Мистецтво закарбовує важкі, переламні моменти нашої історії

Український театр зазнав непоправних втрат від російського вторгнення. За даними Міністерства культури та інформаційної політики України, росіяни знищили десяток українських театрів у ході свого варварського вторгнення у нашу державу. Ще стільки ж театральних споруд зазнали різних ушкоджень.

Найвідомішими серед частково або повністю зруйнованих театрів є Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка, Харківський державний академічний театр ляльок імені В. А. Афанасьєва, Донецький академічний обласний драматичний театр, розташований у Маріуполі. Знищено також театр у Сєвєродонецьку. 19 серпня ракетною атакою був зруйнований Чернігівський драматичний театр.

Жахливих втрат внаслідок війни зазнав і акторський цех.

26 лютого 2022 року в одній з київських лікарень помер танцівник Національної опери України Артем Дацишин.

6 березня 2022 року під обстрілами в Ірпені загинув відомий молодий актор Павло Лі.

17 березня 2022 року, під час ракетного удару по Києву, відійшла у засвіти Заслужена артистка України, актриса Молодого театру Оксана Швець. 29 березня 2022 року загинула актриса Київського театру юного глядача Марія Демочко.

Наприкінці квітня 2022 року війна забрала життя двох юних актрис маріупольського театру «Концепція». Єлизавета Очкур та Софія Амельчикова грали роль Люсі у сценічній адаптації книжки Льюіса Керола «Хроніки Нарнії: Лев, відьма та шафа».

12 вересня 2022 року у бою під Майорським на Донеччині загинув соліст балету Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Шевченка Олександр Шаповал.

23 грудня 2022 року загинув під Бахмутом актор театру «Чорний Квадрат» Олександр Снігуровський.

15 листопада 2022 року під Бахмутом загинув артист балету Київського академічного театру оперети Вадим Хлуп'янець.

9 липня 2023 року поліг у бою актор київського «Чесного театру» Філіп Віннер.

У серпні на запорізькому напрямку загинув відомий кіноактор Олексій Хільський.

7 грудня – актор театру і кіно Василь Кухарський

8 грудня 2023 року – актор театру «Публіцист» Антон Романченко.

11 грудня у бою поліг кіноактор Андрій Павленко.

24 грудня 2023 року на війні загинув актор театру та кіно Богдан Колесник.

На жаль, список втрат постійно поповнюється.

Провідні столичні театри також плекають надію на повернення своїх акторів, які пішли в лави ЗСУ і безвісти зникли. Імена цих героїчних хлопців на прохання колег і рідних «Главком» не оприлюднює.

Тема війни в Україні вже 10 років вирує у мистецькому просторі держави. Десятки вистав розповідають про найскладніший етап нашої історії. Кожен спектакль по-різному відображає нову реальність: через минуле, через долі окремих людей, через наш загальний біль, наші пісні і навіть через наші жарти.

«Главком» відібрав 12 постановок про війну з різних театрів. Деякі прогриміли у минулому десятилітті, на початках війни, але нині вони ще актуальніші. Деякі – зовсім свіжі, але щирі і пронизливі. Без кон’юнктурщини, псевдопатріотизму та удаваного пафосу.

«Молитва за Елвіса»

Національний драматичний театр імені Лесі Українки (Київ)

Історія про двох братів. Обоє мріяли займатися музикою. Та одного разу старший, не попередивши близьких, відправляється воювати на Схід України. Раптове рішення старшого брата разюче впливає на життя молодшого. Між братами пролягає тінь непорозуміння. Протягом всієї вистави один шукатиме спосіб владнати стосунки з іншим. Та чи вийде у братів-мрійників дійти згоди? Чи встигнуть вони?

Якось на світанку у квартирі, де разом росли хлопці, пролунає дзвінок…

У головних ролях:

• Михайло Ганєв (Артем)
• Олександр Греков(Юра)
• Музичний супровід – Максим Аксентьєв, Вадим Аскевич та Ярослав Прикоп

Критика

«Психологічна драма без прикрас про події, які нині відбуваються в Україні. Це вистава про причетність до ситуації і байдужість до ситуації, коли пророцтво «припирає» героїв до стінки, про втрачені шанси, кохання, любов, честь», – пише театральна оглядачка Тетяна Поліщук. Головною причиною сходити на виставу вона називає надзвичайну емоційність історії: «Вистава вийшла щемливою – до сліз та болю».

«Погані дороги»

Театр драми і комедії на лівому березі (Київ)

Шість історій про стосунки чоловіків та жінок під час війни. Головна героїня вирушає у «сіру зону», шукати документальні матеріали, а опиняється ніби у задзеркаллі, де жертви і кати можуть мінятися місцями, а кохання перетворюються на щось ледь вловиме.

У головних ролях:

• Дмитро Соловйов (солдат)
• Оксана Черкашина (Тетяна, медичка)
• Музичний супровід – Акмал Гурезов, Тамара Трунова

Критика

Театральна оглядачка Наталія Болгарова назвала постановку вражаючою. Побачене на сцені, за її словами, змусить глядача на якийсь час зануритися у роздуми. Основою сценографії п’єси є тюремні ґрати, «що стоять посеред сцени. Конструкція не тільки відмежовує глядача від подій на сцені, роблячи його спостерігачем на дистації, а й символізує лінію розмежування, що пролягла між окупованою частиною сходу України та її вільними від росіян територіями», – зазначає оглядачка.

«Тренди твіттера»

Дикий театр (Київ)

Міжнародна творча резиденція Start для молодих режисерів з України та Литви. Прем’єра пройшла у Національному театрі ім. Лесі Українки

Це історія про сусідів, у будинок яких влучила ракета. Вони сидять під завалами і чекають на рятувальників. «Протягом вистави персонажі проходять через всі типові «срачі» українського суспільства: від питань мови і обговорення етапів української державності до шароварщини і таємничого зникнення Олега Винника. Лейтмотивом вистави є Bounty – один із найпопулярніших хітів супермодної нині групи Latexfauna.

У головних ролях:

• Анастасія Капінус (Кіра)
• Анатолій Ященко (Борис Аркадійович)
• Марія Агапітова (Марина)
• Музичний супровід – INOYSON

Критика

«Постановка є спробою зобразити емоції, спричинені війною. Зокрема страх, лють, безпорадність, захисну іронію, розпач, заборону на радість, а також бажання жити та допомагати», – пише редактор видання «ТиКиїв» Ілля Прокопенко.

Тепер вистава та її режисер змінили дислокацію. З нового року «Тренди твіттера» показує Дикий театр із зовсім іншим складом акторів.

«Хлібне перемир’я»

Театр драми і комедії на лівому березі (Київ)

Після смерті матері два брати повертаються у рідну домівку. Тепер тут все стало іншим. Навкруги війна, мами більше немає. А ріка за вікном – та сама. І спогади про дитинство такі самі. Але будинок без матері став іншим. І міст зруйновано. І пшеницю на полях нема кому збирати. Але життя так само триває...

У головних ролях:

• Володимир Кравчук (Толік)
• Дмитро Соловйов (Антон)
• Композитор - Андрій Ругару

Критика

«Вам би спало на думку сховатися у будинку, навколо якого горять поля з житом? А ця вистава, знаєте, не про думати. Ця вистава про те, що стається, коли думати уже ніхто ні про що не може. І так, це не п'єса Жадана, котра написана про індивідуальну, про строго індивідуальну відповідальність людей за свої життєві вибори. Вистава Жиркова – то наче сіквел до Жадана, коли всі з себе відповідальність поскладали і мирно-тихо померли. І ніхто тут не хоче бути. І нікому тут бути не треба», – пише про цю виставу критикиня Ганна Улюра.

«Сірі бджоли»

Театр на Подолі (Київ)

Це історія про «сіру зону» всередині та навколо нас. Про двох останніх мешканців села, яке опинилося у «сірій зоні» – між вільною та окупованою частинами України. Усе життя вони не любили один одного, а тепер залишилися самі, на просторі між двох світів. Тут немає тих, хто проти, і тих, хто за. Є дві людини. І одній з них зручно ходити за продуктами в один, а іншій – в інший бік.

Постановка – володар премії «Київська Пектораль» у 2019 році «За кращу драматичну виставу». 

У головних ролях:

• Богдан Бенюк (Сергійович)
• Сергій Бойко (Пашка)
• Юрій Феліпенко (Петро)
• Артем Мяус (Владлен)
• Музичний супровід –Тимур Полянський

Критика

«Загалом вистава «Сірі бджоли» про вибір, з яким людина хоч-не-хоч стикається щодня. І навіть «сірі» люди, які поховалися у своїх мушлях-домівках, змушені його робити. Особливо тоді, коли триває війна. Позаяк вона є чи не найчутливішим індикатором людяності, перевіряючи на вірність і честь, розставляючи на свої місця цінності та пріоритети. І Сергія Сергійовича російсько-українська війна змусила до рішучих дій (хоч він довго уникав їх): ризикуючи  життям, він присипав землею загиблого хлопця-волонтера на полі, допоміг українському воякові викрити схованку ворога-снайпера, провів декомунізацію своєї вулиці (з Леніна на Шевченка), визначився, до якого народу-країни він належить, відновив зв’язок із родиною, зважився на переїзд. Війна підштовхнула героя до внутрішньої трансформації та самоідентифікації: допомогла вийти з «сірої зони» у його ж голові. Себто по-іншому глянути на власне життя і світ навколо», – каже театральна оглядачка Вікторія Ільків.

«Віддайте тіло»

Театр драми і комедії на лівому березі (Київ)

Майже одночасно виставу поставили і у Києві, і у Полтаві, у театрі ім. Гоголя. У сюжеті цієї комедії центральним персонажем виступає Вася, уродженець Барнаула, який не може не викликати ненависть. Але його супротивником у цій історії є баба Надя, справжня українська жінка, яка на своїй землі і себе в образу не дасть. Як не дасть себе образити кожна жива істота, що виникне у цій історії і буде змушена зіштовхнутись з Васею.

Вистава, у яку вкладено багато сарказму та любові, тепла та емоційної напруги, а найголовніше – гумору. Це гостра сатира, у якій ключовим є сміх, що допомагає нам пережити найскладніші часи.

Сміємось – значить не здаємось.

У головних ролях:

• Олег Гоцуляк – Вася\Син Васі
• Анастасія Глущак – Зінка
• Володимир Задніпровський – Гриша
• Наталія Циганенко – Надя

Критика

Вистава Театру драми і комедії на Лівому березі порушує цікаві питання: яка вартість людського тіла? Чи варте воно чогось, коли танцює під дудку спокус, начхавши на здоровий глузд і моральність?.. Головний герой цієї історії, Вася – «типовий представник соціального класу «тіло». Йому здається, що в його житті почалася біла смуга. Ще трохи, і він досягне свого простого меркантильного щастя, але чи готовий він до цього?  Так про виставу пише журналістка видання Vogue Дар’я Слободяник

 «Зелені коридори»

Театр на Подолі (Київ)

Четверо жінок із різних міст України пройшли зеленим коридором на захід і опинилися у безпеці. Та кожна з них принесла з собою власне пекло та любов до життя, дітей, тварин та Батьківщини. Чи закінчилася їхня драма гепіендом? Чи історія лише починається?

У головних ролях:

• Даша Малахова (Актриса, Степан Бандера, Теліга)
• Катерина Рубашкіна (Домогосподарка, продюсер, Олег Ольжич, Микола Леонтович)
• Лариса Трояновська (Кошатниця, Надія Танашевич)
• Наталія Кобізька (Манікюрниця, помічниця режисера)
• Роман Халімон (Європейка, режисер)
• Максим Максимюк (Громадянин Австрії, Степан Мудрик, Ганс)
• Сергій Сипливий (Громадянин Канади, Соцінспектор)
• Композитор – Дмитро Данов

Критика

«Вистава «Зелені коридори» дозволяє і посміятися з себе, і поплакати над втратами. І головне – усвідомити історичну європеїзацію України, яку ми тільки зараз намагаємося де-юре зафіксувати. Також це художня рефлексія на сучасні події, яка можливо для когось є дуже травматичними, а для когось – прозрінням. «Зелений коридор» проходить кожен українець, навіть якщо він не виїжджав. І у якій черзі зараз ми стоїмо – залежить від самоідентичності кожного українця, який не/намагається виборювати свободу», – такої думки про це сценічне дійство оглядачка Kyiv Daily Ірина Голіздра

«Двоє»

Малий театр (Київ)

Це вистава про стосунки у мирному і немирному житті. Епізоди на тему кохання і стосунків написані акторами Малого театру на основі власного досвіду. Премʼєра відбулася восени 2021 року, але після повномасштабного вторгнення постановку оновили, додавши нові історії, зокрема про рішення не їхати за кордон, спільний донат на підтримку ЗСУ замість вечері у ресторані і плани разом відвідати острів Джарилгач після деокупації Херсонщини.

У головних ролях:

• Андрій Весельський (Стас)
• Христина Дейлик (Христя)
• Музичний супровід – Станіслав Весельський

Критика

«Вистава здивує прийомом відкритого закулісся. Все те, що у театрі зазвичай старанно приховується від глядацького ока, тут навпаки стане об'єктом демонстрації. Як зізнаються глядачі, що вже бачили «Двоє» у Києві, вистава неймовірно цікава і чуттєва, залишає після себе відчуття тієї самої зворушеності, а ще – враження, яке виникає, коли їдеш з вечірки і тобі трохи сумно, бо було круто, неповторно і хочеться, щоби було нескінченно», – говорить про виставу журналістка Валентина Кирильчук

«Війна»

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (Київ)

П'єса «Війна» сучасного шведського драматурга, сценариста, театрального режисера, поета Ларса Нурена (1944-2021), позбавлена будь-яких військових реалій. Автор зосередився на стосунках всередині родини, яка пережила екстремальну ситуацію.

