Коли переможемо «пабєдабєсіє»?

Велемудрий Конфуцій наголошував, що світом правлять не армії, не царі й уряди, а символи. Це дуже добре розуміла і розуміє Московія. Колишня і сучасна. Саме тому Путін підтримав і усіляко підтримує наскрізь фальшиву, але ефективну ідею-символ так званого «Бессмєртнава полка».

Ця ідеологічна хода «пабєдабесія» вулицями ґарадов і дєрєвєнь Росії нащадків «дєдов, каториє ваєвалі» (серед них чимало фальшивих учасників «вєлікай атєчєствєнной»), є одним із елементів гібридної війни, яку веде Кремль проти нашої держави.

Свого часу в Україні колаборантами була спартолена за лекалами/сценаріями сталінсько-путінської пропаганди помпезна акція під назвою «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», яка за своєю суттю та стилістикою мавпувала путінський «Бессмєртний полк». І хоча насправді аж ніяк не йшлося про вшанування тих, хто героїчно воював сім десятиліть тому з нацистами, однак на це вороже ідеологічне шоу й досі ведеться частина зазомбованих ще совєтською пропагандою
громадян України, які 9 травня не проти начепити на свій одяг так звані георгієвські стрічки, не знаючи справжнього сенсу й сутності цієї символіки.

До речі про справжню Георгієвську стрічку. Її з повним правом міг би носити, приміром, мій дідусь, Романчук Іона Андрійович, старший фейєрверкер 2-ї батареї 75-ї артилерійської бригади 31-го армійського корпусу, нагороджений в Першу світову війну Георгієвськими хрестами та Георгієвськими медалями (першу медаль отримав ще в жовтні 1914 року «за отличие в делах против неприятеля со 2-го по 6-е октября 1914 г.») чи рідний брат моєї бабусі Йосип Марусик – кадровий офіцер Російської імператорської армії. Але це вже тема іншої розмови...

Фронтовиками були й мої батьки: Костянтин Іонович Романчук – рядовий Красної Армії («Моя війна. Спогади солдата» – http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/3/kromanch_5_09.html; http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/4/kromanch_7_09.html; http://universum.lviv.ua/magazines/universum/2009/5/kromanch_9_09.html) та Катерина Микитівна Самченко – військовий фельдшер операційного відділення 134-го медсанбату 28-ї гірськострілецької дивізії.

Вони, справжні ветерани німецько-совєтської війни, розповідали про бачене й пережите неохоче, а коли й ділилися споминами, то вони (спомини) дуже часто не узгоджувались із загальноприйнятою в СССР оцінкою «Дня Перемоги». До речі, батьки ніколи не носили совєтських нагород...

Повертаючись до Конфуція, маємо усвідомити, що виразно патріотична українська символіка й атрибутика є важливим елементом нашої перемоги в сучасній гібридній війні з московією. Перемогою над «пабєдабєсієм».

P. S. «Журналістка Олена Балаба зробила зауваження одній із учасниць урочистостей, які проходили в Одесі 9 травня 2020 року, з приводу георгіївської стрічки на руці. Жінка відреагувала неадекватно, накинувшись на співробітницю ЗМІ. У конфлікті її підтримували інші прихильники «русского мира». З приводу того, що сталося журналістка звернулася в райвідділ поліції, де написала відповідну заяву».

Читайте також: