МЗС Грищенка не зрозуміли у ЄС. Кадри Януковича. Злет чи фіаско Хорошковського?

До вашої уваги щомісячний огляд реакції польських медіа на українську політику, важливі події та саму державу. Цього разу, як і минулого, спробую визначити скандал, ньюсмейкера, невдаху минулого місяця. І водночас оцінити тональність та характер публікацій, тенденції на поточний місяць.

-- Скандали лютого

Лютий, що ще нагадує про себе березневим снігопадом, «відзначився» багатьма скандалами як дипломатичного, так і економічного характеру між Україною та ЄС, Росією, але найцікавіше, як правило, «варилося» в зовнішньополітичному «казані».

Польські медіа, майже усі без винятку, звернули увагу на гучний дипломатичний конфлікт між Києвом та ЕС в останні дні лютого, який, без застережень, можна вважати скандалом місяця. І який, очевидно, ще матиме довготривалі (неприємні – авт.) наслідки особисто для Януковича. Скажімо, у повідомленні ресурсу «Wiadomosci.onet.pl» «Гострий обмін думками з приводу висловлювань посла ЄС в Києві» йдеться: «До гострого обміну думками між Європейським Союзом та владами Києва (мається на увазі Україна – авт.) призвели останні висловлювання європейського посла в Україні Жозе Мануеля Пінто Тейшери, котрий останнім часом, поміж іншого, критикував політику Президента Віктора Януковича.

У відповіді на останню заяву українського МЗС, в котрій висловлено незадоволення з приводу поведінки європейського дипломата, бюро Міністра закордонних справ ЄС Кетрін Ештон заявило, що Брюссель й надалі повністю довірє Тейшері. А коментар-заяву українського МЗС на адресу європейського посла прийняв «з особливим розчаруванням», – повідомила прес-секретар Ештон засобам масової інформації.

Нагадаю, що в переддень березня українська дипломатія доволі ризиковано дорікнула європейському представнику в Києві, що його висловлювання виходять за межі дипломатичної діяльності. «Особа, яку направили до України з дипломатичною місією (…) фактично стає учасником внутрішніх українських політичних процесів і політичної дискусії», – заявило МЗС України.

Паніку у відомстві Грищенка (МЗС України) викликала гостра, але справедлива критика Януковича з боку Тейшери. Посол ЄС, зокрема, повідомив загалу, що особисто направив листа Януковичу, де вказав на конкретні приклади утиску і корупційних дій до підприємців ЄС в Україні. Але жодна проблема, порушена у його листі, так і не вирішилась. На думку європейського посла, це свідчить про недотримання Януковичем своїх обіцянок покращити інвестиційний клімат і боротися з корупцією. Видання процитувало посла ЄС:

«Віктор Янукович після обрання Президентом заявив, що концентрація влади в його руках потрібна для боротьби з корупцією і впровадження необхідних реформ, для поліпшення інвестиційного клімату, але, на жаль, не досягнув тут результатів», – резюмував посол ЄС.

Неприємну для української держави оцінку отримала інформація про чотирирічний термін ув’язнення, до якого засудили Юрія Луценка .

Так, портал PSZ.Pl ( Портал Закордонних Справ) інформує: «… ув’язнення Луценка, як і Тимошенко, викликало гостру критику на міжнародній арені. В останньому виступі прес-секретар Державного департаменту США Вікторія Нуланд (Victoria Nuland) звернулася до керівництва України з пропозицією звільнити колишнього міністра внутрішніх справ а також решту представників колишнього уряду». Зі свого боку , Міністерство закордонних справ Польщі із занепокоєнням зустріло вирок Юрію Луценку, про що йдеться у заяві прес-секретаря відомства Марціна Босацького (Marcina Bosackiego).

Як він повідомив, «вибіркове правосуддя в Україні стосовно опозиції, а також порушення процедури під час процесу, дозволяє припустити, що справа – політично вмотивована (…) Міністерство закордонних справ Польщі висловило надію, що апеляція у цій справі, як тільки вона надійде від Юрія Луценка, розглядатиметься з повагою до засудженого, згідно з міжнародними стандартами».

У цьому контексті (скандалів лютого – авт.) важко обійти увагою гучну інформацію порталу Wikileaks, про яку повідомила польська преса і, природньо, наше видання у матеріалі «Таємнична історія поглинання України Росією» про те, що «Володимир Путін лише в середині 2011 року перестав підтримувати Юлію Тимошенко і зробив ставку на Віктора Януковича (…) Обом українським претендентам на владу – Тимошенко і Януковичу – вкрай необхідна була така підтримка Москви наприкінці 2009 року. Схоже, що російські керівники саме тоді й запевнили Януковича, що не робитимуть ставку на Тимошенко, якщо той буде узгоджувати з ними кандидатури на посади ключових урядовців в майбутньому українському уряді. Янукович змушений був погодитися».

-- Ньюсмейкер лютого

Незважаючи на прискіпливу увагу польських інтернет-ресурсів до процесу над Юрієм Луценком, закликів доньки Юлії Тимошенко – Євгенії – бойкотувати Євро-2012 в Україні, а також перипетій, пов’язаних з незалежним обстеженням у Качанівській колонії самої Тимошенко, на мою думку, інформаційним хедлайнером лютого став Віктор Янукович.

І не лише через свій зіпсований виступ у Верховній Раді з приводу початку чергової сесії українського парламенту, хоча, ніде правду діти, усі без винятку мас-медії Польщі облетіли репортажі протесту фракції БЮТ в процесі його промови.

Вирішальні бали щодо першого місця в лютому Януковичу принесли його кадрові рокіровки у силових відомствах, Кабміні. Саме ця тема стала найбільш актуальною на інтернет-сторінках Польської Агенції Пресової, Жечі Посполитої, Газети Виборчої, польського Ньюсвіку, Польскої Газети.

У матеріалі «Колишній функціонер КДБ очолив СБУ» «Wiadomosci.onet.pl» з посиланням на Польску Агенцію Пресову акцентують увагу на тому, чому Янукович на чолі спецслужби поставив саме Ігора Калініна: «…росіянин за походженням Калінін став першим за останні дев’ять років шефом спецслужби України, який професійний та ідеологічний кшталт отримав в КДБ (…) Попереднім безпосереднім функціонером КДБ, що до нього ставав керівником СБУ, був генерал Володимир Радченко. Радченко посаду голови спецслужби займав в далеких 2001-2003 роках за часів президентства Леоніда Кучми…». Це ж видання, як і багато інших, зацікавила тема призначення нового міністра оборони України Дмитра Саламатіна. У красномовному заголовку матеріалу «Новий міністр України міг співпрацювати з ГРУ» польське медіа звертає увагу на те, що українська опозиція обурена таким кроком Януковича і вимагає спеціального розслідування такого кадрового кульбіту. Хоча ресурс водночас констатує, що навіть така скандальна інформація, навряд чи підірве існуючий статус-кво вже в майже авторитарній Україні.

Зазначу, що наше видання також зверталося до цієї теми в інформ-добірці «Бжезинський про нову роль Києва, візит-розвідка Cікорського, неочікувані силовики Януковича».

-- Невдаха місяця

Як на мене, це – Валерій Хорошковськй, стрімкий злет якого в крісло міністра фінансів, закінчився пересадкою у крісло Андрія Клюєва. Та якщо останній мав статус урядовця-важковаговика, а тепер на посаді секретаря РНБО фактично рятуватиме Януковича і його партію на осінніх парламентських виборах, то у Хорошковського є лише кадровий штат першого віце-прем’єра… А впливове крісло голови Мінфіна вислизнуло з рук до ставленика сім’ї Януковича.

Як повідомила Польска Агенція Пресова у матеріалі «Валерій Хорошковський став новим першим віце-прем’єром», усіх дуже здивував такий крок Януковича і, судячи з усього, Хорошковський втратив не лише вплив в уряді, але й шанси «підсидіти» Азарова. Хоча це йому й досі не заважає залишатися в сотні найбагатших людей України.

Агенція також припускає , що такі кадрові «перельоти» Хорошковського не в останню чергу пов’язані з тим, що його вважають «людиною Москви», цитую: «Хорошковський звинувачувався у переслідуванні опозиції у зв’язку зі слідством, яке здійснювало СБУ стосовно Тимошенко, а також в переслідуванні українських журналістів, прослуховуванні його відомством телефонних розмов закордонних журналістів, акредитованих в Україні».

В інших виданнях навіть висловлене припущення, що Хорошковського вивели з фінансової сфери – через гучну невдачу щодо отримання кредиту МВФ для України. І, скидається на те, що його доля вже мало кого цікавитиме…

-- Тональність і характер публікацій лютого

Як і січень, лютий не приніс якихось позитивних змін у ставленні до українських подій та процесів: стримано-критична оцінка, а то й просто констатація факту з численними посиланнями на неурядові або опозиційні українські інтернет-ресурси.

Як на мене, характерне інше. Впадає в око ріст спектру повідомлень: від проблем безхатченків у тріскучі морози чи перспектив українських повій під час Євро-2012 до фіксації стану українсько-російських стосунків.

Окрема тема – економіка. Вона насправді аналізується, в основному, очима українських експертів чи журналістів-фахівців. Що й не дивно – Польща кровно зацікавлена у збереженні і примноженні свого ринку в Україні за будь-якої погоди і, схоже, влади.

Тим не менше, повторююся, тональність публікацій коливається, як і минулого місяця, в амплітуді від холодно-нейтральної до співчутливо-скептичної.

-- Прогноз на березень

Не потрібно бути Месінгом, аби спрогнозувати, що і в березні польські мас-медіа жваво обговорюватимуть тему українсько-російських газових перемовин, а також зміну російської політики щодо України в результаті повернення Путіна до Кремля чи проблеми утримання Тимошенко, а віднедавна ще й Луценка.

Скажімо, вже першого дня березня усі польські ЗМІ облетіло повідомлення про намір Євгенії Тимошенко стосовно Генпрокуратури України. Так «Rzeczpospolita» розмістила матеріал «Тимошенко: маму піддають тортурам, прокуратура не реагує», в якому розповідає, що донька Тимошенко Євгенія звернулася зі скаргою до суду на Генеральну Прокуратуру України за «бездіяльність» останньої у зв’язку з фактами тортур її мами – Юлії Тимошенко – в Качанівській колонії.

Володимир Олійник – автор спецпроекту «Україна в польських ЗМІ»