Де чекати наступного теракту

Терористичний удар по Брюсселю, якого було нанесено у вівторок, 22 березня, став продовженям цілої низки терактів, які дедалі частіш відбуваються у Європі. Євросоюзом котиться хвиля терроризму. І часова відстань між окремими нападами стає все більш короткою.

-- Європа – на прицілі?

Про трагедію, яка відбулась у Брюсселі, написано «за свіжим слідом» досить багато. Відомою є кількість вибухів на летовищі та на зупинках метро, відома кількість вбитих та поранених, відомі навіть імена кількох терористів. Версій про те, хто це зробив – аж надто багато: від незрозумілих «двох білорусів» до «16 вихідців з Росії». Та й спектр відношення до того, що сталось, також дуже різноманітний: від Фредерики Моґеріні, яка розплакалася на прес-конференції, до «нехай їх підривають, нехай вони помирають!» Володимира Жириновського. Все це – фон. Тому нема сенсу долучати свого голосу до емоційного хору коментаторів очевидного.

Значно корисніше зробити огляд терористичної активності в Європі – адже вона, ця активність, значно зросла. Інше питання – наскільки? Справді – чи опинилась Європа, як це стверджують нині в багатьох виданнях ЄС, «на прицілі терористів» (під таким заголовком, зокрема, вийшов матеріал німецького інтернет-видання heute.de)? І, якщо так – то чого чекати європейцям від цієї «нової реальності»?

Лише протягом минулого, 2015 року в межає Євросоюзу було скоєно п’ять ісламістських терактів (два з них - невдалих). До того в Європі було відносно тихо: між 2005 та 2015 роками можна було відзначити, у першу чергу, дрібну активність терористів, багато зірваних або невдалих спроб терактів.

-- Лігво джихада

Теперішні вибухи – не перший теракт, якого було здійснено в столиці Бельгії. Ще 24 травня 2014 року озброєний автоматом Калашникова ісламіст явився до Єврейського музею та відкрив вогонь по відвідувачах – тоді загинули четверо. І вже тоді експерти відзначали, що Бельгія перетворюється на своєрідну «тиху гавань» для ісламістів-франкофонів – що й було підтверджено як наступними терактами в Парижі, так і тим фактом, що їх організатора напередодні нинішньої трагедії було заарештовано саме в Брюсселі.

Проте, насправді брюссельська атака на євреїв відноситься саме до «дрібних» терактів, які відбувалися в Європі протягом 2005-2015-го.

Останнім же «великий» теракт з «минулого часу» був скоєний 7 липня 2005 року в Лондоні – виконавцями стали четверо мусульман. Тоді від їх рук загинули 52 особи.

Натомість «дрібних ударів» було дуже багато, до того ж більшість з них так чи інакше вдалося відвернути.

Так, у 2006 році в одному з регіональних потягів на Кельнському центральному вокзалі були знайдені дві саморобні пропанові бомби, які не підірвалися лише через «безрукість» того, хто їх зібрав – молодого терориста з Лівана.

Приблизно того ж часу німецька поліція перехопила цілий фургон з вибухівкою, який прямував з Фінляндії (деякі видання писали, щоправда, що з Санкт-Петербурга) до Берліна. За кермом сидів арабський терорист-палестинець.

У червні 2007 року терорист-ісламіст таранив своєю машиною-бомбою ворота одного з терміналів летовища в Ґлазго – шестеро поранених, серед них – сам «шахід».

У Франкфурті-на-Майні в березні 2011 року ісламісти відкрили вогонь по американських солдатах – двох вбили, ще двох поранили.

Власне, навіть у 2015 році, у проміжку між двома великими паризькими терактами, було зірвано ще два, до того ж обидва рази місцем дії став швидкий потяг Thalys за маршрутом Амстердам-Париж, який прямував через Брюссель. Спочатку двоє американських солдатів, які поверталися з відпустки, та їх друг-студент голими руками обеззброїли араба-терориста, який погрузився в Брюсселі та гуляв по вагонах з автоматом Калашникова, пістолетом та ножем. Трохи згодом бельгійська поліція знешкодила закладену у цей потяг бомбу. Знову Бельгія, знову Брюссель...

Та й найбільший до недавнього часу теракт в Європі двохтисячних років теж не обійшовся без «бельгійського сліду». Мова йде, звичайно, про одночасні вибухи в чотирьох мадридських електричках у 2004 році. Вже тоді слідство привело криміналістів до передмістя Брюсселю Моленбееку. Це «арабське ґетто» бельгійської столиці фахівці недарма називають «головною базою ісламських терористів у Європі».

Мароканський емігрант, який жив там, виявився людиною, яка спланувала мадридський напад. У січні цього року поліція застрелила у бельгійському Верв‘є двох терористів, які намагалися на відеокамеру відтяти голову захопленому ними поліціянтові – обидва виявилися жителями Моленбеека. Заарештований напередодні брюсельских терактів координатор терактів паризьких знімав квартиру в цьому районі на фальшиве ім‘я. Та й вбивці, які напали на редакцію паризького журналу Charlie Hebdo, а також на єврейський супермаркет, купили свою зброю саме тут. Звідси ж отримав свого «калаша» та 300 набоїв до нього мароканець, якого знешкодили американські солдати у потязі...

-- Хронологія терору

Отже, останні за часом до 2015 року теракти в Європі мають аж десятирічну відстань від наших днів.

