Столітнього Рахміля Суркіса привітали з «Днем перемоги» тортом із георгіївською стрічкою (фото)

Донька олігарха Григорія Суркіса Яна виставила у власних соцмережах фотозвіт про те, як їхня родина вітала з «Днем перемоги» найстаршого свого представника Рахміля Суркіса, котрий 10 грудня відсвяткував столітній ювілей.

Ветерана провезли у стилізованому під військовий «бобику» і подарували торт із забороненою в Україні символікою.

Рахміль Суркіс народився в єврейській родині в селі Петроверівка в 100 км від Одеси. Батько – пекар, мати – домогосподарка. У родині Суркісів було п’ять дітей (чотири хлопці і сестра).

Сам Рахміль хотів стати юристом і навіть ходив на судові засідання у вісім-дев’ять років. Але мати хотіла, щоб він став медиком. «Мій старший брат, Лев Давидович, вже в Одесі, в педінституті, навчався, і після того, як я в 13 років єврейську семирічку закінчив, чомусь мої документи взяв і в медичний робітфак здав – так я там і з’явився. Ну а після медичного робітфаку куди йти? В медінститут», - говорив в інтерв'ю «Гордону» найстарший Суркіс.

Суркіс працював лікарем 60 років. Його основна спеціальність – невропатолог.

У 1942-му Рахміль Давидович закінчив медичну академію і був відправлений у Ташкент (Узбекистан). Проте, за його словами, він хотів піти на фронт. Його відправили в Алма-Ату, де набирали добровольців. А потім до Казані, де зарахували військовим лікарем у полк зв'язку. Звідти відразу ж потрапив на Сталінградську битву. Потім була Курська дуга, «а потім – Україна і на Берлін. 28 квітня 45-го ми вже з автоматів-пістолетів на аеродромі Шонефельд стріляли».

Після закінчення війни до 1950-го служив у Німеччині. Пішов у відставку полковником медичної служби. Нагороджений орденом «Великої вітчизняної війни» другого ступеня, двома орденами Червоної зірки, орденом Богдана Хмельницького і має більше 30 медалей.

За київське «Динамо» Рахміль Давидович почав вболівати задовго до того, як він перейшов у 1992 році у власність його синів Григорія та Ігоря, які чомусь змінили по-батькові на «Михайлович». Прихильником «Динамо» Суркіс-старший став з 1957 року, коли переїхав з Німеччини до Києва. За словами Рахміля Давидовича, з того часу він лише одного разу пропустив домашній матч – захворів на грип.