Олег Синєгубов: Роботи для СБУ на звільненій Харківщині – не на один рік

У президента і його політичної сили із самого початку не задалися справи в одній з найпотужніших областей – Харківській. Сюди довго нікого не могли призначити головою ОДА, згодом посаду віддали не надто досвідченого «слугу» Олексія Кучера, якого швидко «з’їли» місцеві еліти. Після цього деякий час «крісло грів» виконувач обов’язків Олесандр Скакун. І врешті до Харкова перекинули тодішнього губернатора Полтавщини Олега Синєгубова. Власне, саме йому за пару місяців після призначення довелося російське вторгнення зустріти у прикордонному регіоні.

Харків – ласий для окупантів (та, здавалося б найбільш досяжний для них) український мегаполіс. Та взяти облцентр загарбникам так і не вдалося. Більш того, нещодавно під натиском української армії вони взагалі «перегрупувалися» і були відкинуті майже з усієї області.

Але те, що Харків є своєрідним форпостом спротиву Путіну, дорого коштує місту і області: росіяни гатять по місту так, що деякі квартали розтрощені просто вщент, багато будинків не підлягають відновленню.

Синєгубов – один з фаворитів Офісу президента. У розмові з «Главкомом» він оцінює масштаби руйнувань, розповідає, як мешканці облцентру «розтеклися» по передмістю та як переживає війну великий харківський бізнес.

Світ вже дізнався про страшні звірства окупантів у Балаклії та Ізюмі. Що ви побачили на звільнених від росіян територіях, коли їздили туди разом з президентом? Яка там наразі ситуація?

Кожен населений пункт кожного з районів, які були звільнені, – це окремі історії. Наприклад, в Чугуївському районі є населений пункт Коробочкине – там майже не залишилось жодного вцілілого приватного будинку, все зруйновано. У Балаклеї десь у передмісті є райони, де будинки умовно цілі. У центрі міста зруйнована велика кількість будівель: немає світла, водопостачання, каналізації, телефонного і мобільного зв’язку, інтернету – абсолютно вся життєдіяльність паралізована. В Ізюмі взагалі дуже страшна історія, тому що там зруйновано майже кожен будинок – багатоповерхівки, адміністративні будівлі, зокрема, історичні будівлі.

Там велика кількість загиблих саме серед мирного населення. Люди просто намагалися елементарно вижити, мова про нормальні життєдіяльність чи побут там навіть не йшла.

Зараз на цих територіях працює велика кількість правоохоронців. У них декілька функцій, одна з них – переписати та зафіксувати абсолютно всіх людей, яким потрібна першочергова допомога: комусь медична, комусь евакуація, бо помешкання зруйновано.

Як тільки Ізюм був звільнений, туди повернулася легітимна українська влада

фото з відкритих джерел

За нашими даними, в Ізюмі зараз перебуває приблизно 12 тис. людей. У Балаклії – від 6 до 8 тис. Зараз працюємо, щоб відновити найближчим часом критичну інфраструктуру. Завдання не з легких, тому що зруйновані майже всі мережі. Наразі пріоритет – відновлення електропостачання, бо від нього залежить усе інше: водопостачання, каналізація, функціонування очисних споруд, робота банківської та медичної систем.

Крім того, у нас зараз відключені від електроенергії Куп’янськ, Вовчанськ, населений пункт Шевченкове. Там електрика була частково, а зараз відімкнена повністю, тому що електрика йшла транзитом з Російської Федерації. Так що вирішуємо питання, щоб переключитися на нашу мережу та наші потужності.

Росіяни б’ють якраз по критичних інфраструктурних об’єктах –харківській ТЕЦ, наприклад. Умовно кажучи, ми їх відновлюватимемо, а вони битимуть знову. Що робити в такій ситуації?

У нас зараз історія з відновленням не ТЕЦ, а саме електромереж. Наразі не можу сказати, що є такі критичні руйнування, щоб казати про якийсь колапс. У нас є звідки подавати електроенергію, головне – відновити мережі, підстанції та супутню інфраструктуру. Інше завдання, яке ми розглядали на нараді з президентом, – підготовка та реагування на такі нестандартні й критичні випадки, як руйнування ТЕЦ.

Я не буду говорити, які у нас джерела виробництва електроенергії, щоб цим не скористався ворог.

«Багато очільників міст виїхали, місце їхнього перебування невідоме»

Якою взагалі була і є стратегія росіян щодо Харкова?

Чи полишили вони ідею захоплення міста Харкова та Харківської області? Звісно, що ні. Чи можуть вони її реалізувати на сьогодні? Відповідально заявляю – ні, не можуть. Тому що з 24 лютого ми щодня продовжували підвищувати обороноздатність області, будували фортифікаційні, військові та інженерні споруди. Вони ж це бачать, і ми це знаємо з перехоплень їхніх розмов, розвідка нам доповідає. Навіть таких спроб прорватись до Харкова, як у перші два тижні з 24 лютого, в росіян вже не вийде.

Однак у нас ще досить багато завдань, які ми разом з військовими маємо вирішити, щоб втримати звільнені території. А нагадую, за нашою офіційною інформацією, залишається лише близько 6% окупованої території Харківської області, хоча раніше було 32%. Лишилися невеличкі населені пункти: Ізюмський напрямок, частина Вовчанського напрямку й частина півночі нашої області.

Міста на Харківщині звільнені. Але деякі колишні голови цих міст втекли, їхні обов’язки намагаються виконувати секретарі міськрад. Хто саме прямо зараз відповідальний за ситуацію на місцях?

У нас є чіткий алгоритм відновлення функціонування органів державної влади на деокупованих територіях. Зараз розглядається питання щодо призначення там голів військових адміністрацій, які будуть відновлювати життєдіяльність. У деяких населених пунктах це будуть чинні очільники, десь ми будемо призначати інших. Бо деякі з них виїхали, їхнє місце перебування невідоме, вони втратили зв’язок і, за нашою думкою, неспроможні виконати обов’язки. Але, наприклад, мер Ізюма був евакуйований, бо якби він залишився під окупацією, то змушений був би співпрацювати із ворогом і йому було б пред’явлено підозру про держзраду. Коли тільки ЗСУ звільнили місто – він вже на місці і у тісній комунікації з нами налагоджує там життя.

Як відбувається ваша координація з мером Харкова Ігорем Тереховим, главами інших міст області? Бо історично між мером облцентра та головою обладміністрації на Харківщині існувала конкуренція. Під час війни щось змінилось?

У нас повна взаємодія й комунікація, робимо одну справу. Наразі у нас є спільні виклики щодо відновлення критичної інфраструктури та підготовки Харкова до опалювального сезону. Наразі ми в області готові на 82%, але це без деокупованих територій. Звісно, цей відсоток об’єктивно буде зменшуватися, коли ми їх включимо в умовну статистику. Далі спільно вирішуємо завдання щодо обороноздатності, зведення рубежів оборони Харкова та області.

Деякі райони Харкова зруйновані майже вщент

фото: t.me/kt20220224

«Підстав для оголошення евакуації з області немає»

Наскільки люди активно виїжджають до Росії через неконтрольовану ділянку кордону?

За нашою інформацією, люди, які втікали до Росії, – це, перш за все, колаборанти. Деяких пропускали, деяких не випустили і вони зараз переховуються по лісах. Там працює наш Служба безпеки, наші військові, аби виявити тих людей. У нас є і відповідні кримінальні впровадження, і відповідна інформація – далі будемо діяти за законом.

Але це можуть бути не тільки колаборанти, а й люди, які просто втікають від війни.

Правильно, тому всі будуть перевірятися. СБУ має відпрацювати кожного, хто може бути причетним до колабораційної діяльності.

Україна ж зараз не контролює всі ділянки кордону. Як можна всіх перевірити?

Виявляємо тих, кого можемо. Коли території тільки були звільнені, ми перевіряли тих людей, які з’являлися в публічному полі і були явними колаборантами. Далі вже робота буде сталою, роботи для СБУ буде не на один рік.

Скільки мешканців Харкова та області залишили свої домівки, а скільки лишилися в регіоні, але в безпечніших місцях?

У нас зараз 350 тис. внутрішньо переміщених осіб – це ті люди, які виїжджали зі свого постійного місця проживання, шукаючи собі більш безпечне місце або на території нашої області, або на території інших областей. Наразі, за нашими підрахунками, у Харкові проживають близько мільйона мешканців, хоча до 24 лютого цей показник становив біля двох мільйонів, з них півтора мільйони – корінне населення міста.

