Валерій Карпунцов: Чому Сакварелідзе без освіти, без мови вас задовольняє, а Луценко - ні?
«Проведення конкурсів заблоковано. У кадровій службі сьогодні 485 вакансій прокурорів»
Валерій Карпунцов зайшов у Верховну Раду лише у квітні 2016-го. Це сталось завдяки перезавантаженню уряду, в який разом зі спікером Гройсманом перейшли декілька депутатів з БПП.
У минулому скликанні Карпунцов уже був депутатом, тоді Валерій Віталійович входив до складу фракції Віталія Кличка «Удар». Після дострокових виборів він досить довгий час працював у Генпрокуратурі: спочатку був старшим помічником з особливих доручень у Генпрокурора Віталія Яреми, потім, уже за часів Шокіна, перебував на посаді заступника голови департаменту із забезпечення роботи керівництва прокуратури.
Знову отримавши мандат, В. Карпунцов не полишив прокурорську тему. У Верховній Раді він уже як член президентської фракції створив міжфракційне об’єднання «Справедливість, закон, честь та гідність» (скорочено МО ЗАКОН та СПРАВЕДЛИВІСТЬ) та вирішив таким чином допомагати новому очільнику ГПУ Юрію Луценку. Також, за інформацією «Главкому», нині В. Карпунцов є одним із чотирьох претендентів на посаду представника президента у Верховній Раді.
Про внутрішні конфлікти, якими повнилася Генпрокуратура останні два роки, а також про гальмування розслідування гучних злочинів Валерій Карпунцов розповів у своєму інтерв’ю «Главкому» .
Пане Валерію, як почуваєтесь, повернувшись під купол Ради?
У прокуратурі мені було якось комфортніше...
Якось у розмові з «Главкомом» ви зазначили, що не хотіли б лишати прокуратуру. Чому ж таки взяли мандат?
Та я її, прокуратуру, особливо й не залишив. Я був відряджений до Верховної Ради для виконання депутатських повноважень. У КЗоТі є така норма, що на виборну посаду людина відряджається. І в законі «Про прокуратуру», в законі «Про статус народного депутата» також написано, що особа, яка працює в правоохоронних органах, на час набуття обраних повноважень відряджається. А в нас, узагалі, новий закон «Про прокуратуру» доволі цікавий. Виходить, що посада в прокуратурі містить у собі дві складові: прокурора та адміністративну посаду. Тобто, адміністративна посада у мене зупинена, а в частині прокурорської складової я залишаюсь на службі. Закон це дозволяє. Це не суміщення, з одного боку. Але, з іншого, це враховується в професійний стаж.
У Верховній Раді вихідців із правоохоронної системи чимало. Можна згадати депутатів Кожем'якіна, Развадовського, Міщенка… Дозвольте поцікавитись, зарплату таким відрядженим теж продовжують нараховувати?
Ні. Сумісництво – заборонено. Трудову я звідти забрав і передав до Верховної Ради.
«Вважаю, що ставлення і до Яреми, і до Шокіна було несправедливим»
Як ви потрапили до Генпрокуратури?
Мене занесло сюди вже тоді, коли я чогось досяг. Запросив Віталій Ярема (Генпрокурор в 2014-2015 роках, - «Главком») на підсилення. Трошки запізно, як на мене. Я вважаю, що ставлення і до Яреми, і до Шокіна було несправедливим.
Ярема розповідав, як йому морально важко було, коли в його матері на городі камера стояла, коли хтось там «приставляв» у фотошопі голову його дочки до тіла якоїсь голої жінки, і казали, що то його дочка. Але з тих розмов я зрозумів, що він не відчув належної політичної підтримки, яку б хотів мати. Це і спонукало його до написання заяви про відставку. Він – чесна принципова людина. Я особисто заходив до нього з рапортами про порушення проваджень проти досить таких гучних прізвищ, він завжди підписував, вносив в ЄРДР…
Коли посаду Генпрокурора обійняв Віктор Шокін, ви думали про те, щоб піти з ГПУ?
Так. Але Віктор Миколайович попросив мене про допомогу в тих питаннях, де я буду переконаний, що все так і є. «Буду просити тебе виходити до депутатів чи до засобів масової інформації - проводити роз’яснювальну роботу», - сказав він.
Про що саме йшлося?
Яскравим прикладом такої діяльності, до речі, став мій вихід на брифінг по Корбану, по «чорній» бухгалтерії. Усі ці, як дехто казав, «папірці» виявились насправді серйозно зібраними доказами за дуже великий період часу. Те, що публічно показувалося, - то навіть не десята частина того, що задокументовано.
Ну і ще просив мене Віктор Шокін долучатися до нормотворчої роботи, бути в контакті з комітетами, правовий напрямок.
Як оціните Шокіна? Чи можете назвати його самостійним Генпрокурором? Бо є думка, що він ні кроку не робив без узгодження з президентом?
Та не може на все президент розриватися. Це неправда.
Як спеціаліста я Шокіна оцінюю високо. Він сильна особистість і сильний слідчий. Він дуже гарно сприймає фізіогноміку людини, може швидко розібратися у справі. Але у нього була відмінна від тої, в якій опинився Ярема, ситуація.
Ярема не був свій у прокуратурі. Він міг дозволити собі жорстко відповісти – звісно, не президенту, спікеру парламенту чи прем’єру – але людям, які досить часто на себе перебирають функції перших осіб держави, які намагаються від їхнього імені керувати, він досить легко міг розказати, куди їм іти.
Шокін так не міг зробити?
Шокін був свій у прокуратурі. І його намагалися зсередини прокуратури оточити. Але про мотивацію його тролінгу я ще розповім.
До того ж Ярема ще відкрито казав: я не хочу грузинів. Це було навіть однією з причин конфлікту навколо нього. Він вважав, що українці самі зможуть відібрати компетентну достойну людину для тієї чи іншої посади. У цьому сенсі я його повністю підтримую.
Можна зробити висновок, що Давід Сакварелідзе, перебуваючи на посаді заступника Генпрокурора, вас не вразив?
Він розумна, приємна молода людина. Але він не знає мови, не знає законів. І вся ця профанація зводиться до піару. Бо коли справа тих же «діамантових прокурорів» знаходиться в суді, а він каже, що вони додатково збирають докази для того, щоб їх передати до суду, це виглядає просто дурнувато. Уже ж обвинувачення пред’явлено, справу передано до суду. Уже нічого додати туди не можна - далі суд всім займається. Суд може якось по-новому дослідити факти, але процесуально прокурор чи слідчий туди не можуть уже нічого додати. Немає вже такого права в них. Тому такі речі не додають балів ні Сакварелідзе як заступнику Генерального прокурора, ні правоохоронній системі в цілому.
Чи була в Сакварелідзе в прокуратурі своя команда?
Ой, тут ходило дуже багато грузинів. Буває, в ліфт заходиш, а там повно грузинів. Але що то за люди ходили - ніхто й до сьогодні не знає. Зараз їх всіх немає.
От я думаю, що Ярему все-таки вдалося прибрати тим іноземцям, яким хотілося сюди зайти. Вони, можливо, навіть через контакти з певними олігархами цим займалися. Але як сюди вже зайшли, то треба ж виправдовувати сподівання українців. Пам’ятаю, як Давід зайшов і сказав: дайте мені рік, я проведу реформи, не вийде – піду у відставку. Рік пройшов, але про обіцянку він забув. Реформи ж були не ним проведені, а безпосередньо Шокіним. Не знаю, чим займався Сакварелідзе, але не реформами. А Шокін приймав нормативи з проведення конкурсів, він їх проводив. Так, Давід займався тестами для працівників прокуратури. Але тести були складені неграмотно, з помилками, і всередині прокуратури був серйозний скандал. Тести потім доопрацьовувала Академія прокуратури та українські профільні виші.
Але й того, що ви записуєте в реформи від Шокіна, в очікуваному обсязі не сталося. Як відомо, керівництво прокуратур було оновлено лише на 14%.
Для першої спроби підбору нових людей у прокуратуру було все проведено досить гарно. Так, не та кількість людей зайшла зі сторони, я з цим погоджуюсь. Але причини зрозумілі. Та схема, яка була задіяна на кінцевому етапі відбору, мотивувала стару прокурорську систему забирати старих людей. От для прикладу. До мене по інтерв’ю звернулись три журналісти. Вам я колись інтерв’ю вже давав, а інших не знаю. Природно, я до вас буду ставитися з більшою симпатією, ніж до інших. Так само і тут. Пройшли три людини з рівними можливостями, а далі прокурорські відбирали прокурорських і мотивували до того тих самих народних депутатів, які були широко представлені у всіх комісіях. Депутати ж могли і не йти на такі домовленості, але йшли. Представники всіх фракцій йшли на домовленості.
От і маємо ситуацію, коли нам закидають: керівництво майже не змінилося. Але це неправда. Хай керівництво не все змінилося. Але люди, які зайшли – це або нові професійні кадри, або кращі з тих, хто брав участь у конкурсі. До цього на призначення тої чи іншої кандидатури на посаду прокурора мотивували суб’єктивно: родинні зв’язки, гроші, лобізм через депутатів, Кабмін, Адміністрацію президента. А в даному випадку вже лобіювати було важче. Хоча можна було.
Та в сукупності таке було зроблено вперше. Тепер справа за народними депутатами. Суб’єктивний вплив прокурора можна прибрати, прописавши дещо в тій чи іншій нормі.
Хоча проведення конкурсів, як мені казали, зараз заблоковано. У кадровій службі сьогодні 485 вакансій прокурорів.
Чому заблоковано?
Не можуть зробити конкурс, бо якось по-дурному прописали алгоритм проведення конкурсу. Немає грошей на це тестування. Чому?
У нас зараз взагалі крадуть цікаво. От вчора читав, що якийсь там товариш волонтер узяв і запатентував камуфляжну тканину. Усе, він отримує від Міноборони роялті за те, що шиє форму. А це ж сотні мільйонів гривень. Є волонтери, що типу просто берці возять, але технічні умови прописуються так, щоб стопа була така-то, і щоб підходила лише одна якась фірма. Із паливом були скандали. Мародери, словом.
Із конкурсами так само. Не буду стверджувати, що там є якийсь умисел з метою збагачення, але кожне тестування – це роялті. От сів Карпунцов здавати тести, здав один раз – за це заплатили. А щоб оці 485 людей протестувати, потрібно заплатити за кожну людину гроші.
Заплатити фірмі, яка розробляла ці тести?
За ті самі тести заплатити. Таке роялті, так воно прописано. І дуже багато таких нюансів.
«Шокін звільнив Сакварелідзе, щоб він не плутався під ногами»
Повернімося до Шокіна і Сакварелідзе. У чому полягав конфлікт між ними?
Те, що Сакварелідзе буде звільнено чи він звільниться, мені було відомо ще за місяць до того, як це сталося. Він нічого не зробив, і йому треба було йти у відставку. От уявіть, приїду я до Грузії та заявлю: я у вас тут поекспериментую рік, не вийде – я поїду. Як так? Без жодної відповідальності? Тому такий розвиток ситуації був прогнозований.
Причиною звільнення Сакварелідзе називали справу «діамантових прокурорів» і його активність навколо схем Кононенка-Мартиненка на ОПЗ…
Це він так обставляв своє бажання піти в політику. Чи буде з нього політик, звісно, залежить від того, чи буде політика в Саакашвілі. Але ще раз кажу: я заздалегідь знав, що він піде. Просто він це все обставляв, спеціально «наривався». Є ж Кодекс етики професійного держслужбовця, є Кодекс етики прокурора, є закон «Про прокуратуру». Прокурору прямо заборонено брати участь у мітингах. А прокурор Сакварелідзе виходив, мітингував, сам себе пікетував. А реформи, як я казав, він не робив.
Не хотілося б його сильно тролити, бо, як людина, він приємний, і думаю, у грузинському законодавстві обізнаний. Але уявіть, іде опитування по знаменитій «справі Вітальки» (у квітні 2015 року Сакварелідзе зробив гучну заяву про те, що його хотіли «взяти на утримання» за 10 мільйонів доларів на місяць; хабар, за його словами, йому намагався запропонувати якийсь чоловік, що назвався Віталієм, - «Главком»). І Сакварелідзе пише: «Замечания и дополнения нэту». Ну три слова ти можеш написати правильно? Зараз дехто починає вже казати: от Луценко не має юридичної освіти і так далі. А Сакварелідзе без освіти, без знання мови та нашого законодавства всіх задовольняв? Його ж диплом не визнаний в Україні. Але йому можна було сидіти в прокуратурі, а Луценку, який пройшов тюрми, - ні. Та людина, яка знаходиться по ту сторону ґрат, КПК знає краще за адвокатів.
Сакварелідзе був звільнений напередодні відставки Шокіна, щоб наступному Генпрокурору не довелося «марати руки»?
Шокін звільнив Сакварелідзе, щоб він не плутався під ногами в інших людей і не займався піаром, щоб і далі тут паскудити. От чого почалось цькування між Шокіним і Сакварелідзе? У Сакварелідзе немає досягнень. Усі позитивні досягнення, які є, - Шокіна. Проте Сакварелідзе потрібно було якось із цієї ситуації виходити, і він почав цькування Шокіна з допомогою інших людей. У нас всі потребують хліба та видовищ. Хліба немає, економіка слабенька, то намагаються людей цими видовищами годувати. Прикольно, типу: заступник Генпрокурора тролить свого начальника. Шокін йшов і прийняв рішення не перекладати цю відповідальність (звільнити Сакварелідзе, - «Главком») на наступного Генпрокурора. Бо він сподівався на позитивний розвиток нормальних процесів у прокуратурі.
Ви, до речі, з Шокіним коли востаннє бачились? Чим він зараз займається?
Він на пенсії, відпочиває. Бачився я з ним перед Великоднем. Але то була коротка зустріч.
Хоч ви і кажете про певні успіхи в системі прокуратури на чолі із Шокіним, проте питань до неї дуже багато. Ми не бачимо розслідування злочинів на Майдані, справ проти колишніх регіоналів. Це саботаж низів, змова верхів?
Це саботаж і зсередини, і з верхів.
У мене були випадки, коли до мене звертались люди, які здійснювали правовий супровід осіб режиму Януковича, з недвозначними натяками щодо отримання можливої неправомірної вигоди за сприяння в ситуаціях, перекваліфікації статті чи чогось іншого. Хабар не давали. Але спонукали до того, щоб я, може, суму назвав.
Хто звертався? І що ви з тим робили?
Хто звертався - не скажу. Я писав рапорт із цього приводу і звертався до Генпрокурора, ще Яреми. Казав, що є люди, зацікавлені в зміні кваліфікації кримінальної статті, що вони готові до співпраці, от тільки вони ж звикли до співпраці корупційного характеру. Він відповів: якщо вони готові чесно дати свідчення по Януковичу, іншим особам, будь ласка, кодекс дає можливість пом’якшувати відповідальність. Ці люди відмовились. Сьогодні ж вони не притягнуті до відповідальності, деякі з них позбавлені статусу розшукуваних Інтерполом осіб і так далі. Зрозуміло, це накладає відбиток на прокуратуру. Бо в злочинах, вчинених під час Майдану, розслідування проводила прокуратура. Річ у тому, що прокуратура не має своїх оперативних підрозділів. У прокуратури немає ні груп затримки, ні техзасобів для отримання інформації – вона все це доручає МВС, СБУ і так далі…
Погляньмо з іншого боку. Були показові затримання Олександра Єфремова і Олени Лукаш. Проте обидві ці справи «розвалилися» вщент. Нащо було влаштовувати показуху, якщо не було що пред’явити?
Ну так, виглядає трошки дико. Олена Лукаш – непоганий юрист, розумна жінка. Зрозуміло, що оборудки вона проводила грамотно. І якщо ви говорите про якусь справу, то треба ж поглянути, чи вийде її довести до кінця. Інтерпол, якщо брати кваліфікацію участі у злочинній організації Януковича, не буде цим займатись, він це трактує як політичне переслідування. Тому слідчим ставили завдання шукати ті порушення закону, які стосуються бюджетних коштів. От смішно було, коли вносили Віктора Януковича-молодшого до того санкційного списку, він ніколи не мав стосунку до бюджетних коштів. Таких похибок багато. І вони формували негативний імідж прокуратури. Мені теж гидко від того, що за злочини на Майдані ніхто не відповів.
Валили ті справи всі разом – і прокуратура, і міліція. Коли я прийшов, активно взявся за справу. А потім спілкуєшся з прокурором якогось слідчого управління про якогось фігуранта, а той фігурант наступного дня з тебе у Фейсбуці стібається, мовляв, от ти такий дурний, говорив те-то і те-то слідчому. Відбувається повний злив інформації. У мене були скандали на рівні заступників Генпрокурора за часів Яреми. Я лаявся з ними, казав: ви ж можете оце зробити. На що отримував пряму відповідь: слухай, ти зараз пропонуєш «рвати» оцих, а завтра вони прийдуть до влади і будуть «рвати» нас, я не буду цього робити. Я ходив до Генпрокурора, все це розповідав. Він збирав нараду, давав вказівки. Усі казали: звичайно, все зробимо. А виходили з кабінету і вже: нічого робити не будемо.
«Щодо Луценка в мене йде внутрішня боротьба»
Юрію Луценку вдасться змінити ситуацію?
Сподіваюсь. Тому я і міжфракційне об’єднання з правників створив – «Справедливість, закон, честь та гідність», умовно кажучи, на допомогу.
Хто в нього вже входить і які його основні завдання?
Днями я мав зустріч з Генпрокурором із приводу діяльності цього об’єднання. Незабаром буду збирати членів об’єднання, ми затвердимо положення і домовимося вже про більш результативну зустріч з керівником ГПУ.
Завдання набирати туди людей не було. Сьогодні там уже 16 депутатів.
Народні депутати, які ввійшли до складу міжфракційного об’єднання «Справедливість, закон честь та гідність»:1. Валерій Карпунцов, БПП
2. Андрій Помазанов, «Народний фронт»
3. Ірина Суслова, БПП
4. Роман Романюк, БПП
5. Сергій Алєксєєв, БПП
6. Ігор Алексєєв, «Народний фронт»
7. Василь Яніцький, БПП
8. Григорій Заболотний, БПП
9. Сергій Драюк, «Народний фронт»
10. Євген Дейдей, «Народний фронт»
11. Олександр Дроздик, «Народний фронт»
12. Сергій Міщенко, БПП
13. Іван Вінник, БПП
14. Тетяна Чорновол, «Народний фронт»
15. Дмитро Андрієвський, БПП
16. Максим Курячий, БПП.
В основному, це правники, і люди, які публічно гарно доносять думку. Головне наше завдання – фахово підтримувати Юрія Віталійовича. Багато колег ще хочуть долучитися до роботи групи.
Можна спрогнозувати, що Луценку, який, як і Ярема, не свій у прокуратурі, система зсередини буде чинити опір. Хто в нього буде «правою рукою»?
Луценко – досвідчений управлінець. Він керував міністерством, керував такою фракцією, що і міністерство, думаю, буде дитячим садочком здаватися. У нього є група людей, з якими його пов’язує життєвий, професійний шлях. Думаю, цих людей він і залучить до роботи в ГПУ. Я дивлюсь по апарату: бачу нові обличчя.
Як можете оцінити сам процес обрання нового Генпрокурора: голосування так званого «закону Луценка», який дозволив конкретній людині без профільної освіти обійняти високу посаду. Глава Адміністрації президента Борис Ложкін у своїй книзі «Четверта республіка» писав, що змінювати закон під конкретну особу – це відкривати «скриньку Пандори». Ви згодні з цим?
Ну, це у нас уже не вперше.
Ви ж пам’ятаєте закон 3700 – «про партійну диктатуру». Це ж теж робилося під конкретну ситуацію. Я тоді казав депутатам: послухайте, не голосуйте, тому що це зло. На мій погляд, відповідати має людина, яка рекомендувала в список тих людей, які в даному випадку прямо йдуть у розріз із фракцією. Немає в нас рівня такої політичної культури, коли списочник, який не сприймає рішення фракції, складає мандат і йде, а замість нього заходить інший. Значить, той, хто рекомендував людей, мусить відповідати. Чим були вмотивовані ці рекомендації? Олігархічною підтримкою? Я негативно сприймаю закон 3700. Такі процедури не є природними. Але там майже на 90% витримана суха норма закону.
Ви ось підтримали Луценка, а Сергій Лещенко, наприклад, - ні. І в нього теж аргументована позиція.
По Луценку в мене йде внутрішня боротьба. Бо, як науковцю, мені ніяково, що Луценко обіймає таку посаду без необхідної освіти. А як політику мені це зрозуміло. І я буду робити максимально все можливе, щоб йому допомагати.
А Лещенко взагалі багато за що не голосує. Я особисто вважаю, що йому потрібно скласти мандат, бо він зайшов по списку.
Тобто: якщо зайшов по списку - то голосуй за вказівкою фракції?
Ні-ні. Я, звичайно, проти жорсткої імперативки й такого іншого. Я з повагою ставлюся до Сергія і інших. Але Сергій, Мустафа Найєм, Наталія Новак, Світлана Заліщук, Віктор Чумак здійснюють свою діяльність з огляду на новий політичний проект.
Проект Саакашвілі?
Це один із варіантів. Але вони чітко будують абсолютно іншу політичну силу. Це не професійна діяльність. Знову таки, чи можна це назвати політичною корупцією? Питання. Якби вони були аргументовано проти якихось речей, заперечували дискусійно це саме з юридичної складової, - це одна справа. А вони просто ведуть свою політичну лінію. Вони, можливо, на цейі мають право, але в рамках позафракційної роботи. Бо фракція називається «Блок Петра Порошенка», виконує програму Петра Порошенка за підтримки Петра Порошенка. Якщо йдеш проти Петра Порошенка, то як же тобі може бути комфортно в Блоці Петра Порошенка? От я з усією відповідальністю заявляю: якщо я дійду до критичної межі конфлікту власних переконань із політичною лінією фракції, покладу мандат і не буду гратися з виходами з фракції.
«Зв’язок «Грановський – Кононенко» перебільшений»
Згаданий «закон Луценка» відтермінував прокурорське самоврядування до квітня 2017 року. Як можете оцінити цю норму? Навіщо це було зроблено?
Спочатку тренд прокурорського самоврядування оцінювався позитивно, мовляв, це дасть можливість позбавити впливу старшого прокурора на прийняття рішення прокурором, що у вертикалі знаходиться нижче. Це досить слушна концепція, бо, зрозуміло, що перебування слідства у вертикалі прокуратури, в принципі, не є логічним на сьогодні. Коли працівники умовно в одному кабінеті – слідчий, процесуальний керівник та представник обвинувачення в суді – разом зустрічають Новий рік, досить поширена практика, коли один одному якісь боки затуляють. І часто через таку кругову поруку невинних людей саджають.
А досить багато в прокуратурі нормальних, професійних молодих людей. От зараз в Генпрокуратурі 80% людей – це люди до 40 років, які хотіли б змін. Але маленький прокурор приймає якесь рішення, а той, хто стоїть вище, його скасовує без обґрунтувань.
Але потім суспільство щодо самоврядування сказало: ні, це консервування системи, його треба скасувати. І на оцей останній запит було внесено ці зміни стосовно відтермінування прокурорського самоврядування.
Якої реакції очікуєте від прокурорів, адже ці органи самоврядування вже встигли створити?
Зараз почнуться оскарження в судах, буде тяганина.
Наскільки це призупинення виправдано? Це все суб’єктивно. Хтось каже, що це консервування, хтось каже, що не консервування. Просто зупинити норму – це не вихід. Ну зупинили. А потім, коли час прийде, все законсервується чи як? От це і поле для роботи нашої (депутатської) групи. Які в нас повноваження? Нормотворчість і парламентський контроль.
Які законодавчі акти терміново потрібно прийняти, щоб система прокуратури почала змінюватися в потрібний бік?
Перше – це порядок підбору. Треба унормувати питання, бо, як я казав, зараз «висить» 485 вакансій.
Стосовно кадрових повноважень необхідні зміни в закон, я обговорюю їх з Луценком. Але не хочу зараз про це говорити, щоб не було спекуляцій.
Звичайно, норму самоврядування, яке відтерміновано, треба доповнювати, його треба запускати. Не обов’язково ця норма має бути зупинена до 2017 року. Якщо Луценко справиться з оновленням прокуратури за півроку, можливо, тоді внесуться зміни в цю норму, чи вона прибереться взагалі.
Словом, є над чим працювати: кваліфікація злочинів, введення нових кваліфікацій, дефініцій в Кримінальний кодекс. Із Процесуальним кодексом треба щось робити. Давно всі про це говорять. Але останнім, хто брався за цю систему, був Портнов.
Яку роль у системі відіграє нардеп Олександр Грановський? Певний період часу тому Лещенко називав його куратором ГПУ в оточенні Порошенка, а також куратором спеціального департаменту злочинів щодо майна та державної служби.
У Грановського нині важкі часи. У нього зараз дискусія з журналістами стосовно способу його життя. І я би побажав йому вийти з цієї ситуації гідно. Думаю, він вийде. І не думаю, що далі він буде пов’язувати себе із якимось втручанням у роботу правоохоронних органів.
Тим не менш, Лещенко називав цей департамент «кишеньковим департаментом Кононенка-Грановського».
Цей департамент очолює Володимир Гуцуляк. Його зробили як департамент, який би займався дослідженням справ, пов’язаних із вищими посадовими особами, наскільки я пам’ятаю. Як він працює, хто в нього входить – не знаю. Який вплив там Грановського чи Кононенка - не знаю. Та думаю, що перебільшений цей зв’язок «Грановський – Кононенко». От ми можемо казати, що Коненко і Порошенко мають свою історію. Але історії Грановського і Кононенка я не знаю. Що за зв'язок між ними?
Я ризикну і дещо вам розповім. Пам’ятаєте обвинувачення Айвараса Абромавічуса (колишній міністр економічного розвитку і торгівлі, - «Главком») проти Кононенка? Він же не тільки Кононенка, він і Шокіна згадував, говорив: «Я повернусь, якщо буде відставка Шокіна». Його на допиті питають: чому Кононенко? Відповідь: ну, він же впливовий чоловік, у нас була розмова.
– Він вам щось нав’язував?
– Ні.
– Щось робити заставляв?
– Ні.
– А чому Шокін має піти?
– Ну, зараз усі ж його критикують, і я теж.
Це дослівно фактично. Під час опитування людина таке казала. Тому де там правда, де неправда, це все суб’єктивно.
І от яка історія стосунків Грановський – Кононенко? Не хотілося б безпідставного гоніння на члена фракції. Бо це б’є не тільки по Кононенку, а й по фракції, по кожному члену фракції.
Щодо Грановського. Не так давно його бачили на зустрічі із фігурантом скандалу «лисих птахів» - Сергієм Лисенком… Такими речами цікавляться правоохоронні органи?
Це підслідність НАБУ. Тому не знаю. По Грановському не може бути ніяких проваджень, поки він народний депутат. Але по фактам, пов’язаних із його комерційною діяльністю, знаю, є провадження. По тих же тороівельних центрах.
Прокоментуйте ситуацію із втратою Генпрокуратурою даних про виділення службових квартир. Спочатку стало відомо про отримання службової однокімнатної квартири екс-заступником Генпрокурора Віталієм Каськом 2003-го року, а потім якимось чином база за певні роки виявилась «знищеною», а за певні – «неповною».
Це дурість, звісно.
У мене була ситуація. Людина водієм працювала в прокуратурі і звернулася до мене. У нього троє дітей. Людина отримала службову квартиру і приватизовувала її, та їй це заблокували у зв’язку із розслідуванням по Каську, з мотивацією, що от внутрішня безпека всіх перевіряє. Я втручався в ситуацію, казав: ну людина проробила тут стільки років, у неї діти, чого ви не видаєте ту довідку, яку ви вже видавали? Чого ж ви всіх один до одного рівняєте?
Я до Каська добре ставлюсь із багатьох причин. А погано – з однієї. Він, не маючи жінки, дітей, отримав квартиру у
А щодо втрати списку. Він реально міг загубитися?
Та його десь «замилили». Це ж прокуратура, один із форпостів, де нічого ніколи не губиться.
«У Гриніва щодо БПП буде інша тактика»
Ви зараз в яку партію входите?
Я ж прокурор, не маю права. Я вийшов з «Удару» роки два тому. І скажу, що ні в яку партію більше не хотілося б вступати. Шість років був у «Нашій Україні», потім шість років в «Ударі». І звідти, і звідти виніс урок. Більш серйозний урок - це «Удар»: і по партійній роботі, і по професійній, і по кулуарщині, і по «візантійщині», і по сподіванням і зрадам.
Є інформація, що вас можуть призначити представником президента у Верховній Раді. Начебто зараз обговорюються такі кандидатури: ви, Ірина Фріз, Наталія Агафонова і Артур Герасімов.
Знаєте, коли я тільки набув повноважень як депутат, були розмови, що у президента є бажання розглянути мою кандидатуру як правника, як особи, яка вміє спілкуватися із ЗМІ, сприймається позитивно якоюсь частиною народних депутатів, своїм представником. Я це сприйняв позитивно. Але пройшло кілька тижнів, і питання не вирішено. Президенту ж не відмовляють. Та зараз немає представника і немає пропозицій.
Які функції має виконувати представник президента в парламенті? Треба «вкладати» в голови депутатам ініціативи, які йдуть від президента?
Усі ініціативи, які йдуть від президента, у Раді представляє його представник. Тобто ти працюєш із секретаріатом, з юридичною частиною, з профільними напрямками. Ти зацікавлений в якісному проходженні документа від президента. А що це означає? Наради, опрацювання, аналітика. Ви знаєте, який режим роботи у президента. Він себе не жаліє і, відповідно, вимагає від інших такої роботи. Це перше.
Друге. Те, про що ви сказали, – робота з депутатським корпусом. Неприродно виглядає, коли йде вето президента, і БПП голосує проти вето президента, бо не знає, за що голосує. Такі кумедні ситуації бувають. Фракція велика. Зрозуміло, для того щоб ідея президента була підтримана, треба працювати з депутатським корпусом. Не секрет, що в БПП є багато груп. Починаючи з групи, яка намагається відділитися і всередині, і зовні – це група «Удар» (вважаю, що вона сподівається на власну політичну перспективу, це позиція свідома), і закінчуючи іншими групами. До кожного потрібен свій підхід. Із кимось поговорити достатньо, а комусь потрібно допомогти пролобіювати гроші на округ.
Як ви бачите зараз структуру фракції БПП на чолі з новим керівником - Ігорем Гринівим?
Я дуже добре до Ігоря ставлюся, знаю його давно. Але він не такий, як Луценко. Луценко – харизматичний лідер. Він на своїй харизмі може витягнути набагато більше, ніж хтось на авторитеті та професійності. Гринів не такий публічний. Луценко намагався собою закрити кожну «дірку», яка пробивалася - від виступу з трибуни до дебатів у кабінеті голови Верховної Ради чи прем’єра. В Ігоря Олексійовича, думаю, буде інша тактика. Він перегляне структуру всередині фракції, структуру тих груп. Думаю, вони перемішаються, переділяться, будуть інші групи, якісь розпустяться, утворяться нові, будуть нові лідери, нові комунікації, щоб оцей зв'язок у спільній діяльності фракції був більш тісний. Щоб не було: хто в ліс, хто по дрова, як було із голосуванням за закон про зміни до прокуратури.
Коментарі — 0