Головні двобої: Чернівці, Черкаси, Миколаїв, Рівне та Львів
Місцеві вибори відбулися ще 25 жовтня, проте повних результатів досі не оприлюднено. Ця тема взагалі якось дуже швидко відійшла на другий план на фоні інших проблем внутрішніх та глобальних. Зокрема, вже за кілька днів після виборів увага країни переключилась на битву президента та Верховної Ради з Конституційним судом.
Поза тим, минає другий тиждень з дня голосування, а підбиття підсумків виборів досі триває. Впевнено про переможців можна говорити лише у тих найбільших містах країни, де кандидату-лідеру вдалось перескочити бар’єр у 50% підтримки. Тож ще в першому турі, де за офіційними, а де за попередніми даними, були переобрані мери таких обласних центрів:
Івано-Франківськ – Руслан Марцинків, партія «Свобода», результат – 84,8%.
Тернопіль – Сергій Надал, «Свобода», 74,6 %.
Харків – Геннадій Кернес із загадковою історією своєї хвороби,«Блок Кернеса – Успішний Харків», 60,3 %.
Чернігів – Владислав Атрошенко, «Рідний дім», 77,5%.
Кропивницький – Андрій Райкович, «Пропозиція», 53,5%.
Запоріжжя – Володимир Буряк, «Єднання», 60% (за даними екзит-полу)
Вінниця – Сергій Моргунов, «Українська стратегія Гройсмана», 66% (за даними екзит-полу)
Київ – Віталій Кличко, «Удар», 50,6%.
Легко повторно переобрались також мери таких великих міст як Маріуполь (Вадим Бойченко) та Кременчук (Віталій Малецький). Взагалі така велика кількість перемог діючих мерів «нокаутом» та проведення в місцеві ради їхніх численних містечкових проєктів – ключова особливість цих виборів.
А от не впоралися в першому турі, але мають солідний відрив від найближчого переслідувача і майже 100% шанси переобратись такі діючі мери:
Дніпро – Борис Філатов, «Пропозиція», 44,5% (за даними екзит-полу)
Суми – Олександр Лисенко, «Батьківщина», 44,2 %.
Незрозуміла поки ситуація з Житомиром – нинішній голова міста Сергій Сухомлин запевняє, що набрав більше 50% голосів виборців. Але досі тривають суди і офіційних результатів не оголошено. Втім, якщо вірити екзит-полам, навіть якщо буде другий тур, розрив між Сухомлиним та кандидатом від «Слуги народу» ректором Житомирської політехніки Віктором Євдокимовим надто суттєвий, аби казати про серйозну боротьбу.
А от в інших ключових містах у другому турі очікуються справжні битви. До речі, ці другі тури відбудуться не одночасно. Одразу варто зазначити, що майже всюди у «фінал» пройшли діючи мери. Винятки: Херсон та Рівне, де нинішні керівники міст просто відмовились балотуватись, та Чернівці, де відсторонений від посади міський голова Олексій Каспрук посів лише третє місце.
«Главком» проаналізував головні інтриги другого туру мерських виборів.
Чернівці
Роман Клічук («Єдина альтернатива», 29%) — Віталій Михайлішин («Команда Михайлішина», 21,4%) (за даними екзит-полу)
Не надто публічний до цього приватний підприємець Роман Клічук є власником одного з найбільших підприємств Буковини – дистриб’юторської компанії «Рома» – та низки закладів харчування. Він вже ходив в політику в 2006–2010 роках, коли був депутатом облради від «Батьківщини».
На останніх парламентських виборах Клічук отримав непрохідне 89 місце в списку непрохідної «Самопомочі». В мери балотується від партії «Єдина альтернатива», що була створена лише в травні цього року, а до цього мала назву «Союз міста та села». Типовий містечковий проєкт, яких вистачає на цих виборах. Незалежно від результату виборів мера, «Єдина альтернатива», за даними екзит-полів, впевнено посідає першу сходинку на виборах до міськради. Сам Клічук ще наприкінці минулого року заявляв, що розчарувався в політиці і не збирається повертатися до неї. Але, як бачимо, передумав.
