Дмитро Ярош: Я би зараз не відмовився від грошей будь-якого олігарха

Інтерв’ю з провідником Правого сектору (ПС) Дмитром Ярошем «Главкому» вдалось записати одразу після бою в передмісті Донецька. В кінці минулого тижня бойові дії розгорнулися з боку міста Первомайського, де українські підрозділи знищили блокпост терористів. Під час бою бійці Правого Сектора провели більше трьох годин під мінометним вогнем, втративши двох побратимів.

Дмитре, розкажіть про бій.

Бої відбуваються постійно. Гинуть люди, втрачаються і здобуваються позиції. Цього разу ми зачистили декілька населених пунктів, зокрема Піски і Первомайське, взяли опорний пункт терористів. Закріпилися практично в передмісті Донецька, створили блокпост. Нас обстрілювали три години з мінометів. Ми працювали комплексно, Правий сектор плюс 93-а бригада (Збройних сил – «Главком»). Від нас була сотня з 5-го батальйону добровольчого українського комплексу. Вперше ввели в бій батальйон «Шахтарськ», у них троє поранених. Хлопці з «Дніпра» також були, з ними не вперше ідемо в бій, нормальні мужики, працюємо разом. Бої з мінометів були подавлені артилерією за нашим коригуванням вогню. Але сьогодні вони (терористи – «Главком») напали на нашу базу, є двоє 200-х (загинули, - «Главком») і один 300-й (поранений, - «Главком»). Важкі втрати, але ми розуміємо, що на війні без втрат не буває.

Які найбільші труднощі існують у добровольчих батальйонах зараз?

Треба розділяти офіційні батальйони (під керівництвом МВС, або Міноборони – «Главком») і добровольчий український корпус, такий собі, до певної міри партизанський рух. Ми були не проти якогось офіційного статусу, але те, що нам пропонувала держава, в переважній більшості людям не підходило. Тому що ніхто не хоче виконувати дебільних наказів корумпованих генералів Генштабу і Міноборони, які сидять в штабі АТО. І, як показує практика, ми були праві, бо зараз видно, скільки російської агентури з тих штабів виявляє СБУ. Тому ми пішли шляхом певної партизанщини. Ми сформували перші підрозділи, які з самого початку війни працювали на окупованій російськими терористами території. Успішно проводили багато акцій. Якось, дасть Бог, доживу до перемоги, напишу про це все. Поки що зарано розповідати. А потім цей рух добровольців почав перетворюватися у щось більше. Є підрозділи, які діють на передовій, є окремий загін, який працює з 95-ю бригадою, є підрозділ, який працює на кордоні з Росією, в Амвросієвському районі. Є 5-й окремий батальйон. Основний напрямок роботи – співпраця з 93-ю і 91-ю механізованими бригадами та підрозділами Самооборони. Є у нас окрема Сотня, яка базується у Новосілківському районі. Окрім того, є запасні батальйони, які створюються зараз по всій Україні. Як я вже сказав, цей наш рух є добровольчим, він є неформальним. Ми не отримуємо жодної копійки допомоги від держави. Але при всьому цьому користуємося неабиякою популярністю серед військових. Дуже показово, коли ми йдемо в бій з військовими, вони кажуть, що якщо ви ітимете, то і ми підемо. Якщо ви будете стояти, то і ми стоятимемо. Буквально вчора до мене підходили танкісти і казали: - Лишіться з нами, будь-ласка! Я й відповідаю їм, що ми нікуди не йдемо, будемо стояти до кінця. Тобто Правий сектор, окрім військових функцій, виконує функцію підняття бойового духу наших воїнів. Справді, народжується бойове братерство між Збройними силами і добровольчими підрозділами. І це дуже добре, бо є зародком нового українського війська, усього того найкращого, що буде у нашій державі.

Чому влада відмовляється озброювати добровольців?

Тому, що вона боїться свого народу, як боявся його режим Януковича. Після революції ми говорили, що революція ще не завершена. Ті люди, які зараз при владі, це перетасована колода, яка багато разів була і при тій владі, але на різних посадах. Відповідно, вони і тоді були перелякані народом, Майдан зливали, і тепер вони займаються тим же самим. Якби не добровольці, невідомо, як би взагалі розгорталися події, чи не було б на Донбасі так само як і у Криму, жодного спротиву, жодної боротьби. Ви ж бачили, як здавалися міста, цілі райони, за які треба тепер платити кров’ю українських патріотів. Я сподівався, що щось зміниться з новими призначеннями Гелетея, Муженка… Але поки що, на цей момент, нічого не міняється. І скільки я не прошу про те, що давайте нам хоч трофейну зброю, ми ж все одно беремо трофеї, бо ж ефективність наша одразу підвищиться, все марно. Ми не ставимо перед собою якихось політичних завдань, окрім захисту суверенітету нашої держави. Ми не бавимося тут в політику, бо політиканство на крові наших побратимів – це великий гріх, який не буде прощений ні Господом, ні майбутніми поколіннями.

Як ви ставитеся до залучення добровольчих батальйонів до виконання суто поліцейських функцій? Наприклад, «Донбас» охороняв Верховну Раду під час мітингів.

Ставлюся дуже негативно. Кожен підрозділ повинен виконувати ті завдання, для яких він призначений. «Донбас» - це бойові нормальні мужики і виконувати поліцейські функції для цих хлопців не думаю, що аж так приємно.

Наскільки великою є загроза, що добровольчі батальйони можуть бути використані після війни олігархами і політиками?

Я не думаю, що це є найбільшою загрозою нашій державності. Зрештою, хлопці, які в цих батальйонах знаходяться - це передовий загін нашого народу. Вони не настільки не розумні, як їх хочуть показати. На Майдані українці продемонстрували, що їх використати неможливо, як би не намагалися різні політиканчики злити Майдан. Народ зробив те, що вважав за потрібне.

Хто фінансує «Правий сектор»?

Як і на Майдані, коли нам носили гроші і по 10 грн, і цілими пачками, так і зараз. Ми і до сьогодні використовуємо ті гроші, які зібрали тоді. Купуємо транспорт, екіпіровку тощо. Зараз відбувається те саме. Люди надсилають гроші, купують транспорт. Мій рідний Дніпродзержинськ надіслав 5 машин на наш корпус. Найбільша проблема у нас – це паливо. На нього дуже багато грошей іде. Крім того, ми воюємо купленою зброєю і боєприпасами. На це іде також дуже багато грошей. До речі, це незаконно, як каже влада. Але плювати я хотів на закони, які суперечать інтересам моєї нації, мого народу. Ми виступали, виступаємо, і будемо виступати за повне озброєння нашого народу. Козацька нація повинна мати козацький спосіб життя, бути мілітаризованою. І те, що зараз відбувається, є якраз доказом моїх слів. Ось тут, на базі, нам допомагає місцеве населення і районна державна адміністрація. Вони забезпечують нас харчуванням тощо. Хлопці часто приїжджають до нас повністю екіпірованими. Хоча основну масу людей ми одягаємо централізовано. От сьогодні, як мені доповіли, привезли автобус гуманітарки, і це по-справжньому, щиро, не штучно. Скажу вам, що не тільки «Правий сектор» так фінансується, а і інші бойові бригади. Бо від держави дуже мало допомоги надходить. Мабуть, лише 10% від потреби. Українці, прості громадяни, забезпечують своє військо.

Є інформація, що «Правий сектор» фінансує Коломойський. Це правда?

З ним я зустрічався 2-3 рази за життя. І не перебуваю у настільки тісних стосунках, щоб він от так просто віддавав гроші. Він допомагав, але навряд чи це можна назвати фінансуванням. У нас є два броньованих «приватівських» бусики, які ми взяли у батальйону «Дніпро», якому їх віддав Коломойський. Його заступники іноді допомагають паливом, але не в дуже великих кількостях, на 1-2 дні боїв лише вистачає. Тому, якщо говорити про фінансування Коломойським «Правого сектору», то це дуже великий міф. Хоча я би зараз не відмовився від грошей будь-якого олігарха. Гроші потрібні! Бо на політику гроші від них брати взагалі не можна. Інша справа – війна, я хлопцям дозволяю брати. Наприклад, зайшли на базу якогось «регіонала», забрали трактор. Є машина, забрали машину. Нам треба воювати, а не бавитися у ліберальність. «ДНРівці», «регіонали» і комуністи – це вороги українського народу. Відповідно, експропріація для війни тих засобів, які у них є – справа абсолютно нормальна.

Після президентських виборів уже минуло два місяці. Ви осмислили, чому показали такий низький результат?

Я виборами займався, мабуть, тиждень за всю виборчу компанію. Та й то, мене майже примусили приїхати до Києва. Я ж воював, а не бігав по телеефірах. Якби була готова розгалужена партія, то і результат був би іншим. А так, ми вийшли з Майдану, почали створювати партію. Нам її зареєстрували за день до початку виборів. Ми не мали готового виборчого штабу, не мали стільки грошей як, наприклад, Ляшко вкинув у компанію. А ми, загалом, витратили тисяч $150, як мені доповідали. Про який результат можна було говорити? Я не є демократом у душі. Тому мені навіть іноді смішно дивитися як волею народу маніпулюють. Я воюю. Зараз це моє найголовніше призначення.

Чи плануєте знову балотуватися в президенти, чи вести партію до Верховної Ради?

Кажуть, ніколи не кажи ніколи. Але зараз не планую.

Фото: Голос України