Замість Єфремова у СІЗО потрапив я, або Як виглядає контрреволюція

Навесні 2014 року у Київ приїхала група активістів з Луганська щоб свідчити про антиукраїнську діяльність, фактичну державну зраду, тоді ще нардепа Олександра Єфремова.

Оскільки в.о. Генпрокурора Махніцький не мав права вносити подань щодо діючих нардепів, Єфремов спокійно відсижувався за недоторканністю.

Щойно був призначений Генпрокурор Ярема, який отримав нарешті право вносити поданння на позбавлення недоторканності, з Луганська знову приїхали до Києва свідки у цій справі, я ходив на прийоми в Генпрокуратуру щоб їхні свідчення взяли в основу обвинувачення але так не сталося.

Жодних подань у ВРУ не поступило, окрім на Царьова та Коліснічєнка, які і так втекли.

Замість Єфремова у СІЗО потрапив я, а ключовий свідок - на той час легалізований боєць Андрій Лебідь потрапив у розшук.

Не хочу будувати конспірологічних версій, але факт є фактом.

Щодо Андрія Лебедя вважаю - це була зумисна кампанія ізоляції ключового свідка, бо саме він був на засіданні Луганської облради, на якому Єфремов закликав Путіна ввести війська.

Після того я робив неодноразові спроби щоб Андрія Лебедя таки допитали як свідка у цій справі.

Натомість Андрія розшукують за те, що відновив роботу хлібозаводу у Щасті, коли власники відсиджувалися в окупованому Луганську, а Щастя сиділо без хліба...

Отак виглядає контрреволюція негідників...