Конкурент Клічука Віталій Михайлішин, що поступився йому у першому турі, – куди більш досвідчений політичний гравець на місцевому рівні. В 2010 році став депутатом міськради від Партії регіонів і брав безпосередню участь у відстороненні від посади тодішнього мера Миколи Федорука. Ситуація, коли місто три роки жило без повноцінного мера, бо «регіонали» просто не хотіли призначати повторних виборів, стала хрестоматійною. Обов’язки міського голови протягом всього цього часу до втечі Віктора Януковича виконував секретар міськради, яким і був Михайлішин. На обласному рівні ситуацію контролював ще один екс-«регіонал» Михайло Папієв, який зараз входить до складу проросійської парламентської фракції «Опозиційна платформа «За життя».
Михайлішин тричі балотувався до Верховної Ради по 201-му округу: в 2012 році – від Партії регіонів, в 2014 – як самовисуванець і в 2019 – від ОПЗЖ. П’ять років тому вже намагався стати міським головою, але програв Олексію Каспруку, проте зайшов у міськраду у складі фракції «Рідне місто», яку до останнього часу очолював.
Втім в мери висунувся від нової партії «Команда Михайлішина», яка, як і проєкт Клічука, була створена буквально під вибори. «Ручні» експерти Михайлішина звинуватили його опонента в використанні брудних «коронавірусних» технологій, що знизили явку людей похилого віку, які і складають кістяк електорату екс-«регіонала». Проте, навіть якщо Михайлішин і поступиться Клічуку, в Чернівцях вже є «добра» апробована традиція позбавляти мера повноважень через рішення міськради.
Миколаїв
Олександр Сєнкевич («Пропозиція», 39 %) – Владислав Чайка (ОПЗЖ, 29,3 %)
У 2015 році перемога «айтішника» Сєнкевича, який представляв «бандерівську» «Самопоміч», над представником Опозиційного блоку Ігорем Дятловим в традиційно «біло-синьому» регіоні стала справжньою сенсацією. Вона дала підстави говорити, що традиційний географічний розподіл партійних вотчин після подій Революції гідності вже не працює. Проте після романтичної перемоги для Сєнкевича розпочалися нелегкі «трудові будні»: у нього не було своєї більшості в міськраді, а Опоблок на чолі з Дятловим, якого він «взув», фактично блокував будь-яку діяльність міськради. Але Сенкевичу в результаті вдалося більш-менш налагодити співпрацю з міськрадою, і попри те, що його навіть відстороняли від посади, досидіти до кінця каденції.
Проте сподівання, що молодий прогресивний мер зробить в «місті корабелів» прорив усім на диво, з різних причин не справдились. Люди Сєнкевича – як у фракції «Самопомочі» в міськраді, так і ті, кого він запрошував в свою команду з інших регіонів, – розбіглися хто куди. Партійну парасольку «Самопомочі», яка з тих часів стиснулася до масштабів Львівщини, Сенкевич змінив на «партію мерів-господарників» «Пропозиція». Результати виборів в міськраду демонструють, що навіть якщо Сєнкевич залишиться мером, то ситуація у нього буде схожа з 2015 роком. Доведеться домовлятися або з тією ж ОПЗЖ, яка посіла першу сходинку, або зі «слугами».
Дещо спростила Сєнкевичу життя внутрішня гризня в стані основних конкурентів. Розуміючи, що Миколаїв – ледь не єдиний облцентр, де вони мають шанси на перемогу, різні групи впливу в центральному апараті ОПЗЖ зробили ставку на різних кандидатів, чим заплутали потенційних виборців. Спочатку група Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна розповсюдила інформацію, що таким кандидатом буде екснпардеп та голова міської організації партії Артем Ільюк, але цю кандидатуру заблокували їхні компаньйони з команди путінського кума Віктора Медведчука. Людина останнього – Юрій Завгородній – очолює обласну партійну організацію. В результаті стратегічна рада партії зупинила вибір на Владиславі Чайці – синові померлого в 2013 році багаторічного ексмера Миколаєва Володимира Чайки. Перетрусили і попередньо складений список кандидатів від ОПЗЖ до міськради.
Підприємець Чайка-молодший, на відміну від батька, ніколи не був прямо дотичний до політики, проте вже багато років очолює громадську благодійну організацію «Миколаїв – єдина родина», яку створював ще Володимир Чайка. За результатами екзит-полів Сєнкевич більш, ніж на 10%, випереджає конкурента, але долю другого туру вирішать голоси, що були віддані за найближчих переслідувачів в першому турі – легендарну «корабельну сосну» Тетяну Домбровську від «Слуги народу» та пару «міцних господарників» – Миколу Круглова з «Нашого краю» та Юрія Гранатурова з «За майбутнє». Двоє останніх – колишні «регіонали», тож гіпотетично саме Чайка, а не Сенкевич, може розраховувати на голоси їхніх консервативних виборців.
Рівне
Віктор Шакирзян («Рівне разом», 19,8%) – Олександр Третяк («Європейська солідарність», 16,9%)
У Рівному буде новий мер, оскільки чинний голова міста Володимир Хомко вирішив не йти на четвертий термін. До другого туру вийшли кандидати з майже нульовим політичним досвідом та й за межами Рівного їхні прізвища мало кому що скажуть.
Віктор Шакирзян – місцевий бізнесмен, що спеціалізується на сферах будівництва, нерухомості і транспорту. Його фірми, зокрема, неодноразово отримували замовлення від державних та комунальних структур. Як багато підприємців, що пішли в політику, давно вкладається у формування власного іміджу: активно займається благодійністю та меценатством, має низку відзнак та подяк. В 2015 році Шакирзян балотувався в Рівненську облраду від «Партії конкретних справ». Спроба була невдалою, але після цього бізнесмен вирішив створити власну партію «Рівне разом», яку «активував» на цих місцевих виборах. Принаймні чималу фракцію в міськраду він вже завів.
Менше, ніж на дві тисячі голосів, від Шакирзяна в першому турі відстав «порошенківець» Олександр Третяк. Він у важкій боротьбі зміг випередити голову Рівненської ОДА Віталія Коваля, що представляв «Слугу народу». Набожний Третяк – відомий в місті громадський діяч, ректор Рівненської духовної семінарії і Академії християн Віри Євангельської. Дотримується консервативних цінностей: зокрема, виступає проти нав’язування ідей ЛГБТ суспільству, координував ходу за традиційні сімейні цінності, просив міськраду заборонити рекламу Хеловіна. Третяк брав участь в просвітницькій місії для дітей в Африці, волонтерив в зоні АТО, вів програму на місцевому телебаченні. Товаришує «по релігійній лінії» з Олександром Турчиновим, який очолює виборчий штаб «ЄС». Для «Європейської солідарності» Рівне залишається одним з двох облцентрів, де вона може отримати свого міського голову. Тож Третяк отримає масштабну підтримку з центру, зокрема, особисту з боку Петра Порошенка.
Львів
Андрій Садовий («Самопоміч», 40%) – Олег Синютка («Європейська солідарність», 31,1%)
Пара учасників другого туру в «українському П’ємонті» читалась заздалегідь. Попри згортання проєкту «Самопоміч» на загальнонаціональному рівні, у себе в місті Андрій Садовий все ще на коні.
Проте вперше за роки своєї мерської каденції він отримав настільки сильного суперника, який поставив царювання в місті нинішнього мера під питання. Пікантності цьому протистоянню додає той факт, що Синютка – колишній перший помічник Садового, який пропрацював з ним поруч вісім років. Причому займався він саме «чорновою роботою», поки його шеф будував власну політичну кар’єру.
У 2014 році Синютка відгукнувся на пропозицію тодішнього президента Петра Порошенка очолити Львівську обладміністрацію. Згодом підконтрольна Садовому фракція «Самопомочі» в парламенті фактично пішла в опозицію, а Синютка, в свою чергу, став зброєю Адміністрації президента проти норовливого очільника міста. Зокрема, губернатор брав активну участь в розкручуванні «сміттєвого скандалу», який коштував Садовому рейтингу. Під час нинішньої кампанії опонент мера також піднімав цю чутливу тему, критикуючи плани міської влади з будівництва сміттєпереробного заводу – мовляв, і не там вона це робить, і не так…
За офіційними даними міського тервиборчкому, розрив між двома кандидатами склав менше 10% на користь Садового – 40 проти 31 %. Тепер дуже важливо, куди перетечуть голоси, віддані за представника «Свободи» Руслана Кошулинського, який посів третє місце. В його активі – якраз ті самі «золоті» 10 %, які можуть стати дорогоцінними для кандидатів у другому турі. «Свобода» традиційно воює з Садовим, Кошулинський йшов на вибори з опозиційною риторикою, тож можна припустити, що більша частина його виборців, яка прийде на вибори, підтримає Синютку.
Львівщина – особливий регіон для команди Порошенка. Нагадаємо, що ця область стала єдиною, де він переміг Володимира Зеленського на минулих президентських виборах. «Європейська солідарність» на цих місцевих виборах навіть проводила тут окрему від іншої країни кампанію і як результат отримала перше місце як в міськраді, так і в облраді. «Для повного щастя» не вистачає лише посади мера Львова. Втім навіть якщо Садовий встоїть, йому доведеться шукати в міськраді спільну мову з найбільшою фракцією.
Львівське «Суспільне» вже запропонувало двом претендентам на мерську булаву провести дебати в своєму ефірі. Садовий одразу погодився на пропозицію, а от Синютка заявив, що безкоштовна участь в таких заходах протирічить виборчому законодавству.
Черкаси
Анатолій Бондаренко («За майбутнє», 38,3%) – Віктор Євпак («Голос», 19,5%)
Діючий мер Черкас Анатолій Бондаренко став відомим на всю країну, коли пішов у відкриту фронду до Офісу президента, не бажаючи застосовувати в місті карантинні обмеження. Зеленський прямо назвав Бондаренка «бандитом» з двома десятками кримінальних проваджень, з яким він за один стіл не сяде. Мер у відповідь заявив, що всі ці провадження були відкриті через його політичну діяльність, і пообіцяв, що «Черкаси будуть чинити опір». Також Бондаренко подав на президента через його висловлювання до суду, який в результаті програв.
Політична кар’єра Бондаренка тісно пов’язана з Юлією Тимошенко. Він двічі обирався до Черкаської облради від БЮТ та «Батьківщини», також двічі балотувався від цієї політсили до Верховної Ради (невдало). У 2015 році став від «Батьківщини» міським головою Черкас, але зараз змінив партійний дах. Бондаренко був помічений на заходах «партії мерів» «Пропозиція», але в результаті віддав перевагу іншому проєкту-неофіту «За майбутнє». На прямі питання в одному з телешоу, як так сталося, Бондаренко почав плутано виправдовуватись, що Ігоря Коломойського, який є головним бенефіціаром «ЗМ», в житті не бачив і взагалі його більше хвилює процвітання міста. Зауважимо також, що впливовий на Черкащині народний депутат Антон Яценко також представляє партію Коломойського. Саме під її брендом мером Умані стала його помічниця Ірина Плетньова.
Проте, судячи з результатів екзит-полів, Черкаси стали одним з небагатьох великих міст, де перше місце на виборах в міськраду впевнено зайняла партія «Слуга народу». «За майбутнє» попередньо лише друга, а в спину їй дихає «Голос», чий кандидат вийшов з Бондаренком до другого туру.
Віктор Євпак – такий собі вище згаданий Сєнкевич, але для Черкас. Вихід 35-річного власника великої ІТ-компанії та низки популярних стартапів у другий тур перетворює вибори в умовну битву «ретроградства» з «прогресом». Євпак очолює громадське об’єднання «Нові люди», займається в місті благодійною діяльністю, під час президентських виборів координував волонтерську ініціативу «Чесні вибори». На парламентських виборах балотувався від «Голосу» по мажоритарному округу, але зайняв друге місце з великим відставанням від «слуги народу» Любові Шпак. Тепер він має всі шанси стати не просто рядовим нардепом, а «хазяїном міста».
Для «Голосу», який переживає не найкращі часи, кожна фракція в місцевій раді – бальзам на душу, а результат Євпака – взагалі мегауспіх. Тим більше що про підтримку їхнього кандидата у другому турі вже оголосили кілька провідних політсил. Це й «Слуга народу», яка, здається, підтримала б кого завгодно, аби не лишати «бандита» Бондаренка, і «Європейська солідарність». За даними екзит-полів, кандидати від цих двох партій набрали на двох біля 23%. Якщо ці голоси автоматично перетечуть до Євпака, у Бондаренка не залишиться шансів на переобрання. На додачу до активної критики керівника міста підключився його попередник Сергій Одарич. Але, вочевидь, діючий мер так просто не здасться.
Продовження матеріалу про розклади на виборах міських голів Одеси, Полтави, Луцька, Херсона та Ужгорода читайте тут.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0