Чоловік повертається з війни до своєї дружини і двох доньок, але виявляється вже зайвим у цій родині. І не через те, що він тепер незрячий, його просто ніхто не чекав. Тут у кожного своє особисте «сформоване» життя. Мати зійшлася із братом чоловіка, старша донька у пошуках «жіночого щастя». Лише молодша донька ще вагається, кого обрати: батька, що потребує опіки та захисту, чи влаштувати «свій маленький рай», як це зробили мати і старша сестра. Батько ж сподівається, що все буде, «як раніше…», «як завжди…», але намарно, «як раніше» неможливо.

У головних ролях:

• Олексій Богданович (Батько)
• Ірина Дворянин (Мати)
• Остап Ступка (Дядько)
• Музичний супровід – Давид Петросян

Критика

«Вистава «Війна» є складною. Але вона актуальна для нас. У такі самі ситуації потрапляють наші солдати. Вони теж приходять з війни, покалічені не тільки тілом, а й душею. Їм треба розуміння, тепло, їм треба переключатися на мирне життя, їм треба, щоби вдома їх чекали, любили. Ця вистава не залишить нікого байдужим, змусить замислитися над сьогоденням. Не дивлячись на всю складність, її треба дивитися», – пише у своєму блозі театральна оглядачка Наталя Болгарова.

«Обличчя кольору війна»

Маріупольський театр Conception (Акторська трупа тимчасово перебуває у Києві)

Документальна вистава «Обличчя кольору війна» створена на основі реальних історій акторів маріупольського театру Conception, які змогли вирватися з окупованого Маріуполя. І тепер мовою театру вони розповідають про своє життя під постійними обстрілами, без їжі та води, про перебування у підвалах, втрату близьких...

У головних ролях:

• Дмитро Гриценко
• Катерина Колискова
• Олександр Пихтін
• Ганна Лафазан
• Марина Говорущенко
• Вероніка Павлюк
• Євген Сосновський
• Наталія Смирнова
• Катерина Салієва
• Валерія Костюченко
• Музичний супровід – Enleo

Критика

«Кожен актор наповнив виставу власними емоціями та досвідом пережитої трагедії. Глядачі могли побачити, як учасники намагалися вижити під постійними обстрілами, перебуваючи у підвалі та втрачаючи своїх близьких. Яскраві аудіовізуальні рішення режисера Олексія Гнатюка ще сильніше передали біль і страх, який був супутником жителів Маріуполя. Люди плакали у залі, а після завершення – аплодували», – написала журналістка Галина Ворона

«Всупереч»

Дніпровський академічний театр драми і комедії (Дніпро)

Вистава унікальним чином поєднує сучасну драматургію, документалістику, елементи ігрового та пластичного театру. Тому і враження від перегляду – яскраві, багатогранні, комплексні. Актори проживають на сцені історії воїнів та інших людей, що постраждали від війни. Але, всупереч усьому, є тут і людина, котра просто саджає яблуню…

У головних ролях:

• Ілона Солярник
• Неллі Масальська
• Валерія Клейменова (Лагода)
• Олександр Плахтій
• Юрій Захаров
• Саунд-дизайнер – Андрій Карачун
• Музика і тексти пісень – Сергій Жадан, Олег Каданов

Критика

«Драміком втілив на великій сцені виставу «Всупереч» за текстами сучасних українських драматургів, написаних після 24 лютого. Попри таку одразу заявлену «високу форму» подачі драматургині Юліті Ран та режисеру Антону Меженіну вдалося уникнути псевдопатріотичних спекуляцій та удаваного пафосу. Зокрема, завдяки вдалому драматичному поєднанню чітко розмежованих пластичними та символічними засобами загального й осібного. Театр знайшов свою «лінію Маннергейма», створивши візуально-пластичну і звукову стіну, яка таки запобігла проникненню тиші в нашу реальність», – вважає критикиня Ольга Стельмашевська

«За дверима»

Вінницький музично-драматичний театр імені М. Садовського

Драматичний твір Вольфганга Борхерта «Там, за дверима», на основі якого створено виставу, розповідає про повернення з війни солдата Бекманна, якому ніде немає місця і який щоразу залишається за дверима.

У головних ролях:

• Олександр Крисов (Бекман)
• Андрій Побережний (Інший)
• Вікторія Немченко (Вона)
• Таїса Савінська (Ріка Ельба\Фрау Хламер)
• Анатолій Вольський (Полковник\Смерть)
• Валерій Прус (Бог)

Критика

«Початок вистави завдяки поєднанню декорацій, світла, звукового супроводу та гри акторів дещо магічний, навіть гіпнотичний. Сюжет викликає сміх і сльози. Деякі моменти у виставі видаються навіть інтимними. Фінал присвячений поверненню з війни до своєї домівки українського військового», – розповідає журналістка Руслана Сивак

Богдан Боднарук, для «Главкома»