Анджела Девіс – 80. Історія американської лесбійки, яку полюбив СРСР
10 фактів про афроамериканку, яка стала героєм радянської пропаганди
Гасло «Свободу Анджелі Девіс!» вже ні про що не говорить новим поколінням українців. Треба було народитися у Радянському Союзі і не пізніше середини-кінця 1970-х, щоб застати червоні галстуки, засідання піонерських загонів та дружин, «уроки миру», урочисті лінійки з нагоди комуністичних свят і, звісно ж, шкільну політінформацію. Її проводили щонайменше раз на тиждень – у присутності класного керівника та дітей, причому саме дітям відводилася найактивніша роль. Школярі мусили приносити вирізки з газет та розповідати, як, наприклад, в Америці пригнічують… Далі йшло неполіткоректне слово, замінене нині на «афроамериканців». Серед упосліджених темношкірих найчастіше радянські газети згадували ім’я Анджели Девіс – безстрашної борчині з імперіалізмом.
Все це було і минуло. Хоча не зовсім. Анджела Девіс жива і досі так само носить свою фірмову розкішну шевелюру. Цієї зими розкрученій Совєтами суперзірці виповнилось 80 років.
«Главком» згадує ювілярку десятком відомих і не дуже фактів з її біографії.
• 1 •
Дитинство і юність марксистки
Анджела Івонна Девіс народилася у 1944-му у Бірмінгемі – одному з найбільш міст штату Алабама, на південному сході США. На той час минуло лише сім років з моменту смерті (у 1937-му) останньої темношкірої американської рабині Саллі Сміт, що з’явилася на світ приблизно у 1849 році. Акцент на рабстві не випадковий: Алабама належала до коаліції Півдня, котра виступала проти свободи для невільників. Власне, рабом був і прадід Анджели. А її дитинство та юність минали під акомпанемент терактів, які влаштовував Ку-Клукс-Клан – расисти неодноразово обстрілювали та підпалювали будинки афроамериканців.
Подружжя Девісів виховувало чотирьох дітей – крім Анджели, ще одну доньку та двох синів. Батько викладав історію у середній школі, але потім придбав автозаправку та зайнявся бізнесом. Мати працювала вчителькою початкових класів. Анджела також хотіла статі педагогом, але захопилася ідеями Маркса та навіть вступила у марксистський гурток. У юності вона потоваришувала з донькою американського комуніста Герберта Аптекера, а 18-річною познайомилася з німецьким філософом Гербертом Маркузе. Ці зустрічі сформували її світогляд.
• 2 •
«Чорна пантера» і Гагарін
У 1962 році Девіс помандрувала до Фінляндії, де на Всесвітньому фестивалі молоді та студентів перетнулася з кумиром радянських людей Юрієм Гагаріним. Лишалось зовсім небагато часу до моменту, коли й сама Анджела стане ідолом пропаганди в СРСР. Для цього знадобилося кілька кроків: вступ Девіс до Компартії США, вливання у лави «Чорних пантер» – ліворадикалів, які боролися проти расизму, і, нарешті, потрапляння за грати. Цьому передувало виключення Анджели з Каліфорнійського університету, якому особисто посприяв губернатор штату Рональд Рейган. Втративши студентській квиток, Девіс зосередилася на правозахисній діяльності, яка привела її до Джорджа Джексона.
Джексон був одним з діячів «Чорних пантер», котрий якраз сидів у каліфорнійській тюрмі Сан-Квентін за вбивство поліцейського. Девіс розпочала адвокатувати Джексона, але закохалась у свого підзахисного. Далі була карколомна пригода із молодшим братом Джексона, котрий увірвався до зали суду з пістолетом та дробовиком та взяв кількох заручників. Їх він хотів обміняти на брата, але «копи» вбили терориста.
Що ж до Девіс, то її заарештували, бо дробовик належав їй. За каліфорнійськими законами, власник зброї є співучасником злочину. Анджела ховалася від арешту, аж доки її не зловили у Нью-Йорку. До цього вона встигла потрапити до ТОП-10 злочинців, котрих шукали особливо активно.
Тодішній президент США Річард Ніксон подякував ФБР за роботу, а в СРСР вирішили, що, мабуть, натрапили на золоту жилу пропаганди.
• 3 •
«Почесний професор» без диплома
У ЦРУ якось підрахували, що 5% від усього бюджету, який у 1970-х СРСР виділяв на пропаганду, були спрямовані на розкрутку Анджели Девіс. На жаль, провести тут фактчекінг неможливо, тож повіримо американським спецслужбам на слово. Правда в тому, що радянська пропаганда носила Анджелу на руках: її згадували де тільки можна, а трудові колективи всього Радянського Союзу, відстоявши зміну, збиралися і дружно засуджували заокеанський імперіалізм, вимагаючи звільнення ув’язненої. Бо вона таки дійсно відсиділа рік та чотири місяці у тюрмі. Зрештою, Анджелу звідти випустили, бо причетність жінки до теракту у суді доведена не була.
Спочатку Девіс вийшла під заставу у $100 тис. За тих часів це була чимала сума, котра нині, з урахуванням інфляції, наближається до мільйона. Пізніше, через 18 місяців слідства, справу закрили зовсім, але дивідендами своєї популярності Анджела Девіс користувалася ще довго. Після звільнення вона вирушила до Москви, де гуляла Червоною площею і дивувала незвичною зачіскою перехожих. У МГУ їй моментально надали звання «почесного доктора» – Анджелі, котра так і не закінчила університет, було тоді 28 років. Додамо, що СРСР доклався до збору коштів на заставу для неї, хоча Девіс допомагали також американський марксист Роджер Макафі та бізнесмен Стів Спарачино.
• 4 •
Присвяти від Джона Леннона і The Rolling Stones
Повертаючись з СРСР, Анджела відвідала НДР та Кубу. Там її зустрічали на найвищому рівні: відповідно прорадянський маріонетковий лідер східної Німеччини Еріх Хонеккер та Фідель Кастро. Обидва лідери та їхні країни отримали свою порцію компліментів від Девіс, яка зміцніла у переконанні, що лише соціалізм є синонімом свободи. Хонеккер із Кастро також радо вітали Анджелу. На той момент Девіс стала брендом. Мітинги за її звільнення проходили не тільки в СРСР та країнах-сателітах, але й в самій Америці, Римі та Парижі.
Джон Леннон та Йоко Оно присвятили їй пісню Angela зі словами «Sister, we're breathing together», а The Rolling Stones – нетипову для себе політичну композицію Sweet Black Angel. Захоплення Анджелою Девіс висловлювали Жан-Поль Сартр та наставник дівчини Маркузе. Тим часом жінки в усьому світі, які симпатизували Девіс, намагалися наслідувати її зачіску та стиль одягу. Вочевидь, Анджела любила помаранчевий колір – у її гардеробі було чимало речей жовтогарячого відтінку. Один такий светр уславив свою власницю – у помаранчевому Анджела Девіс була на суді, цей «лук» згодом перекочував на плакати з її зображенням. А в Італії тим часом з’явився бренд одягу, названий на її честь.
• 5 •
Слизьке питання дисидентів
У біографії Девіс є типові для щирої комуністки сторінки. Коли до неї звернувся учасник «Празької весни» Їржі Пелікан з проханням підтримати чеських в’язнів сумління, Анджела йому відмовила. Бо, мовляв, в’язні підривають ідеї соціалізму та авторитет Ґустава Гусака – тодішнього очільника ЧССР. Пелікану Девіс відповіла, що він робить помилку, критикуючи власну країну. А про ув’язнених сказала, що вони заслужили на тюрму. При цьому, нагадаємо, Анджела Девіс позиціонувала себе правозахисницею, котра обстоює громадянські права та свободи.
Через певний час, щоправда, Девіс переглянула ставлення до політв’язнів. І коли вона у 1979-му побувала в СРСР, то попросила про зустріч із радянськими дисидентами. Втім, можливо, вона лише хотіла навернути їх у свою віру, хтозна... Анджелу звозили до «Артеку», пов’язали їй на шию піонерську краватку, але щодо її прохання дали зрозуміти, що це неможливо. Жодних дисидентів вона не побачила.
• 6 •
Політичний проєкт під патронатом Брежнєва
Вочевидь, епізод з дисидентами не викликав у Анджели Девіс розчарування ані у радянських порядках, ані в комуністичній ідеї як такій. У 1980 році вона знову відвідала СРСР і навіть зустрічалася з Леонідом Брежнєвим. Подейкували, що 74-річного генсека бентежила манера Девіса уникати бюстгальтерів, і він не знав, куди подіти очі. Так це чи ні, достеменно невідомо, про те точно відомо те, що сенс цієї зустрічі полягав у підтримці Девіс, котра вирішила балотуватися на посаду віцепрезидента США.
Тоді лідер американських комуністів Ґас Голл висунув свою кандидатуру на посаду президента США. Він робив це утретє, а загалом таких спроб були чотири, і всі вони виявилися провальними. Чергування республіканців та демократів на американському п’єдесталі непорушне, що ж до комуністів, які спробували розбавити цей тандем, то у 1980 році вони набрали 0,02% голосів. Голл та Девіс спробували свої сили на перегонах ще раз у 1984-му, але й тоді з тріском програли: президентом США був повторно обраний Рональд Рейган.
• 7 •
Камінг-аут
У 1997 році Девіс здійснила камінг-аут. До цього вона три роки (1980-1983 рр.) перебувала у офіційному шлюбі з Хілтоном Брейтуейтом. Про цього чоловіка немає інформації у пошуковиках, а ім’я ймовірної доньки активістки, яке називають деякі джерела – Елен Девіс-Найт – у них відсутнє взагалі. Тим не менш, зовсім виключати наявність у Анджели нащадків не можна, хоча вона й воліє називати стосунки з протилежною статтю помилкою молодості.
Та якщо у молодості Девіс і робила помилки, ближче до зрілості вона остаточно визначилася зі своєю орієнтацією. Героїня радянської пропаганди є лесбійкою та має стосунки з Джиною Дент, котра молодша від неї на 22 роки. Про все це Анджела у 1997-му відверто розповіла журналу Out. Дент – доцентка кафедри феміністичних досліджень Каліфорнійського університету, має ступінь магістра англійської філології та порівняльної літератури, а також ступінь доктора філософії. Вона є редактором журналу Black Popular Culture. Займається Дент тим же, чим і її старша подруга – захистом прав афроамериканців, увязнених та ЛГБТ-спільноти.
• 8 •
Їхати до Росії? Вибачте!
Переламним моментом у ставленні Девіс до комунізму стала спроба державного перевороту у Москві. Тяжко сказати, чому члени ГКЧП у 1991-му розчарували Анджелу, а той-таки Брежнєв, на якого заколотники були подібними, – ні. Тим паче, що Компартія США, до якої належала активістка, гостро критикувала горбачовську перебудову. Тут годі шукати логіку, але факт є фактом: від комуністів (будь-яких, і американських зокрема) Девіс відмежувалася після подій серпня-1991. Тоді «товариші пішли невірним шляхом» – приблизно так сформулювала свою позицію Анджела.
До речі, цікавий момент: Девіс неодноразово пропонували переїхати до СРСР, але вона відхиляла запрошення. Мовляв, в Америці більше упосліджених осіб, а у країні Рад права націй дотримуються і громадяни є рівними та вільними. Російські медіа час від часу запитують Анджелу, чи не бажає вона бодай відвідати Росію, на що вона відповідає так: «Дуже хотілося б. Але що я там побачу? Капіталізм, расистів та безпритульних? Вибачте мене, але на це я й удома можу подивитися».
• 9 •
Правозахисниця без упереджень
Коли американські «копи» застрелили у 2020-му Джорджа Флойда і тим спровокували у країні протести, маніфестанти виходили на них з портретами Анджели Девіс. Один із них, приміром, красувався на будівлі розгромленого поліцейського департаменту у Сієтлі. Цілком природно і очікувано, що Девіс приєдналася до руху Black Lives Matter, котрий був започаткований іще у 2013-му задля захисту жертв насилля на расовому грунті. А коли жертви сексуальних домагань об’єдналися онлайн під хештегом #MeToo, Анджела Девіс також підтримала це починання.
У списку товариств, до яких примкнула Девіс, є й BDS, що означає Boycott, Divestment and Sanctions – «Бойкот, ізоляція та санкції». Це глобальний політичний рух, який вимагає від Ізраїлю поступитися Палестині територіями. До речі, цей рух визнано антисемітським у ряді країн. Останнє навряд чи бентежить Анджелу Девіс – із лекціями, в яких вона викладає свої погляди як на паленстино-ізраїльський конфлікт, так і на фемінізм, жінка охоче їздить країною. А у вільний від активізму час Девіс викладає у Каліфорнійському університеті. Цікаво, що з 2021 року Девіс є членом Американської академії мистецтв та науки.
• 10 •
Активна у 80
Анджела Девіс виступає проти Трампа та за Байдена, чим, ймовірно, робить останньому погану погану послугу.
«Якщо ви збираєтеся влаштувати протест проти нового президента, якого голосно звинувачують в тому, що він є інструментом в руках Путіна, то здоровий глузд повинен підказати вам, що не слід призначати важливими спікерами людей, які були інструментами в руках колишнього роботодавця Путіна – Радянського Союзу», – писала USA Today у 2017-му. Видання мало на увазі масштабні жіночі демонстрації, які пройшли у Вашингтоні в день інавгурації Дональда Трампа. Не складно здогадатися, хто очолював такі демонстрації та був їх головною зіркою…
Так, Анджела Девіс не раз піднімалася на трибуну антитрампістів. «Потрібне велике нахабство, щоб на чолі протесту проти Трампа поставити спікера, якого двічі нагороджував лідер СРСР Леонід Брежнєв», – не вгавала USA Today. Але Анджела діяла за принципом, сформульованим ще українцем Тичиною: що б там не відбувалося і як би не реагували оточуючі, «нам своє робить». Девіс заявляла, що не пробачить Трампу авторитарні нахили. І це доволі дивно, адже зазвичай диктатори їй імпонували. Втім, тут-таки вона додавала, що не надто вірить й у здатність Байдена та демократів перетворити країну, хоча більше схиляється до них.
Таким є світ Анджели Девіс. Колись ця жінка писала: «СРСР був доброю державою. Там жили чуйні люди. Коли я сиділа у в'язниці, то отримувала багато листів від радянських громадян. Особливо мене розчулили послання, розмальовані кольоровими олівцями, які надсилали маленькі діти».
«Сліпота» Анджели так і не дозволила їй за малюнками, створеними дітьми за вказівкою дорослих, розгледіти справжню сутність СРСР.
Наталія Лебідь, для «Главкома»
Коментарі — 0