Путін взявся за гастарбайтерів

Путін взявся за гастарбайтерів

Російський президент Володимир Путін доручив ввести для заробітчан обов’язковий іспит з російської мови, історії та основ законодавства.

Російський президент Володимир Путін доручив ввести для заробітчан обов’язковий іспит з російської мови, історії та основ законодавства. В Росії працює 800 тисяч українців, які становлять 40% від усіх трудових мігрантів в РФ. Проте українських заробітчан це рішення мало зачепить, адже понад 80% наших співвітчизників вільно володіють російською. Більше того, три чверті українських гастарбайтерів працюють в Росії нелегально, і екзаменувати їх ніхто не буде. Тому цей указ більше стосуватиметься мігрантів із середньоазіатських та закавказьких країн, де російську здебільшого знає лише бригадир. При цьому експерти знаходять в даному указі політичне підґрунтя, адже насправді Росія потребує робочих рук, тому економічних підстав різко обмежувати кількість трудових мігрантів для такого указу немає.

Про це на прес-конференції в «Главкомі» говорили заступник директора Інституту соціології Національної академії наук України Микола Шульга та завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України Олексій Позняк.

Микола Шульга: «Люди, які не знають мови країни перебування, створюють загрозу для і для оточуючих»

В Російській Федерації президент Путін одним з перших документів видав указ про забезпечення міжнаціональної злагоди. Цей указ має наповненість, яка торкається мігрантів, трудових мігрантів, і, звичайно, це стосується мільйонів українських громадян, які перебувають в Російській Федерації.

Взагалі цей указ спрямований більше на мігрантів із неслов’янських держав – це середньоазіатські, закавказькі країни. Я так вважаю, тому що для українських громадян мовної проблеми в Російській Федерації немає. По-перше, наша країна сама по собі багатонаціональна, у нас 21% складають етнічні росіяни. По-друге, за даними нашого інституту, населення України майже навпіл ділиться за мовою спілкування. Ми ставили запитання: є люди, які вважають російську мову в Україні іноземною, наскільки ви згодні з такою думкою? Повністю не згодні – 51%, скоріше не згодні – 24%.

В Європі немає такої країни як Україна по рівню білінгвізму, у нас люди говорять українською і російською мовами. Ми запитували про рівень знання мов. Українською можуть вільно говорити, читати і писати – 82%, російською – 84%.

Тобто, для наших громадян проблем в мовному питання не виникне, але в організаційному плані вони будуть. Тому що кожному, хто займає певну посаду, треба буде реагувати на цей указ. Очевидно, треба буде, щоб кожна людина, яка перебуває як трудовий мігрант, мала відповідний документ, а це означатиме здачу іспиту. Хоча, можливо, достатньо буде показати документ про закінчення української школи, де вивчалася російська мова. Хоча політика може втрутитися і тут, можуть сказати, що мова іде про внутрішнє законодавство Російської Федерації, і треба здавати іспит у будь-якому разі. А це витрата часу, коштів, ще якісь незручності, але ми тут сказати нічого не можемо, тому що це внутрішня політика Російської Федерації.

У нашій країні теж є відповідні регуляторні документи, в тому числі і указ Президента за травень 2011 року про концепцію загальної міграційної політики. В ньому говориться про багато речей, які пов’язані з міграційною політикою нашої держави, в тому числі про імміграцію. В цьому указі сказано: «Реалізація положень цієї концепції щодо в’їзду в Україну іноземців без громадянства передбачає урегулювання питань щодо здійснення перекладу державною мовою заяв біженців». Тобто, мова не йде про знання мови держави, а тільки про урегулювання питання перекладу державною мовою заяв біженців. Там згадується також питання про інтеграцію іммігрантів в українське суспільство, а імміграція, звичайно, передбачає знання мови.

Виходячи з ситуації, що Російська Федерація є бажаною країною для мігрантів, то вони і зробили своє законодавство більш досконалим, зокрема, і щодо знання державної мови. Україна, яка до цього часу ще не є бажаною для постійного перебування іноземців, в тому числі трудових мігрантів, то у нас і в законодавстві ці моменти не позначені.

Олексій Позняк: «До Росії їде майже половина українських трудових мігрантів»

Я погоджуюсь з тим, що в українських громадян не повинно виникнути проблем з російською мовою, тим більше, що переважна більшість українських громадян вільно володіють російською мовою. Питання ще й у тому, що контингент трудових мігрантів, які їдуть до Російської Федерації, не формується пропорційно з усіх контингентів українського населення. Тобто, ті, хто добре володіє російською мовою, скоріше поїдуть в Росію, ніж ті, хто володіє недостатньо добре.

Тим більше, що трудова міграція до Російської Федерації є менш вигідною, ніж трудова міграція в країни Євросоюзу, при чому не тільки в країни Південної Європи, але і Східної. Відповідно, рушієм, який стимулює частину наших громадян обирати саме Російську Федерацію, є відсутність мовного бар’єру, і, звичайно, відсутність візового режиму. Тому, якщо треба буде здавати цей іспит, то проблем виникнути не повинно.

Організаційні проблеми дійсно можуть виникнути. Тим більше, що досить короткий термін відведений на реалізацію положень цього указу: до листопада треба ввести екзамени для гастарбейтерів за виключенням висококваліфікованих спеціалістів. Спочатку треба розробити загальні принципи, як має проходити цей екзамен. Якщо до листопада розробити їх не встигнуть, то це може бути віддано на відкуп місцевим чиновникам. Тоді в кожному регіоні можуть виникнути свої підходи. Хтось, можливо, задовольниться копією атестату з оцінкою з російської мови, а хтось буде вимагати багатоступеневого іспиту. Як буде реалізовуватися наказ, подивимося восени.

Українська трудова міграція в Росію є найбільш чисельною серед усіх напрямків української трудової міграції. За даними загальнонаціонального обстеження з питань трудових міграцій 2008 року, до Росії їде майже половина українських трудових мігрантів. Наш інститут робив оцінку чисельності українських трудових мігрантів, обстеження показало 1,5 мільйони осіб. Але до цієї кількості не включалися ті, хто виїхав за кілька років до обстеження і з тих пір не повертався в Україну, та мігранти віком старше працездатного віку.

До обстеження потрапляли тільки люди працездатного віку, але якщо для чоловіків це виправдано, тому що вони в основному займаються будівництвом і після 50 років поступово припиняють участь у трудових міграціях. То серед жінок, навпаки - вихід на пенсію якраз може розв’язати руки поїхати працювати до Італії, Іспанії чи іншої країни, вже не маючи зобов’язань перед українським ринком праці та отримавши пенсію.

Отже, враховуючи ці всі контингенти, які не були охоплені обстеженням, ми визначили загальну чисельність українських трудових мігрантів у 2,1 мільйони осіб, а на Російську Федерацію припадає понад 800 тисяч осіб. Це співпадає з контент-аналізом російських експертів, який було зроблено на початку 2010 року, яким кількість українських трудових мігрантів теж оцінено у 0,8 мільйонів осіб. За їхніми оцінками, українці є другими за чисельністю після громадян Узбекистану. При цьому за офіційними даними, українці є четвертими за чисельністю, вони поступаються не тільки громадянам Узбекистану, але й Таджикистану і Китаю.

За офіційними даними Державного комітету статистики Російської Федерації 2010 року, 167,3 тисячі громадян України працювало в Російській Федерації, із загальної кількості трудових мігрантів у 1,640 мільйона осіб. Тобто, українці становлять близько 10%. А якщо спиратися на контент-аналіз російських експертів, то в середньому за рік працює 3,5 мільйона мігрантів (а в пікові періоди понад 4 мільйони), з яких 800 тисяч наших, тобто це близько чверті.

Микола Шульга: Цей указ стосується не тільки здачі іспиту з мови, а і по історії Росії. Це вже буде важче, тому що останні двадцять років історія Радянського Союзу не вивчається, вивчається історія України. Тому тут вже труба буде надолужувати.

Наступним питанням є основи російського законодавства, що є ще більшим за об’ємом. Вони, мабуть, включать конституцію і трудове законодавство, але зараз важко гадати, що туди буде внесено.

Що стосується мови, то нам не слід було так ставитися до вивчення російської мови в наших школах. Говорили, що вивчення двох мов заважає одна одній. Але це не так, бо коли людина вивчає дві мови, то і знає обидві. Не слід відкидати близьку мову, вона пригодиться, бо нічого не поробиш, раз у нас така ситуація, що ми шукаємо роботу за межами України.

Для чого це Росії? Це більше економічне чи політичне рішення?

Микола Шульга: Жодне питання не може бути тільки економічним чи тільки політичним. Звичайно, тут є елементи політики, указ навіть політично називається - «Про забезпечення міжнаціональної злагоди». В першу чергу це внутрішньополітичне питання Російської Федерації. А все в світі взаємопов’язане, в тому числі це внутрішнє питання Росії позначається на наших громадянах, які їдуть туди працювати.

Олексій Позняк: В даному указі більше присутня політика, ніж економіка. Я спираюся на той факт, що Росія взагалі потребує мігрантів, вона не має економічних причин різко обмежувати кількість мігрантів. Інша справа, що вони зацікавлені в тому, щоб більшість мігрантів мала якийсь офіційний статус, щоб йшли податки, але ці проблеми вирішуються не таким чином.

На думку стосовно переважно політичного характеру указу вказує ще й той факт, що для його розробки передбачено досить короткий термін. Потрібно розробити програму, за якою прийматиметься цей мовний екзамен. Стосовно історії можна дійсно використати шкільну програму, а стосовно законодавства треба визначити, які саме основи, можливо, це буде міграційне законодавство та основи конституції, бо не думаю, що мігрантам треба знати всі інструкції та постави відомостей Російської Федерації. Після цього треба створити комісії в регіонах, які будуть ці екзамени приймати, провести велику організаційну роботу. Більше того, половина терміну до листопада припадає на період відпусток. Тобто, є певні обмеження для того, щоб якісно і як слід виконати ці речі, тому тут більше політики.

Тут присутнє бажання підвищити консолідацію російського суспільства, що ось ми мігрантів теж будемо вчити, щоб вони знали, поважали і т.д.

А чи не треба Україні ввести екзамени для росіян, принаймні, для послів Росії в Україні, які не знають української? Адже виходить так, що для того, щоб мити посуд в Росії українець має знати російську мову, а посол в Україні знати нашу мову не зобов’язаний?

Микола Шульга: Міжнародне право не передбачає, що посол обов’язково повинен знати мову, але, як правило, посли вивчають мови країни перебування. Я знаю цілу низку послів, які російську мову знали, а української не знали, тому що економічно дипломату більш вигідно знати російську, бо тоді він може працювати і в Україні, і в Росії, і в Білорусі, і в Молдавії.

Наше головне питання в тому, щоб жити так, щоб не їздити туди тарілки мити і не носити горщики по всій Європі, а не в тому щоб тикнути Зурабову чи ще комусь.

Скільки висококваліфікованих працівників з України іде працювати до Росії, а скільки, як кажуть, роблять там кладку?

Олексій Позняк: Висококваліфікованих працівників значна меншість, все-таки більшість наших громадян, навіть якщо вони мали в Україні кваліфікацію, виконують некваліфіковані роботи. При чому не тільки в Росії, а і в країнах Західної та Південної Європи.

На галузі, які в опитуванні потрапили в графу «інші», куди входять охорона здоров’я, освіта та інша висококваліфікована праця, припадає лише кілька відсотків загальної кількості українських трудових мігрантів. Якщо загалом серед трудових мігрантів практично удвічі переважають чоловіки, то серед тих, хто працює в цих галузях розподіл приблизно рівномірний і навіть з невеликою перевагою жінок.

Серед тих, хто працює в цих галузях, немає суттєвої регіональної диференціації. Якщо понад 50% усіх трудових мігрантів - це вихідці із західних регіонів (до речі, серед тих, хто працює в Російській Федерації на західний регіон припадає близько 30%), то серед тих мігрантів, які зайняті у галузях, пов’язаних з кваліфікованою діяльністю, всі регіони представлені більш-менш рівномірно.

Чи можна зробити висновок, що введення цих іспитів ніяк не повпливає на більшість українських заробітчан, адже вони працюють у Росії переважно нелегально?

Олексій Позняк: Звичайно, якщо людина працює нелегально, то екзаменувати її ніхто не буде. Але, по-перше, кожен нелегал зацікавлений в тому, щоб отримати легальний статус. Відповідно, тоді йому треба буде думати про екзамен. А по-друге, якщо нелегала спіймають, то будуть думати не про те, як його навчити російської мови чи історії, а будуть виникати зовсім інші правові речі.

Скільки коштуватиме здача такого іспиту?

Микола Шульга: Пропозиції щодо здачі іспиту з мови давала Федеральна міграційна служба. Вони, посилаючись на досвід здачі TOEFL і інших видів іспитів з іноземної мови, пропонувала 6 тисяч рублів. Це йдеться тільки про мову. Але це не означає, що так буде.

Олексій Позняк: Держава, яка зацікавлена у мігрантах, повинна не тільки не брати гроші за екзамен, а сприяти навчанню мігрантів мові країни перебування. Коли наш інститут подає пропозиції щодо міграційної політики, то в тому числі ми говоримо про те, що треба організовувати курси вивчення мови для іммігрантів. Україна теж потребуватиме мігрантів, через 10-12 років вона відчує нестачу робочої сили. Через певний період масштаби її будуть такими, які не можна покрити ні поверненням всіх наших мігрантів, ні поверненням всіх представників української діаспори і всіх представників раніше депортованих народів.

Чи ризикує Росія залишитися без робочих рук, вводячи такі іспити?

Микола Шульга: Нам не варто хвилюватися за Росію. А що стосується нашого мігранта, то він все рівно там буде.

Олексій Позняк: Люди пристосовуються до будь-якої ситуації, і якщо немає можливості офіційно працювати, то будуть більше орієнтуватися на неофіційний ринок праці. Для когось не стане ніякою перешкодою здати екзамен. З недостачею робочих рук Росія від цього не зіткнеться.

Чи є в світі аналоги таких іспитів, чи Путіна можна назвати новатором?

Микола Шульга: Існує TOEFL та інші. Наприклад, в Німеччину десь до 1993-1995 років запрошували колишніх радянських німців, ніхто не запитував про знання мови. Потім коли зіткнулися з цілим рядом проблем і була розроблена ціла програма по їх навчанню. Крім цього, вони почали проводити політику доміграційної підготовки, коли людей не допускають в країну перебування, а працюють з нею дома. Людина здає відповідні іспити, і якщо вона має відповідний документ, то вона має переваги у отриманні роботи. Росіяни також не виключають, що в країнах Центральної Азії будуть проводити таку доміграційну підготовку.

Олексій Позняк: В будь-якій країні, щоб влаштуватися на роботу, треба вміти розмовляти з роботодавцями цієї країни. Лише до висококваліфікованих спеціалістів можуть представити перекладача. Основна маса трудових мігрантів повинна знати мову. Інше питання, чи треба робити це формально, чи потрібні ці іспити... Правда, серед вихідців із Центральної Азії є проблема, коли зразу їде будівельна бригада і тільки бригадир більш-менше розмовляє російською.

Микола Шульга: Це одна з причин, чому існує нелегальна міграція, тому що люди, які не знають мови країни перебування, створюють загрозу для себе і оточуючих. Вони є не знають інструкцій, не можуть подати сигнал про небезпеку. Ця проблема існує в усіх країнах.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: