На безіменній частоті

На безіменній частоті

Інформаційна кампанія «рятуйте свободу слова, в нас забирають частоти» - найкраще, що могли вигадати 5 канал і ТВі, програвши «Інтеру».

Сумніватись у тому, що результат судового процесу «Інтер» проти Національної ради з питань телебачення і радіомовлення» виявиться на користь «Інтера», міг хіба що хтось геть наївний. Власник (ну, тобто, чоловік офіційної власниці) групи «Інтер» Валерій Хорошковський мало того, що голова СБУ, так ще днями став членом Вищої ради юстиції. А це вже можливість безпосереднього впливу на суддів. Хоча навряд чи в нього виникла така необхідність, адже отримання позивачем повного контролю над діями відповідача – значно зручніший шлях, аніж спроби вплинути на суд.

А Хорошковський Нацраду вже контролює. Подейкують, що навіть співбесіди з кандидатами на вакантні посади членів Нацради проходять у його кабінеті, а перший заступник голови Оксана Головатенко, залишаючись за сумісництвом одним із топ-менеджерів групи «Інтер», грає в наглядовому органі якщо й не першу, то точно не другу скрипку. Плоди завоювання не забарились: 7 червня представник Національної ради у Київському окружному адміністративному суді визнав позовні вимоги компаній, що належать до групи «Інтер», і попросив ці вимоги задовільнити. Інакше кажучи, капітулював. Окремо попросивши не визнавати позовні вимоги третіх сторін – 5 каналу та ТВі. Нічого подібного в багатій на суди історії Нацради дотепер не траплялось. Невідомо, хто саме і в якому порядку вповноважив юриста вчинити таким чином, адже засідання Національної ради зараз не проводяться – повноважними після того, як Верховна Рада звільнила Віктора Понеділка, Юрія Плаксюка, Тетяну Лебедєву та Віталія Шевченка, є лише троє членів Нацради. Для кворуму необхідна присутність шести. Не дочекавшись рішення суду, трьохчленна Нацрада розіслала коментар, у якому покаялась за незаконні дії свого попереднього складу:

«Суть у тому, що є всі підстави говорити про відсутність передбаченого законом кворуму при проведенні конкурсу, крім того, діяла заборона судів на його проведення, конкурс проходив у атмосфері передбачуваних серйозних політичних змін у країні. Нагадаємо, що в конкурсі брали участь 42 компанії, однак результати задовольнили лише ТВі та 5 канал. Для всіх інших телеканалів цей конкурс так і залишився «кишеньковим», а честь Національної ради була заплямована підозрами в корупційних діях».

Судове засідання, що змило плями з честі Нацради, проходило драматично – тривало до глибокої ночі; замученій вагітній представниці 5 каналу стало зле, її забрала швидка; народного депутата Юрія Стеця, який опікується інтересами 5-го, пішовши свого часу (а якщо чесно, то не дуже-то й пішовши) з посади генерального продюсера каналу до Верховної Ради, не пропускали до зали засідань. Постраждалі канали голосно заявляють про адмінресурс, спроби задушити вільні ЗМІ та кривосуддя, а погано обізнані в суті проблеми медіа активно поширюють інформацію в форматі «у 5 каналу і ТВі забрали ліцензію». Виправляти їх ніхто не поспішає. Ганна Герман, у свою чергу, вже пообіцяла, що ніякий суд 5 канал не закриє (воістину, безмежною є могутність заступниці глави Адміністрації Президента, якщо вона вважає за можливе давати подібні гарантії).

Якщо облишити занадто експресивні скарги Юрія Стеця та Миколи Княжицького та спробувати проаналізувати сухий підсумок, бачимо, що безпосередні втрати 5-го не такі вже й великі – він і до того мав загальнонаціональне покриття, хоч і не таке тотальне, як «Інтер» чи «1+1». Бажання акціонерів та керівництва 5-го розвести на різні частоти телекомпанії НБМ та «Експрес-інформ» - двох мовників, що володіють ліцензіями на мовлення під логотипом «5 канал», - Стець пояснює складною комбінацією із змінами до ліцензій, що зробили «Експрес-інформ» розважальним. Очевидно, йдеться про зрив планів із створення на базі компанії «Експрес-інформ» та частот, які були отримані 5-м каналом, нового розважального каналу... Що ж, дуже сумно, що такі хороші плани зірвались, але свобода слова тут до чого? Говорити про загрозу існуванню 5-го через невідповідність умов ліцензій поки що передчасно: у провідних каналів є набагато серйозніші розбіжності між тим, що йде в ефір, та тим, що має демонструватись згідно з ліцензією. І нічого, живуть якось. Якщо ловлять за руку – відкупляються або домовляються. Тим більше, що невідомо, коли Нацрада буде укопмлектована настільки, щоб мати повноваження пред’являти порушникам претензії.

З ТВі ситуація серйозніша. У власника каналу, російського бізнесмена в екзилі Костянтина Кагаловського, був не менш сміливий план: пакет 10-ватників робив ТВі всеукраїнською ефірною мережею, нехай і з не дуже великим покриттям. Далі планувалось у робочому порядку отримати дозволи на збільшення потужності передавачів на кілька порядків, після чого покриття каналу стало б іще більшим. Офіційно ТВі цю інформацію не підтверджує, але подейкують, що передавач із одного з райцентрів Київської області мали не лише значно «апґрейднути», але й пересунути ближче до краю столиці. А ефірна частота в Києві – це вже справжній капітал, ціна питання тут вимірюється багатьма мільйонами доларів.

Втрата 10-ватників ознчає для ТВі імовірну зупинку в розвитку, заморожування процесу розбудови інформаційного та суспільно-політичного мовлення, що могла б перетворити канал на єдиний острівець якісної інформації та політаналітики у зацензурованому українському медіапросторі. Можливо, наслідки будуть навіть трагічніші – Кагаловському, на відміну від його вже колишнього партнера по проекту ТВі Володимира Гусинського, політичний вплив в Україні може виявитись не таким потрібним, і тоді проект згорнеться чи буде проданий. Проданий, звісно, комусь правильному. Журналісти й керівництво каналу здебільшого належать до людей, у минулому постраждалих від цензури та політичного тиску, тож їм є що втрачати. Не дарма Роман Скрипін, ведучий програми «Правда...», відомий своєю різкою та безкомпромісною позицією у стосунках із політиками-бізнесменами, звернувся з відкритим листом до Хорошковського, практично вступаючи в боротьбу за бізнесові інтереси власника. Тепер гендиректор ТВі Микола Княжицький говорить про порушення процесуальних норм, заангажованість суду, волає до Януковича і світової спільноти, навіть погрожує Хорошковському, що скидається на прояв радше відчаю, ніж рішучості.

Облишити у спокої Нацраду та зацікавлених у status quo – передусім ТВі та 5 канал – було б жестом красивим, але геть не притаманним ні Хорошковському, ні його нинішнім роботодавцям. Та й не дуже логічним: зрештою, до Нацради справді були серйозні претензії щодо законності визначення результатів цього конкурсу. Як і самого факту його проведення, адже, як відомо, частоти з малопотужними передавачами, роздані 27 січня цього року низці каналів, прорахував для себе ТВі. А якщо вже бути зовсім суворими, то на присвоєння аналогових частот діє мораторій. Хто хоче розвиватись, може укладати угоди про ретрансляцію з уже наявними регіональними мовниками, або чекати на впровадження цифрового телебачення. Відповідно, якщо бути зовсім суворими, ніякого повторного конкурсу бути не повинно.

Скоріш за все, конкурс усе-таки буде. Можливо, зразково-показовий, у якому малим каналам групи «Інтер» присудять навіть менше, ніж вони отримали 27 січня. Не варто переоцінювати саме комерційні мотиви дій Хорошковського і його компаній: ціна питання для нього порівняно невелика. НТН, який першим оскаржив у суді результати конкурсу, має непогану власну ефірну мережу, здобуту 2004 року шляхом, який тепер заведено називати «рейдерським» - канал, що належав регіоналу Едуарду Прутніку, відсудив пакет частот у Нацради. Кабельно-супутниковим каналам Enter-film і Enter-music ефірні частоти не потрібні – вони мають мізерний відсоток аудиторії, й розбудовувати будь-який з них як ефірну мережу було б страшенно дорого й безідейно. Певного сенсу набуває прагнення поширити ці канали в аналоговому ефірі хіба що в контексті цифрових перспектив, адже ті канали, що вестимуть ефірне мовлення, з більшою ймовірністю отримають місця в цифрових мультиплексах («частоти» цифрового мовлення). Але й це питання можна вирішити у простіший, дешевший і безпечніший для репутації спосіб.

Просто за нинішніх політичних та економічних умов владі набагато важливіше, аби на частотах «10-ватників» мовив який-небудь MTV-Ukraine або навіть «М2-Естрада», або взагалі ніхто, але тільки не політично активні й поки що не зацензуровані ТВі та 5 канал. Останній, до речі, наприкінці травня почав демонструвати несподівану лояльність до влади, вочевидь посилаючи таким чином сигнали готовності до компромісу. Не допомогло.

Певна річ, група Фірташа-Льовочкіна-Хорошковського, втягнувшись у цю історію та доводячи її до потрібного їм фіналу, свідома іміджевих ризиків – не лише для них самих (погляньте, як Хорошковський еволюціонував від симпатичного напедикюреного представника «озимого покоління» до жорстокого сатрапа, що нищить свободу слова!), але й для влади, яку уособлює Віктор Янукович. Напевно, вони зуміли переконати патрона, що краще вичавити прищики зараз, поки вони не перетворились на дошкульні чиряки на гладенькій медійній поверхні «України для людей». Тому перспективи оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у ТВі та 5 каналу невтішні.

Схоже, інформаційна кампанія «ґвалт, рятуйте свободу слова – у нас забирають частоти!» - справді найкраще, що в цій ситуації можуть придумати не упокорені владою телеканали, щоб виграти бодай щось, якщо не в комерційному, то в іміджевому плані. Принаймні, 5-й, який із 2006-го року, коли Петро Порошенко зневірився в концепції «Першого інформаційного» та перестав вкладати в символ Помаранчевої революції серйозні гроші, з малобюджетного телевізійного болітця має шанс знов стати останньою барикадою свободи слова. А про ТВі довідаються ті глядачі, які ще не мають кабельного чи супутникового телебачення. Хоча навряд чи резонанс буде справді потужним, адже центральні телеканали та газети не поспішають повідомляти про біду, яка спіткала їхніх менш рейтингових колег.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: