Ринок землі в Україні. Як лобісти вдаються до хитрощів

    • Микола Мельник
    • 13 Жовтня, 2016, 14:00
    • Розсилка

    Що означає незвичний для селян термін «емфітевзис»

    Минулого тижня Верховна Рада несподівано ще на рік подовжила мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Парламент робить це вже не вперше, але саме зараз у аграріїв були причини хвилюватись щодо пролонгації мораторію. Дозволити вільний продаж землі відкрито закликав Міжнародний валютний фонд, а відомо, як останнім часом влада ретельно слідує його порадам. Проте попереджувальний страйк аграріїв, яких вийти під стіни парламенту закликала Аграрна партія, мав ефект. Зараз можна припускати, що депутати коаліції, продовживши мораторій, таким чином спробували вибити козир з рук Юлії Тимошенко, яка вирішила поспекулювати на земельній темі і почала розкручувати тему референдуму на цю тему. Але факт є фактом – продаж землі без створення відповідних запобіжників перенесено.

    Притому навряд чи в серйозному експертному колі знайдуться ті, хто вважає нинішню ситуацію в сфері земельних відносин прийнятною. Мораторій подовжується не навічно, а до появи нового законодавства, яке б регулювало цей ринок. А до його прийняття, до речі, закликав той самий МВФ. У Верховній Раді вже зареєстровані законопроекти щодо обігу земель сільськогосподарського призначення: один з них підготований Міністерством аграрної політики, інший – депутатський законопроект №4010а, який регулює укладання договорів емфітевзису для сільськогосподарських земель. І саме останній було нещодавно підтримано профільним комітетом, тож він має вищі шанси пройти через сесійну залу.

    Незвичний для селян термін «емфітевзис» – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке засвідчується договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою. Таким чином, власник ділянки передає іншій особі право користування нею, зберігаючи щодо неї право власності. Фактично це оренда землі терміном до 50 років, що дуже нагадує своєрідний «прихований продаж».

    Обговорення законопроекту на комітеті вийшло досить бурхливим – депутати знайшли в ньому багато прогалин і небезпек, втім, домовились суттєво доопрацювати і змінити його до другого читання. Так, представник БПП та президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко знайшов як мінімум дві загрози в «сирому» варіанті законопроекту: він дає можливість іноземцям посунути з української землі місцевих аграріїв та відкриває простір для земельних спекуляцій, бо хтось скористається можливістю орендувати землю за низькою ціною, а потім продати право оренди «з наваром».

    «Перше, що непокоїть селян, – що їх ошукають, – заявив Козаченко на круглому столі «Ринок землі в Україні: бути чи не бути? Які законодавчі інструменти необхідні для ефективного обігу земель сільськогосподарського призначення?». – І цей законопроект найбільш хвилює, тому що це практично приватизація землі, але без-будь яких обмежень і без надання реальної можливості тим, хто обробляє землю, викупити її на 49 років». На думку депутата, будь-яка іноземна компанія може прийти і взяти на 49 років необмежену кількість родючої української землі. «Проти цього сьогодні виступають усі професійні об’єднання, в тому числі Аграрна партія, яка об’єднує найбільшу кількість селян. Вирішувати ці питання можна тільки на підставі консенсусу влади і громадськості», – зауважив Козаченко.

    Голова Аграрної партії Віталій Скоцик наголошує, що саме по собі безкінечне подовження мораторію – не панацея, бо нинішнє «земельне беззаконня» дозволяє прокручувати різного роду тіньові схеми. Тож час дії мораторію треба використати для розробки ефективного правового поля, що забезпечить цивілізований обіг земель. Проте Скоцик не вірить, що цей парламент і уряд здатні до липня наступного року підготувати дієві пропозиції із земельної реформи. А спроби впровадити через парламент емфітевзис, проти якого виступають усі аграрні асоціації, жодним чином не працюватимуть в інтересах власників землі. Вибіркове, вирване з нормативно-правової бази використання емфітевзису без наявності усіх інструментів поводження із землею (рента, договір довічного утримання, договір міни та ін.) не поліпшить ситуацію, а навпаки.

    «Президент не продає «Рошен», чому ж потрібно продавати землю в умовах економічного спаду? Хто її купить? – ставить риторичне запитання директор агрофірми «Славутич» з Кіровоградщини Юрій Крутько. – Китайці готові скупити нашу землю за півроку, якщо буде відкрито ринок. Самі ми не зможемо орендувати, бо вільних грошей у наших аграріїв вистачить, може, тільки на 5% землі».

    Заступник голови Всеукраїнської аграрної Ради Михайло Соколов також зазначив, що наразі фермери не мають змоги взяти кредити через шалені проценти: «Перед тим, як запустити ринок землі, треба зробити так, щоб ті, хто ефективно працює на землі, могли взяти кошти на її купівлю під прийнятний процент, той, під який кредитуються наші західні конкуренти. На жаль, наразі ми не бачимо можливості для такого рішення та, як і інші асоціації, підтримуємо рішення про продовження мораторію. На момент запуску ринку землі потрібні деякі пілотні муть ціну застави і не виділятимуть кредити».

    Якщо ухвалений профільним комітетом законопроект №4010а будуть проштовхувати через парламент, Аграрна партія обіцяє знову вдатись до вже перевіреного способу вплинути на владу – страйку. І розробляє власний альтернативний пакет законодавства, необхідного для цивілізованого ринку обігу землі. Його ключові положення: заборона на продаж землі іноземцям, бо сьогоднішні обмеження легко обходяться; обмеження площі землі, якою може володіти одна родина; належний облік усієї землі сільськогосподарського призначення; встановлення чітких критеріїв визначення якості землі; створення структури, яка контролюватиме збереження якості і кількості землі; одночасне врахування інтересів громади, власника, народу загалом.

    «Комплексний підхід Аграрної партії є найбільш прийнятним, – вважає доктор економіки Йосип Дорош. – Він звертає увагу на раціональне використання земель та її охорону і враховує інтереси власників землі, громади і народу. Треба враховувати усі аспекти, бо не можна один інструмент висмикувати з контексту. Ці зміни маємо обговорити у суспільстві, і тоді закон буде однаково прийнятним для всіх».

    Віталій Скоцик вважає, що Україна має знайти власний, придатний для неї механізм поводження із землею, бо для нас не можуть бути на 100% придатними ані американський, ані європейський досвід. Якщо ж уже шукати найбільш близький, то, на його думку, це досвід наших сусідів з Польщі: «Там одночасно проводилася земельна, адміністративна та податкова реформи. Але там була була Польська селянська партія, яка могла гарантувати ухвалення необхідних законопроектів». Для цього, на думку політика, треба, щоб у парламенті з’явилося не менше сотні депутатів, які б були зацікавлені пролобіювати необхідні законопроекти. Поки що ж у Верховній Раді нараховують 41 депутата-аграрія, але належать вони до різних фракцій і далеко не завжди мають спільну думку. Тож процес впровадження ринку землі обіцяє бути дуже гарячим. І не тільки в стінах парламенту.  

    Микола Мельник, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