Люди виїжджали в передмістя, наприклад, Мерефу – це найбільший населений пункт біля Харкова. Там до 24 лютого населення становило від 10 до 15 тис., зараз – приблизно 25 тис. Або можемо взяти населений пункт Первомайський – зараз там плюс 5 тис. внутрішньо переміщених осіб. У Богодухівському району – біля 80 тисяч внутрішньо переміщених. Люди намагаються мігрувати всередині області. Навіть коли ми пропонуємо евакуацію – вони не хочуть виїжджати за межі області.

У Донецькій та Луганській областях зараз відбувається примусова евакуація. Коли така потреба може виникнути в Харківській?

Підстав для примусової евакуації може бути декілька. Одна з них – ризик ведення бойових дій на території населеного пункту. Друга – ризик потрапляння цього населеного пункту в оточення або під окупацію. Третя – пошкодження критичної інфраструктури, внаслідок якого за низької температури буде відсутнє опалення. Наразі у нас підстав для оголошення примусової чи непримусової евакуації з області немає. Однак поряд із цим у нас є потреба у евакуації людей, чиї помешкання розбиті або зруйновані. Досі тривають обстріли вже звільнених територій, тому ця евакуація має бути індивідуальною. Закликаємо при цьому реагувати лише на офіційні повідомлення, а не вестись на повідомлення телеграм-каналів, бо це просто небезпечно.

«Ворог може дістати майже до будь-якої точки Харківської області»

Наскільки і коли росіяни можуть збільшити географію своїх обстрілів?

По Харкову щоночі та щодня ми фіксуємо обстріли ракетами – зазвичай С-300. Були обстріли з реактивних систем залпового вогню «Ураган» та «Смерч», частіше «Ураганом». Дальність дії такої системи біля 60 км, а до кордону у нас 40 км. Тобто незалежно від того, де будуть перебувати наші війська на території України, ворог може дістати майже до будь-якої точки Харківської області. Для обстрілів всієї Півночі та Сходу України їм не потрібні дорогущі «Іскандери». Але доки не було звільнено досить істотну частину області, до нас діставали навіть звичайними «Градами», хоча їхня дальність – лише до 20-30 км. Чим далі буде лінія фронту – тим все-таки менше буде обстрілюватися Харків.

Полонені свідчать: їм давали прямі накази бити по цивільних

Як росіяни можуть змінити тактику після того, як їх відтіснили від найближчих до міста позицій?

По-перше, все залежить від того, які військові підрозділи робили ці обстріли, і, по-друге, – яка мета цих обстрілів. Можливо, що метою є відволікання наших Збройних сил, наших систем ППО від завдань, які б вони могли виконувати саме на лінії зіткнення, на фронті або в тилу ворога.

Коли у нас тривали бої під Ізюмом, була розбита Кантемирівська танкова дивізія ворога. Вона досить відома, бо брала участь у військових парадах у Москві. Причому розбита вже вдруге, і тією ж військовою частиною наших Збройних сил, яку ми не будемо називати. Була захоплена дуже велика кількість ворожої військової техніки, яка вже встала на озброєння ЗСУ.

Президент Володимир Зеленський та голова Харківської ОДА Олег Синєгубов

Фото: офіс президента

Підходи ворога не змінилися: вони як били по мирному населенню – так і б’ють. Коли ми брали у полон військовослужбовців окупаційних військ, вони навіть давали свідчення, що їм надавали прямі накази бити по цивільному населенню. Особливо в перші два тижні, коли вони майже підійшли до околиці Харкова і на деяких напрямках вже навіть перебували у ньому. Фактично метою був терор українського населення. Вони й надалі можуть запускати «Урагани» по центру міста вдень чи зранку, причому по тих же парках, куди вже повернулися люди. У нас, на жаль, є десятки загиблих за раз і десятки поранених.

У Харківській області багато оборонних підприємств, зокрема завод імені Малишева. Якщо не вдаватися в деталі, про які ми не можна казати, хоч якісь з них сьогодні працюють?

Я вам про це не можу сказати. Якщо для ворога – то можемо сказати, що ці підприємства наразі не працюють, абсолютно всі.

«Біля 70% приватних підприємств в області простоюють»

Що зараз взагалі працює – стабільно чи хоч якось?

