньо було б покарання у вигляді умовного позбавлення волі. Але для цього Тимошенко потрібно було визнати свою вину, покаятись у вчиненому злочині і відшкодувати нанесену державі матеріальну шкоду.

    За тиждень до арешту в суді Тимошенко зустрічалася зі мною з тими ж самими двома особами з її близького оточення.

    І що вона вам говорила?

    Розмова тривала понад дві години. Вона мені сказала, що все практично відбувається так, як я її попереджав і запитала, що можна зробити, щоб її не посадили і чи допоможе їй «госдеп США»? Дивлячись їй у вічі, я сказав: «Юля Володимирівна, особисто я не хочу і не бажаю, щоб Вас засудили і відправили в колонію. Хоча прекрасно розумію, що те, що Ви скоїли, йому виправдання немає. Вас впродовж тижня візьмуть під варту в залі суду і засудять до позбавлення волі на сім років. Ніякий «госдеп» США і ніхто інший Вам не допоможе, окрім Вас самої».

    Вона запитала, що для цього потрібно зробити. Я відповів, що необхідно обрати не політичний, а юридичний спосіб захисту, змінити тактику поведінки в суді, не перетворювати його на політичне шоу, не намагатись у різний спосіб навмисно затягувати судове слідство. На що Юлія Володимирівна сказала, що вона уже зайшла так далеко, що не може відмовитись від обраної лінії захисту і сподівається на допомогу США і Європи та розраховує, що Путін її не кине. Майже, як за Остапом Бендером: «Захід нам допоможе...». Через 5 чи 7 днів вона була взята під варту в залі суді, а згодом отримала і вирок, який я прогнозував...

    Тобто думка Заходу, що в Україні є політв’язні, для вас не є прийнятною?

    Давайте будемо коректними і точними з терміном «політув’язнена». Чи Тимошенко є такою? По-перше, ніхто з європейських чи американських лідерів її так не називав. Їхні висловлювання, наприклад, як «політично вмотивований вирок», «вибіркове застосування правосуддя» і тому подібне перекручуються і подаються захисниками, що вона є «політув’язненою». Але, на те вони і захисники, їм за це гарно платять. По-друге, ніхто з цих «лідерів» не знайомився з матеріалами кримінальної справи. Вони роблять висновки лише на тому, що їм вкладають у вуха емісари з України під час вояжів за кордон. Цікаво, за чиї кошти? Чи не за ті понад мільярд доларів США, які Тимошенко, використовуючи свою корпорацію ЄЕСУ в розрахунках за природний газ з Росією, в 1996-1997 роках перерахувала в свої офшорні компанії?

    Найбільше в напрямку обілення Тимошенко і представлення її «політув’язненою» працюють за дорученням Президента Росії Путіна його спецслужби і закордонні дипломатичні представництва. Путін переслідує мету не витягнення свого «агента впливу» із в’язниці, а використовує Юлію Тимошенко для досягнення своїх геополітичних цілей: міжнародної ізоляції України, недопущення її вступу в Європейський союз і НАТО, а втягнення в Євро-Азіатський союз і перетворення України на сателіт Російської імперії з єдиною грошовою системою, спільними збройними силами, на першому етапі створення об’єднаної Протиповітряної оборони (ППО) та їх спільного командування, введенням в Україні російської мови, як другої державної (як це зроблено в Казахстані і Білорусії). Настане час, коли тим європейським і американським політикам, які ліпили з Тимошенко образ «політув’язненої», буде соромно за це.

    А от щодо Юрія Луценка, то, на моє глибоке переконання, він засуджений незаконно. Це була помста, яка має ярко виражений політичний характер, з боку Президента Януковича і віце-прем’єр-міністра Колеснікова за діяльність Луценка на посаді міністра внутрішніх справ. Посадові особи, які проводили досудове слідство, самі вчинили службові злочини, незаконно пред’явивши звинувачення Луценку і взявши його під варту.

    Луценко отримав неправосудний, несправедливий вирок, а Тимошенко засуджена законно. Та як на мене, її необхідно звільнити заради одного – щоб розблокувати шлях для України до вступу в Європейський союз і не втратити стратегічний курс євроінтеграції, в тому числі і вступу до НАТО. Але в цьому не зацікавлені ні влада, ні керівництво «ОО».

    Тимошенко - хоча й досі голослівно – ще й звинувачують ще й у вбивстві Щербаня. За це, на вашу думку, їй теж доведеться відповідати?

    З приводу заяв першого заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна 5 липня цього року я направив йому особисто депутатський запит. У ньому я дав жорстку юридичну оцінку висловлюванням Кузьміна, які масово тиражуються вітчизняними і закордонними ЗМІ, що «у справі про вбивство Щербаня у нас достатньо підстав, щоб пред’явити Юлії Тимошенко звинувачення...» і «Генпрокуратура має у своєму розпорядженні відповідні свідчення того, що Юлія Тимошенко, Павло Лазаренко і Леонід Кучма мають пряме відношення до вбивств».

    Такі висловлювання Кузьміна є некоректними і неетичними, призводять до подібних заяв президента Януковича, а потім він змушений свої ж попередні висловлювання корегувати і зміщати акценти, а міністру закордонних справ доводиться виправдовувати Януковича. Вони з юридичної точки зору є незаконними. Неправомірно називати прізвище Тимошенко і Кучми і говорити, що вони «мають пряме відношення до вбивств», якщо прокуратурою проти них навіть не порушена кримінальна справа і не винесена постанова про притягнення їх як обвинувачених.