2004: 11 березня в Мадриді ісламісти одночасно підривають 4 електропотяги. Загинула 191 людина, майже 2000 отримали поранення. Відповідальність за вибухи бере на себе «Аль-Каїда». Через три тижні поліція знайшла та оточила сімох терористів неподалік від іспанської столиці – вони підривають себе.

2005: Серія вибухів зриває 7 липня столицю Великої Британії. У повітря злітають зупинки метро та автобуси. Четверо терористів-смертників забирають з собою життя 52 жертв, 150 осіб отримують поранення. Відповідальність знову бере на себе «Аль-Каїда».

З тієї пори на цілий десяток років в Європі встановилася відносна тиша. «Аль-Каїду» встигли, в основному, розгромити американці, вони ж знищили Осаму бен Ладена... Проте в 2015 році, коли європейці разом із США щільно взялися за «Ісламську державу» - великі теракти відновилися та часова відстань між ними різко скоротилася.

Січень 2015: ісламісти Шаріф та Саїд Куачі, озброєні автоматами Калашникова, здійснюють напад на редакцію сатиричного журнала Charlie Hebdo, відомого своїми нищівними карикатурами на пророка Мухаммеда. Наступного дня їх поплічник, бойовик ІДІЛ Амеді Кулібабі вбиває на півдні французької столиці співробітницю поліції, а через день він же увірвався до єврейського супермаркету, взяв у заручники відвідувачів та вбив чотирьох із них, після чого загинув від рук поліції.

Лютий 2015: сирійський бойовик ІДІЛ Омар Абдельхамід ель-Хуссейн, який народився, до речі, в Данії, увечері в суботу, 14 лютого, здійснює напад на культурний центр, у якому проходить дискусія про взаємовідносини мистецтва та релігії. У ній беруть участь, зокрема, шведський карикатурист Ларс Віілкс, якого прирекли до смерті ісламісти за «наругу над Аллахом», датський кінодокументаліст Фінн Ноорґаард, відомий своїми критичними творами про безправне становище жінок в ісламі, а також українська активістка руху Femen Інна Шевченко.

Обстрілявши з автомата учасників дискусії, ель-Хуссейн прямує до розташованої поблизу синагоги та намагається напасти на гостей, які зібралися там на сімейне свято. Вбивши охоронця Дана Узана, він їде додому, спати – і біля дверей своєї квартири натрапляє на поліціянтів. Двох із них він встигає поранити, допоки не падає вбитим.

Цей теракт, власне, слід віднести, скоріш, до «дрібних» - але він зчинив багато галасу: європейці не встигли відійти від шоку після нападу на Charlie Hebdo. Окрім того, вперше стає очевидним, що араби, які народились та жили у Європі, та долучились до ІДІЛ і поїхали воювати до Сирії чи Іраку, повертаються тепер додому не лише з надбаним бойовим досвідом, а ще й з власною зброєю – свого «калаша», як стало відомо, терорист привіз до Данії в якості «сувеніра».

Листопад 2015: одразу кілька добре скоординованих між собою груп терористів одночасно здійснюють напади та вибухи в різних районах Парижа та передмістя Сен-Дені. Один з них намагається продертися через охорону до стадіону Stade de France, де відбувається футбольний матч між національними командами Франції та Німеччини. Серед 80 тисяч глядачів присутні також французький президент Франсуа Олланд та міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр. Це йому не вдається, і терорист зриває у повітря себе та трьох перехожих. Пізніше на місці його загибелі знаходять фальсифікований сирійський паспорт, за яким він зареєструвався у Греції як біженець. Другий смертник підриває себе біля інших воріт стадіону, третій, сирієць - Біляль Хадфі – у ресторані «Макдональдс» навпроти. Внаслідок цих вибухів загинули лише самі терористи. Ще один смертник підірвав себе на бульварі Вольтер.

Водночас інші групи нападників стріляють на вулицях та вдираються до ресторанів у 10-му та 11-му арондисманах Парижа. Від їх пострілів гинуть загалом 34 людини, при цьому вони отримують масивну відсіч від... групи колумбійських наркоторговців, які зібралися там, аби обговорити якісь свої справи.

Найбільш «успішною» виявилася група терористів, яка увірвалася до концертного залу «Батаклан» та взяла у заручники глядачів, які прийшли на концерт американської групи Eagles of Death Metal. Вони стріляють у зал, кидають у людей гранати. Коли опів на першу ночі поліція йде на штурм – терористи підривають себе за допомогою «поясів шахіда». Загалом, внаслідок усіх цих терактів загинули 130 людей, 352 отримали поранення, з них 97 – важкі. Семеро терористів загинули, всі – не від рук поліції, а від власних бомб. Відповідальність взяла на себе ІДІЛ.

Як можемо бачити, не тільки періодичність, але й «якість» терактів 2015-2016 років відрізняються від тих, яких було скоєно «Аль-Каїдою» десяток років тому. ІДІЛ (або ж, як допускають сьогодні багато експертів, ті, хто стоїть за ІДІЛ) діє значно агресивніше, користується іншими схемами та робить ставку не стільки на розмах терактів, скільки на їх частоту та безперервність.

Між Мадридом-2004 та Лондоном-2005 минуло майже півтори роки. Між Парижем та Копенґагеном 2015-го – місяць. Наступний паризький теракт – через сім місяців, а нинішній, брюссельський – через чотири. Висновок, на жаль, буде логічним і страшним: скоріш за все, наступний теракт у Європі вже готується...