Привіт, Юро! Лист №4 в Менську колонію

Вибач за затримку з відповіддю. Причин дві. Причин три. Перша - передвиборчі клопоти. Друга –презентація нової книжки «Проект «Україна»: жертва УПА, місія Романа Шухевича». Третя - я цілком погодився був із усіма твоїми тезами.

І про те, що «гріх співучасті» частини нашого народу «у злочинах комуністів трансформувався в багаторічний конформізм покірного співжиття із диктатурою». І про те, що «авторитарна реформа мислення, внутрішня установка на меншовартістність українського, схильність до простих рішень, потреба у непогрішимих вождях, звичка перекладати відповідальність на інших – все це поживний ґрунт для продовження тихої громадянської війни, яка 20 років нищить вже незалежну Україну». І про «усім нам слід розкаятися у гріху комунізму і щоденно витискати з себе раба і совка». І про те, що «політичній революції в Україні має передувати моральна революція». І про «необхідність творення для цього широкого надпартійного руху», який «споляризує триєдину задачу національного оновлення: декомунізацію свідомості, декриміналізацію влади і деолігархізацію економіки».

Одна проблема: гармонія наших поглядів була піддана перевірці «алгеброю» голосування 28 жовтня. Впродовж наступних тижнів та місяців всі, кому не ліньки (а не ліньки багатьом) будуть на всі лади оцінювати і переоцінювати результати цієї перевірки.

Мій головний висновок: Україна підтвердила – вона непотрібна сама собі. Мільйони людей зневірилися в самій ідеї можливості побудови незалежної, демократичної, правової держави на цій землі. Країна в цілому висловила бажання рухатися принаймні в трьох діаметрально протилежних напрямках – інтегрального націоналізму (здавалося би давно списаного в архів), абстрактної, млявої, ні на що реально (крім беззмістовних розмов) нездатної «ліберастії» та нічим неприхованого бажання подальшого безмежного матеріального накопичення та споживання одиниць за рахунок тисяч.

Другий висновок: ті, які хотіли чогось «нового» його і обрали – «Свободу» і комуністів.

Третій: ті, які хотіли «їх зупинити», обрали «Свободу».

Четвертий. Ті, які хочуть жерти за рахунок всіх інших, обрали курс «від стабільності - до добробуту». Виразники та провідники цієї ідеології матимуть, правдоподібно, у наступній Верховній раді більшість, близьку до конституційної (75 місць по списку + 115 мажоритарників = 190 + 30 комуністів = 220 + півсотні «тушканчиків»).

П’ятий: «ОО» недвозначно вказала на свого головного ворога. І це – не ті, яких вони обіцяли «зупинити», а «УДАР». Антикампанія, розв’язана проти цієї партії та її кандидатів по округах, як на мій смак, далеко вийшла за межі елементарної пристойності.

Шостий. У виборчі зловживання втягнуто десятки тисяч людей. Вони пішли на це свідомо і того не стидалися і не стидаються. «Помри ти сьогодні, а я завтра» - правило вічне.

Про банальності типу - «Свобода» стала загальнонаціональною політичною силою» - говорити не буду, це очевидно. Так само очевидно, що ця політ сила є другим, після «регіонів», переможцем цих виборів. 25% в ключовому пункті – Києві – це засвідчують. Про так званих «націонал-демократів» говорити також не доводиться. В пізні 80-ті, в 1990-ма та в 1991-му їх лідери говорили мені, журналісту-початківцю, особисто: «ми підемо на союз з чортом заради проголошення незалежності України». 2012-го термін контракту, мабуть, сплив.

І на останок. Покійний Сашко Кривенко, персона в нашому середовищі легендарна, у відповідь на гасло - «Слава Україні!», відповідав: «Бог з нею!».

Тримайся.

Бережи себе.

P.S. Ледь не забув про найголовніше. Заповітна, блакитна мрія «блакитних» отримати в другому турі президентських виборів 2015 р. (чи тоді, коли 2015 р. настане) дует Янукович-Тягнибок, із розряду нездійсненних переходить в площину політичної реальності.