Сонце, вітер чи Ахметов? Про перспективи альтернативної енергетики в Україні

    • Наталка Прудка
    • 21 Жовтня, 2016, 10:00
    • Розсилка
    <p>Рінату Ахметову належить більшість ТЕС в Україні</p>

    Рінату Ахметову належить більшість ТЕС в Україні

    «Зелена» енергетика проти олігархів: вугілля пустять за вітром?

    Україна має позбутися залежності від імпортованих енергоресурсів, особливо газу. Поставленої мети можна досягти шляхом інтенсивного розвитку відновлюваної енергетики та різкого підвищення енергоефективності житла, бюджетних установ, транспорту, будівництва і т.д. Гальмують повноцінний розвиток цих напрямів лобісти традиційної енергетики, адже ні з ким не збираються ділити цей надзвичайно прибутковий та корумпований сегмент бізнесу.

    Адепти традиційної енергетики активно працюють практично в усіх структурах влади. В результаті Україна катастрофічно не встигає за світовим трендом «зеленої» енергетики. Провідні країни – США, Німеччина, Китай – семимильними кроками наближаються до повної енергетичної незалежності, активно розвиваючи відновлювану енергетику (ВДЕ) та підвищуючи енергоефективність.

    Чому Україні вигідно розвивати «зелену» енергетику? «Тому що це не лише скорочення парникових викидів в атмосферу, а ще й своєрідна демонополізація, тобто відповідь на монополізм у традиційній енергетиці», – вважає патріарх «зеленої» енергетики Німеччини, колишній депутат парламенту Ганс-Йозеф Фелл. Розроблену ним систему «зеленого» тарифу вже використали понад 80 країн, забезпечивши стрімкий розвиток відновлюваної енергетики. В багатьох країнах Європи в загальному енергобалансі частка альтернативної енергетики вже сягає 30–40%. Досягти цього показника вдалось за досить короткий період.

    Наприклад, Німеччина запровадила «зелений» тариф у 2000 році. «В країні почалися революційні зміни, і це породило бум відновлюваної енергетики – багато країн почали наслідувати Німеччину. Якщо в 2000 році частка ВДЕ була 6%, то зараз уже 35%. Сьогодні в Німеччині відновлювана енергетика є найдешевшим джерелом енергії порівняно з вугільною, атомною та іншими видами», – поділився Ганс-Йозеф Фелл на зустрічі з пресою в Києві під час 8-го міжнародного форуму сталої енергетики SEF-2016, куди прибули експерти та виробники з 29 країн.

    Структура виробництва електроенергії в Україні

    За даними ДП «Енергоринок» з 1.10.2016 по 10.10.2016

    А от Україна пасе задніх – залежно від сезону, частка ВДЕ в енергобалансі коливається в межах 1,05-1,16%, хоча якщо порівнювати з 2006 роком, то це в 10 разів більше. В Україні переважає виробництво енергії вітру та сонця, а от малі гідроелектростанції майже не будуються.

    Розуміючи невідворотність розвитку «зеленої» енергетики, в 2008 році атомники приєднали до складу НАЕК «Енергоатом» Донузлавську вітроелектростанцію (тепер це в окупованому Криму). Згодом і в складі ДТЕК з`явилася  Ботієвська ВЕС на Запоріжжі. Але потужності цих вітрових станцій настільки малі порівняно з атомною та тепловою генерацією, що їх поява більше змахує на данину моді, коли в складі компаній традиційної спрямованості функціонують ще й альтернативні енергоблоки. 

    Довідка

    «Зелений» тариф спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою. В Україні він запроваджений з 2008 року і передбачає обов’язкове придбання електроенергії ринком від малих ГЕС (до 10 МВт), вітрових, сонячних електростанцій, а також тих, що використовують біомасу як паливо.

    Україні стовідсоткову «зелену» енергетику?

    Справжньою сенсацією стало повідомлення Ганса-Йозефа Фелла про те, що кілька європейських інститутів об’єднали свої зусилля з метою «дослідити можливість переведення всієї енергосистеми Європи та Північної Африки стовідсотково на відновлювані джерела енергії». Здійснюються «унікальні напрацювання щодо переведення всієї енергосистеми України на 100% відновлюваної енергетики».

    «В України немає іншого шляху, крім як розвивати відновлювану енергетику. Це обумовлено не лише причинами глобальної зміни клімату, а й економічними причинами також. Такий сценарій – найкраща можливість досягти енергетичної незалежності», – радить Ганс-Йозеф Фелл.

    Такої ж думки дотримується й міністр екології Остап Семерак. У коментарях «Главкому» він сказав: «Нова енергетична стратегія повинна бути зі зниженим карбоновим вмістом, ми повинні рухатися до стовідсоткової відновлюваної енергетики. Це буде конкурентна перевага України. Ті, хто бачить сьогодні цей потенціал, стануть лідерами», – переконаний міністр.

    Довідка

    Найпотужнішими виробниками «зеленої» електроенергії стали сім країн, сумарні потужності яких становлять 71,5% світових (470 ГВт без урахування гідроенергії): Китай, США, Німеччина, Італія, Іспанія, Японія, Індія. На сьогодні у США вже існує три міста, які повністю перейшли на відновлювану енергетику (Аспен, Бурлінгтон, Вермонт). Ванкувер (Канада): у 2015 році було взято зобов’язання щодо переходу міста на 100% з ВДЕ. Франкфурт (Німеччина): декарбонізація міста за рахунок ВДЕ та альтернативного автомобільного пального до 2050 року. Копенгаген (Данія): 100% електроенергії та тепла з ВДЕ до 2030 року та 100% в усіх секторах до 2050 року. Мюнхен (Німеччина): 100% електроенергії з ВДЕ для домовласників до 2015 року та для всіх споживачів до 2025 року. Мальмо (Швеція): 100% відновлюваної електроенергії до 2020 року. Сідней (Австралія): 100% електроенергії, тепла та холоду з ВДЕ до 2030 року.

    Убити конкурента?

    «Одночасно з опрацюванням оновленої Енергетичної стратегії нам потрібно сприяти максимально швидкому ухваленню законопроектів, які вже зараз давали б нам можливість скорочувати споживання енергоресурсів, розвивати виробництво енергії з відновлюваних джерел. Удосконалення законодавства – це саме ті кроки, яких від нас чекають інвестори та бізнес. Вони потребують конкретики у правовому полі, прозорого ринку, зрозумілих правил гри на ньому», – наголосив Сергій Савчук. Питання в тому, чи ухвалить парламент потрібні для розвитку галузі закони.

    Довідка

    За ініціативи Держенергоефективності разом з парламентським Комітетом з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки вже розроблено ключові законопроекти для розвитку галузі. Вже на розгляді парламенту законопроект щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії (№4334 від 30.03.2016, ухвалений в першому читанні), про внесення змін до базового Закону України про енергосервіс (№4549 від 29.04.2016), про енергетичну ефективність будівель (№4941 від 11.07.2016), про комерційний облік комунальних послуг (№4901 від 6.07.2016), щодо запровадження обов’язкового стимулюючого тарифного регулювання, у тому числі у сфері теплопостачання (№4937 від 8.07.2016).

    Сергій Савчук не згадав про існування законопроектів, у разі ухвалення яких парламент відкине на десятиліття назад розвиток сонячної енергетики. Сьогодні цей сегмент ринку надзвичайно привабливий для потенційних інвесторів, адже для виробників сонячної електроенергії, які продають свій товар в єдиний енергоринок України, чинний тариф – близько 8 грн за кВт-годину, тобто еквівалент 30 центів.

    Однак ринок відновлюваної енергетики може втратити свою привабливість, якщо парламент таки ухвалить зміни до закону «Про електроенергетику з метою зниження тарифу вдвічі для вже збудованих до липня 2015 року сонячних електростанцій. Автори відповідних законопроектів, схоже, дбають про інтереси Ріната Ахметова, якому належить більшість ТЕС і якому не вигідний прихід на ринок нового гравця.

    Ціна продажу електроенергію в оптовий ринок

    За даними ДП «Енергоринок» з 1.10.2016 по 10.10.2016

    *Крім ГЕС, що працюють за «зеленим» тарифом

    Для іноземних інвесторів в Україні відкриті великі можливості. Зразком може стати китайська корпорація CNBM, у власність якої перейшли Клюєвські сонячні станції та багато інших дрібніших інвесторів. Намітився стабільний приріст домашніх сонячних систем, розташованих на дахах будинків. Різкий стрибок у приватному секторі почався після того, як у 2015 році парламент ухвалив закон №514 на підтримку розвитку альтернативної енергетики. Закон зобов’язав обласні енергопостачальні компанії купувати надлишок електроенергії у власника приватного будинку, обладнаного сонячною станцією.

    «Після ухвалення закону №514-VII кількість домогосподарств, які встановили сонячні панелі на дахах, за один квартал зросла на 84%. Ця тенденція зберігається і сьогодні. В Україні є 6,5 млн приватних домогосподарств, які можуть встановлювати подібні сонячні панелі. Тому є реальна нагода створити внутрішній ринок, залучати інвестиції та ставити заводи, які б виробляли сонячні панелі. Їх буде значно легше виробляти тут, аніж завозити з Китаю», – зазначив Сергій Савчук.

    Довідка

    Спорудження сонячної електростанції на даху будинку потужністю 5 кВт обійдеться приблизно в $5-6 тиc., якщо встановити обладнання китайського виробника, розраховане щонайменше на 20 років. «Якщо ж обирати європейського виробника, то вартість станції такої ж потужності буде €5-6 тис. Один кіловат потужності займає на даху приблизно 7 кв. м, на яких розміщується 20 сонячних модулів по 250 Вт кожен. Якщо ж брати модулі по 265 чи 300 Вт, то їхня кількість пропорційно зменшується. Важливо купувати модулі у визнаних фірм, бо інакше після третього року експлуатації їх продуктивність падає і через 3-5 років можна залишитися без станції. Потрібно також використовувати солярні кабелі, розраховані на 20 років експлуатації», – розповів у розмові з «Главкомом» Олександр Констянтинов, керівник компанії з проектування та будівництва сонячних станцій.

    Але не все так просто, як може здатися на перший погляд. Схоже, влада надає виключну підтримку «зеленим» проектам наближених до неї структур. Про це свідчить зовсім свіжа постанова НКРЕКП про запровадження нових тарифів з 1 жовтня – тепер дехто з виробників продаватиме свій товар на ринок за тарифом понад 13 грн за кВт-годину, тобто по 50 центів. Рекордно високий тариф не піде на користь відновлюваній енергетиці, бо лише збурить громадськість, яка підтримає більш дешеву традиційну енергетику. Такої тарифної вакханалії не знала жодна країна. Державний регулятор (в особі НКРЕКП) мав би збалансувати інтереси всіх виробників електроенергії, включаючи і нетрадиційну енергетику. Але його політика прямо протилежна.

    Світовий досвід

    За свідченнями експертів, світовий попит на відновлювані джерела енергії стрімко зростає: за прогнозами ООН, до середини століття їхня частка у глобальному енергетичному балансі сягне 40%.

    У директивах Європейського союзу навіть встановлено індикативний показник з виробництва електроенергії відновлюваними джерелами – в енергобалансі до 2020 року він має зрости до 20%. Це стосується і України, адже в разі недотримання цих вимог з приєднанням до ЄС доведеться почекати. І що цікаво, серед країн пострадянського простору Україна була найбільш підготовленою до освоєння енергії відновлюваних джерел: у нашій країні були сконцентровані основні наукові дослідження колишнього Союзу з цього приводу.

    Та поки що невідомо, який прогнозний показник закладуть чиновники в оновлену Енергетичну стратегію. Цей документ Міненерговугілля обіцяє представити громадськості до кінця 2016 року.

    Відомо, що попередня Енергетична стратегія до 2030 року (ухвалена в 2006 р.) передбачала частку відновлюваних джерел лише 0,5%, тобто в 40 разів нижче, ніж чинна норма для країн Євросоюзу. Настільки низькі темпи розвитку «зеленої» заклали на догоду традиційній енергетиці, адже є величезний надлишок генеруючих потужностей теплових і атомних електростанцій, які, до речі, завершують термін експлуатації.

    Після гострих дискусій у 2008 році в Україні таки впровадили «зелений» тариф з метою забезпечення повернення вкладених інвестицій щонайменше протягом семи років. Вагомий внесок тоді зробили вчені Інституту відновлюваної енергетики НАН України: вони наполягали, що частку однієї лише вітроенергетики у загальному обсязі виробництва електроенергії має бути доведено до 35–40%. А от чи готове Міненерговугілля в досяжному майбутньому на такий стрибок? Поки що уряд відповіді на це питання не дає.

    Наталка Прудка, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