Мати ув’язненої льотчиці Марія Савченко: Російським адвокатам Надії не слід дуже довіряти

Мати ув’язненої льотчиці Марія Савченко: Російським адвокатам Надії не слід дуже довіряти

«Я дивуюсь, чому наше керівництво досі не викопало траншеї вздовж кордонів з Росією»

Марія Савченко, матір знаменитої військової льотчиці Надії, готова годинами розповідати про свою доньку. Каже, твердий та цілеспрямований характер дістався Надії саме від неї, як і любов до неба. Не дивлячись на постійну занятість, Надія завжди знаходила час допомогти мамі. Ремонт в скромній квартирі на Троєщині Надія зробила власноруч, в юності шила пальта та костюми для рідних та друзів, бо має ще спеціальність модельєра. Надя робила добрі справи та подяки натомість ніколи не чекала.

Останні півроку 76-річна Марія Іванівна живе однією думкою – аби її доньку випустили з російського СІЗО. Літня жінка щоденно навколішках звертається до Бога, бо вже мало сподівається на допомогу політиків. Мінські домовленості ніяк не посприяли визволенню української льотчиці, тим часом, Надія голодує майже 70 днів і за цей час втратила понад 20 кілограмів ваги.

Пані Маріє, після останніх перемовин в Мінську начебто з’явився шанс, що Надію можуть відпустити. Але в Мінських домовленостях не йдеться про звільнення вашої доньки. Чому так сталося?

Не знаю чому. Нещодавно я написала звернення до канцлера Німеччини Ангели Меркель, аби вона сприяла визволенню Надії, хоч якось допомогла. Віднесла лист до посольства Німеччини. Там пообіцяли, що передадуть лист. Всі знають, що моя донька не перетинала кордон з Росією і тим більше – нікого не вбивала.

Тобто Мінські домовленості ніяк не вплинули на процес визволення Надії?

Та вони не вплинули ні на війну, ні на відведення важкої техніки. Невже хтось вважає, що Росія буде виводити війська чи важку техніку, як вона ж її постачає! Я дивуюсь, чому наше керівництво досі не дало команду викопати траншеї довкола кордонів з Росією або не закрило кордони . Кордони відкриті і важка техніка передається, скільки потрібно. Я не розумію, що це за влада в нас.

Які зараз умови утримання Надії? Чи є в палаті тюремної лікарні «Матроська тиша» , де вона зараз перебуває, душ, туалет, чиста постільна білизна?

Я була в цій лікарні, мені дозволили поспілкуватись з Надією півгодини. Пустили мене лише в коридор. Спочатку хотіли дозволити зустріч через скло, та я почала вмовляти, просити обійняти свою дитину. Мені дозволили в коридорі поспілкуватися, але з наглядом: жінка-наглядач стояла і два правоохоронця. Дивилися, щоб я Надії нічого не передавала. Я принесла їй 2 зошити в клітинку, то вони перевіряли, чи нема там чого всередині. Я питаю Надю, яка в тебе кімната, чи можна подивитись… Але мені не дозволили (плаче). Надя сказала, що як її сюди завезли, то зробили одразу в палаті ремонт, нову плитку поклали, є душ, телевізор. «Марафет» цей навели тому, що приїжджали до Надії члени Єврокомісії, Червоний хрест, того вони і зробили ремонт для відвідувачів. Надія каже, ходить в душ двічі на день, їй так легше стає. Також п’є воду. І оце і все. Вона стала худесенька… Надя, як їхала на війну, важила 78 кілограм, як посадили її у в’язницю – було 75, а зараз – ледь 50 кілограм. Я її ручки взяла в свої руки, пальчики її прямо світяться: кістки та шкіра…

Один з адвокатів Надії Микола Полозов в інтерв’ю «Главкому» сказав, що юридичного механізму визволення Надії наразі немає.

Там три основних адвокати (Марк Фейгін, Микола Полозов та Ілля Новіков – «Главком»), але ж вони всі російські. Нам дозволили тільки московських адвокатів. Але в мене в Києві є адвокат - Віктор Чевгуз, так він відкрито каже: Фейгін працює на ФСБ Росії. Уже само собою ясно, що на щось то вони працюють. Якби ці адвокати працювали на Надю та на Україну, то 8 би місяців Савченко би не сиділа за решіткою. А так 8 місяців їм Україна платить шалені кошти, а користі ніякої – вони згодні ще 8 років тягнути, аби отримувати гроші.

Ви казали, що під час вашої зустрічі в лікарні за Савченко наглядали троє людей. А який конвой її охороняє під час перевезення її з лікарні до суду?

Перший раз в Басманному суді, коли ми їздили туди 13 жовтня, я нарахувала 12 правоохоронців з собакою, які вели Надію. шість з них охороняли її в залі суду, інші були в коридорі. На засідання приїхало дуже багато кореспондентів. Я хотіла Наді руку подати через грати, та охорона мене одіпхнула.

З ким листується Надія, як це відбувається?

Пише листи в основному до нас додому, до Віри. Передає їх через адвокатів. Їй дуже багато пишуть на підтримку з-за кордону. В неї в палаті майже 500 листів лежить. Надія хотіла передати ці листи в Київ, але їй не дозволяють. Кажуть, потрібно отримати дозвіл. Мій адвокат Віктор Чевгуз подав заяву, але треба чекати. Мабуть, переберуть ту пошту, вони ж її вже раз перебрали. Щодо електронної пошти – то не всі листи, які надходять їй, дозволяють читати.

Тобто, її електронну пошту регулярно перевіряють?

Кожен лист. Якщо вона хоче написати, то наглядачі спочатку перевіряють лист, а потім дають згоду. Інтернетом дозволяють користуватись, але лише під контролем. Може, Віра привезе ті листи, якщо дозволять. Це листи з усього світу. Пишуть прості люди з Америки, Канади, Бразилії, Нідерландів.

Якою мовою пишуть?

Не знаю. Надія-то англійську в школі вчила, але досконало не говорить нею.

Вона казала, що в Росії в неї з’явились друзі. Під час одного з судових засідань відзначила, що враження про російських людей в неї склались гарні.

Коли ми були навіть 13-го жовтня в Басманному суді, то прийшли декілька жінок російських під суд, які кричали «Слава Україні» , висловлювали нам свою підтримку. Було багато закордонних журналістів: німецьких, польських, литовських, норвезьких. А от із російськими в мене стосунки не склались. Я їм сказала, що випустити доньку не дає російська влада. На моє запитання, чому російська влада постачає військову техніку і завела своїх солдатів на нашу землю, російські журналісти відповіді так мені і не дали.

Надія - № 1 у списку партії Юлії Тимошенко «Батьківщина». Як часто Юлія Володимирівна спілкується з Надею, чи є якесь листування між ними?

«Батьківщина» посилає лише депутатів своєї фракції до Москви. В основному літають нові молоді депутати. Вчора Віра полетіла, лікар з Феофанії полетів, депутат Олексій Рябчин.

А в Києві вас провідує? Чи приходять до вас депутати? Чимось допомагають?

Після поїздки в Басманний суд Москви в жовтні я погано себе почувала. Та мене ще й викликала Юлія Тимошенко, аби поспілкуватись. Запитує мене, як там все пройшло у Москві? Я чогось почала запинатись, не могла і слова вимовити. Щось зі мною сталось від хвилювання. Тимошенко одразу каже: «Так, Маріє Іванівно, завтра о пів на восьму, щоб ви були готові, машина під’їде і ми вас відвеземо в Інститут серця. Мене там за 2 тижні підлікували, «Батьківщина» все оплатила. Також на Новий рік поздоровили.

Як ?

Від «Батьківщини» привезли кошик з фруктами, солодощами та конверт, в якому 1000 гривень було.

Потім, після Мінських домовленостей, була інформація, ніби Надію випустять. Тимошенко мене і Віру покликала до себе. Переказала нам слова Петра Порошенко. Він сказав, що у випадку визволення Надії полетить в Росію і літаком її забере. Тимошенко пообіцяла, що як Надію випустять, то «Батьківщина» за свій рахунок буде лікувати її в Феофанії. Мовляв, скільки Надія часу голодує – рівно стільки потрібно її виводити з голодування. Тобто, два місяці. То Юлія Володимирівна пообіцяла всі витрати на реабілітацію Савченко взяти на себе.

Крім адвокатів, хтось з російських політиків відвідує Надію?

Здається, ніхто. Та адвокатам російським не слід дуже довіряти. Мій адвокат Чевгуз говорив, що перший раз побаченню Віри та Надії завадив саме Марк Фейгін.

Всі витрати на перельоти бере на себе «Батьківщина» ?

Так, все «Батьківщина».

Ви писали листи Путіну, він вам хоч щось відповів?

Ні, відповіді не було. Я передала лист через адвоката Миколу Полозова, але він сказав, що в російського президента таке оточення, що навряд чи мій лист хтось передаватиме. Я і до російських жінок зверталася, матерів. Може, краще наступний раз в Інтернеті розмістити такий лист, може, швидше буде…

Чим Надія займається в ув’язненні? Щось читає?

Читає те, що їй дають. Українські книжки не дозволяють, лише російські. А Віра цілу купу повезла їй українських книжок. Я кажу: Віро, то макулатуру ти везеш, вони викинуть все.

