Тетяна Козаченко: Скільки суддів люстровано? Жоден!

    • Катерина Пешко
    • 17 Грудня, 2015, 10:20
    • Розсилка

    Керівник люстраційного департаменту Мінюсту про те, як фіскальна служба, суди, правоохоронці блокують виконання закону «Про очищення влади»

    Чиновницька система в Україні продовжує пручатись люстрації. І в прокуратурі, і в судах, і в правоохоронних органах є доволі багато охочих оскаржити своє звільнення та отримати індульгенцію. Подекуди чиновники, що мали залишити свої посади протягом десяти днів з початком дії закону «Про очищення влади», цього не зробили й досі. Для розуміння варто згадати гучну історію, коли в жовтні цього року виявилось, що 42% працівників центрального апарату Державної фіскальної служби перебуває на своїх посадах незаконно.

    Та на заваді дії закону стають не тільки посадовці, що за будь-яку ціну намагаються триматися у своїх кріслах, а й Конституційний суд. Одразу після вступу закону в силу ряд нардепів, а також Верховний суд, звернулись з поданням до КС щодо відповідності ряду статей люстраційного закону Конституції. Перше засідання Конституційного суду з цього приводу відбулось ще в квітні. Тоді, після заяв про наявність у деяких суддів конфлікту інтересів, розгляд питання був перенесений. Шість місяців про подання щодо люстраційного закону не згадували. Але фактично одразу, після заяви голови департаменту з питань люстрації Тетяни Козаченко про ситуацію в ДФС, яка не бажає «очищення», знову була здійснена спроба продовжити процес над люстрацією. Наразі в Верховній Раді вже лежить проект №2695, який вносить зміни у правила люстрації. І робить ситуацію більш пікантною, бо до переліку «на очищення» можуть потрапити і посади суддів Конституційного суду. Тож головні «люстратори» країни очікують нових спроб перешкодити виконанню закону. Власне, певні кроки в цьому напрямку вже робляться…

    Про численні спроби «люстрованих» чиновників повернутися на свої «теплі» місця і методи, які вони для цього вигадують, читайте у другій частині інтерв’ю із Тетяною Козаченко.

    Першу частину з головою люстраційного департаменту Мінюсту читайте тут –«Деякі судді Конституційного суду перед призначенням проходили оглядини у Москві».

    «Паскал взявся розслідувати не побиття людей, а вчинення ними порушень»

    У вас не складається враження, що ви боретеся із «вітряками»? Тим паче, що реакція на люстрацію не змушує себе чекати. Бувають доволі цікаві збіги: за люстрацією керівника слідчого управління МВС Віталія Сакала слідують міліцейські обшуки в Мінюсті, за заявою про необхідність на 42% очистити апарат Державної фіскальної служби – Конституційний суд береться доводити неконституційність закону про люстрацію…

    Є таке враження. Але що тоді, не боротися?

    До речі, через три дні після того, як я надала перелік осіб, які підпадають під заборони, голові ДФС, Конституційний суд вирішив знову розглядати справу по закону «Про очищення влади». Я не вірю в такі збіги. Вони, думаю, шукають шляхи, яким чином нівелювати цей закон.

    Ще дещо. От рік, працюючи на державній службі, я не цікавила податкову. Але як тільки було проведено перевірку фіскальної служби робочою групою, виявлено недолюстрованих осіб, я за тиждень отримала два «листи щастя». Виявилось, що треба перевірити деякі питання по моїй декларації, по порядку нарахування і сплати податків. Ця система, як кубло змій, намагається себе захищати будь-якими способами, в тому числі, шляхом особистих нападок, пошуку компромату, дискредитації. Ця система не працює на те, щоб побудувати щось правильно. Твердження, що у нас десь є чиста митниця, де все законно, апріорі не вкладається в голові будь-якого нормального українця. Є тільки розуміння, що це – однозначно корупційна ланка в ланцюгу збору коштів в кишені високопосадовців.

    4 листопада голова ДФС Роман Насіров звітував, що за підсумками додаткової люстраційної перевірки Мінюсту Державна фіскальна служба звільнила 88 людей, в тому числі, начальника Головного управління ДФС в Києві Людмилу Демченко.

    Ні, не все тут правда. Весь час перекручується інформація. В оприлюдненому на сайті Мінюсту звіті робочої групи зазначено 76 прізвищ, які підпадають під заборони займати посади. Більшість з них – 66 осіб – повинні були бути звільнені протягом 10 днів з моменту вступу закону в силу. Тобто вони вже рік незаконно знаходяться на своїх посадах. А коли їх звільняють за законом, орган перевірки, який їх звільняє, до Міністерства юстиції надсилає відомості про особу для внесення її до Єдиного державного реєстру осіб, до яких застосовані заборони. А ДФС нам надіслала тільки 33 пакети документів (в тому числі, накази на звільнення). Так, Людмилу Демченко вони звільнили. Але маркером є й Василь Андрухів, який очолює Дніпропетровську ДФС. Його не звільнили.

    Та й Демченко також намагається повернутися.

    Перше, що вона зробила, - подала позов до суду. Що цікаво, позов подала 4 листопада, а вже 5 листопада, суд порушив справу і в телефонному режимі викликав на понеділок всі сторони на судове засідання. Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства, сторони повідомляються мінімум за три дні. Далі, коли ми в понеділок прийшли на засідання, суд сказав, що відкладає справу, на коли – нам повідомлять додатково. А вже через 10 хвилин принесли всім повідомлення, що справа розглядатиметься в середу, через день. Тобто за 4 робочих дні суд відкрив провадження у справі і провів два судових засідання. На остаточне за 4 дні засідання не прийшла пані Демченко, не прийшли її адвокати, не прийшли представники ДФС, з якою вона судиться. Всі вони до суду прислали листа, де написали: всі документи є в матеріалах справи, просимо суд видалитися в письмове провадження і без участі сторін виписати рішення. І судді – а це Ігор Качур, Володимир Келеберда, Віктор Данилишин – вже за 5 хвилин були готові перейти в письмове провадження. Виключно тому, що там була третя особа без самостійних вимог – Міністерство юстиції в моєму представництві – засідання тривало не 10 хвилин, а 3,5 години.

    Відводи суддів були не прийняті, клопотання на ознайомлення справи були не прийняті, і судді все ж перейшли в письмове провадження. Про цих суддів треба знати одне. Ті ж самі люди надавали індульгенцію Василю Паскалу («Недолюстрований» екс-заступник міністра внутрішніх справ Василь Паскал пройшов переатестацію і був призначений першим заступником голови Національної поліції - начальником кримінальної поліції. Лише після збурень громадськості він все ж написав заяву про відставку, яка була прийнята главою МВС Арсеном Аваковим 30 листопада, - «Главком»). Позов по Паскалу подавала Громадська рада з питань люстрації при Мінюсті, і судді написали, що Громадська рада з питань люстрації при Мінюсті не є суб’єктом і не має права звертатися до суду. Але якщо немає суб’єкта, який звертається до суду, то немає і позову, позов залишається без розгляду. А вони відмовили в задоволенні позову на їхню думку неіснуючому суб’єкту. При цьому, в позові встановили ряд фактів, які давали можливість залишатись на посаді Паскалу, і там ще були посилання на документи, яких не тільки не було в матеріалах справи, а яких взагалі в природі не існує. Як і раніше, суди перебувають в змові з державними органами.

    Щодо Демченко. То по ній суд зараз перебуває в письмовому провадженні.

    Вважаєте, є реальна загроза, що суд стане в цій справі на її бік?

    Авжеж. За наявності системи, яка не оновилася, одна сторона надає іншій послуги щодо відтворення, збереження себе на посадах.

