Театр на Подолі: не можна грати класику під дахом четвертого енергоблоку ЧАЕС

    • Анатолій Матвійчук

      Народний артист

    • 29 Листопада, 22:03
    • Розсилка
    Театр на Подолі
    Театр на Подолі

    Кажуть, що у футболі і в музиці розбираються всі, бо хто лише не береться нині просторікувати на цю тему

    Але, схоже, що ми тепер усі поголовно станемо фахівцями і в архітектурі.

    Таку можливість надали нам творці нового Театру на Подолі на чолі з архітектором Олегом Дроздовим. Про цей «убогий шедевр кубізму» говорить сьогодні увесь Київ, а завтра говоритиме весь світ. І справа навіть не в самому проекті, а в цілому ряді обставин, які роблять такі архітектурні ляпи в нашій столиці неприпустимими.

    Перш ніж писати про це я, спеціально сів і добре погуглив ті архітектурні ляпи, маразми і недоречності, що існують у цілому світі. Схоже, що ми тепер - серед лідерів у цій номінації!

    Ні, звичайно ж у світі вистачає диваків, які збудували свої творіння у вигляді перевернутих догори дригом чи деформованих і розчавлених конструкцій. Є такі, що просто кидали виклик будь-якому смаку. У Відні, приміром, є такий будинок Хундертвассера, на який мене привезли подивитись друзі. Мені вистачило одного погляду, аби обурено заявити, що я приїхав до Відня милуватись великою класичною архітектурою, а не чиїмсь архітектурним дивацтвом.

    При всій своїй нефаховості в архітектурі, я розумію, що митець має право на самовираження. Ле Корбюзье зі своїми примітивними коробками має таке ж право на існування як і геніальний Антоніо Гауді, на шедеври якого до Барселони їздили дивитися люди з усього світу і я у їх числі. 
    Але, при всьому тому, межі свободи самовираження архітектора мають закінчуватись там, де починаються суспільні інтереси київської громади, звичайних киян і гостей міста. Багато хто з них чув про Андріївський узвіз, як останній острівець старого Києва, що зберіг архітектурну атмосферу минулого. І ось, нате вам, серед цього природнього ансамблю певної епохи, з»являється щось моторошне і похмуре, недолуге і примітивне. Я не буду описувати порівняння, які вже заслужив цей монстр у більшості киян. Якщо говорити образно, то для мене це - як іржава залізна фікса у білозубій посмішці Бреда Піта.



    Ні, звичайно ж, і така споруда могла б мати своє виправдання, якби це був скажімо Музей Холокосту - своїм зовнішнім виглядом він одразу б нагадував відвідувачам, що ви ступаєте на територію, де нічого веселого вас не чекає, а лише скорбота і жах.

    Але ж ідеться про Мистецтво! Театр - як суцільну метафору і образність, розмаїтість і фантазію! Тут же будуть ставити Шекспіра і Гоголя, Чехова і Дюрренмата! Не можна грати високу класику в пакгаузі, що має над собою дах, як у Саркофага з Четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС!

    Я зовсім не проти експериментів. Іноді вони про щось говорять, як оцей Музей сучасного мистецтва в Торонто, який ніби великий магічний кристал виріс серед традиційних будов канадської вулиці.
    Але будова Театру на Подолі говорить про щось інше...


    15253385_1340371005981807_2418893538549257660_n
    Музей сучасного мистецтва в Торонто

    Джерело: блог Анатолія Матвійчука

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди співпадають з позицією редакції «Главкома»
    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Віталій Бала
    Віталій Бала

    Політолог

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Станіслав Груздєв
    Станіслав Груздєв

    Фотокореспондент «Главкома»

    Ігор Ляшенко
    Ігор Ляшенко

    Видавець

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