Пані Маріє, нещодавно з’явилось відео в Інтернеті, де Надія на Майдані, під час одного з протистоянь. Чи знали ви, що вона ходила на Майдан? Яка роль в неї там була?

Я все знаю про своїх дітей. Я їх контролюю з дня народження. Я і сама ходила на Майдан. Потім, як 40 днів було Небесній сотні, я напекла пиріжків з сиром, купила вафельні цукерки, в пакетики розклала по пиріжку та цукерці, роздавала людям на вулиці Інституцькій. Тим, хто ще стояв у цих наметах. Казала: «Хлопці, це за Небесну сотню».

Надія під час своїх відпусток, а у військових довгі відпустки, була на Майдані. Під час революції в мене вдома цілий шпиталь був. Поранені лежали в квартирі, у Віри кожен день тут прання було речей: все було в копоті, коли шини палили. Якось Надя прийшла з Майдану, а штани в неї темно-сині, аж чорні. Я кажу, що це? Вона: «об мене шумова граната розірвалась». Прямо біля ніг. Тут шість залишків гранати потрапило. Пізніше в неї було одне кульове поранення в праву ногу під час Майдану. Коли я в кінотеатрі «Київ» дивилася фільм про Майдан, то бачила в ньому епізоди з Надією аж двічі. А тепер оце відео в Інтернеті показали, де вона просить активістів не кидати каміння, бо на тій стороні стояли молоді хлопці з МВС, дуже молоді.

Зараз перекрутили, що вона просила в «Беркут» не кидати. «Беркут» насправді стояв за тими молодими хлопцями, яких поставили попереду. «Беркут» захищався саме цими хлопцями. То їх поставили на смерть, то чого ж «Беркут» не став перший?

З якими політиками була знайома ваша дочка до ув’язнення?

З Анатолієм Гриценком. Я весь час за нього голосувала, бо він дав дорогу моїй дитині у життя.

Як саме це сталося?

З 4-х років вона дуже закохалася в небо. Коли доньки були малі, я їх возила в Крим, часто літаками літали. То Надія дивилась в ілюмінатор і питала: Мамо, а по цих хмарках можна бігати? Руками можна їх чіпати? Я сама з дитинства хотіла бути льотчиком. Та не склалось. То мої мрії генами передались Надії. Не дивлячись на те, що вона дівчина, Надія освоїла літак-винищувач та бомбардувальник.

На третьому курсі вона об’їздила всю Україну, щоб переконатись на власні очі, де ці літаки стоять. Вони стоять у Хмельницькій області, і оскільки вони не літають, вона почала освоювати гелікоптер. Її та ще кілька хлопців відправили в Миколаїв, вони там два місяці перевчались, щоб керувати вертольотами.

Коли Надія дізналась, що в Житомирі є аеромобільні війська, вона там з парашутом стрибала, їй сказав командир: "Якщо ти пробіжиш 15 кілометрів з 15 кілограмами вантажу на собі і не відстанеш від хлопців, то я тебе візьму у військову частину". Вона пробігла. Хлопці пробігли, попадали, а вона гордо стояла. Це мені сам командир розповідав. Він був майор, а Надія йому дуже подобалась, він тоді ще був холостяк і казав мені: «Я на вашій Надії одружився би». Та вона відмовляла всім.

Коли вона поїхала в Ірак у складі українського миротворчого контингенту, там був великий вибух. Надія стояла на посту, коли стався вибух, то вивели наших солдатів збирати розтерзані тіла. Солдатів всіх вивертало, не могли вони на це спокійно дивитися. Надія закотила рукава, зі сльозами, все м'ясо людське поскладала у ящики. Називала прізвища кожного. Всі дивувались, як та їх впізнає? А вона всіх прізвища назвала, всіх сімох людей. Капітан як приїхав, каже, що Надії треба було таку подяку «зверху» висловити, але ж наше начальство нікчемне.

Після Іраку вона приїхала в Харків, аби поступити в Університет повітряних сил ім. Кожедуба. А її не захотіли приймати, сказали: «Тобі вже 24 роки, ти стара». А вона їм каже: «Ви мене не приймали в 18 років, в 19, 20, а літати я все одно буду. І записалась на прийом до Анатолія Гриценка, який на той час був міністром оборони, два місяці чекала, коли він її прийме. Потрапила, нарешті, до Анатолія Гриценко, а він сказав: «Хочеш літати, літай, йди, здавай екзамени». Сам подзвонив в Харків, і, дякуючи Гриценку, Надія поступила в Харківський авіаційний університет.

Тобто, Надія не буда знайома з Тимошенко до Майдану?

З Гриценком вона зустрічалась. А за Тимошенко просто голосувала. А чи знайома вона була з нею до Майдану – я не знаю. Я власне з Тимошенко зустрілась лише тоді, коли нас оце горе спіткало з ув’язненням Надії.

Петро Порошенко, крім того, що збирався забрати Надію літаком, як допомагає, сприяє визволенню?

Я з ним ні разу не спілкувалась. Лише Юлія Тимошенко нас покликала та сказала, щоб я була спокійна, переказала нам слова президента, що Надія буде скоро вдома. Але Наді немає, бачите.

Ремонт в вашій квартирі ви робили за свій кошт, чи хтось допомагав?

Яка допомога! Надія ще навесні поклеїла шпалери сама. Вона нормально заробляла, 7000 гривень на місяць, двері тут скрізь замінила.

Зараз Надії продовжують платити зарплатню? Депутатську чи як військовій?

Тимошенко сказала, що гроші Савченко платять. Нараховують депутатську зарплатню.

Ви ці кошти отримуєте?

За два місяці кошти Віра забрала. А коли ми зустрічались з Тимошенко, то я попросила, щоб гроші Надії нікому не давали. Я сказала Наді: це твої кошти, ти сама їх і забереш. «Авіаційні» кошти вона отримувала до того часу, доки стала депутатом. Я її кошти не забираю, це для Наді. У неї там одні кістки та шкіра.

Нещодавно в Росії Надію обстежували німецькі лікарі. Вони оцінили стан її здоров’я як «задовільний». Ви погоджуєтесь з таким висновком?

Не знаю, що сказали німецькі лікарі, але коли наші обстежували, то казали, що її здоров’ю нічого не загрожує. Як не загрожує? З 13-го грудня вона голодує. Вже до 70-ти днів доходить! То як це голодування може не шкодити її здоров’ю?

Але виглядає вона енергійною. Що їй вводять?

Глюкозу їй давали, також якісь вітаміни. А що зараз їй дають, я не знаю. Спочатку Віра розповідала, що шкіра в Надії була в зморшках, тепер нормальна, але біля ліктів є синяки від уколів. Мазі їй якісь прописали, вона маже ними тіло. Надія, як ми з нею бачились, забороняє мені плакати, сказала, що в березні, як мені буде 77 років, то святкувати будемо разом.

Ви говорили, що Надя подобалась дуже чоловікам. Чи було в неї справжнє кохання в житті? Чи знайомила Надія вас з хлопцями, з якими зустрічалась?

Надія характером вдалась точно в мене. В мене було в молодості дуже багато хлопців, але я всім відмовляла. Їхньому батьку три рази казала «ні».

Надія, я бачу, точно іде по моєму сліду. Всім хлопцям відмовляла. Я їм казала: дівчата, виходьте заміж, народіть мені онуків, а Надія: мама, навіщо тобі ті онуки, щоб вони тобі нерви тріпали? Мені ще далеко до 42-х років! Встигну! А я ж то в 42 роки вийшла заміж. А до Надії хороші хлопці заглядались: і військові, і однокласники. Справжнього кохання поки не було в неї. Вона сказала, що її душа в небі.

На кого з політиків вона зараз найбільше покладає надію? Чи вона вже не йме їм віри?

Не знаю, як воно буде і що… Але я знаю, що вона писала лист до Порошенко, коли потрапила в полон. Я читала цей лист. Вона дуже просила його, аби він врятував Україну. «А я усе витримаю, як би мене тут не мучили», - так писала. Також вона писала лист Юлії Тимошенко. Поздоровляла її з днем народження, говорила, аби лише рятували Україну, а сама обіцяла їм допомагати в цьому.

Як ви бачите майбутнє своєї доньки? Надія казала, як повернеться з полону, то поїде на передову. На вашу думку, їй краще продовжувати військову справу, або йти в політику?

Вона мені казала під час відвідин: «Мамо, я військова людина. Як я буду в політиці, я не знаю… Це ж там треба сидіти. А я сидячої роботи не люблю. Так якби ж ще влада робила закони для народу. І щоб ці закони працювали. Надія не розуміла, як стільки людей на Сході можуть бути проти України? Як можна народитись в Україні і йти проти свого народу? Тому я не знаю, чи буде вона продовжувати військову справу, чи піде в політику.

Коли вона приїжджала до вас під час відпусток, як ви проводили час?

– Вона дуже любила всіх відвідувати, всіх друзів. Інколи ми їздили з нею в село. Спочатку допомагала мені робити ремонт в хаті. Казала: мамо, в мене ще 12 днів відпустки, я тобі в хаті все зроблю. А перед тим, як потрапити в полон, приїхала до мене. Каже: мамо, я іду на війну. Я їй: «Надю, нащо воно тобі, це ж чоловіча справа. Вона: «мамо, я дала клятву своєму народу, я повинна захищати державу».

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: