Харків. Якщо завтра війна

Збройний конфлікт на Донбасі продемонстрував обмежені можливості регулярних силових структур України в протидії агресії з боку російської армії і місцевих колабораціоністів.

Ця обставина зумовлена передусім помірною кількістю Збройних Сил України та Національної Гвардії навіть після проведення мобілізації та активізації набору військовослужбовців за контрактом. Чисельність Української Армії багато в чому визначається фінансовими можливостями держави з її утримання, на що йде левова частка військового бюджету нашої країни. Тому ідея залучення цивільних осіб для вирішення другорядних завдань в тилу і знайшла оформлення у вигляді планів зі створення загонів територіальної оборони при районних військових комісаріатах.

Привабливість такого рішення полягає в тому, що особовий склад цих загонів до призову їх на дійсну службу є цивільним населенням і йому не треба виплачувати грошове забезпечення, видавати речове, нести витрати на медичне забезпечення, тощо. Фактично за невеликих витрат на навчання особового складу загонів, включаючи витрати на проведення навчальних зборів, держава отримала можливість за необхідності отримати низку формувань для вирішення охоронних завдань в тилу Збройних Сил, чим звільнити останні від вирішення цих завдань і використовувати регулярну армію на основних напрямках.

Крім охорони тилу важливим є завдання прикриття українсько-російського кордону від можливого вторгнення російської армії або проникнення незаконних збройних формувань. Відносна слабкість формувань прикордонної служби вимагає їхнього посилення, що також можливо за рахунок загонів територіальної оборони. Третьою функцією загонів може стати боротьба зі збройним заколотом на території своїх регіонів, а також боротьба з незаконними збройними формуваннями або диверсійними групами російської армії. Як ці завдання можуть бути реалізовані на практиці, ми розглянемо на прикладі Харківської області.

Серед усіх областей України Харківська область посідає унікальне місце з декількох причин:

1. Наявність адміністративного кордону з обома областями Донбасу (Донецькою та Луганською) сприяє проникненню на територію області бойовиків і нелегальної зброї.

2. Наявність протяжного кордону з Російською Федерацією сприяє проникненню бойовиків і кадрових ДРГ на територію області, а також робить область вразливою на випадок повномасштабного вторгнення. Останньому сприяє і близьке розташування власне обласного центру до кордону з РФ.

3. Найбільш проросійські настрої серед населення (без урахування окупованих Криму і частини Донбасу). Як наслідок, сприятливе середовище для дій розвідувальних, диверсійних і терористичних структур на території області, а також найбільша загроза інспірованого повстання серед інших регіонів України.

Сукупність такого широкого спектру несприятливих факторів виводить Харківську область у лідери серед потенційно вразливих регіонів України. Парирування цих загроз потребує від держави виділення відповідних сил і засобів, які в умовах активних бойових дій на Донбасі і загроз із боку окупованого Криму і Придністров'я є досить обмеженими.

Отже, Харківська область потребує для свого захисту залучення чималих сил. Оскільки виділення для вирішення цих завдань достатньої кількості регулярних формувань ЗСУ, НГУ, ДПСУ можливе лише за рахунок ослаблення угруповання на Донбасі, адміністративного кордону з Кримом, кордону з Молдовою (Придністров'я) і вздовж російсько-українського кордону, то варто зазначити, що цей шлях не є оптимальним. Тому загони тероборони могли б взяти на себе частину функцій з убезпечення області.

Загроза Харківській області, яка вже матеріалізувалася - це диверсійно-терористичні акти російських груп і груп колабораціоністів. На даному етапі їхня інтенсивність досить помірна, і з ними досить ефективно борються державні структури: СБУ, МВС, тощо. Однак у разі активізації диверсійно-терористичної діяльності з боку Російської Федерації - є всі підстави вважати - навіть із посиленням з інших регіонів України можливості державних структур будуть недостатніми.

Формування територіальної оборони могли б використовуватися для охорони важливих об'єктів, як самостійно, так і для посилення регулярних підрозділів, що є доцільнішим. Крім того, підрозділи ТРО можуть також залучатися до спільних дій із формуваннями НГУ і МВС із боротьби з ДРГ противника на другорядних ділянках: оточення району проведення пошукових дій із метою мінімізації ризику для цивільного населення, виставлення секретів на можливих шляхах руху ДРГ противника. Ці завдання бійці ТРО Харківської області вже почали відпрацьовувати на навчаннях.

Друга загроза, в нейтралізації якої можуть взяти активну участь формування тероборони Харківської області, - це участь у придушенні збройного заколоту. Залучення противником обмеженого числа озброєних бойовиків для захоплення тих чи інших об'єктів для успіху можливе за пасивності державних структур, швидкого збільшення своєї чисельності за рахунок місцевих бойовиків і активного використання неозброєних місцевих колабораціоністів для блокування дій українських силовиків і створення «живого щита» між бойовиками і силовиками. Завдання формувань Харківської тероборони в реалізації противником такого сценарію полягає у швидкій локалізації захоплених бойовиками об'єктів та ізоляції їх від місцевих бойовиків і неозброєних колабораціоністів. У даному сценарії ключову роль відіграє швидкість реакції бійців ТРО на заколот. Вважається доцільним установлення прямих зв'язків між відповідними підрозділами СБУ, МВС і НГ і командним складом загонів, щоб загони могли приступити до виконання своїх функцій в найкоротші терміни, в тому числі і з особистою легальною вогнепальною зброєю і на особистому автотранспорті.

Найбільш складним завданням для Харківської ТРО є захист області від прямого вторгнення російської армії - як самостійного, так і в поєднанні з озброєним заколотом колабораціоністів і діями ДРГ. 315 кілометрів українсько-російського кордону на території Харківської області потребують для оборони такої кількості регулярних бригад, яку Україна не може виділити. Не здатні повноцінно прикрити кордон і загони ТРО через їхню нечисленність на даному етапі і слабкість озброєння.

Тому в разі повномасштабного вторгнення загони ТРО зможуть ефективно протистояти російській армії лише у двох формах: оборона Харкова і дії на російських комунікаціях, включаючи територію Бєлгородської області РФ.

Вирішенню першого завдання сприяють розміри міста Харків і його передмість, наявність великих лісових масивів у межах міста і за Окружною дорогою, велика кількість міцних споруд і метрополітену, знання міста бійцями ТРО. Поєднання цих факторів дає змогу легко озброєним загонам ефективно нейтралізувати перевагу противника в бронетехніці, артилерії та авіації. Тому для протидії таким сценаріям загони м. Харків мають спеціалізуватися  щодо вуличних боїв. Конфлікти останніх 50 років довели, що в мегаполісі, яким є і Харків, легка піхота здатна завдати поразки механізованим формуванням, підтриманим численною артилерією і авіацією. Досвід Грозного, Місураті, Фаллуджі, Дамаска або Алеппо - наочні підтвердження тому.

Великі розміри області, особливо в умовах збереження контролю над головним транспортним вузлом - Харковом, створюють сприятливі умови для впливу на систему постачання агресора. Як і будь-яка сучасна моторизована армія, російська є вкрай залежною від стійкого підвезення боєприпасів і пального до військової техніки, а також продовольства для особового складу й евакуації поранених. Левова частка в спектрі цих завдань покладається на наземні комунікації, вразливі до впливу легкої піхоти. І, якщо в прямому зіткненні з танками і БМП противника загони ТРО мають вкрай невисокі шанси, крім території мегаполісу, то проти вантажних автомобілів із пальним і боєприпасами - навіть прикритими деякою кількістю бронетехніки - їхні шанси є значно вищими.

Непрямим ефектом впливу формувань ТРО на комунікації противника може стати виділення їм додаткових коштів для їхньої охорони. Цим досягається розпорошення коштів противника на вирішення завдань забезпечення, що призводить до ослаблення його наступальних можливостей.

Оборона Харкова й загроза російським комунікаціям силами тероборони дозволяє регулярним формуванням чинити ефективний опір агресору й завдати йому поразки в сприятливих умовах.

Отже, у системі безпеки України та Харківської області зокрема формування ТРО можуть і мають відігравати важливу роль. Однак реалізація їхнього потенціалу потребує від держави відповідної уваги до їхнього озброєння та підготовки, передовсім  вогневої.

В'ячеслав Цілуйко, Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння, для «Главкому» 

Автор - член Експертної ради ЦДАКР, доцент кафедри політології ХНУ ім.Каразіна, спеціаліст з сучасних збройних конфліктів