Що далі в ліс, то менше дров?

11 листопада 2016 року в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся круглий стіл «Експорт лісу: у пошуках компромісу», під час якого експерти з України, Австрії та Німеччини обговорили вплив заборони на вивезення лісу-кругляка на розвиток лісової галузі та на економіку країни в цілому.

Захід було організовано Державним агентством лісових ресурсів за підтримки Офісу ефективного регулювання та за участю Агентства з охорони довкілля (Австрія) і Комітету зі східноєвропейських економічних відносин (Німеччина).

У головному фокусі доповідей і обговорення опинилося питання скасування мораторію на експорт деревини. Нагадаємо, вивозити лісоматеріали будь-яких порід, окрім сосни, заборонено з 1 листопада 2015 року. Заборона на експорт сосни почне діяти з 1 січня 2017 року. На думку більшості учасників круглого столу, мораторій на експорт деревини створив ще більше проблем і галузі, і країні. Його збереження згубно позначиться як на лісовій галузі, так і на розвитку економіки в цілому.

круглий стіл «Експорт лісу: у пошуках компромісу». Фото: Укрінформ

Представлені під час круглого столу результати першого року дії заборони вже свідчать про погіршення фінансового стану лісгоспів. Втрати обчислюються сотнями мільйонів гривень, через що підприємства змушені скоротити фінансування заходів з охорони, захисту і відтворення лісів, проведення санітарних рубок, що в довгостроковій перспективі призведе до втрати якісних показників деревини. Понад те, ухваливши закон про мораторій, Україна власноруч закрила ніші на світових ринках, пробитися на які підприємствам лісової галузі вдалося після багаторічних спроб. Такий протекціоністський крок викликає нерозуміння іноземних партнерів і не сприяє залученню інвестицій у лісопереробну галузь. Усі ці фактори слід врахувати народним депутатам, які мають спільно з урядом виробити компромісне рішення щодо скасування мораторію.

На думку Юрія Марчука, національного координатора програми FLEG Світового банку, для скасування мораторію на експорт лісу-кругляка потрібно врегулювати ринок деревини, забезпечивши до нього доступ усіх господарюючих суб'єктів і створивши умови для виходу бізнесу з тіні. Експерт також запропонував переглянути підходи до лісового господарювання і прийняти концепцію розвитку промислової політики держави, яка враховувала б максимальну переробку всіх сировинних ресурсів.

До розв'язання проблем українського лісу підключилися і європейські експерти. Вони презентували своє бачення глобальних наслідків заборони на вивезення деревини та можливостей розвитку лісової галузі в разі відновлення вільної торгівлі лісом-кругляком.

Зокрема, австрієць Мікаель Суттер, експерт у галузі реформ лісу в Центральній та Східній Європі, зазначив, що мораторій як єдиний засіб не є ефективним інструментом для боротьби з нелегальними рубками або корупцією в галузі. Замість нього потрібно розробляти і впроваджувати програму розвитку лісового господарства національного рівня, яка дозволить розкрити потенціал галузі.

Міхаель Хармс, директор Комітету зі східноєвропейських економічних відносин (Німеччина), зазначив, що протекціоністські заходи, закриття ринку ведуть до неправильного розподілу ресурсів та обмеження конкуренції, що в кінцевому підсумку може поставити під удар якість товарів і послуг тих галузей, які були під захистом. Тому лісовий сектор потребує повної реформи, включаючи зняття перешкод для вільної торгівлі.

У Державному агентстві лісових ресурсів України підтримують пропозиції зняти мораторій на експорт деревини та розробити національну програму з розвитку лісів. За словами Руслана Крикуна, начальника Управління використання лісових ресурсів та науки Держлісагентства, лісівники вже підрахували збитки, до яких призвів мораторій, і дійшли висновку, що збереження заборони на експорт деревини призведе до дефіциту фінансування робіт з охорони, захисту та відтворення лісів.

За словами заступника начальника Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства Петра Шарейка, лісгоспи з тривогою чекають на набуття чинності цілковитої заборони експорту деревини з 1 січня 2017 року. Від дисбалансу цін і ринків, що настане внаслідок мораторію, постраждають не лише лісові господарства, а й економіка десятків населених пунктів Київської області, для яких лісгоспи є бюджетоутворюючими підприємствами. В першу чергу гостро постане питання зайнятості населення: через скорочення площ рубок роботу втратять тисячі лісорубів.

Побоювання лісівників поділяють і незалежні експерти.

Економіст Борис Кушнірук зазначає, що низькі ціни на ліс-кругляк, встановлені внаслідок дії мораторію на експорт, безпосередньо пов'язані з низьким рівнем оплати праці та конкурентоспроможності виробництва. Тому лісова галузь потребує прозорого внутрішнього ринку деревини та відкритої торгівлі з Європою – тільки так вона отримає основу для якісних змін, вважає експерт. Якщо ж зберегти дію мораторію, то європейці теж можуть запровадити обмеження в торгівлі.

Експерт Офісу ефективного регулювання Андрій Заблоцький вважає, що уряд, парламент і всі зацікавлені сторони повинні виробити рівні і зрозумілі правила гри на внутрішньому ринку деревини, зокрема впровадити системи обліку, торгівлі та контролю за лісом.

На думку уповноваженого з питань підприємництва Державної фіскальної служби України Тараса Качки, закон про мораторій на експорт деревини слід скасувати через суперечність нормам Світової організації торгівлі (СОТ). Експерт також запропонував вжити альтернативних заходів захисту вітчизняного виробника, які не суперечитимуть міжнародному торговому законодавству.

Юрій Марчук, національний координатор програми FLEG Світового банку:

«Якщо ми сьогодні говоримо про мораторій, треба вирішити кілька питань. Перше – регулювання ринку деревини. Друге – регулювання обігу деревини. Відстеження ланцюжка нелегальної деревини, як це прийнято директивою Євросоюзу з 2013 року. Ви сьогодні не потрапите на ринок ЄС, якщо не підтвердите документально, що у вас легальна деревина.

Інше питання, не менш важливе – малий бізнес не має доступу до фінансових ресурсів. Для того, щоб завезти обладнання на мільйони, треба сплатити ПДВ на в'їзді. Потім за підключення цеху до електроенергії заплатити стільки, скільки коштує сам цех, плюс заплатити за землю та інше. Тому дуже багато бізнесу працює в тіні.

Міністерство економрозвитку, відтворивши департамент з питань промислової політики, має поставити питання: чому у нас немає промислової політики в державі, яка ініціювала б максимальну переробку всіх сировинних ресурсів? Сьогодні ми вирощуємо деревину, маючи її ліквід у 19 млн кубометрів на рік у середньому. Це значно менше приросту, який рубає низка країн Євросоюзу. Водночас Україна в 1970-х переробляла 45 млн кубометрів деревини, випускаючи меблі. У нас є питання щодо пиловника. Чому будівництво в Туреччині, на Близькому Сході здійснюється з нашого пиловника, а у нас – пластмасова столярка, штучні паркети?

Не менш важливе питання – фінансування та оподаткування лісового господарства. Приклад дуже простий: маючи податок на прибуток, лісові господарства платять ще 75% дивідендів від одержаного прибутку. Приклад популярний: казино на Лазурному березі платять 80% прибутку до бюджету Франції. Лісівники платять трохи більше 90%. А цикл вирощування – 80 років. Потрібно щось робити в цьому напрямку? Потрібно.

Питання підготовки кадрів. У 2015 році постановою Кабміну було ліквідовано спеціальність «деревообробка і меблева промисловість України». Два факультети – в Києві та Львові – закрилися. Якщо взяти ланцюжок «мораторій – немає спеціальностей – немає можливості завозити обладнання – не дають дешеві кредити – не створено пільги для малого та середнього бізнесу», то який ефект ми отримаємо від самого закону?

Треба відкривати двері з іншого боку. Відкривати, давати можливість працювати бізнесу, готувати для нього кадри, давати можливість завести глибокі інвестиції. Бо сьогодні Україна орієнтована бізнесом на напівфабрикат. Інвестиції заходять на пиломатеріали. Розпиляв, у найкращому випадку підсушив – вивіз за кордон. Що, в Україні люди не потребують деревини? Куб деревини – це 10 робочих місць в інших галузях. Якщо ми не ухвалимо нормальну програму – і щодо деревообробки, і загалом промисловості України, – ми можемо вводити будь-які заборони, від цього країні краще не буде».

Мікаель Суттер, експерт у галузі реформ лісу в Центральній та Східній Європі:

«Україні потрібна загальна реформа, національна програма розвитку лісового господарства. Недостатньо використати лише один засіб, наприклад мораторій, який може існувати протягом обмеженого періоду часу. Потрібен спільний підхід – не тільки лісівників, а й міністерств соціальної політики, фінансів.

Якщо подумати про доцільність і розвиток ваших лісів, то це гарна основа, на якій можна будувати сектор з величезними можливостями і робочими місцями. Але потрібні інвестиції національного і міжнародного рівнів для того, щоб намагатися в Україні розвивати цю промисловість, щоб місцева нелегальна діяльність не впливала на рівень інвестиційної привабливості. Єдиний інструмент тут не допоможе. А мораторій якраз і є таким єдиним засобом.

Недостатньо просто переставити людей на інші посади. Тут потрібен більший підхід – національна програма щодо деревини, аби отримати певне уявлення, як розвивати ліси. Після того, як політичні лідери приймають рішення про таку програму розвитку лісового господарства, починається допомога міжнародної громадськості. Європейський союз надаватиме підтримку цим програмам. Якщо вважатиме, що в них є сенс. Є інші міжнародні донори, готові приїхати і допомагати. У них просто має з'явитися розуміння, що в цьому є сенс.

У чому мають полягати цілі? В отриманні стабільності в усіх трьох елементах. Перший – екологічна стабільність. Я бачив деякі ліси в Карпатах, де стійкості вже немає. Для того, щоб знову отримати цю стійкість, потрібно, аби цю національну цінність було передано нашим дітям та онукам – це ваш обов'язок. Це також соціальна стабільність, відповідальність підтримувати довкілля в належному стані. Є багато сільських місцевостей в інших країнах, де деревина залишається чи не єдиним засобом для виживання. Врешті-решт, економічна стійкість. Це означає, що ваша промисловість і лісове господарство мають вижити, мають заробляти гроші, щоб з'явилися гроші для інвестицій, і бути конкурентними на європейському рівні. Для цього потрібне рішення найвищого рівня про національну програму стосовно лісу. Це найперший крок».

Міхаель Хармс, директор Комітету зі східноєвропейських економічних відносин (Німеччина):

«Протекціонізм, закриття ринку можуть призвести і призводять до ситуації, коли всі програють. Та сама дія потужної здорової економіки є важливою для мети розподілу ресурсів. І саме тому бізнес і існує.

Багато держав Східної Європи запроваджували тарифи, квоти, заборони на експорт та інші бар'єри для того, щоб захистити внутрішню промисловість. Ми маємо повне розуміння того, що є відчуття необхідності балансу між стійким розвитком усіх секторів промисловості, між міжнародною конкурентоспроможністю і тим, що держави повинні забезпечити низький рівень безробіття. Всі країни вважають, що такі заборони на експорт можуть допомогти їм досягти певних політичних цілей. Але іноді вони ігнорують той факт, що обмеження впливають і на торгівлю, і на належний розподіл ресурсів у національній економіці, і призводять до збільшення цін. Через зменшену конкуренцію на зовнішніх ринках це може призвести до зменшення ефективності виробництва. Це серйозна і реальна проблема. Така ситуація може поставити під удар якість товарів і послуг, але зрештою, коли торгові бар'єри все-таки знімаються, то види промисловості, які були під захистом, опиняться під великим тиском з боку міжнародних конкурентів.

Не можна повністю забезпечити конкурентоспроможність та інвестиції лише якимось одним засобом. Треба мати складну, розумну і поєднану загальну політику. У лісовому секторі вам потрібна повна реформа».

Руслан Крикун, начальник Управління використання лісових ресурсів та науки Державного агентства лісових ресурсів України:

«З 1 листопада 2015 року ми відзначаємо збільшення залишків низькотоварної продукції на складах. 450–500 тисяч кубометрів – це вважалося нормальним залишком для галузі. Зараз, станом на 1 жовтня, у нас було 614 тис. кубометрів. Залишки збільшуються переважно низькосортних тонкомірних сортиментів, які використовуються на целюлозу і на МДФ. Зростання цих залишків становить близько 65 млн грн. Таким чином, ми зазнали збитків, і лежить на складах 65 млн, які можна було запустити в економіку лісгоспів.

Крім того, від рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, санітарних рубок отримуємо близько 7,5 млн кубометрів – це 50% того, що заготовляємо. Якщо у нас і далі не буде можливості збувати на внутрішньому ринку або на експорт цю деревину, це може призвести до того, що припинимо здійснювати деякі лісогосподарські заходи. Ті ж самі рубки. А це, у свою чергу, може в довгостроковій перспективі призвести до погіршення якісного складу стиглих насаджень.

За 9 місяців цього року підприємства, які належать до сфери Держлісагентства, експортували 2,122 млн кубометрів деревини. Це на 680 тис. кубометрів менше, ніж за 9 місяців минулого року. Якщо брати пиловник, то це на 480 тис. менше, техсировину (дров'яну деревину) – на 200 тис. кубометрів менше. Якби ми цю сировину відправили на експорт, то галузь отримала б на 300 млн грн більше реалізації. Сьогодні вартість куба деревини на внутрішньому ринку становить 635 гривень, при експортних поставках – 1055 грн. Таким чином, за рахунок мораторію відбувається стимулювання розвитку деревообробної галузі. А в державному бюджеті 2016 року для нас не було передбачено жодного фінансування.

Останніми роками ми постачаємо на експорт близько 1,5-1,6 млн кубометрів соснової деревини. В умовах реалізації на експорт це становить 2,3 млрд грн. Якщо цей обсяг деревини ми пустимо на внутрішній ринок за середніми цінами, ми отримаємо десь 1,3 млрд грн. Таким чином ми прогнозуємо, що від реалізації на внутрішній ринок ми недоотримуємо близько мільярда гривень. Зменшення надходження до бюджету – 150 млн.

Під час заготівлі виходить багато низькосортної деревини, і якщо у нас не буде її збуту, нам доведеться скорочувати обсяги заготівлі. Ми прогнозуємо, що буде скорочення десь близько мільйона кубометрів наступного року. Бюджет недоотримає близько 110 млн грн плати за спеціальне використання лісових ресурсів. Можуть залишитися без роботи люди, задіяні у лісозаготівлях, у вивезенні деревини, у її навантаженні. Ці люди працюють здебільшого в сільській місцевості. Якщо не буде попиту на внутрішньому ринку, якщо не введуть в експлуатацію ті заводи, які будуються в Україні, ми очікуємо обвал цін на внутрішньому ринку. Тоді вже наслідки для галузі можуть бути критичними».

Петро Шарейко, заступник начальника Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства:

«Київська область – соснова область. 89,5% реалізованої продукції – це деревина сосни. І тому наші лісгоспи, наші виробництва з великою тривогою чекають на 1 січня 2017 року. Кілька цифр, аби зрозуміти наслідки.

Деревообробні підприємства Київської області є районоутворюючими підприємствами, які підтримують місцевий бюджет. Якщо не буде переглянуто питання мораторію на експорт, на нас чекає непроста ситуація. Якщо ми звалимо або заготовимо один ствол сосни, з нього 50% – у найкращому випадку (враховуючи якість насаджень та всихання сосни) становить цінна деревина, яку не проблема продати внутрішньому ринку. Інша деревина – це низькосортна, дрова, які треба реалізовувати. До чого це призведе? Працівники просто почнуть скорочувати рубки. І знову виникне дефіцит на ринку.

Якщо раніше 2–5 сертифікатів про походження деревини видавалося щодня, то зараз люди займають чергу з 7-ї ранку. Хто ці люди? Переробники – наші. Вони скуповують на аукціонах деревину. Маленька ремарка. Київське обласне управління – це 14 державних підприємств, і територія області, яка перебуває в управлінні лісів, – це 52,6%. Решта належить іншим відомствам, які не виставляють деревину на аукціони, не ведуть електронний облік, не регулюють облік. У них вільна хороша торгівля. В такому стані на нас чекає і дисбаланс цін і ринків. Скуповується деревина державних лісгоспів, інших користувачів. Розвалюється колода на 5-6 частин – і на експорт. Хто від цього виграв?

Тільки дуже багата держава може дозволити собі відмовитися від ринків експорту. Ми з колегами-лісівниками проривалися на китайський ринок, і це було дуже важко. Зараз ці ніші займають РФ, Білорусь. Білорусь уже везе низькосортну деревину на Румунію. Вони займуть ці ніші, зароблять валюту, якої так бракує Україні.

У нас не стало більше меблів, вікон, дверей. Їду Києвом і бачу «Двері Білорусі», але не бачу української двері. Хотілося б, щоб у новому підході знайшлися стимули, які б стимулювали глибоку переробку деревини. Ми готові йти на зустрічні кроки, щоб ліс перероблявся в Україні. Але глобально заборонити те, що принесе великі збитки нашим підприємствам, це неправильно».

Тарас Качка, уповноважений з питань підприємництва Державної фіскальної служби України:

«У праві СОТ є стаття 11, яка чітко говорить, в яких випадках можна обмежувати експорт. Україна, до речі, успішно обмежувала експорт у 2011 році. Це було пов'язано з експортом пшениці. Коли у нас були ризики, пов'язані з продовольчою безпекою, і тоді Європейський союз скаржився на те, як управляється експортна квота. Але не висловлювалися обурення з приводу введення цієї заборони експорту. Проблема полягає в тому, що ми його заборонили у спосіб, дуже далекий від того, що записано в статті 11. Україна, можливо, вчинила правильно з точки зору підтримки національного виробника, збільшення доданої вартості. Але очевидно, що те, як це зроблено, не відповідає тим правилам торгівлі, які для України є важливими.

Головне питання – це знайти правильну форму тих обмежень. Тому треба досить чітко проговорити, як змінити ці заходи з підтримки національного виробника. ЄС від нас не вимагає скасування заборони експорту з точки зору того, щоб дешевше ліс вивозити. Вимога скасувати заборону експорту стосується самої форми – як це виглядає з точки зору дотримання правил торгівлі. І на цьому треба акцентувати увагу.

Коли ми говоримо про податки та збори, доходи від робочих місць, треба розуміти: ці надходження перевищують ті збитки, які отримав лісгосп. Якщо перевищив, тоді цей захід є правильним. Якщо ні, то треба розуміти, що ми на сьогодні субсидуємо українських виробників деревини. І субсидії становлять ті недоотримання, які є у лісгоспу. Вони навіть вимірюються грошима. І це питання теж може стати предметом обговорень.

Треба нагадати про те, що ми спостерігаємо в металургійному секторі, на глобальному рівні дуже жорстку дискусію щодо обмеження субсидій. У Світовій організації торгівлі йдеться про те, щоб спростити вимоги стосовно можливих дій на субсидії, які надають держави-члени. Я не хочу нікого лякати – це питання балансу інтересів. Коли ми захищаємо металургів і говоримо, що не хочемо антидемпінгових розслідувань, з одного боку, і говоримо про те, що ЄС не повинен відкривати розслідування щодо української металургії, то виникає питання: якщо ми не хочемо, аби ЄС діяв проти наших металургів, то чому ми діємо проти інтересів ЄС у деревообробній галузі?»

