Служба безпеки корпоративних інтересів

На тлі бурхливих кадрових змін і пертурбацій останні події в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення майже не привертають уваги ЗМІ та громадськості. А дарма: конфлікт між органом, що наглядає за дотриманням законів у сфері медіа та розподіляє державний теле- і радіочастотний ресурс, та найпотужнішою в країні медіакорпорацією «Інтер» наочно демонструє, наскільки розширились рамки можливого використання владних повноважень у власних інтересах. Пара вчасних президентських указів, кілька судових рішень і безцеремонне втручання Служби безпеки України, очолюваної Валерієм Хорошковським, офіційним власником (чи то пак, чоловіком власниці, Олени Хорошковської) «Інтера», фактично паралізували Нацраду. І якщо все почалося з демонстративного обурення корпорації начебто несправедливими результатами конкурсу на телевізійні частоти, то нині йдеться вже про можливість встановити контроль над сферою регулювання телебачення і радіомовлення, а відтак - відкрити «Інтеру» шлях до гегемонії на ринку.

Нагадаю, Нацрада – де-юре незалежний колегіальний орган державної влади. Чотирьох із восьми її членів призначає Верховна Рада, другу половину – Президент. Повноваження парламентської четвірки членів Нацради на сьогодні вже спливли: у Віктора Понеділка – в 2007 році, в Тетяни Лебедєвої у 2008, у Віталія Шевченка та Юрія Плаксюка – у березні поточного року. До того ж, останній вже призначений головою Держкомтелерадіо. «Прострочені» чиновники не припиняють брати участь у засіданнях, вважаючи себе повноважними до моменту, коли їх звільнить Верховна Рада.

Окрім нудних повсякденних занять, на кшталт моніторингу дотримання вимог законодавства щодо частки української мови, суспільної моралі, національного продукту та кількості реклами, є у членів Нацради й приємні турботи – наприклад, розпоряджатись державним частотним ресурсом. Вірніше, його залишками, адже переважна більшість частот, особливо престижних – у столиці, обласних центрах та великих містах, - давно розподілені. Але й за ці залишки теле- і радіомовники нерідко готові продати душу,

Отже, стисла історія бойових дій. У жовтні 2009 року оголосила конкурс на 92 телевізійні частоти з малопотужними 10-ваттними передавачами. Ці частоти прорахував для себе телеканал ТВі – дітище російських бізнесменів-емігрантів Володимира Гусинського та Костянтина Кагаловського. ТВі активно розбудовує мережу в Україні, а прораховані «10-ваттні» частоти дозволяли йому істотно збільшити покриття і здобути статус загальнонаціонального мовника. Однак Нацрада, замість просто виписати ліцензії, виставила частоти на конкурс. Обурений канал звернувся до Київського окружного адмінсуду й заблокував процес проведення конкурсу, заявки на участь у якому подала, крім ТВі, 41 телекомпанія.

Відновився цей процес раптово – 27 січня п’ятеро членів Нацради (Андрій Мирошніченко, Тетяна Мокріді, Юрій Плаксюк, Тетяна Лебедєва і Віктор Понеділко) оголосили продовження засідання 16 грудня, призупиненого через судовий позов ТВі, і ухвалили рішення щодо результатів конкурсу. Їхні колеги – Віталій Шевченко, Ігор Курус та нещодавно призначена Віктором Ющенком Оксана Головатенко, яка раніше працювала у групі «Інтер» - оголосили рішення п’ятірки незаконним: мовляв, на засіданні не було кворуму, рішення було прийняте в порушення ухвали суду, що забороняла вчиняти з «10-ваттними» частотами будь-які дії, та ще й процедуру порушили. «Більшовики» заперечили: судову заяву ТВі відкликано, практику продовження не закритих колись засідань запровадив за часів свого головування якраз Віталій Шевченко, тож і результати конкурсу чинні. За результатами 33 частоти отримав ТВі, 28 – 5 канал; канали групи «Інтер» отримали загалом 20 частот (НТН – 9, «Мегаспорт» - 4, К1 – 3, «Ентер-фільм» і К2 - по 2); MTV-Ukraine і «Ентер-music», які також були серед претендентів, не отримали нічого.

Невдоволеною такими підсумками виявилась не лише нацрадівська меншість. Рішення оскаржив у суді канал НТН, а народний депутат Ганна Герман звернулась до Генеральної прокуратури з проханням перевірити факти порушень процедури проведення конкурсу. Згодом, у лютому, до суду звернулись ще два канали групи «Інтер» - Enter-music і Enter-фільм. Позивачі знайшли дотепний спосіб паралізувати відповідача: за їхнім клопотанням суд заборонив Тетяні Лебедєвій та Віктору Понеділку брати участь у засіданнях з огляду на те, що їхні повноваження спливли. Серйозність намірів групи «Інтер» стала цілком очевидною, і нацрадівські «більшовики» відреагували досить різко: Віктор Понеділко заявив на прес-конференції, що власник «Інтера» Валерій Хорошковський особисто приходив до нього зі списком каналів, за які потрібно було проголосувати. І залишив, мовляв, «відбитки пальчиків на тому папірці». В Нацраді відкрито заговорили про війну з «Інтером».

Тим часом у державі почалась кадрова турбулентність, і «більшовиків» знов поменшало. Віктор Ющенко в останні дні своєї каденції перепризначив Андрія Мирошніченка та замінив Ігоря Куруса співробітницею Секретаріату Президента Ларисою Мудрак. Його наступник, щойно відбувши інавгурацію, скасував указ про призначення Мирошніченка. Лариса Мудрак, чия присутність могла забезпечити кворум на черговому засіданні Нацради, де, за неофіційною інформацією, начебто мали розглядати питання про багатократне підсилення потужності сумнозвісних «10-ваттників» ТВі, напередодні несподівано потрапила до лікарні. Згодом так само раптово захворів суддя у справі, що блокувала роботу Понеділка і Лебедєвої, тож засідання кілька разів переносили. Зрозумівши, що «Інтер» має достатній арсенал засобів унеможливлення будь-яких дій, пов’язаних із предметом конкурсної тяганини, в Нацраді заспокоїлись і стали чекати на подальші кадрові зміни – ВР мала змінити склад своєї четвірки найближчим часом, а Янукович навряд чи змирився б із людьми Ющенка у складі своєї.

Дочекались іншого. 15 березня тогочасний заступник голови Служби безпеки України Анатолій Присяжнюк звернувся до Нацради з проханням надати завірені копії документів щодо «10-ваттного» конкурсу, а також… особистих справ окремих членів Нацради й документів, пов’язаних із їхніми призначеннями. Природно, йшлося про «більшовиків».

Для Нацради, яка, сама будучи наглядовим органом, мала справу хіба що з судами та безболісними перевірками прокуратури, це стало громом серед ясного неба. Тут уже навіть опозиція, якій останнім часом було не до подібних дрібниць, прокинулась: віце-спікер Микола Томенко заволав про «Інтер-експансію» та активне втручання у діяльність незалежного державного органу. А також заявив, що новий склад Національної ради визначає голова СБУ Валерій Хорошковський. І це звинувачення, хоч як скандально воно звучить, підтверджується поінформованими джерелами. Звісно ж, ідеться не про його приватні побажання, а кадрові рішення з урахуванням інтересів Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна, Юрія Бойка, а також їхніх могутніх російських партнерів. А добробут і зростання могутності групи «Інтер» цілком в інтересах усіх перелічених осіб.

Насправді після втручання СБУ й без того деморалізовані «більшовики» психологічно капітулювали. Не маючи реальних шансів, - а дехто й права, - залишатись членами Нацради на ще один п’ятирічний термін, вони були готові мирно дочекатись свого звільнення. У Верховній Раді зареєстровано чотири постанови про звільнення Понеділка, Лебедєвої, Шевченка і Плаксюка, і голосування має відбутись днями. А вже після ротації новий склад Нацради, без сумніву, ухвалить потрібне рішення щодо підсумків конкурсу та належним чином перерозподілить «10-ваттники», якщо раніше цього не зробить суд.

Тетяна Мокріді подала заяву про звільнення за власним бажанням, мотивуючи своє рішення сімейними обставинами. На її місце президент призначив Володимира Манжосова – колишнього члена Нацради, віце-президента ТРК «Україна», отже, людину Ріната Ахметова. Члени-«залишенці», демонструючи готовність співпрацювати з новою владою, негайно зібрались на позачергове засідання й обрали донецького колегу головою Нацради, можливо, сподіваючись таким чином на заступництво групи Ахметова-Колесникова. Резидент «Інтера» Оксана Головатенко була обрана першим заступником голови. Пролунали заяви щодо готовності скасувати список іноземних каналів, які не потребують адаптації, який викликав незадоволення як у Партії регіонів, так і в групи «Інтер» - дистриб’ютора російських державних мовників на території України. Пропозиції зарити сокиру війни були недвозначними.

Але, як виявилось, «Інтеру» потрібні вже не частоти, а щось більше. На початку квітня позов Ентер-music було уточнено: тепер позивач просить «визнати дії Віктора Понеділка та Тетяни Лебедєвої щодо здійснення повноважень членів Нацради після закінчення терміну їх дії неправомірними»; «визнати повноваження членів Нацради Лебедєвої та Понеділка припиненими». Якщо суд ухвалить таке рішення, чи можна буде трактувати як незаконні майже всі рішення, за які голосував Віктор Понеділко після 12 липня 2007 року, а Тетяна Лебедєва - після 21 лютого 2008 року? А це сотні рішень, зокрема й щодо частотних присвоєнь та інших стратегічно важливих питань. Звісно, з юридичного погляду це вельми сумнівно. Але не менш сумнівним виглядає, наприклад, широко застосовувана українською владою процедура звільнення шляхом скасування рішення про призначення. То й що, це когось зупиняє?

Якщо цей більш ніж сміливий замір увінчається успіхом, це дасть можливість «Інтеру» добряче перелопатити телевізійний ринок. Конкурси минулих трьох років повторно проводитиме вже новий, «правильний» склад Нацради. Опозиція декларує намір боротися за два місця в цьому складі, але Партія регіонів, як ми можемо бачити хоча б із ситуації з парламентськими комітетами, залюбки проігнорує подібні претензії. Та й двоє – це замало для дієвої нацрадівської опозиції. В усякому разі, красивий жест «Інтера», який відмовився від отриманих на конкурсі 27 січня частот і повернув їх у власність держави, свідчить про сподівання здобути в результаті судової тяганини не менший куш.

Тим часом СБУ не дає Нацраді розслабитись. Наприкінці березня співробітники служби затримали на хабарі представника Нацради в Івано-Франківській області Володимира Турелика – він вимагав 7 тисяч доларів за сприяння в одержанні ліцензії на радіомовлення. Інцидент кидає тінь на прозорість та законність діяльності Нацради. На замовлення СБУ регулятори перевіряють багатоканальну телемережу «Поверхность» - правоохоронцям не сподобалось, що вона працює без ліцензії і ретранслює незрозумілі іноземні канали. За дивним збігом, «Інтер» уже давно плекає наміри вийти на ринок багатоканального супутникового мовлення, солідну частку якого займає «Поверхность»… А тут іще курйоз: звернення СБУ до Нацради налякало ТВі, який, побачивши себе у переліку каналів, які начебто незаконно ретранслює «Поверхность», сприйняв це як наїзд. Згодом виявилось, що у зверненні пропущено літеру – йшлося про російський канал ТВЦі. Та перш ніж це було з’ясовано, ТВі наябедничав президентові Януковичу, намагаючись достукатись до нього через оплачену на правах реклами публікацію в газеті The Washington Post. До речі, Віктору Януковичу сьогодні у Вашингтоні вже задали запитання щодо ситуації маленьким, але гордим українським телеканалом…

Поза всякими жартами, не можна виключати, що тактичною метою подальшої участі «Інтера» в судовій війні є не отримання частот, - зрештою, їх у групи й без того чимало, - а перешкоджання занадто бурхливому розвитку ТВі. Тут інтереси корпорації та влади збігаються, адже цей канал – чи не єдиний, на редакційну політику якого регіонали не можуть впливати через домовленості з власниками. Вже на нинішньому етапі розвитку політичні програми та новини ТВі бувають занадто відверті й незручні для правлячої партії, а його вихід на загальнонаціональний рівень може зіпсувати владі приємну телевізійну картинку, створену за сприяння медіаолігархів. Це лише гіпотеза, але вона пояснює абсурдне на позір рішення «Інтера»: нагадати судові про те, що 4 роки тому Кабмін заборонив виділяти мовникам аналогові частоти. На підставі цього призабутого акта суд може постановити, що «10-ваттники» незаконні, тож не дістануться нікому.

Та, хоч якими є мотиви та наміри «Інтера», - не виключене, хоча й малоймовірне, навіть бажання захистити ображену неправедним конкурсом честь і гідність корпорації, - їхній успіх залежить насамперед від того, наскільки швидко й ефективно мобілізуються конкуренти групи: Пінчук, Коломийський та Ахметов. Вони щойно торік вирвались із-під монополії «Інтера» на ринку телереклами, й добре усвідомлюють небезпеку перетворення найпотужнішого конкурента на жандарма телерадіопростору. Для Пінчука з Коломойським це передусім небезпека фінансових втрат, для Ахметова – ще й питання боротьби за владу і вплив, адже Нацрада ще за часів перебування Партії регіонів в опозиції сприймалась як апріорна сфера інтересів його групи. Або вони знайдуть аргументи, що переконають Януковича збалансувати впливи у новій Нацраді, або ж у недалекому майбутньому й до офісів їхніх телекомпаній може завітати з дружнім візитом СБУ.