Зараз найбільш соціально захищеними людьми, як би це не видавалось дивним, є пенсіонери, які стабільно отримують пенсії та навіть виплати на деокупованих територіях. У Балаклеї вони вже йдуть, незабаром будуть і в Ізюмі. Причому люди отримують пенсії одразу за всі місяці окупації, якщо раніше не отримували ці кошти на банківські картки. Друга захищена категорія – працівники державних підприємств, які так само стабільно продовжують отримувати заробітну плату. Якщо говорити про приватний бізнес, то в області біля 70% приватних підприємств знаходяться у простої, хоча продовжують сплачувати навіть деякі податки.

Харківська область до війни була одним з донорів держбюджету. Чи можна оцінити прямі та непрямі збитки для регіону, що вже завдала російська агресія? Умовно кажучи, порівняти фінансові результати серпня 2021 року та серпня 2022 року?

Я вам назву декілька досить цікавих позицій. За даними на перше півріччя, бюджет по області виконується майже на 100%. Якщо казати про показники бюджету окремих територіальних громад, то подекуди це виконання – 35%, тобто критично низьке, а подекуди йде перевиконання – 123%. Звісно, коли 70% підприємств Харківщини не працюють, шкода  досить велика. Але продовжують сплачуватися податки, або, можливо, декілька виробництв продовжують своє існування за рахунок інших. Той же Philip Morris, підприємство та виробництво якого зруйноване, продовжує справно все сплачувати. А це, напевно, найбільший платник податків на території Харківської області.

Популярний фаст-фуд «Мівіна» зник з полиць – це теж транснаціональне виробництво. Вони теж не працюють зараз?

Не працюють.

«Колаборанти, як і по всій країні, у нас є»

Ви вже згадували про мешканців області, які зустрічали окупантів хлібом-сіллю. Була історія, коли викладачка Харківського юридичного університету розповідала студентам байки про нацистів й «азовців». Як ви гадаєте, який відсоток населення досі чекає на прихід Росії?

Ми спілкувалися із «азовцями», які несуть військову службу, і вони заявляли: «Слухайте, ми чесно думали, що Харків росіяни пройдуть просто транзитом. А коли ми воювали під Ірпенем і чули, що Харків стоїть, то у нас завзяття та моральний дух піднімався вдвічі». І дійсно, Харків встояв, люди показали свій настрій, що це виключно українське місто, тут проживають українці і ніяких інших планів у нас немає. Інше питання – чи є в нас колаборанти? Звісно, є, як і по всій країні.

Якщо б переді мною поставили Павла Фукса, то навіть не впізнав би

Скільки б мешканців області, на вашу суб’єктивну думку, взяли російські паспорти? І скільки їхніх носіїв, в принципі, є у місцевій владі? Бо ДБР знайшло навіть у заступника голови Харківської облради російський паспорт (його відсторонено).

Якщо говорити про відсоток людей, які б взяли російський паспорт, то моя особиста думка – це 0%, а далі хай мені хтось доведе зворотне. Я навіть не беру зараз колишніх мерів Куп’янська чи Балаклії – вони не варті нашої уваги, щоб їх зараховувати у якісь відсотки.

На початку війни був серйозний удар по будівлі ОДА, вона досі знаходиться у зруйнованому стані. Як адміністрація зараз працює, як оплачується праця її співробітників, особисто ви отримуєте якісь доплати?

Будівля харківської ОДА вже не підлягає відновленню

фото з відкритих джерел

Ніяких доплат ми не отримуємо, наразі працюємо в штатному режимі. Ми перебуваємо в іншому приміщенні, частина людей працює дистанційно. Але зараз все більше повертаємось до того, щоб абсолютно всі працівники працювали офлайн. Так, ми отримали відтік кадрів, особливо у перший тиждень війни, але поступово вирівнюємо ситуацію.

До речі, ваш заступник Роман Семенуха в інтерв’ю «Главкому», казав, що ставиться до тих харків’ян, які залишили місто вже під час війни, скажімо, неоднозначно. Бо Харкову критично потрібні певні фахівці. Людей вистачає?

Є категорія людей, які за своїми функціональними обов’язками мали залишитися в місті Харкові, до цієї категорії належить і моя посада. Що стосується цивільних спеціальностей – лікарів, вчителів тощо – у кожного з них своя історія. Хтось рятував дітей, і після того повертався, хтось на емоціях не може якісно виконувати свої посадові обов’язки, коли справа і зліва лунають вибухи, а по вулицях їздять російські танки.

Немає такої критичної ситуації, що люди виїхали і у нас залишилась лікарня з хворими, яких би було нема кому лікувати. Але однозначно ті люди, які займали керівні посади, виїхали з Харкова і не повернулися, за моїм особистим переконанням, мають бути звільнені.

«Фельдман дуже постраждав внаслідок війни»

У Харкові завжди були потужні політики і бізнесмени, які впливали на ситуацію у всій країні. Чи вам відомо, де зараз перебуває Павло Фукс, який потрапив під санкції РНБО через підозру у співпраці з російськими спецслужбами? Чи знайомі ви з ним особисто?

Мені невідомо, де він. Я з Фуксом ніколи не бачився і навіть не знаю, як він виглядає. Якщо б його переді мною його поставили, то навіть не впізнав би.

Росіяни розстрілювали тварин в екопарку

Як останні пів року поводять себе впливові харківські бізнесмени – Олександр Фельдман, Олександр Ярославський, у друзях в якого є кремлівський олігарх Дерипаска, Юрій Сапронов… Вони допомагають місту?

Сапронов – тут на місці, працює абсолютно всю війну. Він про це дуже мало говорить, але надав і продовжує надавати велику волонтерську допомогу – продукти харчування, готові обіди  до лікарень. За свою державницьку позицію він вже  отримав нагороду.

Місце пребування Ярославського мені невідоме. Я з ним спілкувався телефоном одного разу після початку війни, на цьому, власне кажучи, все. Про його допомогу, зокрема, Харкову та Харківській області, мені нічого невідомо. Але якщо мені невідомо, то не факт, що її не було.

Фельдман абсолютно всю війну перебуває в Харкові. Але говорити про допомогу з його боку не доводиться, тому що він дуже сильно постраждав внаслідок цієї війни. Повністю зруйнований його екопарк, звідки ми рятували тварин, бо їх розстрілювали росіяни. Знищені всі автобуси, які підвозили дітей до цього екопарку, їх там було більше 20. Дуже постраждало його підприємство.

Власник найбільшого ринку Східної Європи Олександр Фельдман постраждав від війни найбільше серед харківських бізнесменів

Його ринок «Барабашово»?

Так, я його маю на увазі. Офісне приміщення зруйноване в центрі міста – тому ми можемо лише підраховувати збитки цієї людини. Якщо казати про народних депутатів, то, не зважаючи на кольори або партійну приналежність, деякі зарекомендували себе дуже позитивно. Вони вклали мільйони доларів у посилення обороноздатності нашої області.

Це, наприклад, хто?

Наприклад, Ігор Абрамович.

Це той, який був в ОПЗЖ, і пів року ховався у Монако?

Був в ОПЗЖ. Депутати «Слуги народу» Олексій Красов та Павло Якименко у перші тижні війни мобілізували бізнес та надіслали більше 120 вагонів гуманітарної допомоги на територію області. Напевно, кожен в тій чи іншій мірі працював.

Окрема історія – така знакова для регіону фігура як Арсен Аваков. Він був дуже впливовим, потім потрапив в опалу, але зараз постить фото з Харкова. Як часто він буває в регіоні і який його нинішній вплив?

Коли він бував в Харкові, я не мав з ним спілкування чи зустрічей, тому оцінити його вплив мені наразі дуже важко.

Тобто ви взагалі не пересікаєтеся і не спілкуєтеся?

Ні.

У Харківській області завжди існували різні клани. Чи змінився цей розклад під час війни і наскільки зараз залишає вплив в місті «група Кернеса»?

Скажу так – війна дуже сильно стирає всі грані. Тепер є просто чорне і біле, добро і зло – все.

Обласна рада функціонує? Так. Засідання відбуваються? Так. Депутатська група, що носить ім’я Кернеса є? І дуже істотна. Тому вплив у неї, звичайно, є.

Але ми ж розуміємо, що після смерті Кернеса та початку війни всі ці люди переслідують кожен свій інтерес.

Це потрібно говорити на прикладі конкретної людини, не можна казати про всю групу так однозначно.

Колишній голова обласного правління СБУ Дудін після свого звільнення опублікував відео, яке потім видалив. На ньому ви зізнаєтеся, що не впливаєте на ситуацію на Харківщині. Яка історія появи цього скандального ролика?

Там просто розмова дорослих людей про якусь загальну ситуацію і все, яку опублікував, а потім видалив пан Дудін. Це маніпулятівна спроба представити ситуацію такою, якою вона не є. Щодо діяльності Дудіна – я думаю, що усі відповіді ми скоро отримаємо,

Павло Вуєць, «Главком»