    «Янукович вдруге Президентом не буде»

    Якщо ви вже згадали Леоніда Кучму. Сьогодні йому теж пред’являють певні звинувачення у справі Ґонґадзе. На початку серпня заступник Генпрокурора Кузьмін зробив заяву, що якщо слідство збере необхідний матеріал проти екс-президента, можна буде відкривати нову справу. Ви передбачаєте можливість існування інших доказів, окрім плівок Мельниченка?

    Якось, доповідаючи на сесії Парламенту черговий звіт слідчої комісії, я сказав: давайте я складу свої депутатські повноваження, призначте мене Генеральним прокурором і через пів року ці особи будуть сидіти на лаві підсудних. Доказів, які встановили слідчі комісії, до складу яких я входив або очолював, достатньо, щоб сьогодні Кравчука, Кучму, Януковича та багатьох членів Уряду, які були за часи їх президентства, в тому числі, які зараз знаходяться в Уряді Азарова, визнати винними. Всі ці докази знаходяться у Генеральній прокуратурі.

    Чому ж тоді правоохоронні органи не оприлюднюють інформацію у справі Кучми, ті докази, яких, як ви кажете, у них достатньо?

    По великому рахунку правоохоронним органам немає потреби оприлюднювати ці докази, оскільки вони свого часу мною були оприлюднені на сесії з трибуни Парламенту, на сесії ПАРЄ або в ЗМІ. Те що встановлено Генеральною прокуратурою, мені, майже все відомо.

    Правоохоронні органи часто прикриваються горезвісною «таємницею слідства», яка може бути розголошена з дозволу лише слідчого або прокурора. Але на практиці «таємниця слідства» у нас є фікцією і дуже часто носить вибірковий характер. Коли потрібно і вигідно політично владі, то правоохоронні органи «зливають» матеріали кримінальних справ у ЗМІ.

    Зараз так звана «об’єднана опозиція» Яценюка – Турчинова кричить, що почне процедуру імпічменту Президента. А де ж вона була ця «опозиція», коли ще 30 липня 2010 року я зареєстрував у Верховній Раді проект постанови «Про утворення Спеціальної тимчасової комісії з розслідування діянь Президента України Януковича В.Ф., які містять ознаки злочинів та розгляду питання про усунення його з поста Президента України в порядку імпічменту». Ще раніше на сесії Парламенту був оголошений і направлений Генпрокурору Олександру Медведьку мій депутатський запит про порушення кримінальної справи проти Януковича. Всі керівники фракцій, мабуть, злякались і не дали до складу запропонованої мною Тимчасової слідчої комісії представників від свої фракцій.

    А за що зараз можна винести обвинувальний вирок Януковичу?

    Судіть самі. Ставши Президентом України, Янукович 21 квітня 2010 року так звані «харківські угоди». Згідно з висновками профільних Комітетів Парламенту та експертів ця угода є такою, що має антиконституційний і антидержавний характер та ставить під загрозу національні інтереси України, підриває її державний суверенітет і територіальну цілісність та веде до нарощування державного боргу України.

    Наступне. 27 квітня 2010 року Янукович, виступаючи на сесії ПАРЄ, публічно заперечив Голодомор в Україні 1932-1933 років, як Геноцид українського народу. Згідно зі ст.2 Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» публічне заперечення Голодомору визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниження гідності Українського народу і є протиправним. У цивілізованій правовій демократичній державі за вчинення подібного Президент був би відправлений у відставку і засуджений. У нас же, не дивлячись на явні ознаки злочинів, вчинених президентом Януковичем, злякалися створити Тимчасову слідчу комісію і порушити кримінальну справу.

    Потрібно також розслідувати законність придбання Януковичем у приватну власність Межигір’я, навколо якого зараз багато галасу. Я був першим, хто підняв питання по Межигір’ю, направивши депутатські запити в Генепрокуратуру, Міністерство юстиції…

    І це нічого не дало.

    Спочатку дало. Мінюст подав позов до Господарського суду позов, щоб передати Межигір’я в державну власність. Почався суд, на який викликали мене, як ініціатора питання, а також першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука, який підписав позов. Потім тихенько справу закрили. Почалися переговори між Тимошенко і Януковичем, як поділити Україну на двох. Вони вже підготували проект Конституції, який був готовий до внесення в Парламент, і все було готово для створення великої «ширки» Партії регіонів і БЮТу. Під час цих переговорів Тимошенко і дала вказівку Корнійчуку, щоб Мінюст відмовився від позову і справу «поховали». А коли Тимошенко і Янукович побили горшки між собою, то вона, а тепер і «Об’єднана опозиція» Яценюка – Турчинова волають, що вони «їх зупинять» (роблять вигляд, що вони не такі самі) і повернуть Межигір’я народу.

    Термін правління Януковича тільки-но перевалив за екватор. Це половина чи чверть? Чи передбачаєте ви, що Віктор Федорович може обиратися ще на другий строк?

    Думаю, що Янукович на наступний строк президентом не буде. Він сам це розуміє. Якихось надзусиль він також не буде застосовувати, пам’ятаючи президентські вибори 2004 року і особливо вибори 2010 року, на яких він переміг. Можливо, встигне прийняти нову Конституцію, яка передбачатиме обрання Президента в Парламенті, якщо після жовтневих виборів 2012 року буде його більшість. Як будемо жити далі і чи станемо вільними громадянами у своїй країні і господарями на рідній землі, все залежить від нас, 78% етнічних українців. Хочеться вірити, що українці це усвідомлюють…

    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