    Закон «Про очищення влади» не дозволяє вирішувати якість нових призначень. Він не означає, що сюди не можна нове сміття занести. Але він означає, що хоча б старе не може повернутися. Авжеж цей закон є кісткою в горлі.

    Але іноді складається враження, що голова не хоче бачити, куди йдуть ноги. Щодо того ж Паскала. Коли громадськість почала висловлювати невдоволення його призначенням в Національну поліцію, міністр Аваков розповідав, який Паскал чесний міліціонер...

    Я не ставлю під питання моральні якості Паскала. Лише кажу про те, що закон діє без вибіркового застосування. В законі є критерій, який не передбачає перевірки діяльності Паскала, а говорить, що особа, яка входила до складу керівництва самостійного структурного підрозділу МВС України, підпадає під заборону, якщо займала цю посаду більше року. Паскал просто повинен був бути звільнений протягом десяти днів.

    Все інше – те, що говорить громадськість (за даними ЗМІ, під час Майдану Паскал очолював групу міліціонерів, які влаштовували переслідування майданівців, також його пов’язують із провокаціями, що відбувалися під будівлею Верховної Ради 31 серпня цього року, - «Главком») – не стосується закону про люстрацію, однак ілюструє проблеми влади. В звіті Ради Європи щодо розслідування злочинів під час Євромайдану, вбивств Небесної сотні чітко зазначено: перші півроку не були проведені нормальні розслідування та збір доказів. Більш того, вони зазначають, що був відповідний саботаж з боку правоохоронних органів. І також в 200-х статтях звіту зазначено, що керівництво, люди найвищого складу, які в той час були при системі, не здатні проводити відповідні розслідування, бо є упередженими. Проти кого вони повинні проводити розслідування? Проти тих людей, яким вони підпорядковувалися багато років? Або проти себе чи своїх підлеглих, яким вони давали накази?

    Тим не менш, позиція МВС полягала в тому, що Паскал займався розкриттям ряду резонансних злочинів і робив це доволі добре.

    Щодо Паскала. Саме його підрозділ (карний розшук) був відповідальний за оперативне супроводження розслідування подій, які сталися під час акції масового протесту з 30 листопада на 1 грудня 2013 року. І тоді Паскал взявся розслідувати не побиття людей, а вчинення ними адміністративних правопорушень. Ніхто не розглядав їх як потерпілих, а зовсім навпаки – робили винними. Це були репресивні дії проти людей. Після того він, вже як заступник міністра, 31 серпня цього року давав розпорядження Національній гвардії під Верховною радою кидати гранати назад у протестувальників. Оцінку цього ніхто не робить.

    МВС вивісило в себе лист, що досягненнями Паскала є те, що він очолював розслідування побиття Тані Чорновол, вбивства Юрія Вербицького, викрадення Ігоря Луценка.

    Щодо побиття Тані. Про те, що були затримані не ті особи, вона вже розповідала.

    Щодо Ігоря Луценка. Паскал справді очолював розслідування, і справді були затримані виконавці. Однак не були ідентифіковані чи затримані ані організатори, ані замовники. При цьому, Ігорю було зрозуміло, що викрадачі спілкувалися телефоном з правоохоронними органами. Зазначалося, що його відвезуть в райвідділок. Але будь-яка інформація про те, що тут могли бути причетні представники правоохоронних органів, в матеріалах справи відсутня, що говорить про намагання приховати частину інформації. До того ж адвокат Ігоря Євгенія Закревська зазначала, що коли Ігор був знайдений, його навіть не опитали. Слідству відомо, між викраденням Ігоря та Юрія, є зв’язок. І саме тому, була величезна ймовірність того, що якби Луценка опитали, Вербицького могли б знайти живим. Півдоби після того, як знайшли Луценка, Вербицький ще був живим.

    Я не вважаю все це досягненнями Паскала. До речі, представниками прокуратури вже була оприлюднена інформація щодо того, що зі складів правоохоронних органів населенню, зокрема «тітушкам», було видано більше 400 автоматів і 90 тисяч патронів. Це зробили правоохоронні органи.

    «Міністерство юстиції подало 62 пакети на звільнення суддів за люстраційним законом»

    Чи можна говорити про відомчі особливості люстрації?

    Люстрація робиться хвилями. Кожен орган фактично в рамках двох років, згідно плану Кабміну, сам визначає, коли починати перевірку. Великий обсяг держорганів, які перевіряються. До того ж, державні службовці «мігрують» (переходячи з одного органу в інший, з однієї посади на іншу, - «Главком»).

    Раніше в інтерв’ю «Главкому» ви говорили, що найважча для люстрації категорія – це судді. Ситуація не змінилась?

    Тут питання просте: скільки суддів саме люстровано? Жоден.

    Але раніше проблема полягала в тому, що не працювала Вища рада юстиції, яка, власне, і має право подачі суддів на звільнення до парламенту. Зараз вона працює.

    Так, зараз Вища рада юстиції запрацювала. І Міністерство юстиції подало вже 62 пакети на звільнення суддів саме за люстраційним законом. Подивимось.

    Маркером в цій справі буде люстрація Віктора Татькова, екс-голови Вищого господарського суду (17 грудня ВРЮ остаточно по суті розгляне застосування люстрації до Татькова, - «Главком»). Він підпадає під критерії закону, бо більше року був членом Вищої ради юстиції (згідно закону «Про очищення влади», автоматична люстрація здійснюється, в тому числі, щодо осіб, які у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року сукупно не менше одного року обіймали посаду члена Вищої Ради юстиції, - «Главком»).

    А в регіональному розрізі є відмінності в процесі очищення влади?

    Ми повинні розуміти, що столиця України є фактично орієнтиром для всієї країни. А що відбувається в столиці? Людину, яка підпадає під люстраційну заборону, яка була призначена в керівництво податкового органу Печерського району міста Київ влітку 2013 року, в розквіт Сім’ї Януковича, в розквіт корупції і збору коштів для конкретних людей, не тільки не звільняють, а всупереч закону підвищують в посаді, призначають першою особою податкової служби столиці (Людмилу Демченко, - «Главком»).

    Далі. Нинішній в.о. прокурора Києва Олег Валендюк за часів Януковича очолював департамент представництва прокуратури в судах в Генеральній прокуратурі України. Через нього проходило все, що стосується обвинувачень людей під час Євромайдану. 19 лютого 2014 року (не до, не після, а в день розстрілів!) він отримав грошову премію від тодішнього Генпрокурора Віктора Пшонки – через вирішення «надскладних питань» прокуратури під час акції протесту. Його теж не тільки не звільнили, а й підвищили.

    Багато загалом випадків, коли ті чи інші високопосадовці, чиновники таки отримали індульгенцію від суддів?

    Є випадки. Але тут цікава тенденція. От я вам часто називаю прізвище судді Данилишина. Він – піонер в наданні індульгенцій, і виключно високопосадовцям. У справі Демченко ми, Мінюст, заявляли йому відвід. Він виносив рішення, які забороняли мирні зібрання взимку 2013-2014 років. Тимчасова спеціальна комісія при Вищий раді юстиції його навіть викликала щодо порушення ним присяги з цього приводу. У нього стовідсотковий конфлікт інтересів.

    Індульгенцію можна отримати не тільки з рук суддів, а й з рук президента. В свій час Порошенко поновив на посаді екс-командуючого Сухопутних військ Геннадія Воробйова. Хто ще удостоївся такої честі?

    Загалом було декілька генералів.

    Але Олександр Терещук, який певний час очолював ГУ УМВС в Києві (Терещук був звільнений з посади лише 14 грудня, - «Главком»), теж отримав особисту індульгенцію Указом Президента. Процедура, за якою він її отримав, відбулася з величезними порушеннями. Бо укази президента стосуються виключно надання права щодо незастосування заборони займати державні посади військовослужбовцям заради забезпечення оборони і національної безпеки країни. А індульгенцію дали міліціянту, який є відповідальним за розгін Майдану в Луцьку, бо тоді він очолював УМВС у Волинській області. А там так само діяли «тітушки», блокували автобуси з патріотами. І от зараз цій особі, яка не є військовим генералом, не пов’язана з національною безпекою та обороноздатністю під час АТО, було надано право повернутися.

    В мене питання: коли міліцію столиці країни очолювала така особа, прокуратуру столиці очолює така особа, ДФС столиці очолює така особа, як мають реагувати інші області?

    Є підрахунки, скільки загалом індульгенцій вже надано? Скільки людей, що підлягають автоматичній люстрації, не були звільнені або повернулися на свої чи інші державні посади?

    Нема обов’язку в органів перевірки повідомляти Мінюст про наявність «індульгенції» в їхніх працівників. Немає органу, який би збирав цю інформацію. Ми реагуємо на інформацію і відразу вступаємо в справи. Але суди роблять все, щоб Мінюст не був стороною в тій чи іншій справі. От по справі Олега Валендюка (в.о. прокурора Києва, - «Главком») було прийнято рішення в першої інстанції, яке виніс суддя Данилишин. Де суд постановив: зобов’язати Генпрокуратуру утриматись від звільнення Валендюка за законом «Про очищення влади». Як тільки Мінюсту про це стало відомо, ми відразу підготували апеляційну скаргу. Але апеляційний суд сказав, що інтереси, права і обов’язки Мінюсту не порушені, і відомство не має права подавати апеляційну скаргу. Ми подали касаційну скаргу. Справу порушили. Але ми чотири місяці билися, щоб матеріали справи передали з суду першої інстанції до суду касаційної інстанції щодня перевіряли реєстр, дзвонили їм. А минулого тижня дізнались, що вони за три дні призначили справу і без повідомлення сторін її розглянули і сказали знову ж таки суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції не є суб’єктом. Нам не дали можливості навіть прийти до суду, і це Вищий адміністративний суд України.

    Не можна так гратися із законом і судовою системою. На жаль, високопосадовці не розуміють цього, коли своїми рішеннями нівелюють закон, щоб лишатися на посадах.

    Потрібно відштовхуватись від того, чому вони так намагаються залишитися при своїх посадах? Максимальна заробітна плата держслужбовця на сьогодні лімітована – 10 мінімальних заробітних плат. Однак я вам вже називала прізвища. Хто з них живе на ці гроші? Те, яким чином вони намагаються утриматися на своїх посадах, говорить про те, для чого їм це потрібно.

    «Всі намагаються поновитися»

    А скільки люстрованих намагаються поновитися?

    Всі намагаються поновитися. Конституційний суд зробив запит до Вищого адміністративного суду про кількість справ в судах. От на час, коли в реєстрі було 785 осіб, Вищий адміністративний суд зазначав, що до адміністративних судів надійшло 831 позовна заяви. Тобто справ розглядалося більше, ніж звільнених осіб. Нонсенс. Зараз в реєстрі 838 осіб.

    Більшість, щоправда, після прийняття закон звільнились за власним бажанням. Вони не можуть повернутися. Але, відповідно до закону, і не мають проходити люстраційну перевірку.

    Та тут слід зазначити, люстрація в більшості випадків спрацювала на 90%.

    Тобто? Ви ж наводити кричущі випадки, коли ті чи інші держслужбовці або незаконно лишаються на своїх місцях, або намагаються поновитися через суди. То чи можна говорити про те, що люстрація дійсно спрацювала?

    Я поясню. В більшості випадків державні службовці дуже бояться порушувати закон, бо розуміють, що в будь-який час – влада в нас змінюється як у комедії «Свадьба в Малиновке» - це може бути застосовано проти них.

    А випадки, про які я вам кажу, є кричущими і вибірковими. Вони мають, як правило найвищу політичну волю, бо так ганебно порушувати закон можуть виключно люди, які мають найвищі гарантії в найвищих ешелонах.

    Якось оцінити цей супротив і взагалі хід люстрації у відсотках можна?

    Насправді, люстрованих автоматично не так багато.

    От, для прикладу, давайте візьмемо МВС. Є центральний апарат міністерства в Києві – це максимум 150 осіб (керівники департаментів, їх заступники). Крім цього, в нас є 24 області, плюс Крим, Севастополь і Київ. По них ми беремо керівників – першу особу і нехай у кожної буде по 4 заступники. Тобто по областях грубо маємо десь 110 осіб, що підлягають люстрації. Тобто за посадами під люстрацію у МВС підпадає загалом близько трьох сотень осіб максимум. А склад МВС – 200 тисяч. Ротація, звичайно, дуже маленька – менше, ніж 0,5%. Але через ці 0,5% людей проходить 80% всіх незаконних рішень. І якщо подивитись на те, хто займає посади, то ці керівники фактично не змінювались.

    Ми намагаємося зараз провести аналітичну роботу щодо того, як відбуваються ці процеси. Державних службовців, наприклад, є 300 тисяч. Але особа може мігрувати і кожен раз ховатися на іншій посаді. Насправді, ми можемо визначити в Україні всі люстраційні посади, самі порахувати, хто там перебував, і зробити реєстр осіб, які підлягають люстрації. Але це величезна робота. Ми робимо її вже більше, ніж півроку. І ми не думали, що вона буде займати стільки часу. Бо державні органи нерідко намагаються не надавати нам інформацію, затягувати цей процес або надавати її в такому вигляді, що її дуже тяжко опрацьовувати.

    Скільки осіб було звільнено в результаті люстрації в Мінюсті, який ви представляєте?

    От тільки минулого місяця ми ще одну особу люстрували – керівника одного із своїх державних підприємств.

    Але загалом було звільнено небагато людей. В міністерствах під люстрацію підпадають особи, які протягом року займали посаду міністра і першого заступника, а також заступники, які займали свої посади під час Революції Гідності протягом трьох місяців та не пішли за власним бажанням. Фактично в кожному міністерстві таких осіб – до десяти. Але вони переважно або втекли, або звільнились ще до люстрації. За невеликими виключеннями. В нас всі такі люди були звільнені.

    Щодо власне перевірки. Перевірка наразі продовжується. Робиться вона просто. Особа пише заяву, даючи згоду на проходження перевірки і подає декларацію. Відразу направляються запити до ДФС щодо перевірки відомостей в декларації на предмет достовірності даних та відповідності доходів із законних джерел, а також направляється запит до СБУ.

    За даними в особовій справі перевіряється, чи працювала особа впродовж чотирьох років (2010-2014), в суді або правоохоронних органах, якщо так, то теж направляються запити. Отримавши відповіді, вже за матеріалами особової справи, і за відповідями з ДФС і СБУ складається висновок: або стверджувальний, про те, що особа пройшла перевірку, або негативний, в разі якого протягом трьох днів особу звільняють.

    Чи передбачена якась відповідальність для керівників органів, де, скажімо так, люстрація погано проводиться?

    Ілюстративною у цьому випадку є перевірка виконання вимог Закону у ДФС. Робоча група, до складу якої входили представники Мінфіну, Секретаріату КМУ, Мінюсту, Громадської ради з питань люстрації при Мінюсті та Національного агентства України з питань державної служби, за результатами перевірки рекомендувала Кабінету міністрів поставити питання відповідність щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі можливе звільнення, голови ДФС Романа Насірова. Це питання досі не закрито. Але це вже питання до Уряду про якість вирішення кадрових питань: чому такі «демократичні особи» не бажають, щоб ці органи очищувалися?

    Першу частину з головою люстраційного департаменту Мінюсту Тетяною Козаченко читайте тут – «Деякі судді Конституційного суду перед призначенням проходили оглядини у Москві».

    Джерело фото: Facebook Тетяни Козаченко

    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