Іван Денькович: Я не знаю, хто підписав постанову про моє звільнення

Іван Денькович: Я не знаю, хто підписав постанову про моє звільнення

Головного бютівця Львівщини звільнили з посади?

Варто було Віктору Януковичу вилетіти зі Львова, як політичне життя Галичини сколихнула ще одна гучна подія місцевого масштабу. Сьогодні стало відомо про існування постанови Президії політради партії «Батьківщина» про звільнення з посади глави Львівської – однієї найпотужніших в країні – організації партії народного депутата Івана Деньковича. Підстава – його заява про відхід з посади за власним бажанням.

«Главком» зв’язався з незмінним протягом останніх семи років лідером львівських бютівців і виявив, що жодної заяви за власним бажанням Денькович не писав, більше того – з дня на день він очікував на підвищення по партійній лінії. Ми поспілкувалися з Іваном Деньковичем про можливі варіанти подальшого розвитку ситуації…

Сьогодні в Інтернеті з’явилися дані про вашу заяву про звільнення з посади глави Львівської обласної організації партії «Батьківщина» за власним бажанням. Чи справді у вас було власне бажання піти з цієї посади?

Заяву про звільнення з посади голови Львівської обласної партійної організації я не писав.

Як у такому разі ви для себе пояснюєте появу цієї заяви?

Зараз я перебуваю у Львові, а у понеділок буду в Києві. Я сходжу в центральний апарат партії і, думаю, там будуть поставлені всі крапки над «і» – звідки взялося таке розпорядження, хто його готував і таке інше.

Я скажу єдине: мова про моє звільнення йшла, але за умови, що я знатиму, хто буде моїм наступником. Оскільки на сьогоднішній день я не знаю, хто має бути моїм наступником, заяви про звільнення за власним бажанням я не писав.

А у зв’язку з чим йшлося про ваше звільнення? Ви самі хотіли залишити цю посаду чи на вашу адресу висловлювалися якісь претензії?

Ні, мені запропонували підвищення – піти на посаду першого заступника керівника Виконавчого секретаріату партії.

Тобто на місце Дмитра Шлемка?

Дмитро Шлемко займав це місце до президентських виборів, а після них він його вже не займає.

Тобто мова може йти про те, що вас все-таки підвищать і призначать у Виконавчий секретаріат?

Так. Але у мене було прохання, щоб я перед тим взнав, хто буде моїм заступником, а по-друге, я мав залишатися на посаді до проведення обласної звітно-виборчої конференції (призначеної на 5 червня – Ред.)

Але оскільки таке питання все-таки піднялося, чи можемо ми говорити про існування якихось альтернативних планів – наприклад, змістити вас з однієї посади і не дати іншої?

Я далекий від таких думок. Якщо голову обласної партійної організації знімають з посади, то при цьому повідомляють, з яких підстав це робиться, за які помилки.

Ми дали гарні показники на парламентських і президентських виборах. Наша організація в розрізі України є найбільш структурованою, тому підстав для таких кроків, на мою думку, не було.

У пресу просочилася інформація про конфлікт всередині львівського БЮТ…

Я б не називав це конфліктом. Так, у мене є непорозуміння з представниками бізнесу. Я розумію, що наближаються місцеві вибори, і вони хочуть потрапити у владу чи сформувати списки БЮТ на місцях. Я виступаю проти цього.

Тож чи можна припустити, що ці представники бізнесу, з якими ви маєте непорозуміння у Львові, знайшли якийсь вихід на центральні структури партії «Батьківщини» і таким чином спричинили ваше звільнення з посади?

Припускати можна все, що завгодно, але я далекий від такої думки.

Постанова про ваше звільнення вже потрапила до Інтернету. Під неї стоїть підпис Юлії Тимошенко.

Це не є підпис Юлії Володимирівни Тимошенко.

У зв’язку з цим виникає питання, чи можна визнавати цей документ взагалі…

Я не визнаю його. Тобто перша причина, чому я не визнаю цей документ – це те, що в ньому йдеться про моє звільнення за власним бажанням. Якби там була вказана інша підстава – я б його визнавав. Але я заяви не писав, тому документу такого не визнаю.

І друга причина, чому я його не визнаю, – це те, що я не знаю, хто підписав цю постанову. Адже підпис можна сфабрикувати, сфальсифікувати. Я не знаю, чий це підпис.

Чи спілкувалися з кимось із керівництва партії, щоб довідатися у них, що навколо вас відбувається?

Ми домовилися, що у понеділок я буду в Києві, прийду на Турівську і ми розставимо всі крапки над «і».

Чи висловлюють вам свою підтримку колеги по партії?

Само собою. Причини мого звільнення не розуміють і в Центральному апараті, і в партійній організації. Якби ми провели провальну виборчу кампанію, я би розумів, що для мого звільнення підстави є. А якщо одна-єдина Львівська область перейшла рубіж у мільйон голосів за Юлію Володимирівну Тимошенко як кандидата в Президенти – а вона дала 1 мільйон 313 тисяч… Якщо це моя провина, що вона дала так багато, то перепрошую, але я не знаю, про що тут можна говорити.

Для прикладу, Дніпропетровська область, яка є більшою, ніж Львівська, звідки походить Юлія Володимирівна, дала набагато менше голосів. Чи, до прикладу, Луганська область, де у нас виборчу кампанію очолювала Наталія Королівська – зірка телеекрану. Можна назвати інші області, з якими можна порівняти Львівщину...

Ситуація, яка зараз відбувається з вами, має певні паралелі з ситуацією, яка розгорталася з Олександром Фельдманом, колишнім головою Харківської обласної парторганізації «Батьківщини». Він був звільнений з посади фактично таким самим чином, як і ви, і теж заявляв, що не писав заяви за власним бажанням. Чи вбачаєте ви ці паралелі?

Я не мав розмови з Фельдманом. Але по відношенню до себе я чітко знаю – я такої заяви не писав, і тому не визнаю цього документу.

Просто якщо продовжувати ці паралелі, то Фельдман невдовзі після появи інформації про своє звільнення записався до лав коаліції. Чи немає у вас таких думок?

А, ви знаєте, я подумаю над цим. Якщо я не потрібен своїй команді, то треба подумати, кому я потрібен у цій країні, крім сім’ї.

Тобто меседж Фельдмана про те, що він не хотів йти до коаліції – його примусили, можна застосувати і до вас?

Я б так не сказав. Мені здається, тут все зводиться до моменту злості. Або, як кажуть у боксі, на удар треба відповідати ударом. Бо все треба робити цивілізовано, по-людськи.

Я віддав партії сім років. Сім років я не бачив сім’ї, дітей, займався партійними справами сім днів на тиждень. І коли з тобою так чинять, то виникає питання: чому так? Кому я потрібен, і для чого це все роблю? І в пориві злості може бути все.

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: