Російська загроза прискорила перемовини, які тривали 16 років
3 лютого Міністерство економічного розвитку і торгівлі винесе на розгляд уряду проєкт угоди про Зону вільної торгівлі з Туреччиною. Керівники економічного блоку Кабміну поставили собі за мету домогтися вільної торгівлі з усім причорноморським регіоном, і Туреччина лишалась країною, з якою не вдавалось досягти консенсусу в усіх питаннях.
Перемовини про підписання угоди тривали з 2006 року. Розбіжностей було чимало. Одна з ключових – щодо сільськогосподарської групи товарів. Туреччина розглядає імпорт українського збіжжя та інших продуктів на свій ринок як загрозу внутрішньому виробнику. Українська ж сторона вважала, що внутрішнє регулювання турецького ринку не дозволяє вільно конкурувати. В України також були питання щодо текстильної промисловості: Київ не хотів ризикувати тим прогресом, якого вдалося досягти за останні роки у вітчизняній легкій промисловості.
Підсумком переговорів став великий і складний документ на 400 сторінок і низка компромісів, на які пішли обидві сторони.
Вже в четвер президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган приїде до Києва на підписання угоди. В уряді досі бояться говорити напевно, що угода врешті буде підписана. Водночас президент України Володимир Зеленський вже заявив, що все пройде за планом. А тому узгодження документа на засіданні уряду в середу, по суті, є формальністю.
На питання про те, як саме зараз вдалося домовитися і що посприяло вирішенню усіх конфліктних питань, урядовці в неофіційних бесідах натякають: «Туреччина – союзник». Це можна трактувати так: в ситуації воєнної загрози Києву доводиться йти на певні поступки країнам, які відкрито допомагають нам.
Зауважимо, що саме Ердоган неодноразово пропонував своє посередництво у переговорах між Україною та країною-агресором, а також застерігав Путіна від нового вторгнення в Україну. Президент Туреччини також чітко визначив позицію: його країна ніколи не визнає анексію Криму, який був, є і буде українським.
Заступник міністра закордонних справ України, посол України в Туреччині Василь Боднар так охарактеризував перебіг тривалих переговорів про Зону вільної торгівлі так: «Й Україна, й Туреччина є великими виробниками сільськогосподарської та промислової продукції. Передусім, металопродукції. Це дві найбільші групи товарів, через які досі тривають досить довгі, м'яко кажучи, консультації. Тут проблема в балансі між впливом на внутрішній ринок і вигодами від майбутньої торгівлі. Його потрібно досягти».
Серед іншого, угода передбачатиме також перехідний період, під час якого Мінекономіки пропонує запровадити пакет підтримки для різних галузей економіки України. При цьому стрімке здешевшення ліри робить турецькі товари ще більш доступнішими для українців, що не завжди вигідно вітчизняним виробникам. Тому перед урядом стояла доволі складна ситуація: як не нашкодити стосункам із союзником і не завдати удару по внутрішньому виробнику.
Остаточні цифри і показники Угоди будуть оприлюднені після погодження її тексту урядом, поки що ж «Главкому» стало відомо про такі деталі майбутньої угоди.
Метал
Україна збереже право застосовувати мито на металобрухт, що вивозиться до Туреччини. Це доволі проблематичне питання для українських металургів, які не хочуть втрачати сировину в умовах її дефіциту. Тоді як Туреччина готова лише частково відкрити свій внутрішній ринок для наших металопродуктів.
Чиновники Мінекономіки очікують позитивної реакції на такий компроміс в угоді від наших виробників. Для експорту ж готової продукції вони отримають додаткові квоти.
Агросектор
На зернові, які разом із металом є основними українськими експортними позиціями у випадку з Туреччиною, імпортне мито не застосовуватиметься. Попит на цей товар у Туреччині вирішив проблему сам по собі. Також відомо, що угода про ЗВТ передбачає збільшення квот і на іншу аграрну продукцію.
Мита
Нині українські виробники підпадають під дію додаткових мит, які Туреччина встановила рішенням уряду. На накладання цих додаткових мит скаржилися українські виробники текстилю і «кондитерки» – особливо у 2020-2021 роках. Угода містить правові гарантії не застосовувати додаткових мит із боку Туреччини. Крім того, Туреччина створить безперешкодні умови для того, щоб наш товар йшов на реекспорт, через цю країну на інші ринки.
Транспорт
Угода передбачає зняття обмежень для українських авіаперевізників на ринку Туреччини, а також на в’їзд порожнього автотранспорту. Цей пункт угоди покликаний полегшити автомобільне перевезення між країнами. Туреччині це рішення вигідне, адже наші фури, які в’їхали порожніми, виїжджатимуть заповнені турецьким крамом.
Послуги
Туреччина гарантує доступ до ринку послуг для українських компаній та їхню недискримінацію. А цей пункт, на думку експертів Мінекономіки, містить потенційну небезпеку: можливий «переїзд» українського бізнесу до Туреччини. Однак поки що адміністрування бізнесу у сусідів занадто зарегульоване, тому турецькі бізнесмени часто самі не проти реєструвати бізнес в нашій країні.
Вікно можливостей для українських підприємств
Проте поступки з боку України все ж суттєві. Саме тому Міністерство економічного розвитку та торгівлі розробило різні заходи із підтримки галузей української економіки на перехідний період. Зокрема, в агропромисловій галузі уряду запропонують запровадити стимулювання для борошномельної галузі: надання доступних кредитів та фінансування експорту. Це відповідь вже на сформовану кризу з борошном. Вивезене зерно часто повертається в Україну у вигляді борошна, що є дуже дивним фактом.
Крім того, уряд пропонує простимулювати ринок тепличного овочівництва шляхом:
- укладання довготривалих угод на постачання газу;
- надання кредитів для переходу виробництв на біопаливо.
Також пропонується розвивати судно-, машино-та авіабудування шляхом довгого лізингу під 5%.
У Мінекономіки також запевняють, що ретельно продумували, як підтримати текстильну галузь. В українських магазинах чимало турецького одягу. Чиновники визнають: як правило, вітчизняний виробник програє туркам у боротьбі за покупця через те, що імпортний товар має більш привабливий вигляд, тоді як український одяг часто шиють на застарілому обладнанні, і він не завжди здатен задовольнити вибагливість покупців. Уряд пропонує вийти з цієї ситуації через надання державних кредитів на модернізацію виробництва.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0