Слабкість Китаю та Росії на прикладі Туркменістану

Тут зачепили питання Туркменістану в контексті Росії і Китаю в попередньому пості. Дехто також слушно зауважив, що наші регіональні гегемони не всесильні: Китай може підпасти під нову хвилю ковіду, скажімо. Це правда, Європа може пересваритися, Росія – там взагалі може початися серіал, коли кадирівці підуть на зеків Пригожина.

Але мені хочеться підкреслити думку, що супердержави помиляються і переоцінюють власні сили, тому справді боятися їхнього булінгу нема що.

Нагадаю повчальну історію про туркменський газ. Головне у ньому те, що він дешевий. Росія подає себе як газовий рай, постійно підкреслюючи в своїй пропаганді, як Європі буде взимку холодно. Але насправді для Росії використовувати власний газ для власного ж населення дуже дорого. Можливо, саме тому вони й не газифіковані. Для того, щоб обігріти росіян, Росія традиційно закуповувала супер-дешевий туркменський газ, а свій продавала на Захід.

Україна після незалежності кілька років купувала туркменський газ транзитом через Росію. Але Москва не могла дозволити Україні мати дешевий газ. Тут і виник Фірташ зі схемою з Газпромом, за яким дешевий туркменський газ зник, а виник дорогий російський. Але я тут зараз не про Україну.

Туркменістан має політику нейтральності, записану в їхній конституції

Нейтральність для туркменів – це якийсь язичеський ідол, покликаний їх захищати. Вони виставляють цього ідола перед собою, щоб їх не чіпала Росія і щоб не вступати у всілякі організації типу тайожного союзу. Через цю нейтральність (і через керівництво) вони перетворилися на Північну Корею-лайт, але так і не вступили в жодну ЄврАзЕс чи ОДКБ.

Так от, Газпром вирішив у 2015-16 році кинути на бабки Туркменістан і зажадав дешевшого газу. Туркмени відмовилися, Газпром подав в суд, туркмени їх послали і перекрили поставки газу. Але перекрити просто, а куди ти будеш продавати, якщо газогін іде в Росію? По Каспійському морю газопровід так і не провели – я завжди думала, що Росія просто б його постійно підривала, вони б не дозволили цьому статися. Може, зараз вийде, коли здохне Путін і поки в Росії буде громадянська війна.

Так от, Туркменістан вирішив продавати газ Китаю. Але що таке продавати газ Китаю? Це означає, що ти береш у Китаю кредит на будівництво газопроводу (а це величезні гроші для бідної країни), а потім ти цей кредит віддаєш газом за пільговою ціною. Тобто ти фактично віддаєш Китаю газ на шару дуже багато років, а якщо ти вирішиш збунтуватися і перестати платити, то в твоєму контракті може виявитися пункт про те, що в такому разі власність на газопровід переходить до кредитора. Я не знаю точно, який контракт між цими двома країнами, але ми знаємо з прикладів порту Хамбантота на Шрі-Ланці і парочки золоторудних родовищ у Таджикистані, як це працює. У контрактах з китайцями треба читати все, що пишуть маленькими буквами на сторінці 78.

В Туркменістані після цього рішення настала страшна криза. Газовими грошима там платили за імпорт продовольства, тому людям, які щойно мали безкоштовну енергію від уряду і високі зарплати ні за що, стало і голодно, і холодно водночас. Ніхто не хотів будувати газопровід через Афганістан і Пакистан до Індії – захід переважно боявся критики таких діячів, як Міжнародна Амністія, за співпрацю з тоталітарним режимом, а також ризику через нестабільність в Афганістані, а Індія і Пакистан – ядерні держави, між іншим, – просто неспроможні побудувати газопровід. Не тільки тому, що нема бабла: це просто дуже складно, такі речі робляться консорціумами.

В 2019 році Туркменістан знову почав продавати газ Росії.

Питання: чому Китай не допоміг Туркменістану в скрутні часи? Чому відвернув країну, яка була готова стовідсотково залежати від Китаю?

А бо так. Що Росія, що Китай чхати хотіли на долю своїх васалів. Їм просто незрозуміло, що з партнерами треба працювати, не кидати їх в біді і так далі. Вони обоє будуть розповідати про те, як продають вам, невдячним, дешевий газ чи рятують від голоду, а насправді у них перший принцип – обібрати слабшого.

У цьому насправді їхня власна слабкість і полягає. Повна відсутність розуміння, що таке справедливість і чесне слово. Невміння будувати альянси – тільки стосунки на основі корупції або приниження. Я не ідолізую Європу, але в ній – навіть в Німеччині – є все-таки розуміння, як бути союзниками і перемагати разом, а в Китаї і в Росії таке неможливе в принципі.

Росіяни розпускають чутки, що новими газовими родовищами в Туркменістані вже володіють китайці. Можливо, але я не думаю. Туркмени надзвичайно добре вміють прикидатися дурниками. Обгорнувся у шовковий килим, сів на скакуна-алкатехінця, взяв у руки диню і кричиш собі про нейтральний статус. Збиваєш з пантелику регіональних гегемонів. Але тепер туркменам буде непереливки. Росія всьо, тобто доведеться знову в залежність до Китаю. Захід і далі боїться працювати з порушниками прав людини, і боїться Росію в регіоні.

Але Туркменістан тепер уже знає, що таке Китай, і буде шукати нових партнерів, як це вже зробили до нього всі в Центральній Азії. Де там Ющенко з проектом нафтопроводу Набукко? Підняти його з архіву!