«Цікавий» моніторинг: на окупованій території «менше порушень», бо… доступу у експертів до неї немає
Голова моніторингової місії ООН з прав людини Фіона Фрейзер оприлюднила доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні. Дослідження проводилося з 16 лютого по 15 травня цього року. Його підсумки невтішні: Україні немає чим пишатися – «жодних ознак припинення конфлікту не спостерігалося». Не задоволені в Управлінні верховного комісара ООН і перебігом розслідування «справ Майдану», і подій 2 травня 2014 року в Одесі: «жодного прогресу». Фрейзер зауважила, що перебіг розслідування злочинів проти Майдану гальмується через те, що багато доказів було знищено, проте закликала правоохоронців поквапитися та все ж показати результати.
Не сподобались Управлінню верховного комісара ООН і дії праворадикалів («С14» та «Національний корпус»), які самовільно затримали кілька людей та передали СБУ. «Вони, очевидно, вважають себе над законом», - робить висновок Фрейзер.
Та був у голови моніторингової місії один привід похвалити Україну – вдале проведення Маршу рівності. Однак і тут не обійшлось без конфузу…
Атмосфера безкарності на Донбасі
З початку бойових дій на Донбасі загинули 2,5 тис. цивільних осіб. «Конфлікт триває 5 років. Кількість цивільних, які постраждали, збільшується ледь не щодня», - зауважила Фіона Фрейзер. За три місяці моніторингова група зафіксувала 81 жертву серед цивільного населення: 19 загиблих і 62 поранених. До слова, це на 9% більше, ніж у період з листопада 2017-го по 15 лютого 2018-го. За словами Фрейзер, яка особисто побувала на Донбасі, один із жителів села поблизу лінії зіткнення сказав їй таке: «Кожної ночі я лягаю спати повністю одягненим, тому що не хочу виглядати дивно, коли загину під час обстрілів».
Однією з найгостріших проблем у звіті названо незаконні затримання та катування, що відбуваються, як стверджує моніторинг, по обидва боки лінії зіткнення. Однією з причин такого стану речей правозахисники назвали «відсутність ефективного розслідування задокументованих раніше випадків свавілля».
Окупант не єдиний порушував права людини на Донбасі. У звіті йдеться про задокументовані випадки порушення прав 112 людей (за звітній період), і з них за 68 порушень (більше половини!) несе відповідальність уряд України, уряд РФ як окупаційна держава у Криму – за 25, озброєні групи – за 19. Щоправда, доповідач зазначив: на кількість задокументованих випадків впливає обмеження правозахисникам доступу та свободи пересування по підконтрольній бойовикам території. Крім того у звіті наводяться свідчення мешканця регіону, якого затримували, допитували та залякували як бойовики, так і СБУ: «І тут (в «МДБ» («Міністерство державної безпеки» терористів), і там (в СБУ) люди є вихідцями з однієї інституції. Вони абсолютно однакові. Вони однаково думають та мають однакові методи. Я – проста людина. Моя сім’я залежить від мене. Я б сказав будь-що, чого вони хочуть, лиш би бути подалі від цього». У звіті наголошують: не лише «Л/ДНР» не надає доступу до в’язниць, СБУ також відмовлялось допустити моніторингову групу до деяких осіб у Харкові, яких тримають у справах, що розслідує СБУ.
Моніторингову групу вразила навіть не відсутність компенсацій від української влади за знищене майно цивільного населення, а відсутність механізму фіксації руйнувань. Фрейзер наводить свідчення місцевого мешканця: «Коли я прийшов до місцевої адміністрації просити виплатити компенсацію за шкоду, завдану моєму будинку під час обстрілів, мені сказали бути скромним і просто бути вдячним, що я живий».
Втім особливо кричущі випадки порушення прав людини зафіксовані на непідконтрольних Києву територіях. Крім того у рамках «превентивного арешту» в «ЛНР» та «адміністративного арешту» у «ДНР» (по суті – незаконне позбавлення людей волі, - «Главком»), затриманих ізолюють від зовнішнього світу, не дозволяють навіть спілкуватися з адвокатами. До слова, звертатися до захисників на підконтрольних бойовикам територіях – марна справа. Ось що розказав правозахисникам один із адвокатів із захоплених територій: «Адвокати в «ДНР» вимагають величезні гонорари за свої послуги, проте нічого не роблять; вони як ще одні прокурори».
Окупований Крим
У захопленому росіянами Криму правозахисників найбільше непокоїть:
Порушення права на свободу думки. За звітній період «судом» на території анексованого півострову було винесено два вироки за дописи у Facebook: один із засуджених написав про те, що «Крим – це Україна!», а інша зробила пост, що «очорнив РФ, її армію та історичних діячів». В обох випадках правозахисники задокументували порушення гарантій справедливого судового розгляду.
Примусове переселення. За даними окупантів у Криму, минулоріч 155 осіб, яких вони вважають іноземцями, були депортовані з півострова за порушення міграційних правил. У цьому контексті у звіті згадується Сенцов: «Його перевели з Криму до пенітенціарної установи Росії у травні 2014 року… Управління верховного комісара ООН нагадує, що індивідуальні та колективні примусові переселення осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави, заборонені міжнародним гуманітарним правом».
Порушення права на житло. Після початку у 2014 році окупації Криму розпочалась конфіскація тисяч об’єктів нерухомості, що перебували у державній та приватній власності. «Причому Державна Рада Криму оголосила цей процес «націоналізацією», - уточнюється у звіті.
«Схожі процеси відбуваються і у Севастополі, де з листопада 2014 року рішеннями судів були конфісковані понад 1800 об’єктів нерухомості», - зазначається у моніторингу.
Гей-парад? І тут не судилося
Фрейзер знайшла один-єдиний привід для того, щоб похвалити Україну, але і з ним вийшов конфуз. Доповідач під час прес-конференції високо оцінила дії поліції під час проведення КиївПрайду: «Я хотіла б привітати усіх. Хто брав участь у Марші рівності у Києві минулої неділі та позитивно відзначити дії українських правоохоронних органів за їхні заходи із забезпечення громадського порядку та захисту під час цієї події. Це чітко демонструє професійність і спроможність правоохоронців забезпечити свободу вираження поглядів та мирних зібрань».
І в цей момент із зали пролунало запитання від одного з журналістів. Юрій Каракой, який прийшов із перебинтованою головою, поцікавився: «На що спирається ООН, коли надає оцінку діям поліції? Співробітники поліції мене побили разом з тими, хто там знаходився. Поліцейські били по життєво важливим органам, обмежували свободу переміщення людей». Фрейзер у відповідь непевно зауважила, що якщо хтось постраждав від дій поліції, вони можуть звернутися із заявою - у поліцію ж.
У коментарі «Главкому» Каракой розказав, що йому 20 років, і що висвітлення подій під час Маршу було його першим завданням на новій роботі. «Я прийшов заздалегідь, бо дізнався, що все буде заблоковано. Щоб побачити усе це, довелося ночувати на вулиці. Власне, коли почалась акція, мене з іншими протестувальниками поліція взяла у кільце, відтягнула в сторону кордону, це все можна побачити на відео в інтернеті. Щоправда, на відео немає того, що відбувалось далі: коли всіх виштовхнули за межі периметру, затримували усіх, кого змогли догнати. У тому числі і мене. Мене наздогнали, побили кийками та відправили в автозак», - розказав хлопець «Главкому».
На підтвердження правдивості своїх слів Юрій показав довідку з лікарні.
За словами постраждалого, заяву до поліції не писав – не бачить сенсу. Водночас він повідомив, що наразі група постраждалих того дня готує колективну заяву до Генпрокуратури.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0