Іван Денькович: Я не знаю, хто підписав постанову про моє звільнення

Варто було Віктору Януковичу вилетіти зі Львова, як політичне життя Галичини сколихнула ще одна гучна подія місцевого масштабу. Сьогодні стало відомо про існування постанови Президії політради партії «Батьківщина» про звільнення з посади глави Львівської – однієї найпотужніших в країні – організації партії народного депутата Івана Деньковича. Підстава – його заява про відхід з посади за власним бажанням.

«Главком» зв’язався з незмінним протягом останніх семи років лідером львівських бютівців і виявив, що жодної заяви за власним бажанням Денькович не писав, більше того – з дня на день він очікував на підвищення по партійній лінії. Ми поспілкувалися з Іваном Деньковичем про можливі варіанти подальшого розвитку ситуації…

Сьогодні в Інтернеті з’явилися дані про вашу заяву про звільнення з посади глави Львівської обласної організації партії «Батьківщина» за власним бажанням. Чи справді у вас було власне бажання піти з цієї посади?

Заяву про звільнення з посади голови Львівської обласної партійної організації я не писав.

Як у такому разі ви для себе пояснюєте появу цієї заяви?

Зараз я перебуваю у Львові, а у понеділок буду в Києві. Я сходжу в центральний апарат партії і, думаю, там будуть поставлені всі крапки над «і» – звідки взялося таке розпорядження, хто його готував і таке інше.

Я скажу єдине: мова про моє звільнення йшла, але за умови, що я знатиму, хто буде моїм наступником. Оскільки на сьогоднішній день я не знаю, хто має бути моїм наступником, заяви про звільнення за власним бажанням я не писав.

А у зв’язку з чим йшлося про ваше звільнення? Ви самі хотіли залишити цю посаду чи на вашу адресу висловлювалися якісь претензії?

Ні, мені запропонували підвищення – піти на посаду першого заступника керівника Виконавчого секретаріату партії.

Тобто на місце Дмитра Шлемка?

Дмитро Шлемко займав це місце до президентських виборів, а після них він його вже не займає.

Тобто мова може йти про те, що вас все-таки підвищать і призначать у Виконавчий секретаріат?

Так. Але у мене було прохання, щоб я перед тим взнав, хто буде моїм заступником, а по-друге, я мав залишатися на посаді до проведення обласної звітно-виборчої конференції (призначеної на 5 червня – Ред.)

Але оскільки таке питання все-таки піднялося, чи можемо ми говорити про існування якихось альтернативних планів – наприклад, змістити вас з однієї посади і не дати іншої?

Я далекий від таких думок. Якщо голову обласної партійної організації знімають з посади, то при цьому повідомляють, з яких підстав це робиться, за які помилки.

Ми дали гарні показники на парламентських і президентських виборах. Наша організація в розрізі України є найбільш структурованою, тому підстав для таких кроків, на мою думку, не було.

У пресу просочилася інформація про конфлікт всередині львівського БЮТ…

Я б не називав це конфліктом. Так, у мене є непорозуміння з представниками бізнесу. Я розумію, що наближаються місцеві вибори, і вони хочуть потрапити у владу чи сформувати списки БЮТ на місцях. Я виступаю проти цього.

Тож чи можна припустити, що ці представники бізнесу, з якими ви маєте непорозуміння у Львові, знайшли якийсь вихід на центральні структури партії «Батьківщини» і таким чином спричинили ваше звільнення з посади?

Припускати можна все, що завгодно, але я далекий від такої думки.

Постанова про ваше звільнення вже потрапила до Інтернету. Під неї стоїть підпис Юлії Тимошенко.

Це не є підпис Юлії Володимирівни Тимошенко.

У зв’язку з цим виникає питання, чи можна визнавати цей документ взагалі…

Я не визнаю його. Тобто перша причина, чому я не визнаю цей документ – це те, що в ньому йдеться про моє звільнення за власним бажанням. Якби там була вказана інша підстава – я б його визнавав. Але я заяви не писав, тому документу такого не визнаю.

І друга причина, чому я його не визнаю, – це те, що я не знаю, хто підписав цю постанову. Адже підпис можна сфабрикувати, сфальсифікувати. Я не знаю, чий це підпис.

Чи спілкувалися з кимось із керівництва партії, щоб довідатися у них, що навколо вас відбувається?

Ми домовилися, що у понеділок я буду в Києві, прийду на Турівську і ми розставимо всі крапки над «і».

Чи висловлюють вам свою підтримку колеги по партії?

Само собою. Причини мого звільнення не розуміють і в Центральному апараті, і в партійній організації. Якби ми провели провальну виборчу кампанію, я би розумів, що для мого звільнення підстави є. А якщо одна-єдина Львівська область перейшла рубіж у мільйон голосів за Юлію Володимирівну Тимошенко як кандидата в Президенти – а вона дала 1 мільйон 313 тисяч… Якщо це моя провина, що вона дала так багато, то перепрошую, але я не знаю, про що тут можна говорити.

Для прикладу, Дніпропетровська область, яка є більшою, ніж Львівська, звідки походить Юлія Володимирівна, дала набагато менше голосів. Чи, до прикладу, Луганська область, де у нас виборчу кампанію очолювала Наталія Королівська – зірка телеекрану. Можна назвати інші області, з якими можна порівняти Львівщину...

Ситуація, яка зараз відбувається з вами, має певні паралелі з ситуацією, яка розгорталася з Олександром Фельдманом, колишнім головою Харківської обласної парторганізації «Батьківщини». Він був звільнений з посади фактично таким самим чином, як і ви, і теж заявляв, що не писав заяви за власним бажанням. Чи вбачаєте ви ці паралелі?

Я не мав розмови з Фельдманом. Але по відношенню до себе я чітко знаю – я такої заяви не писав, і тому не визнаю цього документу.

Просто якщо продовжувати ці паралелі, то Фельдман невдовзі після появи інформації про своє звільнення записався до лав коаліції. Чи немає у вас таких думок?

А, ви знаєте, я подумаю над цим. Якщо я не потрібен своїй команді, то треба подумати, кому я потрібен у цій країні, крім сім’ї.

Тобто меседж Фельдмана про те, що він не хотів йти до коаліції – його примусили, можна застосувати і до вас?

Я б так не сказав. Мені здається, тут все зводиться до моменту злості. Або, як кажуть у боксі, на удар треба відповідати ударом. Бо все треба робити цивілізовано, по-людськи.

Я віддав партії сім років. Сім років я не бачив сім’ї, дітей, займався партійними справами сім днів на тиждень. І коли з тобою так чинять, то виникає питання: чому так? Кому я потрібен, і для чого це все роблю? І в пориві злості може бути все.