Михайло Вишиванюк: Оскільки ПР зараз при владі, то вся влада повинна складатися з її членів

Голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк має понад восьмирічний загальний стаж перебування на губернаторській посаді. Його називали одним з найближчих губернаторів до Леоніда Кучми, уособленням принципу «сильної руки» в політиці.

Від своїх принципів Михайло Васильович не відмовляється і зараз – після повернення у губернаторське крісло з волі нового Президента Віктора Януковича. За час перебування у стінах Івано-Франківської ОДА кореспондент «Главкома» принаймні тричі чув від її працівників вираз: «Наш голова двічі повторювати не любить». Всі розпорядження Вишиванюка – навіть такі, за київськими мірками, незвичайні, як введення офіційно-ділового дрес-коду для відвідувачів і працівників адміністрації – виконуються миттєво. А ще Вишиванюк справді приділяє кілька годин свого робочого дня кожного першого понеділка місяця особистому прийому громадян, на який вишиковуються черги у десятки бажаючих поспілкуватися з губернатором. Одним словом, голова ОДА, як і під час своєї першої каденції тримає всі процеси у ввіреній йому області під контролем.

Що, здається, ще не змінилося з попереднього строку губернаторства Вишиванюка, – це відсутність у нього амбіцій перенести свою політичну кар’єру на столичний рівень (він вкрай неохоче коментує політичні процеси, які відбуваються десь там, у Києві, зате може детально розповісти про кожен аспект життя Прикарпаття) і цілковита лояльність главі держави...

-- «Слава Богу, що Тимошенко мене мало знає»

Заведено, що перші підсумки діяльності влади підбивають на її стоденний «ювілей». Ваші сто днів уже минули…

Це у вищого керівництва держави так заведено, бо воно приймає кардинальні рішення.

А ви як голова облдержадміністрації не приймаєте кардинальних рішень?

Тут різні масштаби. Керівництво держави – Президент, прем’єр – визначають стратегію розвитку держави, приймають ключові рішення. А голова адміністрації – це інструмент, який у себе в регіоні виконує їхні рішення, безпосередньо на місці впроваджує їх у життя. Тобто є дуже велика різниця у величині прийняття рішень.

Тим не менше, чи можете ви сказати, як за ці чотири місяці, які ви працюєте, змінилася область?

Я би сказав, що ще ніяк. Бо за чотири місяці область змінити не можна. Для того, щоб змінити область, потрібно як мінімум рік підготовки: сформувати стратегію розвитку області, потім під неї створити відповідні плани, програми, проекти. А просто так: прийшов і відродив область – це нереально.

Наприклад, цього року у Калуші ми урочисто запустимо два нові заводи – з виробництва каустичної соди і хлору та поліхлорвінілу. І от для цього пуску було докладено дуже багато зусиль дуже багатьма людьми. Ще у 2000 році з’явилося рішення Президента України Леоніда Кучми і голови облдержадміністрації Вишиванюка про те, що в Івано-Франківську область заходить сильний інвестор – компанія «Лукойл». Потім, у 2007 році, прем’єр-міністр України Віктора Федоровича Януковича підписав угоди про будівництво цих заводів. І вже у якості Президента, сподіваюсь, що у вересні 2010-го року він приїде перерізати стрічку чи натискати червону кнопку пуску цих заводів. Тобто від приходу «Лукойла» до реалізації тих домовленостей, за якими він мав інвестувати в область, реконструювати наявні і будувати нові виробництва, минуло десять років.

І так само зараз ми працюємо над будівництвом нових заводів – є цілий ряд домовленостей про інвестиції в область, в тому числі про великі інвестиції в область. Але від часу укладення цих домовленостей до пуску нових заводів, нових виробництв має пройти певний час. Однак кропітка робота у цьому напрямку триває.

І наступне. Я підтримую заяву Президента про те, що за 10 років Україна повинна увійти в число 20 найрозвиненіших країн світу. І у зв’язку з цим ми у себе в області розробляємо програму реконструкції всіх населених пунктів. Адже раз ми увійдемо в число 20 найрозвиненіших країн світу, значить рівень усіх населених пунктів повинен відповідати цим стандартам. Це теж робота не одного дня – ця програма розрахована до 2020 року, бо зрозуміло, що за один рік ми всі населені пункти області не реконструюємо.

Одразу після свого призначення ви висловлювали ідею створення своєрідного «блоку трьох губернаторів» (Михайла Вишиванюка, Миколи Палійчука, Романа Ткача – Ред.), які б разом працювали на розвиток краю. Чи вдалося вам її реалізувати?

Поки що вони дуже активно готуються до виборів, і я їм у тому не заважаю. Але я відкритий до співпраці з усіма політичними силами, з усіма політичними партіями, діяльність яких спрямована на розбудову краю, на розбудову області. Якщо йдеться не про балаканину, а про розбудову, я готовий до співпраці з усіма, незалежно від кольору.

Як складається у вас така співпраця з силами, представленими в обласній раді, зокрема, з БЮТ? Свого часу певного розголосу набула цитата з Юлії Тимошенко, яка під час візиту до Івано-Франківська заявила, що «губернатору-покидьку» потрібно висловити недовіру. А коли пізніше у неї спитали, чи вона взагалі цього губернатора знає, вона сказала, що не знає, але знає, що він кучміст. До речі, ви й справді з нею не знайомі?

Вона збрехала. Коли вона працювала віце-прем’єр-міністром з питань паливно-енергетичного комплексу, то я, будучи головою обласної державної адміністрації, приходив до неї на прийом для вирішення проблем ПЕК. Так що її заява про те, що вона мене не знає, – це прояв її властивості казати неправду. Це по-перше.

А по-друге, слава Богу, що вона мене мало знає (усміхається).

Тим не менше, як у вас складаються стосунки з облрадою, в якій домінують «помаранчеві» сили?

У нас в облраді присутні здорові політичні сили, кожна з яких має своє бачення ситуації. Але я всім політичним силам сказав: шановні, для мене в області є одна партія – це народ Івано-Франківщини, нашого краю, і Президент мене поставив сюди для того, щоб я служив не партіям, а народу України, жителям Івано-Франківської області. Тож хто хоче співпрацювати, служити народу України, – будь ласка, приєднуйтеся, роботи у нас є багато, вистачить для всіх.

І наскільки велика доля депутатів виразила таке бажання?

У всякому разі, всі питання, які ми виносимо на сесію обласної ради, попередньо обговорюються у комісіях. Ми робимо все відкрито, прозоро і рідко яке питання ми відправляємо на доопрацювання. Тобто в стінах облради ми налагодили конструктивну співпрацю між усіма політичними силами. Бютівці постійно намагаються вбити якийсь клин, але, по-перше, їх дуже мало, а по-друге, значна їх частина підтримує обласну владу…

22 липня Микола Азаров назвав вашу область однією з тих, де ростуть борги з зарплат. У той же час за три тижні до цієї заяви ви на одній з нарад тут, у Івано-Франківську сказали, що «не виплатити людині зароблене – це найтяжчий, смертельний гріх». Якою об’єктивно є ситуація з невиплатою зарплат у області?

У нас борг невеликий. На сьогодні загальний борг по зарплатах у області складає близько 9 млн гривень. Тобто в масштабах області це копійки. Але якщо, наприклад, він виросте на 2 млн, то у відсотковому відношенні це складає аж 20%, і одразу зчиняється ґвалт: на Івано-Франківщині область борг по зарплаті виріс на 20%! Часом навіть він не росте, а просто відображається через те, що ці зарплати банально не встигли виплатити. Тобто на сьогоднішню дату він ніби є, а за тиждень зарплату виплатили – і вже цього боргу немає.

Але, з іншого боку, вагому частка з цих 9 млн гривень лежить на підприємствах, які заплатити їх уже практично не можуть, це підприємства-банкрути, і там той борг вже вибивати нема з кого...

У липні цього року на Прикарпатті знову сталася повінь, збитки від якої було оцінено приблизно у мільярд гривень. У той же час відомо, що у загальнодержавному бюджеті дірка, у держави не вистачає грошей. Скільки грошей з того мільярда, про який говорилося, вам виділили?

Тут є кілька моментів. По-перше, Кабінет міністрів виділив нам кошти для вжиття невідкладних наслідків по ліквідації стихійного лиха, і ми ці невідкладні заходи виконали.

Про суму якого порядку йдеться?

Це приблизно 30 млн гривень. Другий момент – у відповідь на моє звернення до Миколи Яновича Азарова ми отримали 8 млн гривень на ремонт шкіл, закладів охорони здоров’я і закладів культури, тобто об’єктів соціально-культурного призначення. І, крім того всього, я попросив Миколу Яновича Азарова, щоб він скасував постанову Кабміну Юлії Тимошенко, якою заборонялось надавати грошову допомогу людям, у яких повінь повністю знищила городи. Адже є категорія людей, які не мають пенсії, ніде не працюють, і для яких ці городи були єдиним засобом для існування…

Ця постанова зараз скасована?

Микола Янович сказав, що обов’язково це зробить. Він дав доручення Міністерству фінансів опрацювати відповідні положення і виділити нам 3 млн гривень для того, щоб ми тим бідним людям дали матеріальну допомогу на придбання продуктів харчування. Зараз ми чекаємо остаточного рішення цього питання.

Що стосується широкомасштабних робіт – таких, як будівництво мостів, берегоукріплень, боротьби зі зсувними процесами, – то на засіданні Кабміну Азаровим було дано доручення голові Держводгоспу України Василю Старуку завершити розробку і затвердити генеральний план проведення капітальних робіт по упередженню повеней. Тобто йдеться не про ліквідацію наслідків повеней, а про будівництво цілої низки гідроспоруд, які б унеможливлювали їх у майбутньому. Розробка цієї програми вже практично завершена, і у ній передбачено, що для виконання цих робіт Івано-Франківській області буде виділено 9.2 млрд гривень.

Ще один момент: роботи з будівництва мостів фінансуватимуться поступово, по мірі необхідності, у відповідності з наявним у нас графіком завершення будівництва мостів.

Тобто всі питання вирішуються. А просто взяти з бюджету мільярд і дати його області – це нерозумно. Ну, дали б нам мільярд, і що б ми з ним робили? Ми ж його зразу не освоїмо. А гроші не повинні лежати на рахунку. Гроші повинні бути в обороті.

Ви заявляли про порушення 67 справ за нецільове використання коштів, виділених на ліквідацію наслідків повені. Як проконтролювати чистоту використання немалих грошей з бюджету, які виділяються області на ці цілі?

Для того, щоб у нас зараз не повторилася ситуація 2008 року, коли значну частину коштів просто тупо розікрали, я дав доручення, про те, що жодна платіжка не може бути проплачена до отримання візи працівників Контрольно-ревізійного управління і відділу боротьби з економічними злочинами. Перевірено, зауважень нема – все, можна проплачувати. Таким чином ми упередимо чиєсь бажання намочити пальці у бюджетні кошти. Упередимо! Адже нам не потрібні ті 67 кримінальних справ, нам не потрібно тих 67 чоловік відправляти у тюрму. Нам потрібно, щоб люди зробили роботу і ні в кого не було спокуси на тому нажитися.

Чи ведете ви розслідування тих зловживань з коштами, виділеними на повінь ще у 2008 році?

То не я веду, то правоохоронні органи. Але практично всі об’єкти будуть перевірені.

Ще раз ваша область звернула на себе увагу, коли Віктор Янукович сказав, що саме тут, можливо, пройде Олімпіада 2022 року. Досі не вщухають суперечки, чи це Президент так пожартував…

Ні, не пожартував. Нам просто треба перебороти в собі почуття меншовартості. Ми повинні відчувати себе достойними людьми, достойною державою, ставити перед собою високі завдання і добиватися їхнього виконання. Ми маємо хороші гори, набагато кращі, ніж у Швейцарії, ніж у Калгарі, ніж у Ванкувері. Маємо 12 років. Маємо роботящі руки, маємо недурні голови. То чому б нам цього не зробити?

Грошей мало маємо… Інфраструктури для проведення Олімпіади у нас обмаль…

А для цього всього є приватний бізнес, який готовий вкласти ці гроші. Є дуже багато людей, які хочуть це робити, їм потрібна лишень невелика підтримка від держави.

А ви відчуваєте, що держава подала цим людям бодай якийсь сигнал у цьому напрямку?

Держава дала сигнал. Коли Президент заявив про намір України прийняти Олімпіаду, цей сигнал почули. Уже зараз до нас надходить дуже багато пропозицій розглянути досвід тих чи інших країн у розбудові відповідної інфраструктури до Олімпіади-2022.

Свого часу віце-прем’єр Борис Колесников, визначений відповідальним за підготовку до Олімпіади-2022, збирався поїхати у Славське (інтерв’ю бралося перед повідомленням про візит Колесникова до Тисовця – Ред.). Чи приїздив він вже на Івано-Франківщину з тим, щоб пошукати місце під столицю Олімпіади тут?

До Івано-Франківська Колесников ще не доїхав, але якщо він був у Славську, то це теж хороший сигнал до здорової конкурентної боротьби між областями за право прийняти Олімпіаду. Це теж спонукає нас не дрімати, а змагатися за пальму першості. До речі, цілком реально, що змагання з певних видів спорту можуть проходити на Львівщині, а з інших – на Івано-Франківщині. Але за великим рахунком, все одно ці об’єкти будуть побудовані в Україні, вони залишаться для наших нащадків.

Певного резонансу набуло ваше розпорядження про введення дрес-коду для працівників та відвідувачів будинку облдержадміністрації…

Суть цього рішення в тому, що за кордоном ви в жодній державній установі не побачите таку розхлябаність, яку можна побачити в наших державних установах. І дрес-код – це початок самодисципліни, самоорганізованості. От скажіть, нормально б виглядало, якби ви зайшли до мене в кабінет, а я сидів би у футболці й шортах, бо мені жарко?

А уявіть собі мій стан, коли я одного разу вийшов зі свого кабінету перейти на одну нараду і побачив, як по коридору йде Попондопуло – в тапочках, шортах, футболці, з ланцем на шиї. Я мало інфаркт не дістав. Це нормально по державній установі так пересуватись? Це що, пляжний бульвар? Ні, це не пляжний бульвар, це обласна державна адміністрація, і треба, щоб люди це розуміли!

Ми так захопилися демократією, вседозволеністю, що вже деколи плутаємо, де є обласна державна адміністрація, а де бутік. Я всім кажу: якщо я вас запрошую до себе додому, то приходьте у будь-якому зручному для вас одязі. А в обласну державну адміністрацію, будь ласка приходьте так, як положено.

Але якщо ми говоримо про повагу до державних інституцій і, відповідно, то влади, то, мабуть, у відповідь влада мала б демонструвати свою повагу до людей. Наприклад, не перекривати пів Києва заради того, щоб на роботу проїхав Віктор Янукович. Як би там не було, але і Леонід Кучма, і Віктор Ющенко так не їздили…

Я думаю, Віктор Федорович не знає, що так робиться. І я думаю, що він якби це знав, то декому понадавав би по одному місцю за такі дії. При найпершій нагоді я обов’язково поінформую Віктора Федоровича, як його красиво підставляють. Бо це є підстава.

Одного разу Леонід Данилович Кучма був у нас в області, і тут теж міліціянти дуже старалися і перекрили для нього дорогу. Причому перекрили так незграбно, що він їхав і побачив, що стоїть колона машин. Він сказав: «Призупинись. Це що таке?» То я тоді отримав по саму зав’язку, а потім начальник УВС – в добавку.

Бо для чого це? Чому робляться такі демонстрації?.. Я переконаний, що Віктор Федорович цього не знає.

Тоді у мене інший приклад. Коли продовжувався договір про оренду Чорноморського флоту, Віктор Янукович особисто заявляв, що ледь не головною з причин підписання цього документу є гарантія того, що газ для населення не подорожчає. При тому, що вже тоді було очевидно, що тарифи будуть підвищуватись. І зараз, після 1 серпня, коли газ для населення подорожчав на половину, виникає питання: чому було не сказати народу правду одразу?

Я думаю, Янукович не знав, що вимога МВФ зробити це в обмін на надання кредиту буде настільки жорсткою. Коли Микола Янович запитав у них, чому такі самі жорсткі умови не виставлялися до уряду Юлії Тимошенко і до Президента Віктора Ющенка, йому відповіли, що вони навіть подумати не могли, що підписи і обіцянки Президента Ющенка і прем’єр-міністра Тимошенко нічого не значать…

Тобто Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко брали на себе зобов’язання перед МВФ підвищити ціну на газ для населення і просто не виконували своїх обіцянок перед Фондом?

Абсолютно правильно. І це перший момент.

А по-друге, якщо Президент обіцяв, що ціни на газ для населення не будуть підвищені, то він свого слова дотримав, тому що це підвищення компенсують субсидії. І навпаки деякі сім’ї, особливо середнього і малого достатку, в результаті отримали поблажку і платитимуть ще менше, ніж до того. А якщо йдеться про ті 20% населення, в тому числі Вишиванюка, які мають достатню зарплату, їздять на Мерседесах і Лексусах, то вони заплатять нормальну ціну за газ. Держава не повинна субсидувати мільйонерів, яких у нас дуже багато. Держава повинна надавати цільову допомогу бідному, незахищеному населенню і середньому класу, який ще не має достатнього рівня добробуту.

Бо, наприклад, у Румунії взагалі пішли іншим шляхом. Вони взяли у МВФ 35 мільярдів на реконструкцію своєї економіки, а за це на 25% зменшили заробітну плату працівникам бюджетної сфери і на 25% зменшили пенсію своїм пенсіонерам. І все.

Тобто у нас був ще й такий варіант?

Ні, у нас такого варіанту не могло бути. У нас обіцяють ріст рівня життя населення – і цю обіцянку виконують, незважаючи на дійсно складну ситуацію в економіці.

-- «Останні п’ять років ми жили на основі принципу загальних зборів колгоспників»

Зараз дедалі частіше говорять про можливе скасування змін до Конституції, які привели нас до нинішньої редакції Основного Закону. В Конституційному суді навіть зареєстроване відповідне подання…Ви як губернатор, який працював і за старою, і за теперішньою Конституцією, яку редакцію вважаєте кращою?

Я ніколи не переставав говорити, що у нашій державі зараз і в найближче десятиріччя повинна бути чітка вертикаль влади. Я завжди виступав за президентсько-парламентську державу. Завжди – і коли Ющенко був Президентом, і зараз!

Я колись був головою колгоспу, і знаю, що таке загальні збори колгоспників. Так от останні п’ять років ми з вами жили на основі принципу загальних зборів колгоспників: всі за все, але конкретно ніхто ні за що не відповідає.

А я в такому разі спрямую до вас питання Леоніда Кравчука, який на урочистому засіданні Верховної Ради з нагоди 20-ї річниці Декларації про державний суверенітет запитав у депутатів: якщо та Конституція була такою доброю, якщо вона забезпечувала таку сильну вертикаль влади, то чому сам Леонід Кучма захотів поміняти тут систему на таку систему, яку ми маємо зараз?

А це запитайте, будь ласка, у Леоніда Даниловича, чому він так захотів. Я вам висловив свою точку зору, свою позицію. І вона полягає у тому, що в нашій державі повинна бути чітка вертикаль влади. Народ звик, до того, що чітку вертикаль влади у нас забезпечував спочатку гетьман, потім цар...

…потім генеральний секретар ЦК КПРС…

Я вам скажу, що за генерального секретаря ЦК КПРС було зроблено немало добрих справ у державі, і на тих добрих справах ми живемо і сьогодні. Вся пострадянська система тримається на основі того, що було створено за генерального секретаря ЦК КПРС: це будівництво гідроелектростанцій, заводів, це Байкало-Амурська магістраль і так далі, і тому подібне.

А за останні п’ять років ми замість того, щоб йти вперед, йшли у зворотньому напрямку, от в чому проблема. Ви можете назвати, що ми побудували за ці п’ять років у нашій державі? Не можете, і це погано…

Тому я не кажу, що за генерального секретаря все було дуже добре. Були негативні моменти. Але були й позитивні. Бо ми просто звикли говорити: мовляв, все, що було до мене, було неправильним, поганим, а починаючи з мене починається добре. Ми навіть починали писати новітню історію України від Помаранчевої революції, а всього, що було до неї, то начебто і не було. Цілих епох не було, людей не було, трудових подвигів не було, а Україна почалася з Помаранчевої революції! От у чому наша проблема. Ми повинні дивитися на позитиви, говорити про негативи, але ніколи не можна перекреслювати все підряд гамузом.

Тобто ви вважаєте, що краще забезпечити вертикаль влади в Україні зможе та редакція Конституції, яка діяла до 2004 року?

Так.

І у випадку її повернення Конституційним судом чи парламентом ви будете вітати цей крок?

Так, буду вітати.

-- Ми вже майже прийшли до двопартійної системи

Свого часу ви говорили, що найбільше, чого ви не любите, – це вибори.

Правильно.

А чому?

Бо найбільше брехні в суспільстві – під час війни і під час виборів. А я страшно не люблю брехні. Не переношу, коли людина стоїть і, дивлячись тобі в очі, явно бреше та ще й ухмиляється, мовляв, що ти мені зробиш? Оце страшно, і я цього дійсно не люблю.

А про вибори, які відбудуться в Україні в жовтні, ви сказали, що вони будуть «непрості, брудні і дуже нечесні». Чому ви так думаєте?

Я бачу, як до цих виборів готуються окремі політичні сили. Добре бачу.

А можете якісь прикмети видати: мовляв, якщо політичні сили готуються до виборів отак, значить вибори будуть нечесними?

Побачимо… Може, народ вже опам’ятався, і я помиляюсь. Може, народ зробив певні висновки і вже не бути голосувати за гречку, крупи, солодкі обіцянки-цяцянки. Може, зрозуміє, що пора перестати обирати мерами великих патріотів, а пора вибирати господарів.

Наприклад, у місті Яремча ще на самому початку, як тільки настали демократичні часи, обрали були мера, який пообіцяв людям, що побудує у Яремчі метро. А потім питаєш у людей: Де ваш мер? – У ларку. – Що робить? – Насіння продає. От тобі й метро...

А що ви як губернатор можете зробити і що ви робите – все ж таки повинні у вас бути якісь важелі впливу на ситуацію в області, – для того, щоб ці вибори не були «брудними і нечесними»?

(пауза) Ну, що тут зробиш? Потрібен час у першу чергу. Повинна пройти певна еволюція у свідомості людей. Бо революційним кроком, наказом тут нічого не вдієш.

Чи плануєте ви брати особисту участь у цих виборах? Приміром, очолити якийсь список до обласної ради…

Звичайно, планую.

А список якої партії?

А чого спішити попереду паровоза? Побачимо…

Зараз ви член Народної партії України…

Так.

Чи плануєте ви міняти партійність до виборів?

Ще над цим не думав.

Просто ходять чутки, що головам адміністрацій, які не представляють Партію регіонів, настійливо рекомендують змінити партійність і очолити місцеву партійну організацію…

Мені такого ніхто не рекомендував. Але логіка речей підказує, що, оскільки Партія регіонів зараз при владі, Президент уособлює Партію регіонів, то вся влада повинна справді складатися з членів Партії регіонів. Це ж ненормально, коли Президент – від Партії регіонів, а владу уособлюють представники якихось інших партій, хоча цього зараз дуже багато.

В Штатах, наприклад, все дуже просто. Перемогли демократи – значить, всі республіканці геть з пляжа, до єдиного. І всі пости без винятку займають представники партії, яка перемогла.

У нас цей принцип теж діяв. Коли «помаранчеві» прийшли до влади, то голова облдержадміністрації Роман Ткач під час свого представлення вийшов на трибуну і озвучив свій перший наказ: всім написати заяви на звільнення. І весь зал, 800 чоловік, цьому ляскали в долоні. Бо це правильно і демократично, і ніхто тоді не говорив про якісь політичні утиски чи ще щось подібне.

А зараз – Юлія Тимошенко вимагає від своїх однопартійців негайно звільнитися з роботи і перейти в опозицію. А вони як сиділи на тих кріслах, так і сидять. І як можна з одного боку критикувати владу, а з іншого – сидіти у цій владі? Це нормально? Ні. Якщо ти критикуєш, то йди в опозицію і критикуй звідти. Перемогли – переходь до влади.

Тим не менше, ваша аналогія зі Сполученими Штатами Америки, як на мене, не зовсім коректна, адже там існують фактично всього дві партії. У нас же партій більше, і Партія регіонів навіть сама не змогла сформувати владу після перемоги свого Президента. Все-таки формально у нас зараз при владі коаліція Партії регіонів, Комуністичної партії і Блоку Литвина. Відповідно формувати однопартійну владу через те, що Президент є представником Партії регіонів, не випадає...

Все одно ми до цього прийдемо, і у нас в державі буде дві великі політичні сили.

З першою – зрозуміло. А якою буде друга?

Друга буде складатися з тих людей, які не потрапили до влади. У нас же який принцип діє – якщо я сьогодні у кріслі, то влада хороша, а як тільки мене вигнали з роботи – я біжу в опозицію. Так от друга політична сила, друга партія, опозиція, буде складатися з тих, хто не потрапив у владу.

Тобто між цими двома силами не буде жодних ідеологічних різниць?

А їх і зараз нема. Ідеологічна різниця теоретично є лише у партії комуністів. У них теорія, ідеологія – комуністична, а фундамент – капіталістичний. (сміється)

А як ви думаєте, коли ми прийдемо до цієї двопартійності?

А ми вже до неї майже прийшли.

Тобто ми говоримо про партію влади, умовно сформовану на базі Партії регіонів, на чолі з Віктором Януковичем і про партію опозиції на чолі з Юлією Тимошенко. Так виходить?

Ну, не обов’язково Юлія Тимошенко. Я думаю, ще трохи – і від Юлії Тимошенко залишаться одні спомини. Бо всі ті, хто її підтримував, розберуться з її сутністю… Я думаю, що люди і так бачать цю сутність, але чомусь не хочуть зробити з побаченого висновків. Не можуть зрозуміти, що це, будемо так казати, – партія брехні.

От пообіцяла вона відміну призову – народ повірив, жінки одна одній переказували, мовляв, голосуймо за Юлю, бо наших синів не будуть брати в армію. Або пообіцяла повернути всі заощадження з «Ощадбанку» – пенсіонери рвонули голосувати, бо повірили в це… І таких обіцянок-цяцянок було на кожному кроці…

При цьому вона прекрасно знала, прекрасно розуміла, що виконати ці обіцянки не можна! Але вона нагло брехала людям, знаючи, що цього не зробиш. І такої брехні є ще ціла купа…

-- До рейтингу 98% на Івано-Франківщині Янукович наблизиться наприкінці своєї другої каденції

Ви слідкуєте за рейтингами політичних сил на Івано-Франківщині?

Рейтинги політичних сил на Івано-Франківщині є суто абстрактним питанням. Який рейтинг треба, такий завтра напишуть. А реальна ситуація зовсім інша.

В такому разі яким зараз об’єктивно є рейтинг підтримки в області центральної влади? Наприклад, 7% голосів, відданих за Віктора Януковича у другому турі президентських виборів, – це об’єктивний факт, зафіксований у документах ЦВК. Чи відображає ця цифра справжній стан речей?

Президента підтримує значно більша кількість наших людей. Значно! Я просто не можу це довести, але та динаміка голосування, коли в окремих районах області з 18 до 20 години народ раптом рвонув голосувати, і там різко зріс рейтинг Юлії Володимирівни, викликає у мене дуже багато запитань. Але це окрема тема для розмови. Це по-перше.

А по-друге, рейтинг Віктора Федоровича так чи інакше буде зростати, і ви це побачите у найближчому майбутньому. У нас дуже специфічний народ…

У нас – це в Україні чи на Івано-Франківщині?

Особливо на Івано-Франківщині. У нас свого часу у Леоніда Даниловича рейтинг був 1.4%, а потім зріс до 98.7 (сміється).

Як ви думаєте, Віктор Федорович зможе подолати цю планку?

98.7? Я думаю, що він може до неї наблизитись. Він наблизиться до неї, але я думаю, це вже буде десь у другій половині його другої каденції.

Який результат місцевих виборів на Івано-Франківщині у цих обставинах – тобто менше, ніж через рік після президентських виборів, на яких Янукович взяв у області 7% – влада вважатиме позитивним для себе?

Ви знаєте, ми тут деколи плутаємо різні поняття. Взимку, під час президентських виборів, люди голосували не за Партію регіонів, а особисто за Віктора Федоровича Януковича – конкретну особу, майбутнього Президента України. Тому коли я зустрічався з тутешніми представниками Партії регіонів, і вони мені казали, мовляв, ми виграли вибори, я казав їм: «Ви не виграли вибори в області, ви набрали всього 7%. Виграв вибори Віктор Федорович Янукович. А от якщо 31 жовтня народ проголосує за вас, то тільки тоді ви матимете моральне право казати, що ви виграли вибори».

І 31 жовтня люди будуть голосувати вже не за Віктора Федоровича, а за конкретних кандидатів у депутати сільських, районних, обласної рад. І не треба плутати Віктора Федоровича з цими конкретними особами. Це вже будуть зовсім інші люди.

Тим не менше, коли ви очолите список котроїсь з політичних сил, які братимуть участь у виборах до обласної ради, то яке завдання ви ставитимете перед цією партією? Лише перемога чи вас, в принципі, влаштує місце десь там після, умовно кажучи, «Нашої України» і БЮТ?

Безперечно, для мене найважливіше – це наявність команди однодумців, які б підставляли одне одному плече, а не ногу.

У такому разі вам не грає на руку нова система виборів: якщо раніше ви могли назвати свій список «Блок Михайла Вишиванюка» і тягнути цю команду виключно на свому авторитеті, то тепер потрібно, щоб члени вашої команди не лише не підставляли один одному ногу, а ще й щоб вони належали до однієї партії…

Не обов’язково, щоб усі належали до однієї партії. Не обов’язково всіх туди заганяти. Мені важливо, щоб до обласної ради прийшли нормальні тверезомислячі люди.

В цілому наш депутатський корпус складається з грамотних, знаючих людей. Більше того, за своїм якісним складом депутатський корпус, як на мене, з кожними виборами стає все більш професійним, грамотнішим, мудрішим. Зараз уже рідше трапляється таке, як було на сесіях ради минулих каденцій: коли депутат виходив на трибуну і ніс таке, що він сам, мабуть, не розумів, про що він говорить…

Кажуть, що нова система виборів до місцевих рад залишає більше можливостей для так званого адмінресурсу – нібито владі простіше домовлятися з мажоритарниками, на них меншою мірою впливає чинник партійної дисципліни…

Я категорично заперечую такий підхід. Я – прихильник повністю мажоритарної системи. Вона дає депутатові право бути підзвітним виключно громаді, яка його обрала, і голосувати так, як вважає за потрібне саме він, а не так, як каже йому лідер фракції. У місцевих радах це взагалі перетворюється на кріпацтво. Якщо виходити з логіки пропорційної системи, то на засіданні облради повинні збиратися всього четверо керівників фракцій, бо навіщо відривати від роботи інших людей, щоб вони просто протирали в сесійній раді штани?

ЗМІ повідомляють про те, що у Львівській і Чернівецькій областях, кажуть ще й про Харківську – що за підписом одного з заступників голови ОДА на місця розсилаються анкети на бюджетників, голів сільрад, де зокрема вони повинні вказати, яку вони мають політичну приналежність, і за кого голосували на минулих виборах…

Я такого на свої очі не бачив.

Тобто у вас в області такого немає?

Я вам ще раз кажу: я такого на свої очі не бачив.

Кажуть, що за часів Леоніда Кучми поширеною була практика, згідно з якою того чи іншого губернатора у разі невиконання ним певного плану на вибори, сформульованого Банковою, могли звільнити з посади…

Це неправда. Це абсолютно не відповідає дійсності. На виборах 2002 року між собою боролися різні політичні сили, в тому числі пропрезидентський блок «ЗаЄдУ», і там по областях були різні результати... І нікого тоді за вибори з роботи не знімали. Це неправда.

А зараз перед вами на Банковій ставлять якісь завдання у зв’язку з майбутніми виборами?

Ні, ніяких процентів переді мною нема.

І не буде?

І я думаю, що й не буде. Ви розумієте, місцеві вибори – то місцеві вибори. У нас є Президент, і всі нормальні й мудрі люди і так розуміють, що Президент прийшов на 10 років. Більшість у парламенті є, і ця більшість нікуди не дінеться, у цьому навіть сумнівів ні в кого нема.

А те, що, припустімо, у Івано-Франківській чи Тернопільській області буде обласна рада, у якій не буде домінувати Партія регіонів, – то це Банкову абсолютно не хвилює.

Зрештою, Віктор Федорович проводить дуже мудру внутрішню політику. Якщо в Запоріжжі хочуть пам’ятник Сталіну, громада так вирішила – ставте. Якщо івано-франківці хочуть мати пам’ятник Степану Бандері – ставте, заради Бога, це ваші проблеми. Хочуть у Луганську мати пам’ятник Леніну – хай стоїть. Це – демократія.

А ви вважаєте, що це мудра політика?

Це мудра політика. У нас такий народ, ми такі є. Кожен з нас має право на свою точку зору і на власне сприйняття цього світу. Тому дуже правильно стоїть питання, що Захід України не повинен диктувати, як повинен жити Донецьк чи Луганськ, а Донецьк і Луганськ не повинні диктувати, як повинні жити на Західній Україні. Спілкуйтесь, їздьте один до одного, дивіться, де краще, і знаходьте золоту середину. А навіщо ця конфронтація?

Наприклад, якщо у Івано-Франківську є велика організація Компартії, і її представники хочуть виходити на вулицю з червоними прапорами – то хай собі ходять, ніхто їм не забороняє, ходіть собі на здоров’я. Але з таким самим успіхом у Донецьку мали б ходити свобідно і хлопці з іншими прапорами. Якщо ми живемо в демократичній державі, говоримо про демократичне суспільство, тоді ми повинні забезпечити рівні політичні можливості, рівні конфесійні права різних конфесій – ми ж це проголошуємо. Якщо ж у нас цього нема, то яке ми маємо право казати, що ми – демократичний народ? Демократія – це в першу чергу сприйняття свого ближнього і повага до нього, навіть якщо він мислить по-інакшому…

Якщо ми говоримо про відмінності між регіонами в такому ключі, то чи підтримали б ви ідею федералізації України?

Ні. Категорично ні. Україна повинна бути єдина, монолітна. Той, хто веде мову про федералізацію, той веде мову на шкоду України. Федералізація на сьогоднішній день просто недопустима, вона може призвести до того, що ми матимемо ще одну Югославію. Ці думки треба зупиняти на корені.

-- Картину для Януковича обирав староста губернаторів

Відомо, що на день народження Віктора Януковича губернатори скидалися по 200 гривень на якусь картину. Хто її обирав: хтось з губернаторів чи звернулися до незалежного експерта?

Картину обирав староста губернаторів.

А хто у нас староста губернаторів?

Присяжнюк, київський губернатор.

А ви бачили цю картину? Хороша?

Бачив, так, нам її показали. Звичайна картина, пейзаж.

За тиждень день народження святкуватиме Леонід Кучма. Що ви йому подаруєте?

Наскільки мені відомо, на його день народження його в Україні не буде, так що нічого не подарую – відправлю вітальну телеграму.