Глава ДУСі Сергій Березенко: Якщо б я взяв гроші у Звягільського, то як би він міг вступити в Опозиційний блок?

    • Катерина Пешко, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
    • 8 Грудня, 2014, 16:04
    • Розсилка

    30-річний керівник одіозної ДУСі запевняє, що Порошенко обходиться державі втричі дешевше Януковича… в доларовому еквіваленті

    Державне управління справами, назване в народі ДУСею, було створене в 2000 році президентом Кучмою. Відомство, в управлінні якого потрапили сотні підприємств та об’єктів нерухомості, півтора десятиліття ретельно дбало про комфорт і добробут української верхівки. Президенти призначали на посаду керманичів ДУСі осіб, яким могли довірити свої секрети на всі 100%. Саме тому Управління було не публічним і заслужило славу найодіознішої структури.

    Першим керівником ДУСі став генерал міліції Юрій Дагаєв. Саме він почав створювати надійний матеріальний тил режиму Кучми. Крім побуту, медобслуговування і відпочинку перших осіб держави, ДУСя займалась і справами, про які було не прийнято говорити. Державне управління не гребувало заробляти гроші на експорті-імпорті ходових товарів, лобізмі, сприянні поверненню ПДВ. Загадкова передчасна смерть Дагаєва лише додала таємничості цій структурі.

    В жовтні 2003 року керівником ДУС був призначений «легендарний» Ігор Бакай. Він пропрацював до кінця президентства Кучми. Результати роботи Бакая були такими, що відразу після Помаранчевої революції він був змушений тікати до Росії.

    Президент Ющенко, в свою чергу, доручив відомство Ігорю Тарасюку. Тарасюк – один з небагатьох соратників Віктора Андрійовича, який за роки його президентства не втратив довіри глави держави і керував Управлінням всю каденцію третього президента.

    Такої ж довіри і «високого» звання «завгоспа Януковича» удостоївся Андрій Кравець. Цей керівник працював в ДУСі фактично з моменту вступу Віктора Януковича на посаду і до дня його ганебної втечі.

    А от після зимових подій на Майдані в Державному управління вже змінилося аж чотири керівники. «Прижився» лише останній. 10 червня 2014 року на посаду голови відомства новим президентом Петром Порошенком був призначений 30-річний Сергій Березенко.

    Свій шлях «нагору» він починав з Української республіканської партії «Собор», одним з керівників якої був його дядько – відомий в минулому український політик Анатолій Матвієнко. Згодом Сергій потрапив до «молодої команди» Леоніда Черновецького: обирався депутатом Київської міської ради, працював радником тодішнього мера з питань сім'ї, молоді, спорту та туризму.

    Останнім часом Сергію Березенку приписують впливову роль в команді діючого президента. Як то кажуть, посада зобов’язує. Під час переможної кампанії Петра Порошенка навесні Березенко займався формуванням обласних штабів. На парламентських виборах, за даними ЗМІ, був одним з небагатьох соратників Петра Олексійовича, які мали свою квоту у списку президентської політсили та ділили мажоритарні округи.

    Вже перебуваючи на посаді голові ДУС, Березенко встиг «засвітитися» в гучних політичних скандалах. Команда Коломойського звинуватила саме його у співпраці з минулим режимом та злитті округів на виборах до парламенту екс-регіоналам.

    Також на адресу Березенка сьогодні лунають і звинувачення в тому, що фактично за півроку його «керування» так і не здійснена інвентаризація об’єктів ДУС та не зроблено ні кроку в напрямку продажу майна відомства.

    «Половина міністерств були залучені в забезпечення гарного життя президента»

    В Україні склалась така практика: коли нова людина приходить на керівну посаду в якесь відомство, то відразу ж вона починає звітувати про оборудки попередників. Державне управління справами – особливий випадок. Тут концентрація матеріальних ресурсів і можливості для корупції надвисокі. Сьогодні прокуратура цікавиться тим, що відбувалось у ДУС при Януковичі?

    Щоб зрозуміти масштаб трагедії, спочатку треба було вивчити ситуацію. Я, нагадаю, почав працювати з середини червня, фактично формуючи команду, штатний розпис, структуру. Тобто реально чистої роботи ми маємо 4-5 місяців. І дуже важливо було проінвентаризувати все майно, зрозуміти фінансовий стан підприємств. І вже по факту цього робити якісь висновки.

    Взагалі, викриття злочинів - це питання до пана Яреми і прокуратури. Як на мене, одним з найяскравіших фактів махінації є використання автотранспорту та літаків.

    Всі автомобілі з кортежу Януковича, а також літак Falcon не були на балансі Державного управління справами. Вони оформленні на приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, і здавалися нам в оренду.

    Відповідно, ДУС за бюджетні кошти обслуговував цей літак і дорогі автомобілі, а коли вони зникли – то юридично ніякого права на це майно в Державного управління справами не було.

    Скільки за часів Януковича йшло грошей на обслуговування авто і авіапарку?

    Ми тільки в цьому році зекономили 12 мільйонів гривень на обслуговування автомобілів, оскільки суттєво скоротили кількість авто, які обслуговують Адміністрацію президента, Державне управління справами і всі наші підприємства. Також за чиновниками тепер немає закріплених автомобілів. Є чергові машини, які виїжджають за потребою. В минулому з бюджету витрачались десятки мільйонів гривень для обслуговування приватних машин чиновників, тепер такого не буде!

    Така сама ситуація з ремонтом державних дач. Коли я вперше потрапив в «Синьогору» (Державна резиденція «Синьогора» біля села Гута Богородчанського району Івано-Франківської області. Займає площу понад 10 тис гектарів, - «Главком»), був вражений ремонтом альтанок, невеликих дерев’яних об’єктів, класичних гуцульських будинків. На їх оздоблення витратили півтора мільйони доларів: лише для того, щоб тодішній господар (Янукович, - «Главком») відсвяткував один день Різдва.

    Цинічність тодішнього режиму полягає в тому, що кошти на шикарне життя брали не лише з ДУС, а й з інших міністерств і відомств. Наприклад, Франківська обладміністрація і Управління капітального будівництва ремонтували об’єкти ДУС. Також гроші брали навіть з агентства по проведенню Євро-2012 для будівництва VIP-терміналу для Януковича. Мінінфраструктури теж виділяло чималі суми. Все настільки було масштабно, що добра половина міністерств були залучені в процес забезпечення гарного життя президента через ДУС.

    Порівняйте ці витрати з тими, які сьогодні здійснюються.

    Тільки треба одразу розуміти, як це пов’язано з курсом долара. Бюджет 2004 року за часів Кучми у ДУС складав 500 мільйонів гривень. За курсу 5 - це було 100 мільйонів доларів. В 2012 році цей бюджет був вже 1,5 мільярди гривень. За курсом 8 - це $190 мільйонів. На 2014 рік, коли ще був Янукович, було закладено 1,2 мільярди. Ми провели два секвестри бюджету, скоротили до 900 мільйонів. Фактично за умови кризи і з курсом по 13 гривень за долар - то це лише $70 мільйонів. Тобто скорочення в доларовому еквіваленті у порівнянні з Януковичем сталося на 110 мільйонів.

    ДУС використовує кошти, фактично не заробляючи їх. Ми беремо кошти з державного бюджету. Державні підприємства, які входять в склад ДУС, вже мають право вести свою господарську діяльність. Вони працюють на загальних підставах, платять в бюджет податки. Тому скорочення бюджету автоматично веде за собою скорочення видатків.

    Вже є розуміння, якою буде сума витрат ДУС у наступному році?

    Бюджет наступного року не буде більшим за суму після секвестру 2014 року. Тобто - 900 мільйонів плюс-мінус. В валютному еквіваленті - до 60 мільйонів доларів, не більше. Якщо порахувати всі видатки, які пов’язані з роботою і Президента, і Адміністрації президента, і ДУС, то це абсолютно помірні кошти. За менші просто вже неможливо здійснювати діяльність. І ви не забувайте, що фактично президент працює тільки 6 місяців. До того у нас не було президента, і дуже багато речей, пов’язаних з його діяльністю - ті ж міжнародні поїздки - не відбувалися. А наступний рік буде повноцінним роком роботи президента. А президент у нас - по суті, міжнародник, він веде зовнішню політику. Та нам доведеться намагатися вкладатися в кошти, що маємо.

    Якими послугами вашого відомства найбільше користується глава держави Петро Порошенко?

    Я можу розказати, чим Петро Олексійович не користується. Він не користується ніяким службовим житлом. Більш того, ми відійшли від цієї практики, і фактично роздержавлення державних дач і вільний допуск до державних об’єктів, які раніше були секретними, - свідчення цьому. Безумовно, ті вимоги, які виставляє Управління державної охорони, ми виконуємо. Ми повинні пам’ятати, що маємо президента-верховного головнокомандувача в умовах реальної війни і повинні забезпечувати безпеку цій людині. Але нічого більшого, аніж потребує протокол, немає. От для порівняння. Тільки витрати в 2012 році на перельоти Януковича складали 42 мільйони. Він провів ряд міжнародних зустрічей, але їх не було дуже багато, літав він більше в зоні СНГ. За період, який відпрацював Петро Порошенко, він зробив величезну кількість зустрічей і перельотів. А бюджет складає 6,5 мільйонів. І, в принципі, в ці кошти ми вкладемося до кінця року.

    Окрім президента, хто ще користується перельотами за рахунок ДУС?

    Ніхто. Державна авіаційна компанія України надає змогу чи Верховній Раді, чи Кабміну підписати з ними угоду на рік для перевезення перших осіб. Цього року таких угод не було.

    Питаннями стосовно забезпечення житлом працівників Адміністрації та ДУС ви вже займались?

    За весь період, поки я тут, ми жодної квартири співробітникам ДУС чи АП не передали. Це зараз не на часі. Ми будемо всі квартири, що вже готові до здачі, передавати, в першу чергу, тим людям, які приїхали з тієї частини України, де біда.

    Скільки автомобілів знаходиться на балансі у ДУС зараз?

    Зараз на балансі автопарку ДУС 307 авто. Багато з них в поганому стані, вони проїхали понад 300-400 тисяч кілометрів і фактично вже використали свій ресурс. Є раритетні цікаві речі: «Чайки» і ЗІЛи Щербицького.

    Ми відібрали автомобілі, щоб забезпечити ті дві адміністрації, які знаходяться в зоні АТО. Уже на Луганськ від’їжджає 10 машин, стільки ж направляємо в Донецьку ОДА. Ще раніше 10 наших машин передано на Міністерство оборони і СБУ.

    Але все одно залишається велика кількість зайвих автомобілів. За підрахунками, Державне управління справами спокійно зможе працювати з 130 машинами. Відповідно 150 автомобілів найближчим часом ми виставимо на аукціон, а виручені кошти підуть в бюджет. Зазначу, що Державне управління справами не має права нічого продавати – все передається на Фонд держмайна, а далі йде на продаж за певною процедурою.

    Є підрахунки, скільки коштів можна виручити з продажу цих автомобілів?

    Однозначно сума буде мільйонна. Крім цього, продаж цих машин дасть можливість звільнити два авто-майданчика, які займають автобази. І це вже будуть відкриті площі для якогось інвестиційного проекту. Наприклад, вони підійдуть для реалізації проекту соціального житла, яке потім президент чи адміністрація могли б передати, в тому числі, родинам воїнів АТО.

    Які автомобілі, що є на балансі у ДУС, найдорожчі?

    Безумовно, ті, що в кортежі президента. Але, якщо в кортежі, який їздив з Віктором Федоровичем, це були автомобілі (взяті ДУС в оренду, - «Главком») 2011-12 років випуску, то наші наймолодші автомобілі - 2008 та 2009 роки. Щось треба, звісно, думати. Але це теж не на часі.

    Нещодавно ми бачили, як перевозили президентський ТУ-134 в Музей авіації. Який взагалі стан державного авіапарку сьогодні?

    Як-40 вже також відбув в Музей авіації. Взагалі, ми намагаємося скоротити кількість тих бортів, які не потрібні. Сьогодні є два робочі борти президента. Розуміючи, що скорочення видатків буде стосуватися і авіаційного підприємства, ми взяли у Міністерства інфраструктури один борт АН-148, зараз чекаємо ще другий - це для проведення комерційних рейсів. Тобто ДАП «Україна» зараз починає заробляти здійсненням приватних чартерних рейсів. Це вже приносить кошти. Сподіваюсь, що на наступний рік з двома літаками ми зможемо досягнути до 30% фінансового самозабезпечення.

    «Експоцентр може стати найкращим зоопарком в Східній Європі»

    Обіцяна інвентаризація майна ДУС вже закінчена?

    До Нового року закінчимо і одразу на сайті Державного управління справами вивісимо всі результати.

    Станом на зараз що цікавого вже виявили?

    Інвентаризація - це рутинний процес. Та вже зараз розуміємо, що дуже багато об’єктів треба віддавати на приватизацію.

    Тобто ви позитивно сприйняли ідею колишнього виконувача обов’язків президента Олександра Турчинова продавати майже все, що є у ДУСі? То чому процес приватизації досі не розпочатий?

    Щодо ідей Турчинова, то тут у мене виникає питання: а чому за весь цей час цього не було зроблено? Чому, починаючи з березня, так і не винесли нічого на продаж? Відповідь дуже проста. Коли у відомство прийшов я, ми звертались до Кабміну з проханням виключити ряд об’єктів з переліку тих, які не підлягають приватизації. А майже всі об’єкти ДУС, які мають якусь цінність, не підлягають приватизації. Виносили на Кабмін, Кабмін голосував, виносили в Раду - не пройшло. У вересні Яценюк сам вніс в Раду ще раз це рішення - знову не пройшло. А весь цей час Турчинов був же головою Верховної Ради. Ну якби так хотілося все продати - та зроби так, щоб дане підприємство виключили з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, передай м’яч на наше поле і скажи: ми все зробили для того, щоб це можна було продати, а ви не продаєте. Врешті, ми будемо просити вже новий парламент виключати ці об’єкти і через конкурс продавати разом з Фондом держмайна.

    Що це за об’єкти і які кошти від їх приватизації можуть надійти?

    Думаю, що це великі кошти. Бо серед об’єктів і готель «Дніпро», і готель «Україна», і той самий Житомирський горілчаний завод. Це очевидно треба продавати.

    Цікава ситуація з Житомирським горілчаним заводом, його постійно намагались виставити не прибутковим. Чистий прибуток за 2011 рік склав 320 тисяч гривень. За 2012 рік - 400 тисяч гривень, за 2013 - 354 тисячі. За 9 місяців поточного року чистий прибуток склав 1,5 мільйони гривень. Це більше сумарно, ніж за попередні 5 років. І ще є три місяці. Колектив в квітні і травні не допустив двох директорів, яких заводили з Адміністрації. Очевидно, переживаючи, що об’єкт буде визнаний як збитковий, і буде виставлений на приватизацію. Зараз ми дозволили профспілковим комітетам цього заводу взяти керівництво на об’єкті в свої руки, і маємо чистий прибуток за 9 місяців рівний показникам за попередні 5 років. Значить, є потенціал росту. І ми зможемо цей об’єкт, якщо і продати, то продати на спокійному ринку і набагато дорожче, ніж якби він вважався збитковим.

    Крім Житомирського заводу, які ще об’єкти готуються до продажу?

    Це і санаторій «Збруч» в Тернопільській області - він достатньо занедбаний. Є дуже багато об’єктів, які входять в склад підприємств, які не можуть бути приватизованими, але можуть бути виділені як окремі майнові комплекси. Це частина об’єктів «Преса України», це купи різних закинутих баз відпочинку по трасі на Конча-Заспу, і в Вишгороді, і в Пуща-Водиці. І таких невеликих активів досить багато. У нас є житлово-експлуатаційна контора, яка обслуговує десятки тисяч квадратних метрів в центрі Києва. І я не розумію до кінця, навіщо нам цей ЖЕК. Ми намагалися передати його місту, місто не зовсім хоче брати. Можливо, ним зацікавиться якась компанія. Таким чином, позбудемося тих активів, які нам не потрібні. Вже у нас підібрано 15-20 об’єктів, але вони не є знаковими та великими. Держава отримає за це кошти. До реалізації великих проектів ми будемо переходити після змін в законі.

    В будь-якому випадку нам треба виходити на роздержавлення. От наше аграрне підприємство «Чайка», яке розбите в трьох областях. Необхідно просто по-господарськи до цього поставитись, частинами все продати, отримані кошти передати в бюджет.

    Що робити з Мистецьким арсеналом?

    Мистецький арсенал - це дуже цікава історія. Вважаю, що він має бути державним, президентським гіперпроектом, який дасть можливість українцям пишатися ним, а у мешканців інших країн виникатиме бажання приїхати і побачити його. Це унікальне місце. В попередніх планах воно мало б перетворити Лаврську вулицю в пішохідну зону, з’єднатись з ансамблем Києво-Печерської лаври. От Лувр зараз пропускає близько 9 мільйонів туристів в рік. Ми оцінюємо потенціал цього місця десь в 6-7 мільйонів туристів з усього світу. Чому в Києві не може бути такого об’єкту? Єдине, що потрібно чітко розуміти - державного фінансування не буде. На реконструкцію цього об’єкту, ще з часів Ющенка, було витрачено близько мільярда гривень, та він досі не завершений. Я вважаю, що ми можемо залучити світових інвесторів, презентувавши цей об’єкт за кордоном.

    На яких умовах потрібно сюди залучати інвесторів?

    Вони повинні зробити музейну частину. За це ми можемо їм віддати якусь частину інфраструктури. Наприклад, підземний паркінг, якщо це дозволять геологічні дослідження. Ми розуміємо, що там фортеця, печери, і до цього потрібно дуже відповідально ставитися. Тільки експлуатація цього паркінгу в довгій перспективі дає значні гроші. Можливо, треба дати можливість інвестору побудувати десь там готель, щоб він міг таким чином повертати свої кошти. Але за його кошти ми повинні побудувати всю музейну частину, і кошти, які будуть йти за відвідування музею, мають бути державними. Це глобальний проект. Робота над ним складе не менше 4-5 років.

    В управлінні ДУС є Експоцентр, Український дім, палац «Україна». Що робити з цими об’єктами?

    Це все така історія, яку ми не зможемо віддати. Український дім, палац «Україна» - це наші основні майданчики. Держава повинна мати будівлі, де можна провести великий концерт, представити себе, як державу. Віддавати це в приватні руки – неможна.

    А Експоцентр, як на мене, може стати найкращим зоопарком в Східній Європі. Чи Луна-парком. Ми проводили дослідження: починаючи від Берліну і до Монголії - немає жодного сучасного Луна-парку, яким можна було б пишатися. То чому це не може бути ВДНХ? Більше того, це дасть і можливість зберегти зелену зону, і зробити його місцем відпочинку для всіх українців. Знову ж потрібно шукати інвестора.

    Всі ці задуми дуже пов’язані з економічною політикою нашої держави, з фінансовим станом нашої країни. Головне завдання сьогодні - скоротити видатки і не допустити дефолту в Україні. Не буде дефолту - будемо мати можливість залучати таких інвесторів.

    Яка доля чекає Межигір’я?

    До речі, я в Межигір’ї ніколи не був. Його передали в Мінагрополітики. Тому що з ним тепер відбувається - не маю уявлення.

    Щодо інших резиденцій. Ми відкрили двері всіх державних резиденцій - Залісся, Синьогора. Зараз можна туди замовити екскурсію, поїхати, погодувати кабанів, в Синьогорі спробувати бануш, подивитися, як проживали колишні президенти. До речі, Петро Порошенко там ще не був. Зате багато людей приїжджають із проханнями провести весілля - саму церемонію, фотографування. Тобто ці резиденції ожили, люди почали їх відвідувати.

    Скільки об’єктів у ДУС є на балансі за кордоном? І що це за об’єкти?

    Це наш культурний центр в Москві. Я, правда, не до кінця розумію, яку функцію він зараз виконує, адже дуже складні дипломатичні стосунки. Там є директор, він з нами в кооперації. Там є невеликий готель, де українці зазвичай зупинялися, в тому числі, і наші делегації. Зараз все дуже складно.

    Окрім того - є санаторії в Кисловодську та Єсентуках - «Семашко» і «Україна», які, на моє переконання, треба готувати до приватизації. В Росії їх спеціально доводять до банкрутства, щоб хтось їх отримав задарма. Власне, ми готуємо їх до приватизації і незабаром будемо виставляти на конкурс. Думаю, що держава тільки за рахунок реалізації цих об’єктів може отримати 200-250 мільйонів гривень прямих надходжень в бюджет.

    Збиток від втрати Криму і об’єктів, що були на півострові, можете оцінити?

    Це наші величезні збитки. В Криму близько 80 різних об’єктів ДУС. Все це Росія визнала своєю власністю і передала в Госуправделами РФ. Це питання вже до Міністерства юстиції, яке від імені України судиться з приводу всіх тих активів. Завдання номер один - повернути Крим. Другий варіант - рішення міжнародних судів, які змусять Росію виплатити сотні мільярдів гривень за всі державні об’єкти, які залишилися в Криму.

    «Сказати, що я вмовив когось поставити мене в ДУС, неможна»

    Ви приймали Управління справами у тимчасового керівника Геннадія Зубко, який спочатку перемістився на місце першого заступника голови АП, а потім посів пост віце-прем’єра - міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ.

    Ми прийшли разом. Хвилювалися, що під гаслом «революційна доцільність» щось відбудеться з тим чи іншим об’єктом. Тому він виконував обов’язки голови ДУС, хоча і був народним депутатом тоді, - щоб забезпечити прозорість і зупинити ті процеси, які нами не контролювалися. Ми розуміли, що Петро Порошенко іде до інаугурації, і нам необхідно було забезпечити порядок.

    Тобто про те, що саме ви очолите ДУС, ви знали задовго заздалегідь?

    Ми - одна команда. Петро Олексійович чітко визначив, кого він у ДУС на цьому етапі хоче бачити.

    Нагадаємо, що кожен президент призначав на посаду керівника ДУС людей, яким найбільше довіряв. Чому президент Порошенко обрав саме вас? Як саме він це рішення прийняв?

    Це було швидке рішення. Ми давно працюємо разом. Є ряд людей, яких можна назвати ідеологами того, щоб Порошенко йшов в президенти. І Стець, і Гринів, і багато з наших побратимів (дехто з яких працює в парламенті, а тепер уже в Кабміні) - всі ми рухалися в цьому напрямку. Тому сказати, що мене десь знайшли, чи що я вмовив когось поставити мене в ДУС, - неможна.

    Посада керівника ДУСі настільки демонізувалася роками, що я, ще нічого не зробивши, для декого вже став ворогом номер один. Для мене це не комфортна ситуація. Як людина, яка має відношення до політики, я роблю кроки назад саме через те, що ДУС вважається такою одіозною структурою, «яка завжди корумпованим чином забезпечувала...» і так далі. Українці настільки звикли до того, що президент не чесний, що зламати цю тенденцію дуже важко. Дуже просто звинуватити посаду, яка вже набрала величезну кількість негативу. І я вже писав, що на якомусь етапі, нам, може, треба буде змінити назву, перетворити це просто в офіс президента, який обслуговує основні його сфери діяльності, визначені Конституцією.

    І все-таки, коли і як саме ви увійшли в команду Порошенка?

    Ще в 2012 році я працював керівником штабу на одному з округів в Вінниччині. Це вотчина діючого президента. Я народився в Вінниці, але з 1990 року батьки переїхали в Київ. Якось наші дороги з Порошенком пересіклись, пізніше я почав допомагати Петру Олексійовичу.

    Яку роль в цьому зіграв ваш дядько – Анатолій Матвієнко, нині знову обраний народним депутатом?

    Я дуже пишаюся таким дядьком. Він мене багато чого навчив. У нього колосальний життєвий досвід. Він зробив великий вклад, в тому числі, і на виборах нашого Блоку. На виборах він працював по Франківській області.

    Дійсно, це він познайомив мене з Петром Олексійовичем. Але чи це було визначальним для того, щоб я міг близько почати з ним працювати? Очевидно, ні, бо для Порошенка такі речі не важливі. Я на сьогодні бачу Петра Порошенка в 10-20 разів частіше, ніж це може зробити Анатолій Матвієнко, будучи народним депутатам.

    Ви можете подзвонити чи прийти до президента, коли вам потрібно?

    Так, у мене дійсно є можливість поговорити з президентом щиро.

    А що вас пов’язує із його сином – народним депутатом Олексієм Порошенком?

    Він - абсолютно скромна людина. Якщо ви його зустрінете на вулиці, ви ніколи в житті не подумаєте, що це син президента України...

    Вибачте, питання полягало в іншому… Що вас пов’язує з сином президента?

    У нас з ним дуже хороші стосунки. Я був і у нього на весіллі. У нього прекрасні дружина і син.

    З сином голови МВС Авакова маєте такі ж стосунки? Що це за історія трапилась влітку: деякі ЗМІ написали, що ви вдвох влаштували гонки посеред міста?

    Ой, тут є проблема. Я не кермую. У мене наприкінці шкільних років була така ситуація, коли ми з друзями взяли татову автівку, і потрапили в аварію. Нічого серйозного не відбулося. Але після цього випадку я не можу їхати за кермом.

    А сина Авакова я не знаю. Ніколи в житті його не бачив. Стрітрейсінгом не захоплююсь.

    Коли вас призначили в ДУС, головною «провиною», яку вам закидали, стала робота в «молодій команді» Черновецького. Зараз ви дистанціюєтесь від одіозного екс-мера. Але все ж таки звинувачення у розкраданні коштів звучали, в тому числі, і на вашу адресу...

    Це питання, від якого мені, напевно, ніколи не вдасться піти. Але я мушу розставити акценти. Я працював з Леонідом Черновецьким до 2009 року. Восени 2009 року я написав заяву і перестав бути начальником головного управління у справах сім’ї та молоді КМДА. Все, чим я займався у Черновецького, - це молодіжна і сімейна політика.

    Щодо того, що мені приписували... От нещодавно мені приписували, що якісь народні депутати носили мені кошти за те, щоб потрапити в парламент, потрапити в список. Називалися суми в сотні тисяч доларів.

    До цього ми ще дійдемо.

    Та я просто думаю: а чого я тут сиджу? Якщо у мене стільки впливу, то я міг і собі якесь місце пригріти в парламенті.

    Тобто ви вважаєте, в Раді краще, аніж в ДУС?

    Там однозначно менше роботи і спокійніше. Принаймні ще не скасували депутатську недоторканість…

    В 2004 році я був одним з керівників молодіжного штабу Віктора Ющенка в Харкові. Я вчився тоді в Києво-Могилянській академії. Вся Могилянка тоді встала і пішла на вулицю разом з ректором В’ячеславом Брюховецьким. Ми відпрацювали в Харкові. Нас там затримали, і в КПЗ ми сиділи за те, що ходили в помаранчевих куртках.

    Ви особисто теж сиділи в КПЗ?

    Так, я пробув там близько доби. При чому, нам, молодим хлопцям, «приписували» підозру у вбивстві інкасаторів. Історія була така, що запам’яталася на все життя.

    Ви постійно говорите «ми». Ми - це хто?

    Я говорю про людей, які і зараз зі мною залишилися, допомагають мені. Їхні прізвища невідомі. Вони були членами українського молодіжного «Собору», який я на той момент очолював.

    Та коли я повернувся тоді з Харкова, я дуже хотів взяти участь в активному політичному житті. У 2006 році йшли вибори. Я хотів піти з «Нашою Україною». Але ця партія тоді була надто великою, і черга туди стояла величезна. Розуміючи, що вибори будуть пропорційні, і немає ніякого варіанту ніж піти по мажоритарці, ми з хлопцями знайшли найкращий варіант, як нам тоді здавалося, - це блок Леоніда Черновецького. Ви не забувайте, що тоді ж він був 29-й номер в списку «Нашої України». Тобто ми його нічим від «Нашої України», провідної сили нашого «помаранчевого» президента, не відділяли. Тоді нам здавалось, що у Черновецького є потенціал, бо він завжди мав високий рейтинг в одному з районів Києва. В результаті ми пройшли в Київраду. Одразу ж я став радником Черновецького з питань сім’ї і молоді, оскільки відповідав за молодіжну політику. Але в 2009 році я призупинив будь-яку співпрацю з цією людиною.

    Я вважаю, що ми тоді зробили багато хорошого. Я став депутатом, ще будучи студентом Києво-Могилянки разом з Брюховецьким, який на той час був ректором. Це дуже цікаво виглядало, коли зранку я іду здавати іспит, і він сидить в аудиторії, а потім ми зустрічаємося в сесійному залі. Та він незабаром склав повноваження депутата Київської міської ради і продовжив працювати ректором.

    Це був час, коли ми всі себе шукали. Але я готовий відповідати за всі свої дії в Київській міській раді, і на посаді чиновника КМДА. Така сторінка в моєму житті була і я її не приховую.

    «Щоб виїхати з Ізваріно, довелося сотні кілометрів їхати на підлозі автомобіля»

    Щодо іншої сторінки і вашої ролі у політсилі вже діючого президента. На останніх президентських виборах ви займались формуванням обласних штабів?

    Я активно працював на цих президентських виборах. Я займався формуванням і майбутньої політичної сили. Я не хочу це приховувати. Я працював в полі.

    На Донбасі часто бували?

    Я не поїхав в одну поїздку з Порошенком, коли він літав в Луганськ і виступав перед студентами національного університету. Це було за три тижні до виборів.

    Після цієї зустрічі був переїзд по прикордонних містах з Росією, де вже було неспокійно. Щоб виїхати з тих точок, з Ізваріно, довелося сотні кілометрів їхати на підлозі автомобіля. Були чіткі сигнали зупинити кандидата в президенти, якимось чином його затримати. Вже тоді було боязно. Та у Петра Олексійовича була чітка позиція - все об’їхати.

    Ми шукали людей, які є незалежними, які хочуть щось змінити, які не ставлять собі за мету отримати депутатський мандат чи якусь посаду, наприклад губернатора. Ніхто майже з тих, хто очолював наші штаби, не стали губернаторами, люди залишились в громадському секторі. Так, багато хто з них потрапив потім у список на парламентських виборах як лідери наших обласних осередків, багато з них працює зараз в парламенті.

    Кажуть, що при формуванні списку Блока Порошенка у вас була особиста квота в п’ятеро людей. Хто вони?

    П’ять людей - це мало. Квота Березенка в списку - 95% (посміхається). Я брав відпустку на два тижні і їздив по регіонах, агітуючи всіх за наш Блок. Ми дали непоганий результат, дуже багато мажорних кандидатів врешті пройшли в парламент від Блоку Петра Порошенка. Тому моя квота значно більше, ніж кажуть. Вона наближається до 100%.

    Ви самі вище згадали про те, що вам приписували «продаж» місць у списку БПП. Що скажете з приводу звинувачень у «злитті» Блоком Порошенком округів екс-регіоналам? Відомий журналіст Юрій Бутусов писав, що Адміністрація президента спочатку не хотіла визнавати вибори на округах, де більшість дільниць були паралізовані. Та ви знайшли «аргументи» і переконали всіх в іншому. Таким чином в Раду, наприклад, потрапив Юхим Звягільський, який набрав менше двох тисяч голосів.

    Коли журналіст пише про іншу людину з чужих слів, він має взяти коментар у того, про кого йдеться, і нехай вже читач визначає, де правда, а де ні. Всі аналогічні статті та розповіді проти мене я вважаю атакою певних груп проти президента. Бо чим більше ти б’єш ДУС, тим краще вдається сіяти серед людей думку, що президент щось не те робить, що у нього погана команда і так далі. Тому і намагаються прив’язати, в тому числі, і до мене якомога більше одіозних людей. От прив’язуючи Олеся Довгого до Березенка, ми прив’язуємо його до ДУС. ДУС - це президент, і так далі…

    Це, схоже, на замовлення. Де я? А де Звягільський і Донецьк? І якби я взяв якісь кошти у Звягільського, то як би він міг вступити в Опозиційний блок? Де вигода в цьому для нашої політичної сили?

    Але ви не можете не визнати, що на деяких округах, зокрема на Сході, Блок Петра Порошенка виставив слабких кандидатів…

    Окрім Блоку Петра Порошенка інші політичні сили теж мали можливість виставити своїх сильних кандидатів. Запитайте, чому вони цього не зробили, коли бачили що на окрузі нікого немає, явно б виграли. Не забувайте, що Блок Порошенка взяв рекордну кількість мажоритарщиків.

    От і за список нас всі критикують. Кажуть: у вас поганий список. Питаю: чому? У вас є Артур Герасимов. Чому? Бо в нього працював Безлер. Артур Герасимов каже: ну, слухайте, я приїхав з Києва в Горлівку, взяв з собою якісь кошти, вирішив там спробувати пройти в парламент по мажоритарці в 2012 році, найняв собі через газету секретаря, водія. І водієм виявився Безлер. Він пропрацював у Герасимова три тижні, і той його звільнив. А зараз Безлер із зброєю знищує наших солдат. Все, давайте дискредитувати Герасимова!

    Заступник губернатора Дніпропетровщини Святослав Олійник вас прямо звинуватив у тому, що ви і Адміністрація президента працювали на кандидатів, які, наприклад, вважались висуванцями Олександра Вілкула. Він, нагадаємо, був одним з любимчиків Януковича і Ахметова, а тепер є одним із лідерів Опозиційного блоку.

    От краще подумати, на кого працює Олійник і зробити висновок, кому це вигідно. Ну, незручна команда, незручний президент певним фінансовим групам. Вони ж зараз відверто заявляють, що їм багато чого не подобається. Але є одна відмінність. В першому турі виграв Порошенко, і найближчі 5 років він - Президент України. Рівно через 5 років Україна або обере його ще раз, або змінить на іншого.

    Але останній український досвід показує, що 5 років для президента - це зовсім не обов’язково…

    Або вибори будуть раніше. Я хочу жити в країні, де президента, якщо він того заслужив, народ може звільнити законними методами - процедурою імпічменту, а не силою… Інакше це відкидає нас на мільйон кроків назад. Ми таким чином відштовхуємо Європу, інвесторів. На моє переконання багато людей не розуміють тої жахливої економічної ситуації, яку ми маємо. І може так скластися, якщо ще розхитувати ситуацію, то весною не буде чого ділити, і тоді не президента звідси приберуть, а приберуть всіх, хто пройшов на виборах до Верховної Ради. Це буде катастрофа для держави.

    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