В Україні нині діють понад дві сотні військових адміністрацій. Хто ж їх очолює?
Військові адміністрації є важливим інструментом здійснення управління у регіонах та громадах під час воєнного стану. Водночас вони можуть становити серйозну загрозу місцевому самоврядуванню, адже дають змогу «переграти» результати місцевих виборів на користь президентської партії.
Так, за результатами місцевих виборів жоден представник «Слуги народу» не став мером обласного центру. Проте нині з цією політсилою повʼязана третина голів військових адміністрацій у містах, що не є окупованими або на території яких не ведуться бойові дії. Крім того, десять голів обласних військових адміністрацій є представниками «Слуги народу» або афілійовані з нею.
Де були створені військові адміністрації, хто їх очолює та як це дає змогу главі держави формувати свою вертикаль у регіонах, розбирався Рух «Чесно».
Де створені військові адміністрації
Вичерпний список військових адміністрацій із даними про їхніх очільників знайти неможливо. Є лише укази про їхнє створення на сайті Офісу президента. Згідно з цими документами, в Україні нині діють 183 військові адміністрації населених пунктів, ще 24 – в областях, одна – у Києві. Також військові адміністрації були утворені на базі існуючих районних державних адміністрацій.
Першою військовою адміністрацією, що була створена після початку повномасштабного вторгнення Росії (не враховуючи утворені на базі держадміністрацій), стала Гостомельська. Відповідний указ президент Володимир Зеленський підписав 21 березня 2022 року. Це єдина військова адміністрація населеного пункту у Київській області. Всі решта є районними, як, наприклад, Бучанська. Останньою була створена Сумська міська військова 31 адміністрація – жовтня цього року.
Найбільше військових адміністрацій створено у Херсонській області – 50. У Запорізькій області – 37, а в Донецькій – 36. Доволі неочікуваним було створення військової адміністрації в Нетішині на Хмельниччині, за сотні кілометрів від зони бойових дій. Це сталося 13 жовтня 2023 року, на річницю початку обстрілів критичної інфраструктури. Очолив її Григорій Олендра. Саме в Нетішині розташована Хмельницька атомна електростанція.
Військові адміністрації наразі діють у 61 місті (враховуючи Київ), ще 59 – у селищах, 64 – у селах. При цьому робота майже половини міських військових адміністрацій неможлива через окупацію цих населених пунктів. Часто такі адміністрації працюють в інших містах на підконтрольній території.
Військові адміністрації мали б утворюватися там, де органи місцевого самоврядування не можуть виконувати свої обов’язки. Це актуально для низки громад поблизу лінії фронту. Тоді там утворюється військова адміністрація, а її очільник фактично самостійно управляє містом. Голову призначає Зеленський за поданням Генштабу ЗСУ або обласної військової адміністрації. Передачу повноважень місцевих органів має підтримати Верховна Рада.
Міські військові адміністрації
Вибори 2020 року не стали гучним успіхом для «Слуги народу». Тоді у жодному обласному центрі партії не вдалося отримати крісло мера. Більшості в обласних чи міських радах «слуги» також не отримали.
Але створення військових адміністрацій та розширення повноважень їхніх очільників відкрило вікно можливостей для посилення впливу президента.
Так, у законі «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що військові адміністрації можуть здійснювати повноваження не лише міських, селищних чи сільських рад, а й обласних та районних (стаття 10).
Хоча очільників військових адміністрацій призначає Зеленський, не всі вони є представниками «Слуги народу». Мало того, не всі з них є політиками, адже цю посаду можуть займати й військові.
Проте з 30 військових адміністрацій у містах, що не є окупованими або на території яких не ведуться активні військові дії, щонайменше десять очолюють люди, пов’язані зі «Слугою народу». Половина таких – на Харківщині.
Частина балотувалися від цієї партії, а частина афілійовані. Так, наприклад, Бериславську міську військову адміністрацію на Херсонщині очолює Олександр Алчієв. З 2010 по 2017 рік він був сільським головою Роздольного на Донеччині, тобто в абсолютно іншій області. Спочатку він балотувався від Партії регіонів, потім – від «Блоку Петра Порошенка».
Проте, за даними регіонального видання «Мост», на посаду спочатку заступника голови Бериславської районної військової адміністрації, а потім і начальника міської він був призначений за так званою квотою нардепа від «слуг» Сергія Козиря.
Інакша історія у Мирнограді Донецької області: там військову адміністрацію очолює Юрій Ключка. У 2020 році він невдало балотувався до міськради від «Слуги народу», проте згодом очолив Покровську райдержаміністрацію. У травні після початку повномасштабного вторгнення він склав повноваження та пішов у тероборону. Військову адміністрацію міста очолив вже у вересні, коли вона була створена.
Ще декілька очільників міських військових адміністрацій були пов’язані із забороненим у 2022 році «Опозиційним блоком» – усі у Донецькій області. Так, Слов’янську МВА очолює Вадим Лях, який у 2020 році був обраний мером міста від цієї ж партії. А очільником військової адміністрації у Дружківці став Сергій Боєвський, який до того був заступником голови Покровської районної ради. У 2015 році на місцевих виборах він балотувався саме від Опоблоку.
Серед голів міських військових адміністрацій є й політик, пов’язаний з «Європейською солідарністю». Мова йде про Сергія Добряка, який керує Покровською адміністрацією. У 2020 році він балотувався і був обраний у районну раду саме від цієї партії.
Більшість очільників міських військових адмінітсрацій до призначення на посаду були мерами. Шестеро з них були самовисуванцями. Проте якщо у прифронтових містах адміністрації здебільшого все одно очолюють політики або чиновники, то ситуація з обласними центрами або вже згаданим Нетішином дещо інша.
Міські військові адміністрації нині діють у Херсоні, Сумах та Чернігові. Їхні очільники належать до військових структур, а деякі призначення супроводжувались скандалами. Також військова адміністрація є в Києві, проте ця історія ускладнюється особливим статусом міста.
Особливо відомий став випадок Чернігова. Рік тому мера Владислава Атрошенка відсторонили від посади. Вже у лютому Зеленський підписав указ про створення в місті військової адміністрацію, яку очолив Дмитро Брижинський.
У Сумах військову адміністрацію також очолює військовий – Олексій Дрозденко. З початком повномасштабного вторгнення він вступив до лав ТРО та брав участь в організації оборони міста. Проте до того він не був політиком або чиновником. а працював в університеті.
Обласні військові адміністрації та Київ
Обласні військові адміністрації утворили 24 лютого 2022 року на базі існуючих на той час державних адміністрацій. Здебільшого їх очолили ті самі люди, що й до повномасштабної війни. Їхні повноваження розширились, а медійність зросла. Нині десять ОВА очолюють ті самі люди, які раніше керували держадміністраціями.
Вісім голів обласних військових адміністрацій є представниками «Слуги народу» або пов’язані з нею. Так, Максим Козицький очолює Львівський обласний осередок партії. На минулих місцевих виборах Львів став чи не найбільшою поразкою для президентської сили, а от збільшення впливу очільників військових адміністрацій дозволяє це змінити. Так, ще на початку повномасштабного вторгнення, у травні 2022 року, за даними соціологічної групи «Рейтинг», дії мера міста Андрія Садового та Максима Козицького підтримувала майже однакова кількість людей.
Якщо Козицький очолював партійний осередок і до початку великої війни та створення військової адміністрації, то у Чернігівській області інша історія. Її начальник В’ячеслав Чаус до того був на посаді керівника ОДА, але «Слугу народу» в регіоні очолив лише у 2023 році за розпорядженням голови партії Олени Шуляк. Сталося це в кінці січня, за тиждень до утворення Чернігівської міської військової адміністрації.
А от Чернівецьку область нині очолює Руслан Запаранюк. У 2020 році він балотувався до місцевої ради від партії «Єдина альтернатива», проте вибори тоді програв. І аж до призначення на нинішню посаду у 2022 році очолював чернівецьку філію «Ощадбанку». Цієї осені він також очолив обласний осередок «Слуги народу». Тобто сформувалася певна практика: спочатку призначати начальників адміністрацій, а після цього вводити їх у партійну структуру.
Андрій Райкович, який очолює Кіровоградську область, офіційно стосунку до «слуг» не має. На минулих місцевих виборах він балотувався на посаду мера Кропивницького від «Пропозиції». Проте вже цього року разом із головою облради від «Слуги народу» Дроздом був помічений за гречкосійством – роздавали вчителям ноутбуки, придбані за кошти спонсорів.
Єдина обласна військова адміністрація, яка нині не має очільника, – Хмельницька. Його обов’язки виконує заступник голови Сергій Тюрін – з березня цього року, після звільнення Сергія Гамалія.
Чи не найзапекліше протистояння між президентською вертикаллю та місцевим самоврядуванням відбувається у Києві. За логікою, Київська міська військова адміністрація мала б бути створена на базі вже існуючої державної адміністрації, яку очолює Віталій Кличко, мер столиці. Проте по факту ці два органи існують паралельно.
КМВА нині очолює Сергій Попко – військовослужбовець, генерал-полковник ЗСУ, який був призначений на посаду у жовтні 2022 року. Не будучи політиком чи партійцем, він фактично представляє центральну владу в Києві.
Розмежування його обов’язків та обов’язків Кличка, по суті, існує лише на словах. Через це регулярно піднімається питання доцільності існування військової адміністрації у столиці. Незрозуміло, кому підпорядковуються районні адміністрації в місті, через що виникають, наприклад, ситуації з перекиданням відповідальності за непідготовку укриттів, внаслідок чого загинули люди. Ці питання мав би врегулювати новий закон про столицю, прийняття якого нардепи значно відтягують.
Нині кількість очільників військових адміністрацій, що пов’язані зі «Слугою народу», є значною. Іноді вона збільшується через те, що начальників військових адміністрацій призначають також і на посади в партії. Це стало доволі потужним інструментом, що дозволяє «слугам» збільшувати свій вплив на місцях.
Рух «Чесно» уже наголошував, що Верховна Рада має розмежувати повноваження центральної та місцевої влади. У тому числі сформувати чіткі критерії підстав для створення військових адміністрацій та визначити, де проходять межі впливу президента на їхніх очільників. І чим далі, тим нагальніше постає потреба у цьому, аби зберегти досягнення децентралізації.
Коментарі — 0