Андрій Заблоцький, експерт Офісу ефективного регулювання:

«Без ефективного регулювання внутрішнього ринку, який надасть стимул для інвестицій і виробництва, недоцільно вживати такого роду заходів, як мораторій. У нас є заходи, які ми можемо вводити відповідно до норм СОТ. Є експортні мита, в окремих випадках. Але питання в тому, що якщо у нас немає внутрішнього регулювання, то будь-яке впровадження справляє спотворюючий ефект на внутрішній ринок. Набагато більше, ніж це можна припустити.

На нашу думку, без створення ефективного регулювання з обліку і торгівлі деревиною, порядку видачі сертифікатів і посилення відповідальності за порушення вживати обмежувальних заходів недоцільно. Тому що держава не може зрозуміти, яка ситуація є на сьогодні. Чи то заборона на експорт, чи експортне мито, квотування, чи реєстрація контрактів, чи інші заходи, які теж треба розуміти, як вони запроваджуватимуться, – кожен з них має той чи інший ефект на категорії стейкхолдерів – на державу, на виробників, на споживачів. Враховуючи те, що наш ринок є експортно-орієнтованим, після того, як буде введено регулювання внутрішнього ринку, тоді ми можемо говорити: у нас є такі-то інструменти. Потрібно показувати ці цифри. Буде регулювання, буде зрозуміло, який ринок – тоді буде видно, чи потрібно збільшити захист внутрішніх виробників з огляду на позицію норм і зобов'язань із СОТ та Угоди про асоціацію. Бо просто введення заборони експорту є вкрай шкідливим. Перш за все для нас. Тому ми, з нашої точки зору, повинні зосередитися на внутрішньому регулюванні, яке, зокрема, сприяло б підтримці внутрішнього виробника. І після цього думати, як ми можемо обмежувати і з якою метою».

Борис Кушнірук, економіст:

«Ми вперто не хочемо зрозуміти банальні речі. Хтось каже, ми повинні дати дешеву сировину. Дешеве і доступне – це два різних питання. Доступність – це доступ до ринку, щоб ви отримали ресурс. І якщо ми хочемо отримати доступ, то потрібно створити прозорий ринок.

Дешева сировина – це шлях у нікуди. За рахунок блокування поставок цього ресурсу за кордон ми беремо дешеву сировину і отримуємо якийсь рівень прибутку – це шлях Конго і зарплат Конго. І сюди інвестор заходить не лише тому, що хоче отримати дешеву сировину, а й тому що зарплати низькі.

Якщо будуть пропозиції щодо скасування ПДВ, то у нас ніколи не з'явиться машинобудівна галузь. А яким чином вона може з'явитися, якщо завозити буде дешевше? Ніколи.

Політика ізоляції та закриття ринків нічого не дасть – тільки примітивну економіку. От чому меблевої промисловості немає? Бо це непросте питання, яке складається з великих складових. Але у нас багато меблевих виробництв. Просто треба подивитися, чого там немає, чого ми не будемо робити. Наприклад, немає необхідності створювати виробництво складних тканин, які потрібні для меблевої промисловості. Простіше купити як сировину тканину і виготовити з неї продукцію. Тому немає сенсу закривати ринки. Що більше вони відкриті, то більше виникає конкурентних переваг.

Я розумію логіку компаній, які зайшли на наш ринок. Але ви коли робили це, ви розуміли, що ці заборони не відповідають іншим нормативним актам – українським і міжнародним? Ви знали, що це суперечить Угоді про асоціацію, умовами вступу до СОТ? На що ви розраховували? Що будете обманювати когось? Усе одно буде проблема. Якщо ви захочете створити певні обмеження і привілеї, чому ви хочете, щоб вас пускали на європейський ринок? Це питання постане.

Але треба відповісти: якщо ми хочемо закрити ринок і сказати, що ми найрозумніші, то для нас закриють ринок в інший бік. І ми не отримаємо переваг від виробництва складної продукції».